Постанова

від 22.07.2009 по справі 2-а-2480/09

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-а2480/09

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 липня 2009 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Сугачової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2007 роки в сумі 2733,30 грн., посилаючись на те, що вона відноситься до соціальної категорії громадян, яким встановлений статус Дитина війни , та відповідно до ст. 6 Закону України (далі ЗУ) Про соціальний захист дітей війни з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога не нараховувалася та не виплачувалась всупереч рішенню Конституційного суду України від 09.07.2007р.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Сторони звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, в зв'язку з чим, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.

Суд дослідивши і оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивач має статус Дитини війни , що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 7 ЗУ Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

ЗУ Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005р. дію ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни на 2006 рік зупинено.

ЗУ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006р., до статті 110 ЗУ Про Державний бюджет на 2006 рік внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Разом з цим, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни запроваджені не були.

Закони України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005р. та Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Отже, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було правових підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни у 2006 р.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ Про Державний бюджет на 2007 рік , дію статті 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 ЗУ Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р., приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, суд прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача з моменту ухвалення зазначеного рішення Конституційного суду України є противоправною та такою, що порушує права позивача.

Так, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни з 09.07.2007р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 ЗУ Про Державний бюджет України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

За період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу складає 742 грн. 65 коп., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно до ст. 62 ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 р. . Виплати за цей період позивачу не проводилися.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд зазначає наступне.

Так, сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до чинного законодавства, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни .

Окрім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни покладено на відповідача за місцем проживання позивача.

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, через наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 87 ЗУ Про пенсійне забезпечення суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя