Постанова

від 03.04.2018 по справі 910/20517/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 910/20517/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання від третьої особи-1: згідно протоколу судового засідання від третьої особи-2: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.12.2017 суддя Привалов А.І. повний текст складено 13.12.2017 за позовомКерівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Бровари, Київська обл. до 1) Київської обласної державної адміністрації, м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія", с. Требухів, Броварський р-н, Київська обл. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Служби автомобільних доріг у Київській області, м. Київ 2) Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), м. Київ провизнання недійсним розпорядження та договору оренди землі

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся в суд в інтересах держави (надалі - прокурор) з позовом до Київської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним розпорядження відповідача-1 "Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"" від 18.03.2010 № 221, про визнання недійсним договору оренди землі з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, площею 2,4 га, від 25.03.2015, який укладений між відповідачем-1 в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області та відповідачем-2 ( т. 1, а.с. 10-18).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження та договір є незаконними, оскільки на земельну ділянку, яка передана у постійне користування Службі автомобільних доріг у Київській області (кадастровий номер 3221284000:04:013:0080) частково накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002 площею 1,7100 га. Третя особа не подавала заяву про припинення постійного користування в частині площі накладення на земельну ділянку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2017 у справі №910/20517/16 в позові відмовлено повністю ( т. 1, а.с.22-32).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2017 у справі №910/20517/16 скасовано та прийнято нове, яким позовов задоволено:

- визнано недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" №221 від 18.03.2010;

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002) від 25.03.2015, укладений між Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія".

Вирішено питання судових витрат ( т. 2, а.с. 104-110).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю та доведеністю прокурором позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі № 910/20517/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т. 2, а.с. 144-150).

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що судам необхідно належало перевірити дотримання прокурором вказаних вище вимог процесуального законодавства щодо зазначення у позовній заяві про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, та дослідити питання правомірності набуття прокурором статусу позивача у спірних правовідносинах у зв'язку із посиланням прокурора у його позовній заяві на порушення прав третьої особи. Від дослідження вказаної обставини безпосередньо залежить і правильність застосування у спірних правовідносинах положень Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами до прийняття судового рішення по суті спору.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/20517/16 (суддя Привалов А.І., м. Київ, повний текст складено 13.12.2017) у задоволенні позову відмовлено повністю (т. 2, а.с. 255-263).

Суд першої інстанції пославшись на норми ст.ст. 2, 29 ГПК України вказав, що прокурор, звертаючись до суду із позовом в інтересах держави, повинен був обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором було набуто безпідставно статус позивача, оскільки третя особа - Служба автомобільних доріг у Київській області повинна виступати у процесуальному статусі позивача.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/20517/16, перший заступник прокурора Київської області (надалі-скаржник) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок прокуратури Київської області.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор зазначає, що місцевим господарським судом не враховано те, що повноваження на розпорядження від імені власника -держави у спірних правовідносинах стосовно усієї спірної ділянки станом на момент виникнення спірних правовідносин згідно з вимог ст.ст. 116, 118, 122 Земельного кодексу України належали Київській обласній державній адміністрації. Разом з тим, враховуючи те, що внаслідок саме прийняття Київською обласною державною адміністрацією оспорюваного прокурором розпорядження щодо виділення земельної ділянки відповідачу -2, прокурором вирішено Київську обласну державну адміністрацію визначити в статусі відповідача та враховуючи незаконне надання в оренду земельної ділянки, а отже порушення інтересів держави, даний позов подано до суду прокурором як позивачем відповідно до вимог до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та в порядку, передбаченому ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

13.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві Київська обласна державна адміністрація проти доводів скаржника викладених у апеляційній скарзі заперечує, та вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставин, належним чином дослідив наявні докази, а відтак, оскаржуване судове рішення прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Крім того, Київська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор у справі є неналежним позивачем, оскільки Служба автомобільних доріг у Київській області у даних правовідносинах є уповноваженим органом державної влади та може виступати у статусі позивача чи відповідача. Також, відповідач-1 зазначає, оскільки третя особа (Служба автомобільних доріг у Київській області) клопотанням від 27.09.2016 № 06с/34/01 надала згоду зменшення площі постійного користування від 62,1112 га до 60,3246 га щодо якої існувало накладення, та що позивач у своїх позовній заяві посилався, як на підставу позову, а тому на даний час підстави для подання позову відпали.

26.03.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Державним агентством автомобільних доріг України було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити в повному обсязі. При цьому, Державне агентство автомобільних доріг України посилається на те, що оскаржуване рішення господарського суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

26.03.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державного агентства автомобільних доріг України надійшли пояснення у справі та відзив на апеляційну скаргу.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу третя особа-2 зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить задовольнити апеляційну скаргу першого заступника прокуратури Київської області в повному обсязі.

02.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури Київської області надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу прокуратури Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/20517/16.

03.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Броварська транспортна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, відповідач-2 проти доводів скаржника викладених у апеляційній скарзі заперечує, та вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставин, належним чином дослідив наявні докази, а відтак, оскаржуване судове рішення прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

03.04.2018 через відділ через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду прокуратурою Київської області було подано для доручення до матеріалів справи копію Витягу з єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

У судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

Адвокат відповідача-2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечував, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні підтримав подану першим заступником прокурора Київської області апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні підтримав подану першим заступником прокурора Київської області апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача-1.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що Розпорядженням № 221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення придорожнього автомобільного комплексу в адмінмежах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту та надано в оренду вказану земельну ділянку площею 2, 4000 га вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820 (праворуч) в адмінмежах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області ( т.1, а.с. 25).

Зазначеним розпорядженням доручено Броварській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія".

Так, 25.03.2015 між відповідачем -1 ( Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області), як орендодавцем та відповідачем -2 (ТОВ "Броварська транспортна компанія"), як орендарем було укладено договір оренди землі. ( т.1, а.с. 26-29).

У п.1.1 договору оренди землі визначено, що орендодавець згідно з розпорядженням № 221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4000 га для будівництва автозаправочного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, авто мийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, за адресою: Київська область, Броварський район, на території Княжицької сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002.

Згідно з п. 2. договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,4000 га для будівництва автозаправочного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, авто мийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, угіддя - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління Держземагенства у Броварському районі Київської області становить 823680 грн. ( п. 5. договору оренди землі).

Відповідно до п. 8. договору оренди землі, цей договір укладено строком на двадцять п'ять років Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 9, 10 договору оренди сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем в національній валюті України у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 82368 грн. за рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У п. 11. договору оренди землі сторони погодили, що орендна плата вноситься у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця в сумі 82 368 грн. не пізніше тридцять першого грудня поточного року.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( п. 43. договору оренди землі).

Земельну ділянку з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002 Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області було передано, а товариством з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" прийнято у користування на підставі договору від 05.03.2015р., про що складено між орендарем та орендодацем відповідний акт приймання-передачі ( т. 1, а.с. 95).

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу № 41640163 від 03.08.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень підтверджується, що право відповідача на користування земельною ділянкою кадастровий номер № 3221284000:03:001:0002 було зареєстровано землекористувачем 28.07.2015 ( т. 1, а.с. 96-97).

Також, як вбачається з матеріалів справи, одночасно, з розпорядженням № 1351 від 09.10.2009 Броварської районної державної адміністрації Київської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою та виготовлення державного акта на право постійного користування землею Службі Автомобільних доріг у Київській області в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Службі автомобільних доріг у Київській області під розміщення існуючої автомобільної дороги "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, розроблену товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр реконструкції та розвитку". Вказаним розпорядженням вирішено виготовити державний акт на право постійного користування землею, на якій розташована автомобільна дорога "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 62,1112 га під дорогою. Після реєстрації та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Київській області, Управлінню Держкомзему у Броварському районі Київської області внести зміни до земельно-кадастрової документації ( т. 1, а.с. 40).

15.09.2010 Службі автомобільних доріг у Київській області видано державний акт серії ЯЯ №153825 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62, 1112 га, яка розташована у Київській області, Броварський район, Княжицька сільська рада, за межами населеного пункту з цільовим призначення під розміщення існуючої автомобільної дороги ( т.1, а.с. 20).

Державний акт серії ЯЯ №153825 від 15.09.2010 зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди за № 031094000001.

Звертаючись до суду прокурор зазначає, що відповідно до листа № 01-01/390 від 11.05.201 Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" координати кутів повороту межі земельної ділянки з кадастровим номером №3221284000:04:013:0080, наданої Службі автомобільних доріг Київської області, накладені на наявні в архіві КДП "Київгеоінформатика" картографічні матеріали. На земельну ділянку Служби автомобільних доріг Київської області частково накладається, в тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером № 3221284000:03:001:0002 на 1,7100 га.

Зазначене, на думку прокурора, свідчать про те, що розпорядження, яким земельну ділянку № 3221284000:03:001:0002 було відведено у користування відповідачу -2 та договір оренди, укладений на підставі вказаного розпорядження є незаконними, оскільки Службою автомобільних доріг Київської області, як постійним користувачем земельної ділянки № 3221284000:04:013:0080, заяви про припинення постійного користування в частині земельної ділянки в межах площі накладення не надавало.

Вказане й стало підставою для звернення Керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави до суду із позовом про визнання недійсним розпорядження № 221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3221284000:03:001:0002, укладеним 25.03.2015 між Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що Броварська місцева прокуратура є неналежним позивачем у даній справі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України тут і далі, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру" . Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу .

Положеннями ст. 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру" . Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу . У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У розумінні наведених норм процесуального законодавства та вказаного закону , прокурор є процесуальним позивачем у справі, тобто особою, яка ініціює порушення провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у тих випадках, коли це прямо дозволено законом.

Згідно з рішенням № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до рішення від 08.04.1999 Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор набуває статусу позивача у разі звернення прокурора в суд із позовом в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

Разом з тим, за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення суду), обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Як вбачається із обставин справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, що позов прокурором подано в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено та вбачається з змісту позовної заяви, що Броварська місцева прокуратура а посилаючись на ст. 188 Земельного кодексу України та ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", вказувала, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна інспекція сільського господарства України відповідно до указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України",

Однак, Броварська місцева прокуратура звернулась з даним позовом до суду в інтересах держави від свого імені, у зв'язку із тим, що Державна інспекція сільського господарства України як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах ліквідовано згідно абз. 7 п. 2 Постанови Кабінету міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

При цьому, в позовній заяві прокуратура визначаючи позивачем у справі себе посилалася на приписи ч. 2 ст. 29 ГПК України.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у позовній заяві конкретно не зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, тобто обставин, за яких прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про транспорт", землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ст. 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливо-роздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і засадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що Службі автомобільних доріг у Київській області належить право постійного користування землею, яке посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ЯЯ № 153825, виданим 15.09.2015 відповідно до розпорядження Броварської районної адміністрації №1351 від 09.10.2009, зокрема, земельною ділянкою загальною площею 62,1112 га для розміщення автомобільної дороги регіонального значення Р-28 Північно-Східний обхід м. Києва в межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку що будь-які дії вчинені відносно земельної ділянки загальною площею 62,1112 га для розміщення автомобільної дороги регіонального значення Р-28 Північно-Східний обхід м. Києва в межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, яка відноситься до земель дорожнього господарства, впливають на права та інтереси Служби автомобільних доріг у Київській області.

Так, у позовній заяві Броварська місцева прокуратура стверджує, що передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:03:001:002, що на 1,7100 га накладається на земельну ділянку, надану у постійне користування Служби автомобільних доріг у Київській області, унеможливлює належне виконання останньою покладених на неї завдань, що являє собою порушення інтересів держави.

Таким чином, Броварська місцева прокуратура вважає, що права та інтереси Служби автомобільних доріг у Київській області порушені спірним розпорядженням № 221 від 18.03.2010. Київської обласної державної адміністрації "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія".

Відтак, Служба автомобільних доріг є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 62,1112 га для розміщення автомобільної дороги регіонального значення Р-28 Північно-Східний обхід м. Києва в межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області. а тому прокуратурою фактично подано позов в інтересах третьої особи-1, оскільки позовні вимоги безпосередньо стосуються саме третьої особи-1 (Служба автомобільних доріг у Київській області ).

При цьому, Служба автомобільних доріг у Київській області є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яка у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами профільного міністерства, нормативно-правовими актами Укравтодору, рішеннями органів місцевого самоврядування, прийнятими в межах їх компетенції, а також Положенням про Службу автомобільних доріг у Київській області (далі - Положення).

Так, Служба автомобільних доріг у Київській області є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 1.3. Положення).

Відповідно до п. 3.1. Положення Служба автомобільних доріг у Київській області має право, зокрема, представляти і захищати свої інтереси у державних, громадських, кооперативних, підприємницьких та інших органах.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що третя особа, має підстави і можливість самостійно захистити свої права шляхом подання позову до відповідачів 1,2.

Посилання прокуратури в апеляційній скарзі на те, що Службу автомобільних доріг у Київській області було залучено в якості третьої в порядку ст. 27 ГПК України не спростовує вищевикладеного висновку, щодо наявності у третьої особи-1 об'єктивної можливості самостійно звертатися з відповідним позовом до суду.

Оскільки, Броварська місцева прокуратура є неналежним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що в даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 81 ГПК України у розумінні п. 2 постанови № 7 від 23.03.2012 пленуму Вищого господарського суду України , виходячи з того, що у розглядуваному випадку орган державної влади не був визначений прокурором невірно, останній безпідставно зазначив, що орган, який може вважатися належним позивачем ліквідовано.

При цьому, залучення в якості позивачів будь-яких юридичних осіб нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Стосовно заявленого відповідачами строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу .

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України визначено, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за частинами четвертою та п'ятою ст. 267 ЦК України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити момент початку перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і можливість захисту порушеного права.

У пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги заяви про застосування строків позовної давності, оскільки встановивши, що Броварська місцева прокуратура є неналежним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови, а отже, і підстави для застосування позовної давності відсутні.

Стовно тверджень третьої особи-2 про те, що клопотання третьої особи -1 від 27.09.2016 № 06с/34/01, яким (третя особа-1) нібито надала згоду зменшення площі постійного користування взагалі Службою Автомобільних доріг у Київській області не підписувалось та не направлялось відповідачу-1, а підпис начальника служби є підробленим. З приводу цього третьою особою-2 до прокуратури Київської області було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Так, скажником до суду апеляційної інстанції було надано копію Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого (Витягу) вбачається, що 16.03.2018 розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018111130000083 за ч.1 ст. 366 КК України.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 25 Кримінального процесуального кодексу України прокурор , слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Разом з тим, ані прокуратурою, ані третіми особами 1,2 не надано вироку суду щодо встановлення факту підроблення клопотання Служби автомобільних доріг у Київській області від 27.09.2016 № 06с/34/01, яким (третя особа-1) надала згоду на зменшення площі постійного користування від 62,1112 га до 60,3246 га (площа земельної ділянки після усунення перетину).

При цьому сам факт відкриття кримінального провадження не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу неправомірного вибуття земельної ділянки поза волею власника, оскільки в розумінні ст. 25 Кримінального процесуального кодексу України відкриття кримінального провадження є обов'язковим для слідчого та прокурора в разі надходження заяви і внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може розглядатися як свідчення того, що мало місце вчинення злочину. Обставини вчинення злочину, у тому числі факт події злочину, можуть бути встановлені виключно у ході досудового розслідування та відображені у вироку суду.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи скаржника з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/20517/16 залишити без змін.

2. Справу № 910/20517/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст судового рішення складено 04.04.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв