Рішення

від 02.04.2018 по справі 805/525/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 р. Справа№805/525/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певній дії, стягнення моральної шкоди

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання рішення № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству та Конституції України; зобов'язання залишити в силі рішення № 7/21-125 від 25 травня 2017 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ; зобов'язання постійно діючої комісії з питань врегулювання земельних відносин будівництва і охорони навколишнього середовища Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області встановити межові знаки згідно меж виділеної позивачу у 1962 року земельної ділянки за місцем помешкання по вул. Шкільна, 41/2, с. Роздольне Великоновосілківського району Донецької області та надати під особисту охорону вказані межові знаки згідно акту встановлення межових знаків для подальшого вирішення питання щодо її приватизації та набуття права власності; стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» . При цьому, як зазначає позивач, межі в натурі та схематичного розташування земельної ділянки їй надано не було, межові знаки не встановлювались. З метою подальшого вирішення питання приватизації земельної ділянки позивач звернулась до відділення Держкомзему Великоновосілківського району із відповідною заявою про виготовлення технічної документації. Представники Держкомзему прибули для вимірювання земельної ділянки, яка була виділена позивачу для користування ще у 1962 році. У той же час, сусіди - подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, земельна ділянка яких межує із виділеною позивачу ділянкою, заперечували проти робіт землевпорядника та вчинили сварку, оскільки претендують на частину земельної ділянки, що виділена позивачу. Через конфлікт сусідів роботи Держкомзему припинились, позивачу було рекомендовано звернутись до сільради для встановлення меж спірних земельних ділянок. 11 жовтня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про встановлення меж між своєю земельною ділянкою та ділянкою ОСОБА_4, де вказала на конфлікт, що виник між нею та сусідами, та їх суперечки. У відповідь на звернення позивачем отримано відповідь сільради, де зазначено, що між належними ОСОБА_4 та померлому чоловіку позивача ділянками межові знаки вже встановлювались. Разом із цим позивачем у позовній заяві вказано, що виділена їй та її чоловіку у 1962 році земельна ділянка не обмірювалася. Сусіди шляхом самозахвату розорали частину земельної ділянки позивача, такі дії залишились без належного реагування. Для вирішення цього питання позивач звернулася до голови райдержадміністрації Великоновосілківського району, у відповідь на що отримала лист, де вказувалось про можливість вирішення вказаного питання в судовому порядку. Позивач вважає, що ОСОБА_4 змусили відповідача на сесії сільської ради прийняти протиправне рішення № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року про відміну рішення про надання позивачу дозволу на розробку землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Своїми незаконними діями та бездіяльністю позивач порушив права та інтереси позивача, чим змусив хвилюватись. Позивач зазнала безсонних ночей, вимушена була звертатись до лікарів та купувати ліки. Матеріальні сторону цих витрат позивач заявляти на меті не має, однак бажає відшкодувати з винного моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позивачем у доданій до позову заяві викладено клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні без її участі у зв'язку з неможливістю прибути до суду через похилий вік, стан здоров'я, відсутність коштів та ускладнене транспортне сполучення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. У відзиві вказано, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі їх клопотань надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. Після отримання рішення позивач звернулась до землевпорядної організації для замовлення проекту землеустрою, втім, спеціаліст останньої не зміг провести роботи, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на власний розсуд намагались встановити межі між земельними ділянками, щодо яких їм надано дозволи на розробку проектів землеустрою. Спір щодо меж сумежних ділянок між вказаними особами розглядався комісією відповідача, суміжні межи виставлялися обом сторонам суперечки, втім ані позивач ані її сусідка не прислухалися до порад комісії та землевпорядника, через що комісією було прийнято рішення про відміну раніше прийнятих рішень про надання дозволу на розробку проект землеустрою.

Відповідач зазначив, що за приписами Закону України Про місцеве самоврядування та Земельного кодексу України, а також враховуючи ст. 143 Конституції України, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати певні рішення у межах своєї компетенції, змінювати їх, скасовувати. Вказаний висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що доказів того, що ОСОБА_1 такої шкоди зазнала, нею не надано.

2 квітня 2018 року судом отримано клопотання про розгляд справи без участі Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 13 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в загальному позовному провадженні у підготовчому судовому засіданні на 28 лютого 2018 року, яке відкладено на 7 березня 2018 року. 7 березня 2018 року судом прийнято ухвалу про витребування додаткових доказів у справі, відкладено розгляд справи, наступне підготовче судове засідання призначено на 2 квітня 2018 року. Ухвалою від 2 квітня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, розпочато розгляд справи по суті.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області із клопотанням про давання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у межах с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства. Додатково у клопотанні зазначено, що позивач не має у власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, право безоплатної приватизації земельної ділянки не використала.

25 травня 2017 року відповідач, розглянувши клопотання позивача, відповідно до ст.ст. 12, 22, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, враховуючи висновок постійної комісії з питань врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища від 25 травня 2017 року, керуючись п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування прийнято рішення № 7/21-125 про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га в межах населеного пункту с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради.

19 жовтня 2017 року відбулися спільні збори постійної комісії Роздольненської сільської ради з питань агропромислового комплексу, врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища та адміністративної комісії виконкому сільради з розгляду питання щодо земельних спорів та вирішення конфлікту між землевласником ОСОБА_4 та землекористувачем ОСОБА_5 За змістом протоколу в зборах приймали участь позивач та ОСОБА_4

Згідно протоколу № 1 спеціаліст-землевпорядник ІІ категорії Роздольненської сільської ради ОСОБА_6 та голова постійної комісії ОСОБА_7 доповіли, що до сільради неодноразово звертались ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з клопотаннями про встановлення суміжних меж між їх земельними ділянками. Такі межі були виставлені. Разом із цим, вказаним особам сільрадою було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність нових земельних ділянок, через які у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знов виник спір. 19 жовтня 2017 року за місцем розташування цих земельних ділянок, на які надано дозволи на розробку проектів землеустрою, депутатами та спеціалістом-землевпорядником сільради запропоновано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішити спірне питання і встановити межу між спірними земельними ділянками, однак, згоди між цими особами досягнуто не було, суперечки стосовно місця розташування земельних ділянок продовжуються.

Більшістю членів комісії що виступили на зборах, запропоновано відмінити рішення про надання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність нових земельних ділянок, оскільки конфлікт між цими особами за межі між ділянками, щодо відведення яких у власність їм надано дозволи на розробки проектів землеустрою, триває, правил добросусідства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не дотримуються. Крім цього, межі земельних ділянок, які вже перебувають у власності/користуванні цих осіб, ними порушено, здійснено самозахват земель сільради.

За наслідком проведення зборів комісією ухвалено визнати недійсним рішення сесії сільради від 25 травня 2017 року № 7/21-124, № 7/21-125 про надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, а землі залишити за сільрадою.

Крім цього, комісією складено висновок до проекту рішення Роздольненської сільської ради від 20 жовтня 2017 року про необхідність скасування рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою та відмови у відведенні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,400 га з підстав порушення ст. 103 Земельного кодексу України та внесення питання щодо відміни рішень сільської ради від 25 травня 2017 року № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» на засідання чергової сесії та пропонувати погодити запропоноване проектом рішення.

20 жовтня 2017 року відповідно до статей 12, 103, 161 Земельного кодексу України, враховуючи наведений вище висновок комісії від 20 жовтня 2017 року та протокол зборів відповідачем прийнято рішення № 7/26-145 Про відміну рішення сільради від 25 травня 2017 року № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та відмову ОСОБА_1 у відведенні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,400 га в межах населеного пункту с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради на підставі ст. 103 Земельного кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач 18 січня 2018 року звернулась до суду із цим позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_8

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 статті 26 встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин здійснюється.

Згідно з приписами статей 12, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-4 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗУ України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, 25 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» , втім, вказане рішення відмінено рішенням відповідача № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року, а позивачу відмовлено у відведенні у власність земельної ділянки на підставі порушення нею правил добросусідства із ОСОБА_4, які визначаються ст. 103 Земельного кодексу України, оскільки позивач та ОСОБА_4 мають суперечки стосовно межі між ділянками, щодо відведення у власність яких ним надано дозволи на розробку проектів землеустрою.

Земельним законодавством не визначено підстав для скасування наданого дозволу на розробку проекту землеустрою, у той же час частиною 7 статті118 ЗК України визначено виключний перелік підстав для відмови у видачі такого дозволу. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для відмови у видачі дозволу як порушення правил добросусідства (порушення ст. 103 ЗК України).

Суд зазначає, що скасування дозволу з підстав, не передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, фактично є вимогою відповідача до позивача про дотримання нею додаткових, не визначених законом вимог для одержання та подальшої реалізації такого дозволу.

Суду не надано доказів невідповідності місця розташування земельної ділянки в отриманні якої у власність зацікавлена позивач, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом статті 158 Земельного кодексу України вирішення спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Суд не приймає посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, оскільки в даному випадку йдеться не про наявність в органу місцевого врядування повноважень самостійно відміняти власне рішення, а про обов'язковість наявності законодавчо визначених підстав для такої відміни.

Враховуючи, що рішення № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року прийнято відповідачем за відсутності на те підстав, вимоги про визнання цього рішення незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству та Конституції України, є цілком обґрунтованими.

У той же час, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень суду при прийнятті рішення у справі належить, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки рішення відповідача № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року є протиправним, воно підлягає скасуванню.

У той же час, визначення позивачем в якості позовної вимоги про зобов'язання відповідача залишити в силі рішення № 7/21-125 від 25 травня 2017 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою є невірно обраним способом захисту порушеного права, оскільки скасування рішення про відміну рішення про надання дозволу само по собі тягне за собою залишення останнього в силі, отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання постійно діючої комісії з питань врегулювання земельних відносин будівництва і охорони навколишнього середовища Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області встановити межові знаки згідно меж виділеної позивачу у 1962 року земельної ділянки за місцем помешкання по вул. Шкільна, 41/2, с. Роздольне Великоновосілківського району Донецької області та надати під особисту охорону вказані межові знаки згідно акту встановлення межових знаків для подальшого вирішення питання щодо її приватизації та набуття права власності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з приписами ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначає Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Відповідно до п. 2.1 цієї Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (п. 2.3 Інструкції).

Згідно з п. 3.14 наведеної Інструкції передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

З аналізу наведеного вбачається, що встановлення меж земельної ділянки проводиться лише щодо сформованих земельних ділянок за затвердженою у встановленому порядку землевпорядною документацією щодо них.

В матеріалах справи відсутні документи щодо виділення позивачу певної земельної ділянки, отже, позовні вимоги про зобов'язання встановлення межових знаків за її межами та надання межових знаків під охорону позивачу за актом прийому-передачі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. суд також вважає за необхідне відмовити виходячи з наступного.

Як викладено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. В позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено - в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У той же час, позивачем не доведено факт спричинення йому моральної шкоди, жодних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2114,40 грн. (квитанція № 0.0.956157082.1 від 05.02.2018). Також позивачем надано до суду довідку (акт виконаних робіт та витрат клієнта) адвоката ОСОБА_9 (свідоцтво № 2668 від 17.10.2007), згідно якої витрати на правову допомогу ОСОБА_1 (складання позову, копії документів) складають 630 грн. У довідці визначено, що витрати робочого часу адвоката на підготовку позову, консультації, копій документів склали 1,5 години. За домовленістю сторін оплата часу роботи адвоката становила 25% від прожитого мінімуму, встановленого на час надання правничої допомоги (1700 грн.). Сума витрат на правову допомогу ОСОБА_10 сплачена.

Беручи до уваги наведене та зважаючи на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 914,80 (2114,40/3+630/3) грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85532, Донецька обл., Великоновосілківський р-н, селище Роздольне, вул. Шкільна, 41/2, паспорт серії ВА 451729, виданий Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області 28 червня 1996 року) до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (85532, Донецька обл., Великоновосілківський р-н, селище Роздольне, вул. Шкільне, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 04526727) про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) гривень 80 копійок, з яких: зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 210 (двісті десять) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено в письмовому провадженні. Повний текст рішення складено та підписано 5 квітня 2018 року на підставі ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.