Ухвала

від 02.04.2018 по справі 914/1835/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1835/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 та постанову Львівської апеляційного господарського суду від 31.01.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю

до Товариства з обмеженою відповідальністю Атріон

про стягнення 246 330,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018 (згідно з реєстраційним штампом) Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 та постанову Львівської апеляційного господарського суду від 31.01.2018 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2018 року у справі № 914/1835/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 914/1835/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 та постанову Львівської апеляційного господарського суду від 31.01.2018 залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником пропущено строк для подання касаційної скарги, клопотання про поновлення останнього не надано.

23.03.2018 скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.03.2018 надано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови.

Клопотання обґрунтоване тим, що 23.02.2018, тобто в межах строку, встановленого нормами статті 288 ГПК України, скаржником було здано на пошту, про що свідчить штамп закладу поштового зв'язку на описі вкладень, копія якого додана до клопотання про поновлення строку.

Колегія суддів, дослідивши матеріали касаційної скарги, встановила, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/1835/17 прийнята 31.01.2018, повний текст постанови складено 06.02.2018, останнім днем строку подання касаційної скарги на зазначену постанову було 26.02.2018, скаржник 23.02.2018 здав на пошту касаційну скаргу з додатками, тому клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження необхідно залишити без розгляду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з матеріалів касаційної скарги від 22.02.2018 № ЦУП-8/1288 не вбачалося про відправку вказаної скарги з додатками до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв'язку.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

Згідно до пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 прийнята за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до суду подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Атріон про стягнення 246 330,47 грн, в т.ч. 220 533,23 грн пені, 25 797,24 грн штрафу (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 20.10.2017).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 у справі № 914/1835/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що підстави для висновку про порушення відповідачем взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо строків поставки, передбачених пунктами 5.1., 5.4. договору поставки відсутні. Крім того, суди зазначили, що не можуть перевірити правильність нарахування позивачем штрафних санкцій, а також визначити самостійно дату настання строку виконання зобов'язання за договором щодо поставки товару, визначити кількість, вартість невчасно поставленого товару, розмір пені та штрафу, який обчислюється, виходячи з вартості непоставленого товару, строку, за який підлягає нарахуванню пеня, враховуючи приписи ч. 6 ст. 323 ГК України, за договором № ЦУП-04/0239/16 від 23.11.16, враховуючи, що поставка товару мала здійснюватись, згідно із вищенаведеними заявками, на які посилається позивач, за договорами: №№ ЦУП-04/0134/16 від 03.08.16 р, ЦУП-04/0238/16 від 23.11.16, ЦУП-04/0239/16 від 23.11.16, ЦУП-04/0240/16 від 23.11.16, ЦУП-04/0241/16 від 23.11.16, ЦУП-04/0242/16 від 23.11.16, ЦУП-04/0243/16 від 23.11.16.

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів."

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 311 вказаного Кодексу:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню ."

В касаційній скарзі взагалі не наведено норм матеріального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги зводяться не до неправильного застосування цих норм, а до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, здійсненими на підставі власної оцінки доказів, про недоведеність позивачем позовних власних вимог, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів, встановлення по новому обставин справи, визнати доведеними доводи позивача та прийняти на підставі цього власне рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій розглянуті докази по справі з наданням їм відповідної оцінки.

Крім того, відповідно до п. 29 рішення Європейського Суду з прав людини Волошин проти України від 10 жовтня 2013 року (Заява № 15853/08):

"Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте цей пункт не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі, в яких застосовується обов'язок надавати обґрунтування, можуть змінюватися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, inter alia, різноманітність аргументів, які позивач може подати до суду, та існуючі у Договірних державах відмінності між нормами законодавства, звичаєвого права, правовими позиціями та оголошенням і підготовкою судових рішень. Саме тому питання про те, чи виконав суд обов'язок надавати обґрунтування, що походить зі статті 6 Конвенції, можна з'ясувати лише у світлі обставин справи (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, Серії A №. 303?A, п. 29)."

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 та постанову Львівської апеляційного господарського суду від 31.01.2018, оскільки у даній справі правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2017 та постанову Львівської апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі № 914/1835/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський