Постанова

від 12.10.2018 по справі 910/9026/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9026/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2017

за заявою Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст заяви

1.1. Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 в задоволенні позову відмовлено повністю.

1.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, зобов'язано Київську міську організацію Українського товариства мисливців та рибалок звільнити самовільно зайняту ділянку водного фонду площею 1,8 га (кадастровий номер 78:139:007), що знаходиться в Оболонському районі за адресою: м. Київ, вул. Верболозна, 1, від нежитлових будинків (приміщень) та передати її Київській міській раді у первинному стані.

1.4. На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду господарським судом міста Києва 11.03.2015 було видано відповідний наказ.

1.5. 01.09.2017 Київською міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок до суду першої інстанції подано заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ від 11.03.2015 щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту ділянку водного фонду площею 1,8 га.

1.6. Заяву мотивовано неможливістю виконання наказу господарського суду про звільнення земельної ділянки, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, належне заявнику на праві власності. При цьому заявник зазначає, що припинення права власності здійснюється на підставах, прямо передбачених законом, зокрема з мотивів суспільної необхідності, та не передбачає безоплатного припинення такого права. Заявник наголошує, що по вказаній справі не розглядався спір та не ухвалено рішення про знесення об'єктів нерухомого майна, право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 30.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліспасервіс" (дарувальник) та Київською міською організацією Українського товариства мисливців та рибалок (обдарований) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Анатолієм Івановичем, зареєстрованим в реєстрі за № 933, відповідно до умов якого дарувальник передав безоплатно у приватну власність обдарованого нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 37, літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", а обдарований прийняв безоплатно у власність вказане нежитлове приміщення.

2.2. Відповідач оформив право власності на вказане в договорі дарування нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74408300 від 30.11.2016.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (суддя Босий В.П.) заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнано наказ Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 у справі № 910/9026/13, виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015, таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок звільнити земельну ділянку від нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 37, літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", загальною площею 139,68 м 2 В іншій частині у задоволенні заяви Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

3.2. Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у складі: Куксова В.В., Тарасенко К.В., Майданевича А.Г. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 86, 328 Господарського процесуального кодексу України (статей. 43, 117 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017), статей 116, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", а також неврахуванням практики Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України.

4.3. Заявник наголошує, що реєстрація боржником права власності на нерухоме майно жодним чином не припиняє обов'язку звільнити незаконно зайняту земельну ділянку.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзиви від інших учасників справи не надходили.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Відповідно до статті 129 1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції, чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

6.4. Постанова Київського апеляційного господарського суду, на підставі якої було видано спірний наказ, набрала законної сили.

6.5. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

6.6. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

6.7. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

6.8. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997).

6.9. Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

6.10. У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

6.11. 6.3. Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

6.12. Відповідно до частин другої та четвертої статті 117 ГПК України (у відповідній редакції) господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

6.13. Частина четверта статті 117 ГПК України (у відповідній редакції) містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

6.14. Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

6.15. Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

6.16. В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

6.17. В даному випадку доводи заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню зводяться до перегляду саме висновку, викладеного у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі № 910/9026/13 та ґрунтуються на обставинах наявності на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які не встановлювалися судами при розгляді справи, оскільки реєстрація право власності на це майно за заявником відбулась після ухвалення судового рішення. Наведене не узгоджується із приписами статті 117 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, щодо можливості задоволення такої заяви.

6.18. З огляду на викладене, суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій має бути скасовано, у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню має бути відмовлено.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на завника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі № 910/9026/13 скасувати, у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

3. Стягнути з Київської міської організації Українського товариства мисливців та рибалок на користь Прокуратури міста Києва 3 363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя: Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір