Ухвала

від 28.03.2018 по справі 760/20591/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 760/20591/15-ц

провадження № 61-1174св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представник відповідачів - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, подану головою ліквідаційної комісії ОСОБА_9, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 7 червня 2016 року в складі суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - УДСО при ГУ МВС України в м. Києві) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що в лютому 1997 року ОСОБА_4, який працював в УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, разом із сім'єю вселено в кімнату № АДРЕСА_1.

Наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 3 березня 2011 № 29 о/с ОСОБА_4 звільнений з органів Міністерства внутрішніх справ України за статтею 63 пункт є (за порушення дисципліни).

Позивач зазначає, що відповідача звільнено за порушення трудової дисципліни, а тому підстав для подальшого проживання у гуртожитку ОСОБА_4 та його сім'ї немає.

Повідомленнями УДСО при ГУ МВС України в м. Києві про виселення з гуртожитку, зокрема від 20 березня 2015 року № 24/5-910/Ан, ОСОБА_4 було письмово попереджено про необхідність звільнення кімнати № АДРЕСА_1, до 15 квітня 2015 року.

У добровільному порядку вимога позивача про виселення відповідачами не задоволена.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року в складі судді Букіної О. М. позов задоволено.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з кімнати № АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь УДСО при ГУ МВС України в м. Києві судовий збір у розмірі 456 грн 75 коп. з кожного.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь УДСО при ГУ МВС України в м. Києві судовий збір у розмірі 304 грн 50 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що, виходячи з вимог частини другої статті 132 ЖК УРСР та враховуючи те, що ОСОБА_4 було звільнено з роботи за порушення дисципліни, і в добровільному порядку кімнату АДРЕСА_1 гуртожитку УДСО при ГУМВС України в м. Києві відповідачі не звільнили, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позивач трирічний строк позовної давності не пропустив, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є триваючими, а відповідачі проживають у гуртожитку без законних на те підстав.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 7 червня 2016 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з УДСО при ГУМВС України в м. Києві на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1 339 грн 89 коп.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач пропрацював в системі Міністерства внутрішніх справ України, до складу якого входило УДСО при ГУМВС України в м. Києві, більше 10 років - з 1997 року по 2011 рік, а тому з урахуванням пункту 2 частини першої статті 125 ЖК УРСР може бути виселений із спірного житлового приміщення лише з наданням іншого житла.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував положення статей 124, 125 ЖК УРСР, які не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки позивач просив суд виселити відповідачів з гуртожитку з підстав, передбачених статтями 127, 132 ЖК УРСР.

У серпні 2018 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 та ОСОБА_4 подали заперечення на касаційну скаргу, в яких просили її відхилити та залишити без змін рішення апеляційного суду, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

3 січня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 47 Конституції України визначено, що держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом УРСР та іншими актами житлового законодавства (частина перша статті 3 ЖК УРСР).

Нормами статті 127 ЖК УРСР та Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84 (далі - Положення про гуртожитки), передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті міських (крім міст Києва та Севастополя), районних у містах рад, районних у місті Києві та Севастополі державних адміністрацій.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в УДСО при ГУ МВС України в м. Києві з 22 березня 1996 року по 3 березня 2011 року.

Наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 3 березня 2011 року № 29 о/с ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 63 пункт є (за порушення дисципліни). Вислуга на день звільнення становила 14 років 11 місяців 11 днів.

З лютого 2000 року ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та дві доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживають та зареєстровані у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначений гуртожиток перебуває на балансі УДСО при ГУ МВС України у м. Києві.

Пунктом 1.2 Положення про гуртожиток УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, що затверджене наказом УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 31 грудня 2008 року № 945 (далі - Положення), передбачено, що гуртожиток призначається для проживання працівників УДСО при ГУ МВС України в місті Києві на період їх роботи в підрозділах УДСО та, як виняток, членів їх сімей.

У пункті 6.1 Положення зазначено, що працівників (та разом з ними членів їх сімей), які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою в підрозділах Державної служби охорони, може бути виселено з гуртожитку в разі, зокрема, звільнення з роботи за порушення трудової дисципліни.

На засіданні житлово-побутової комісії УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 23 квітня 2015 року прийнято рішення про виселення ОСОБА_4 та його сім'ї з гуртожитку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 20 березня 2015 року ОСОБА_4 було письмово попереджено про необхідність звільнення кімнати АДРЕСА_1 в гуртожитку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до 15 квітня 2015 року.

Відповідачі кімнату АДРЕСА_1 гуртожитку УДСО при ГУМВС України в місті Києві, що розташований на АДРЕСА_1, в добровільному порядку не звільнили.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 ЖК УРСР сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Частиною третьою статті 132 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Пунктом 10 розділу І Положення про гуртожитки передбачено, що виселення з гуртожитків здійснюється відповідно до статті 132ЖК УРСР.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і з яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі статтею 132 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не взяв до уваги, що на спірні правовідносини не поширюється дія частини третьої статті 132 ЖК УРСР та статті 125 ЖК УРСР, оскільки ОСОБА_4 було звільнено у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, що є підставою для виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення (частина друга статті 132 ЖК УРСР).

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права з урахуванням заявлених позовних вимог та встановлених у справі обставин та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, - судовий збір у розмірі 1 653 грн 60 коп.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 7 червня 2016 року скасувати.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, - судовий збір у розмірі 1 653 грн 60 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик