Рішення

від 15.06.2007 по справі 44/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/344

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.06.07 р.                                                                               Справа № 44/344                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого                     О.М. Сковородіної

Суддів                                 О.І. Склярук

                                            І.В. Зубченко

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача: Денщик В.І. – довіреність від 27.12.06р.

за позовом: Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики „Енергоперспектива” м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”                          м. Горлівка

про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 153424,82грн.

Позивач, Державний науково-дослідний проектно-вишукувальний технологічний інституту з перспектив розвитку енергетики „Енергоперспектива” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Краматорських електричних мереж про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 153424,82грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 3926 від 03.02.97р., додатки до договору № 3926, зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи, кошториси на проектні роботи за договором № 3926 № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, завдання на виконання технічко-економічного розрахунку, завдання на виконання робочої документації, додаткову угоду № 1 від 23.06.97р. до договору, кошториси на проектні (вишукувальні) роботи № 1, № 2, договір № 3701 від 11.02.92р., додатки до договору № 3701, кошториси до договору № 3701, завдання на проектування ремонтно-виробничої бази, додаткову угоду № 1 від 18.06.92р. до договору № 3701, додаткові завдання на проектування ремонтно-виробничої бази, додаткову угоду          № 2 від 10.12.92р. до договору № 3701, додаткову угоду № 3 від 03.02.92р. до договору № 3701, додаткову угоду № 4 від 13.03.95р. до договору № 3701, акт № 53/39 від 15.09.97р. про здачу-прийомку науково-технічної продукції за договором № 3926 від 03.02.97р., акт № 50, акт звірки розрахунків за виконані роботи, платіжне доручення № 1205 від 08.08.01р., та інше.

02.11.06р. позивачем у справі були надані  зміни позовних вимог, в яких він просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 44331,40грн., 3% річних в сумі 6383,02грн., пеню в сумі 7840,93грн.

Ухвалою суду від 07.06.07р. був замінений відповідач у справі - Краматорські електричні мережі м. Краматорськ на належного відповідача - Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на пропуск строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Між позивачем та відповідачем 03.02.97р. був укладений договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 3926.

За первісними умовами цього договору позивач мав виконати науково-технічну продукцію (відповідно до завдання на проектування) у строки, встановлені календарним планом робіт (додаток 1 до договору, арк. справи 6, т.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 за виконану науково-технічну продукцію відповідно договору замовник повинен був сплатити виконавцю у відповідності до протоколу про договірну ціну – 559240,00грн. Оплата здійснюється з авансовим платежем в розмірі 40% договірної ціни – 1 етап (125000), 50000,00грн. з наступною поетапною оплатою.

В подальшому, 23.06.97р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3926, в якій сторони визначили нову вартість виконаних робіт в сумі 22814,00грн., з ПДВ в сумі 4563,00грн.

Також, в пунктах 2, 3 додаткової угоди № 1 вказано, що не пізніше, ніж за 10 днів до початку робіт замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 40% договірної ціни, наступні платежі замовник здійснює поетапно.

Відповідно до нового календарного плану робіт, були встановлені строки їх виконання: початок – червень 1997р., закінчення – вересень 1997р. (арк. справи 26).

Також, 11.02.92р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 3701.

Відповідно до п. 1.1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робочого проекту РПБ Констянтинівських РЕМ в м. Констянтинівка.

Пунктом 2.1 договору № 3701 передбачено, що за виконану науково-технічну продукцію відповідно до договору замовник сплачує виконавцю у відповідності до протоколу про договірну ціну 302146,00руб., та ПДВ в сумі 84601руб.

Оплата здійснюється з авансовим платежем в розмірі 40% договірної ціни (от обсягу 1992р. – 96000,00руб., 1993р.- 24858руб.) одноразово за закінчену роботу, поетапно з авансовим платежем, на підставі інших принципів наступної щомісячної оплати на підставі актів-довідок відповідно до домовленості замовника та виконавця про виконаний обсяг робіт (п. 2.3 договору).

Згідно з календарним планом робіт (додаток № 2 до договору № 3701 – акр. справи 36, т. 1) позивач мав завершити роботи 25.02.93р.

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 18.06.92р. сторонами було досягнуто згоди щодо зміни договірної ціни, та строків оплати виконаних робіт, а саме: вартість робіт встановлена в розмірі 685784руб., строки оплати – щомісячно.

Додатковою угодою № 2 від 10.12.92р. вартість робіт визначена в сумі 1288660руб., строк оплати – після завершення робіт.

Додатковою угодою № 3 від 08.02.93р. була змінена вартість робіт, яка склала 2153410руб. та ПДВ в сумі 886000,00руб.

Додатковою угодою № 4 від 13.03.95р. була змінена вартість виконаних робіт, яка склала 134273000руб.

Згідно з протоколом про угоду про договірну ціну на науково-технічну продукцію, який є додатком № 3 до договору № 3701, сторонами остаточно досягнута згода про розмір договірної ціни на створення (передачу) науково-технічної продукції в сумі 34725грн.

Документом, який підтверджує виконання робіт за договором № 3701, та як слід, право позивача на отримання коштів за їх виконання, відповідно до умов договору (з додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4), є акт № 50 про здачу-прийомку науково-технічної продукції за договором № 3701 від 11.02.92р.

Єдиною позначкою, яка підтверджує датування цього акту, суд вважає штамп вхідної кореспонденції позивача, розташований у правому нижньому куті акту – вх. № 32 від 01.09.98р.

Суд, одночасно звертає увагу на те, що ним не приймається як строк виконання зобов'язань відповідачем за договором № 3701, „1, 2, 3 платіжні етапи” вказані в декількох додатках 2 до договору № 3701 (арк. справи 54,61,74,79,82,86,88 т. 1), оскільки, як вказано вище додатковою угодою № 4 до договору № 3701 від 13.03.95р., строк оплати встановлений - після завершення робіт, при цьому, календарні плани датовані раніше, ніж складена додаткова угода № 4.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що строк остаточних виконання зобов'язань відповідача є таким, що настав:

1)          за договором № 3926 від 03.02.97р. – з жовтня 1997р. (п. 3 додаткової угоди № 1 та календарний план до неї – арк. справи 25-26, т.1);

2)          за договором № 3701 від 11.02.92р.  – з 02.09.1998р. (п. 3 додаткова угода № 4 від 13.03.95р., арк. справи 66, акт № 50 здачі-прийомки науково-технічної продукції, арк. справи 92, 1 т.).

За твердженнями позивача, які не заперечуються відповідачем, в грудні 1999р. відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем натуроплатою (цукор, борошно) на загальну суму 15489,14грн. та платіжним дорученням № 1205 від 08.08.01р. відповідач перерахував грошові кошти в розмірі 16500,00грн.

03.11.03р. на підтвердження залишку суми заборгованості за договорами                № 3701, № 3926 між сторонами був складений акт звіряння розрахунків за виконані роботи.

07.02.06р. за вихідним № 022-70/6 позивач звернувся з вимогою про погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

При цьому, у вимозі зазначалось про те, що внаслідок проведення звірки взаєморозрахунків, за наслідками якої відповідачем підтверджено наявність боргу в сумі 25476,86грн., строк позовної давності продовжено.

Також, в цій вимозі позивач наполягав на виконанні зобов'язань відповідачем у семиденний термін.

Відповідно до таблиць № 2, 3, 4, які додані до заяви про зміну позовних вимог, позивачем нараховано: 1) індекс інфляції за період з вересня 1997 по жовтень 2006р. в сумі 18854,54грн.; 2) 3 % річних за період з вересня 1997р. по серпень 2006р. в сумі 6383,02грн.; 3) пеня з жовтня 2005р. по серпень 2006р. в сумі 7840,93грн.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт був встановлений умовами договорів № 3701, № 3926  (про що, зокрема, викладено в абзаці 2 стор. 3 цього рішення). Суд зазначає, що навіть позивач при розрахунку індексу інфляції, 3% річних в таблицях № 2, 3 (арк. справи 149, 150 т.1), аналогічно визначає строки виконання зобов'язань, та відповідно розпочинає нарахування індексу інфляції та 3% річних.

Також, за результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено момент, з якого починається порушення строків виконання цих зобов'язань відповідачем, а саме: 1) за договором № 3701 – з 02.09.98р.; 2) за договором № 3926 – з жовтня 1997р.; та відповідно з цього моменту розпочався перебіг строку позовної давності.

Як слід, відповідно до ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР строк позовної давності щодо спірної заборгованості сплинув: 1) за договором № 3701 – 02.09.01р.; 2) за договором № 3926 – 01.10.00р.

Твердження позивача про те, що внаслідок складання акту звіряння розрахунків за виконані роботи від 03.11.03р. відповідач визнав заборгованість, та відповідно такі дії слід розцінювати, як підставу для переривання перебігу строків позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України., суд вважає хибними, враховуючи наступне.

Так, по-перше, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК  України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як вказано вище, строк позовної давності по спірних вимогах сплинув до набрання чинності ЦК України.

Отже, положення ст. 267 ЦК України щодо переривання перебігу строків позовної давності вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання свого боргу (а саме підписання акту звірки від 03.11.03р.), не можуть бути застосовані в цьому випадку, як такі, що не розповсюджують свою дію на позови, строк пред'явлення яких сплинув на момент набуття чинності цієї норми.

Таким чином, до цього позову мають застосовуватись приписи ЦК УРСР.

По-друге, відповідно до ст. 79 ЦК УРСР єдиною підставою для переривання перебігу строків позовної давності є пред'явлення позову у встановленому порядку.

Проте, доказів, які б свідчили про подання позовної заяви в межах строків позовної давності – позивачем не надано.

Окремо, суд зазначає, що  позивачем не доведено існування обставин (під час перебігу строку позовної давності), з якими відповідно до ст. 78 ЦК УРСР пов'язується зупинення перебігу строку позовної давності.

Частиною 1 ст. 80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Причин пропуску позовної давності, які б можливо б визнати поважними, та захистити порушене право, позивачем суду  - не доведено.

Та, навіть підписання відповідачем акту звірки від 03.11.03р., не можна вважати як добросовісну помилку позивача щодо строків позовної давності, оскільки підписання цього акту мало місце поза межами цих строків (тобто, переривання строку позовної давності може бути тільки під час перебігу цього строку, а не по його закінченні).

Як слід, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу з підстав закінчення строку позовної давності.

Що стосується вимог позивача про стягнення індексу інфляції та 3% річних, суд виходить з наступного.

В розумінні ст. 214 ЦК УРСР індекс інфляції та 3% річних є окремим додатковим видом зобов'язань, яке виникає у боржника у випадку невиконання основного зобов'язання.

В силу ст. 84 ЦК УРСР з закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо).

Таким чином, у позовних вимогах щодо стягнення нарахованих індекс інфляції в сумі 44331,40грн., 3% річних в сумі 6383,02грн., суд відмовляє у зв'язку з закінченням строків позовної давності.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі  7840,93грн., суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України „Про “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Але ж, умовами договору № 3926 відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання – не передбачена.

Так, само не передбачений згаданий вид відповідальності й умовами договору № 3701.

Таким чином, внаслідок недосягнення згоди між сторонами щодо застосування пені в розумінні Закону України „Про “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, вимоги про стягнення пені є такими, що позбавлені належного правового обґрунтування.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Закону України „Про “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 71, 76, 78, 79, 80, 84, 161, 214 ЦК УРСР, керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики „Енергоперспектива” м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 44331,40грн., 3% річних в сумі 6383,02грн., пені в сумі 7840,93грн.

Рішення набирає законної сили 26.06.2007р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Суддя                                                                                                        

Судді                О.І. Склярук

                                                                                            І.В. Зубченко