Постанова

від 02.04.2018 по справі 910/9026/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9026/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2014 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015, рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, зобов'язано Київську міську організацію Українського товариства мисливців та рибалок звільнити самовільно зайняту ділянку водного фонду площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться в Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані.

11.03.2015 на виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

01.09.2017 Київською міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок подано до суду заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (суддя Босий В.П.) заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Визнано наказ господарського суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 910/9026/13, виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2015, таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок звільнити земельну ділянку від нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул. Прирічна, 37, літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", загальною площею 139, 68 кв.м.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Заступник прокурора міста Києва, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 та відмовити у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду від 11.03.2015 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у складі: Куксова В.В., Майданевича А.Г., Тарасенко К.В. відмовлено Заступнику прокурора міста Києва у відновленні пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Ухвалу мотивовано тим, що апелянтом не наведено жодних причин, які б об'єктивно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу в період з 14.09.2017 по 19.09.2017 включно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 скасувати, справу повернути до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного процесуального законодавства, а саме пункту 3 статті 53, статей 93, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)(в редакції до 15.12.2017).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Київська міська організація Українського товариства мисливців та рибалок у відзиві просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін посилаючись на її законність і обґрунтованість та наголошуючи на відсутності поважних причин пропуску прокурором строку, встановленого на апеляційне оскарження судового рішення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Подане відповідачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивовано тим, що представник скаржника був відсутній в судовому засіданні, в якому була постановлена оскаржувана ухвала. Надати оцінку всім обставинам та доказам, які врахував суд при визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню, стало можливо лише після ознайомлення з матеріалами справи 31.10.2017 про що свідчить розписка у справі.

В свою чергу, приймаючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не доведено наявності поважних причин пропуску процесуального строку та відмовив у задоволенні клопотання про відновлення такого строку.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Господарським процесуальним кодексом України також визначено принципи здійснення господарського судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи зазначені положення законодавства колегія суддів вважає, що повернення апеляційної скарги скаржнику в даному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017) провадження в господарських справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, ухвала Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Судовий збір в порядку статті 129 ГПК України буде розподілено після закінчення розгляду апеляційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 скасувати, справу № 910/9026/13 направити до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір