Постанова

від 27.06.2018 по справі 906/1023/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Справа № 906/1023/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: Гончарук С.П.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гинкар" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 20.03.18р. суддею Вельмакіною Т.М., повний текст складено 30.03.18р. у справі № 906/1023/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кукрас Алнус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гинкар"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.11.2016р.

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кукрас Алнус звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гинкар про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу обладнання від 18.11.2016 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач, вказує на те, що:

- 14.09.2016 року зареєстровано ТОВ Гинкар , основним видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво. Директором ТОВ Гинкар є ОСОБА_3. Засновниками вказаного Товариства є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8;

- 18.11.2016 року між ТОВ Кукрас Алнус , в особі директора ОСОБА_8 (продавець) та ТОВ Гинкар , в особі директора ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання, згідно якого продавець продав, а покупець придбав обладнання, яке було куплене в період 2011-2013 років засновником ТОВ Кукрас Алнус , при цьому вартість обладнання за спірним договором була значно низькою, що в загальній сумі становила 30 000,00 грн.;

- директор ТОВ Кукрас Алнус - ОСОБА_8, діючи всупереч інтересам Товариства, вимогам підпункту 10 пункту 10.3 статті 10 Статуту ТОВ Кукрас Алнус , без рішення загальних зборів Товариства, вступивши в зловмисну домовленість з директором ТОВ Гинкар , реалізував останньому основні засоби, уклавши правочин на суму, що перевищує 75% балансової вартості активів Товариства за даними його останньої фінансової звітності;

- відповідно до фінансового звіту ТОВ Кукрас Алнус станом на 01.01.2016 року, вартість основних засобів з урахуванням зносу становить 422,4 тис. грн. (100%), а на 31.12.2016 року, тобто станом на кінець поточного року вартість основних засобів становить 33,2 тис. грн., що складає 7,8% балансової вартості необоротних активів Товариства. Таким чином, станом на 18.11.2016 року директор ТОВ Кукрас Алнус - ОСОБА_8 реалізував майно (основні засоби Товариства) на користь ТОВ Гинкар в розмірі, що становить 92,8% балансової вартості необоротних активів суб'єкта господарювання;

- при укладенні Договору купівлі - продажу обладнання від 18.11.2016 року директором ТОВ Кукрас Алнус - ОСОБА_8 порушено вимоги ст.ст. 179-180, 189 ГК України, оскільки майно продано на вкрай невигідних умовах, що впливає на подальшу господарську діяльність Товариства.

У зв'язку із наведеним, позивач стверджує, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 18.11.2016 року було укладено із перевищенням повноважень, наданих директору ТОВ Кукрас Алнус , всупереч інтересам довірителя та шляхом зловмисної домовленості представників однієї сторони з іншою, які перебувають у родинних відносинах, оскільки ОСОБА_3 є сином ОСОБА_8, а відтак в порядку положень ст.ст. 203, 215 повинен бути визнаний недійсним /а.с. 3-9/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.2018 року у справі № 906/1023/17, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кукрас Алнус до Товариства з обмеженою відповідальністю Гинкар про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 18.11.2016 року задоволено.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу обладнання, укладений 18.11.2016 року між ТОВ Кукрас Алнус та ТОВ Гинкар .

Стягнуто з ТОВ Гинкар на користь ТОВ Кукрас Алнус 1 600,00 грн. судового збору.

Господарський суд при винесені рішення у вказаній справі виходив з того, що спірний Договір купівлі-продажу від 18.11.2016 року, фактично вчинено ОСОБА_8 в його ж інтересах, як засновника ТОВ Гинкар , що суперечить вимогам ч.3 ст. 238 ЦК України.

Разом з тим, місцевим господарським судом взято до уваги, що фінансовий звіт ТОВ Кукрас Алнус станом на 31.12.2016 року, за яким первісна вартість активів підприємства на початок звітного періоду становить 586,1 тис. грн., а на кінець звітного періоду - 59,8 тис. грн. (з урахуванням зносу 422,4 тис.грн. та 33,2 тис.грн. відповідно), однозначно свідчить про їх відчуження на суму різниці, яка становить 526,3 тис. грн. за первісною вартістю та 389,2 тис. грн. з урахуванням зносу. Доказів того, що різниця у вартості основних засобів ТОВ Кукрас Алнус виникла не у зв'язку з їх відчуженням за спірним договором, відповідачем не надано. При цьому, належними доказами значного заниження вартості реалізованого обладнання є товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про придбання станків, агрегатів на протязі 2011-2013 років ТОВ Кукрас Алнус /а.с.143-147/.

Відповідач ТОВ Гинкар , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2018 року у справі № 906/1023/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові за безпідставністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- судом першої інстанції встановлено безспірний факт балансової вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності ТОВ Кукрас Алнус в розмірі 1138,6 тис. грн. Даний факт підтверджується показниками з фінансового звіту, наданого позивачем, а також показниками з наказу № 10 від 16.11.2016 року, який не розглядався як доказ. Тобто безспірним є той факт, що ОСОБА_8 при укладенні Договору від 18.11.2016 року діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом та діючого законодавства. Проте суд не врахував дану обставину та в порушення п.3 ч.1 ст. 277 ГПК України зробив невідповідні висновки, що стали наслідком прийняття неправосудного рішення;

- суд помилково визначає, що належними доказами значного заниження вартості реалізованого обладнання є товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про придбання станків, агрегатів на протязі 2011-2013 років ТОВ Кукрас Алнус , адже дані документи не підтверджують вартість обладнання станом на день укладання договору, а вказують його реальну вартість станом на 2011-2013 роки. Також ці докази підтверджують, що обладнання використовувалось довгий проміжок часу, зазнало значного фізичного зносу та потребувало значного ремонту для використання його за призначенням;

- спірний Договір складено у відповідності до вимог ЦК України, зокрема, із застосуванням положень ст.678 ЦК України - пропорційного зменшення ціни, у зв'язку з передачею товару неналежної якості;

- згідно акту прийому-передачі від 18.11.2016 року, майно прийнято в задовільному стані, такому як воно є, і про справний технічний стан, який забезпечує його нормальну експлуатацію в акті не зазначається;

- родинні зв'язки між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не можуть бути прямим і беззаперечним доказом злочинної змови або підставою для скасування Договору купівлі-продажу обладнання від 18.11.2016 року, укладеного між ними.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені судом у спірному рішенні не відповідають обставинам справи, що є безумовною підставою для його скасування /а.с. 162-171/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Гинкар на рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2018 року у справі № 906/1023/17, справу призначено до розгляду на 06.06.2018 року /а.с. 160-161/.

25.05.2018 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТОВ Кукрас Алнус надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 16114/18 від 25.05.2018 року), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2018 року у справі № 906/1023/17 залишити без змін /а.с. 189-193/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 року у справі № 906/1023/17, за клопотанням відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.06.2018 року /а.с.201-202/.

Відповідач ТОВ Гинкар , в призначене судове засідання 27.06.2018 року участі уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.210/.

27.06.2018р. до початку судового засідання відповідач на електрону адресу суду надіслав клопотання (вх. 20185/18 від 27.06.2018 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із тим, що його представник адвокат ОСОБА_5 зайнятий в іншій кримінальній справі. На підтвердження зазначеного до клопотання долучено копію повістки про виклик ОСОБА_5, як свідка у кримінальному провадженні № 120180000007 до Коростишівської місцевої прокуратури.

Розглянувши в судовому засіданні 27.06.2018 року клопотання ТОВ Гинкар про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведені норми процесуального законодавства, беручи до уваги повторне нез'явлення в судове засідання представника відповідача, а також зважаючи на те, що представництво інтересів сторін в судовому процесі не пов'язане з конкретним колом осіб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 27.06.2018 року представник позивача ТОВ Кукрас Алнус заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на неї, просив рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2018 року у справі № 906/1023/17 залишити без змін, а скаргу ТОВ Гинкар без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Статуту позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю Кукрас Алнус (Товариство) створено за рішенням установчих зборів учасників, оформлених протоколом №1 від 15.09.2010 року. Учасником і засновником Товариства є ОСОБА_9, громадянин Республіки Литви.

Відповідно до п.3.2 Статуту Товариства, предметом діяльності ТОВ Кукрас Алнус є, зокрема, лісопильне, стругальне, деревообробне виробництво, оптова торгівля деревиною, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, інші види господарської діяльності, визначені вказаним Статутом та не заборонені чинним законодавством України.

За приписами п.5.1 Статуту Товариства, для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал у розмірі 1000,00 Євро 00 центів, при цьому: частка ОСОБА_9 в статутному капіталі товариства складає 1000 Євро 00 центів, що становить 100 відсотків загального розміру статутного капіталу Товариства.

Згідно з п.п.10.1, 10.2 Статуту Товариства, органами управління Товариством є: загальні збори учасників Товариства та директор. Загальні збори є вищим органом Товариства.

Абзацом 10 п.10.3 Статуту Товариства закріплено, що до компетенції загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема, прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 75 відсотків балансової вартості активів Товариства за даними останньої фінансової звітності Товариства /а.с. 42-53/.

Наказом ТОВ Кукрас Алнус № 2-К від 25.04.2011 року вирішено, з 25.04.2011 року прийняти на роботу ОСОБА_8 на посаду директора Товариства /а.с.38/.

В період з 2011 по 2013 рік засновником ТОВ Кукрас Алнус , для забезпечення діяльності Товариства, придбано у суб'єктів господарювання в Україні та за кордоном основні засоби, а саме обладнання та устаткування для обробки і транспортування деревини, в тому числі: станок торцювальний Tonga - 145,52 грн., станок многопильний WD-250X350 - 50 237,56 грн., заточний станок ОРТ 1\2 - 2 182,82 грн., повздовжно - обрізальний станок OWO-2\400 - 32 585,52 грн., торцювальний станок СТ-350\400 - 16 371,11 грн., брусовочний станок TD-500 - 230 000,00 грн., 12 (дванадцять) пил дискових 03.300.70.20 на суму 261,94 грн., щит ВРП з лічильником - 19 500,00 грн., верстат заточувальний для заточування стрічок пил (8460390000) - 5 073,23 грн., верстат пиляльний із дисковою пилкою AS-223-54(08465912000) - 118 333,61 грн., навантажувач самохідний BALKANAR ДВ 1661 (842701100) - 60 853,73 грн., станок брусовочний двухпильний UHD-21-2 (8465911000) - 42 260,23 грн., шнековий транспортер для подачі дерев'яних колод (8428399000) - 11 829,2 грн., 2 (два) електродвигуни АИР 100 S4 ЇМ 1081 (3.0кВт*15ОО об.) на суму 2 420,00 грн., 3 (три) електродвигуни АИР 100. L.2. 5.5X300 ІМ1081 на суму 5 250,02 грн., конденсаторну установку - 500,00 грн., електродвигун - 2 000,0 грн., станок багатопильний б\в.1989 р.в. - 28 013,03 грн., станок торцювальний б\в. 2006 р.в. - 21 890,13 грн., електродвигун АИР 132М2І М1083 (3000 об\ха МЗЕ) - 2 923,00 грн., електродвигун АИР 160S4 ЇМ 1001 (1500 об\ха Eldin) - 4 915,00 грн., візок гідравлічний HP- ESRP-20 - 15 000,00 грн., шток 90*1820 - 4 900,00 грн., вентилятор ВЦТ6.45 №8 дв.22\1500 прав.сх.5 - 5 000,00 грн., шинокомплект 6.50-10 - 2500,00 грн., електрообчислювальна машина - 210,00 грн. та інші основні засоби /а.с. 19-37, 126-127/.

18.11.2016 року між ТОВ Кукрас Алнус , в особі директора ОСОБА_8 (Продавець) та ТОВ Гинкар , в особі директора ОСОБА_3 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання, відповідно до умов якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) обладнання, а саме: Станок торцювальний Tonga (інв. номер 2, кількість 1шт.); Станок многопильний WD-250/350 (інв. номер 4, кількість 1шт.); Заточний станок ОРТ 1/2 (інв. номер 1, кількість 1шт.); повздовжно-обрізний станок OWO - 2/400 (інв. номер 3, кількість 1шт.); Торцювальний станок СТ-350/400 (кількість 1шт.); брусовочний станок TD-500(кількість 1шт.); Пили дискові - 12 шт.03.300.70.20;- Щит ВРП з лічильником (інв. номер 5, кількість 1шт.); Верстат заточувальний для заточування стрічкових пил (8460390000) (інв. номер 6, кількість 1шт.); Верстат пиляльний із дисковою пилкою AS-223-54 (8465912000) (інв. номер 7, кількість 1); Навантажувач самохідний BALKANCAR ДВ-1661 (8427201100) (інв. номер 8, кількість 1шт.); Станок брусовочний 2-пильний UHD-21-2 (8465911000) (інв. номер 9, кількість 1шт.); Шнековий транспортер для подачі дерев'яних колод (8428399000) (інв. номер 10, кількість 1шт.); Електродвигун АИР 100 S4,IM1081 (інв. номер 11,12, кількість 2); Електродвигун АИР 100 L2 5,5/300 ІМ1081 (інв. номер 13,14,15, кількість 3шт.); Конденсаторна установка (інв. номер 16, кількість 1шт.); Електродвигун (інв. номер 17, кількість 1шт.); Станок багатопильний б.в. 1989 р.в. (інв. номер 18, кількість 1шт.); Станок торцювальний б.в. 2006 р.в. (інв. номер 19, кількість 1шт.); Електродвигун АИР 132М2 ІМ1081 (3000 об/хв МЗЕ) (інв. номер 20, кількість 1шт.); Електродвигун АИР 160S4 ІМ1001 (1500 об/хв Eldin) (інв. номер 21, кількість 1шт.); Візок гідравлічний HP-ESRP-20 (інв. номер 22, кількість 1шт.) Шток 90*1820 (інв. номер 23, кількість 1шт.); Вентилятор ВЦП 6.45 №8 дв.22/1500 прав, сх.5 (інв. номер 24, кількість 1шт.); Шинокомплект 6.50-10 (інв. номер 25, кількість 1шт.); Електро-обчислювальна машина (кількість 1шт.), що знаходиться за адресою: 12022, Житомирська обл., Пулинський р-н, с. Андріївка, вул. Леніна.

Згідно з п.1.3 Договору, покупець купує вказаний предмет договору в задовільному стані, такому як він є (у справному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію), претензій до якості предмету Договору на момент укладення Договору покупець не має.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 30 000,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця протягом семи робочих днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, право власності виникає у покупця з моменту підписання цього договору та акту приймання-передачі.

Договір зі сторони ТОВ Кукрас Алнус підписано директором ОСОБА_8, зі сторони ТОВ Гинкар - директором ОСОБА_3 /а.с. 13-14/.

Передача зазначеного обладнання відповідно до Договору купівлі-продажу від 18.11.2016 року здійснена шляхом підписання між сторонами 18.11.2016 року акту приймання-передачі /а.с. 15/.

24.11.2016 року грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. із призначенням платежу: плата за обладнання згідно договору купівлі продажу від 18.11.2016 року зараховано на користь ТОВ Кукрас Алнус відповідно до банківської виписки по рахунку № 26005334553 /а.с.59/.

14.09.2016 року зареєстровано ТОВ Гинкар (код 40832844), основним видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво, в графі відомості про уповноважені особи міститься наступна інформація - ОСОБА_3 керівник та підписант, в графі дані про перелік засновників юридичної особи зазначено - ОСОБА_8 51%, ОСОБА_3 49%, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ щодо ТОВ Гинкар станом на 23.11.2016 року /а.с. 56-58/.

23.11.2016 року рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ Кукрас Алнус , протокол б/н, тимчасово відсторонено з 23.11.2016 року ОСОБА_8 від виконання повноважень директора Товариства та обрано з 24.11.2016 року виконуючим обов'язки директора ОСОБА_7 /а.с. 39/.

24.11.2016р. ОСОБА_7 приступила до виконання тимчасово виконуючого обов'язки директора ТОВ Кукрас Алнус згідно з наказом ТОВ Кукрас Алнус № 24/11-к від 24.11.2016 року /а.с. 40/.

Згідно з бухгалтерською довідкою, підписаною в.о.директора ТОВ Кукрас Алнус ОСОБА_7, балансова вартість основних засобів реалізованих відповідно до договору купівлі-продажу від 18.11.2016 року разом складає 430 155,65 грн. /а.с.18/.

Станом на 01.01.2016р., на початок звітного періоду, первісна вартість активів ТОВ Кукрас Алнус становить 586,1 тис.грн., а на кінець звітного періоду, 31.12.2016р., - 59,8 тис. грн. (з урахуванням зносу 422,4 тис грн. та 33,2 тис. грн., відповідно), що підтверджується фінансовим звітом ТОВ Кукрас Алнус за 2016 рік /а.с.16-17/.

Таким чином, на думку позивача, спірний Договір купівлі-продажу від 18.11.2016р. укладено всупереч інтересам ТОВ Кукрас Алнус , шляхом зловмисної домовленості представників однієї сторони з іншою.

Розглянувши матеріали справи , апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частинами 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст.92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ст.97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, зокрема Статутом.

Представництвом, відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч.3 ст.237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Так, згідно з п.10.13 Статуту ТОВ Кукрас Алнус , до компетенції директора належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що відносяться до виключної компетенції інших органів Товариства. До виключної компетенції директора належить, зокрема, прийняття рішень про укладення правочинів на суму до 75 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Пунктом 10.14 Статуту ТОВ Кукрас Алнус визначено, що директор має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної ним статутом, розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, визначених цим статутом.

Оскаржуваний договір від продавця ТОВ Кукрас Алнус підписано директором ОСОБА_8, який діяв на підставі Статуту.

В той же час, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації стосовно ТОВ Гинкар (код 40832844), з якого вбачається що станом на 23.11.2016 року ОСОБА_8 є засновником ТОВ Гинкар із статутною часткою капіталу у 51 %.

За таких обставин, слід вважати, що станом на момент укладення спірного Договору ОСОБА_8 був керівником ТОВ Кукрас Алнус і одночасно засновником ТОВ Гинкар .

Згідно з ч.3 ст.238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, відповідно до якого спірний правочин від 18.11.2016 року фактично вчинено в інтересах ОСОБА_8, який від ТОВ Кукрас Алнус (Продавця) діяв, як керівник, та одночасно був засновником ТОВ Гинкар (Покупця), що суперечить п.3 ст. 238 ЦК України.

Частиною 3 ст.92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, згідно з Договором від 18.11.2016 року позивач відчужив відповідачу обладнання на суму 30 000,00 грн.

Одночасно, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями /а.с.19-37, 126-127/, підтверджується придбання ТОВ Кукрас Алнус на протязі 2011-2013 років наступного обладнання, а саме згідно: - інвойсу від 28.10.2011 року - верстат заточувальний (8460390000), верстат пиляльний із дисковою пилкою AS-223-54(08465912000), навантажувач самохідний BALKANAR ДВ 1661 (842701100), станок брусовочний двухпильний UHD-21-2 (8465911000), шнековий транспортер (8428399000), - видаткової накладної №ТО-0005426 від 14.11.2011 на суму 238350,00 грн., - інвойсу від 12.10.2012 року станок багатопильний б\в 1989 р.в., станок торцювальний б\в 2006 р.в., накладної від 31.10.12 року на суму 49903,19 грн., платіжного доручення від 07.12.2012 року на суму 49903,19 грн. - платіжного доручення від 25.07.2011 року №3 на суму 32585,52грн (повздовжно-обрізальний станок OWO-2\400 ), платіжного доручення від 25.07.2011 року №4 на суму 145,52 грн. (станок торцювальний Tonga ), платіжного доручення від 25.07.2011 року №5 на суму 2182,82 грн. (заточний станок ОРТ 1\2), платіжного доручення від 25.07.2011 року №6 на суму 261,32 грн. (12 (дванадцять) пил дискових), платіжного доручення від 25.07.2011 року №7 на суму 50237,56 грн. (станок многопильний WD-250\350 ,), платіжного доручення від 25.07.2011 року №8 на суму 16371,11 грн. (станок торцювальний СТ-350\400 ), рахунка фактури від 31.08.1011 року та видаткової накладної №РН-0000178 від 09.09.2011 року на 19500,00 грн. ( щит ВРП з лічильником), накладної №103 від 12.01.2012 року та платіжного доручення від 12.01.12 року на суму 2420,00 грн. ( 2 (два) електродвигуни АІР 100 S4 ЇМ 1081), накладної №39 від 12.01.2012 року та платіжного доручення 10.01.12 року на суму 5250,00 грн. (3(три) електродвигуни АИР 100. L.2. 5.5X300 ІМ1081), накладної №РН-0000532 від 13.03.201З року, платіжного доручення від 11.03.2013 року на суму 7838,00 грн. (електродвигун АИР 132М2ІМ1083 (3000 об\ха МЗЕ), електродвигун АИР 160S4 ІМ1001 (1500 об\ха Eldin)), накладної №131300706 від 09.08.2013 року, платіжного доручення від 07.08.2013 року на суму 4900,00 грн. (шток 90*1820), видаткової накладної та рахунку-фактури від 19.04.2013 року на візок гідравлічний НР -ЕІЗ20 на суму 13000,00грн.

Згідно з бухгалтерською довідкою про балансову вартість основних засобів ТОВ Кукрас Алнус , реалізованих відповідно до договору купівлі-продажу від 18.11.2016 року разом, їх балансова вартість складає 430 155,65 грн. Зазначена довідка підписана в.о. директором ТОВ Кукрас Алнус - ОСОБА_7, який відповідно до наказу ТОВ Кукрас Алнус № 24/11-к від 24.11.2016 року приступив до виконання своїх обов'язків.

Згідно з фінансовим звітом ТОВ Кукрас Алнус за 2016 рік зі змісту розділу Основні засоби вбачається, що на початок звітного періоду, 01.01.2016, позивач мав основні засоби первісною вартістю 586,1 тис.грн. та залишковою вартістю 422,4 тис.грн. (знос складає 163,7 тис. грн.), тоді як на кінець звітного періоду, 31.12.2016, означений розділ фінансового звіту вказує, що основні засоби за первісною вартістю складають 59,8 тис.грн. та з урахуванням зносу 26,6 тис.грн. за залишковою вартістю складають 33,2 тис.грн., що вказує на відчуження Товариством основних засобів під час періоду в якому і укладено спірний Договір з відповідачем. Доказів того, що різниця у вартості основних засобів виникла не у зв'язку з їх відчуженням за спірним Договором, матеріали справи не містять.

Отже, вчинення правочину представником позивача ОСОБА_8 в своїх же інтересах на зазначених вище умовах явно свідчить, що відчуження обладнання відбулося за значно заниженою ціною, а отже укладання спірного Договору є наслідком недобросовісних дій директора, який діяв всупереч інтересам свого довірителя, якого він представляв, з порушенням принципів справедливості, розумності та наявності економічної мети.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до цілком правомірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу обладнання від 18.11.2016 року.

Доводи скаржника, що ОСОБА_8 при укладенні договору від 18.11.2016 року діяв в межах повноважень наданих йому Статутом, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки підставою для визнання спірного Договору слугувало те, що директор ТОВ Кукрас Алнус - ОСОБА_8, який одночасно був засновником ТОВ Гинкар , діяв у власних інтересах, реалізовуючи обладнання позивача за значно заниженою ціною.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ТОВ Гинкар не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2018 року у справі № 906/1023/17 відсутні.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, ст.275, ст.ст.276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.2018р. у справі № 906/1023/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гинкар" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/1023/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "05" липня 2018 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.