Постанова

від 13.06.2018 по справі 805/525/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року справа №805/525/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Сіваченка І.В. , Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 у справі № 805/525/18-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С.), яке складено у 05 квітня 2018 року у м.Слов'янську за позовом ОСОБА_2 до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання незаконним рішення, зобов'язання залишити рішення в силі, зобов'язання встановити межові знаки, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою в якій просила суд:

-визнати рішення Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 20 жовтня 2017, № 7/26-145 незаконним;

-зобов'язати залишити в силі рішення Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 25 травня 2017, № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ;

-зобов'язати постійно діючу комісію з питань врегулювання земельних відносин будівництва і охорони навколишнього середовища Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області встановити межові знаки згідно меж виділеної позивачу у 1962 року земельної ділянки за місцем помешкання по вул.Шкільна, 41/2, с. Роздольне Великоновосілківського району Донецької області та надати під особисту охорону вказані межові знаки згідно акту встановлення межових знаків для подальшого вирішення питання щодо її приватизації та набуття права власності;

-стягнути моральну шкоди у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 25 травня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» . При цьому, як зазначає позивач, межі в натурі не встановлювалися та схематичне розташування земельної ділянки їй надано не було. З метою подальшого вирішення питання приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 звернулась до відділення Держкомзему Великоновосілківського району з про виготовлення технічної документації. Представники Держкомзему прибули для вимірювання земельної ділянки, яка була виділена позивачу для користування ще у 1962 році. У той же час, сусіди - подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, земельна ділянка яких межує із виділеною позивачу ділянкою, заперечували проти робіт землевпорядника та вчинили сварку, оскільки претендують на частину земельної ділянки, що виділена позивачу. Через конфлікт з сусідами роботи Держкомзему припинились. Позивачу було рекомендовано звернутись до сільради для встановлення меж спірних земельних ділянок. 11 жовтня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про встановлення меж між своєю земельною ділянкою та ділянкою сім'ї ОСОБА_4, де вказала на існуючий з ними конфлікт. У відповідь на звернення позивачем отримано відповідь сільради, де зазначено, що між належними ОСОБА_4 та померлому чоловіку позивача ділянками межові знаки вже встановлювались. Разом із цим позивачем у позовній заяві вказано, що виділена їй та її чоловіку у 1962 році земельна ділянка не обмірювалася. Сусіди шляхом самозахвату розорали частину земельної ділянки позивача, такі дії залишились без належного реагування. Для вирішення цього питання позивач звернулася до голови райдержадміністрації Великоновосілківського району, у відповідь на що отримала лист, де вказувалось про можливість вирішення вказаного питання в судовому порядку. Позивач вважає, що ОСОБА_4 змусили відповідача на сесії сільської ради прийняти протиправне рішення № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року про відміну рішення про надання позивачу дозволу на розробку землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Своїми незаконними діями та бездіяльністю позивач порушив права та інтереси позивача, чим змусив хвилюватись. Позивач зазнала безсонних ночей, вимушена була звернутись до лікарів та купувати ліки. Матеріальну сторону оцінює у розмірі 5000 грн.

Суд першої інстанції позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 7/26-145 від 20 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, у якій зазначив, що за приписами Закону України «Про місцеве самоврядування» та Земельного кодексу України, а також враховуючи ст. 143 Конституції України, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати певні рішення у межах своєї компетенції, змінювати їх, скасовувати. Вказаний висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

Також зазначили, що Роздольненська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області в даному випадку виступає як сторона з питань користування земельними ділянками, тому по цій справі відсутні ознаки публічно-правових відносин.

Просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким закрити провадження по справі.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

24 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області із клопотанням про давання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у межах с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства. Додатково у клопотанні зазначено, що позивач не має у власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, право безоплатної приватизації земельної ділянки не використала.

25 травня 2017 року відповідач, розглянувши клопотання позивача, відповідно до ст.ст. 12, 22, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, враховуючи висновок постійної комісії з питань врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища від 25 травня 2017 року, керуючись п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийнято рішення № 7/21-125 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га в межах населеного пункту с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради.

19 жовтня 2017 року відбулися спільні збори постійної комісії Роздольненської сільської ради з питань агропромислового комплексу, врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища та адміністративної комісії виконкому сільради з розгляду питання щодо земельних спорів та вирішення конфлікту між землевласником ОСОБА_4 та землекористувачем ОСОБА_5

Згідно протоколу № 1 спеціаліст-землевпорядник ІІ категорії Роздольненської сільської ради ОСОБА_6 та голова постійної комісії ОСОБА_7 доповіли, що до сільради неодноразово звертались ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з клопотаннями про встановлення суміжних меж між їх земельними ділянками. Такі межі були виставлені. Разом із цим, вказаним особам сільрадою було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність нових земельних ділянок, через які у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знов виник спір. 19 жовтня 2017 року за місцем розташування цих земельних ділянок, на які надано дозволи на розробку проектів землеустрою, депутатами та спеціалістом-землевпорядником сільради запропоновано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішити спірне питання і встановити межу між спірними земельними ділянками, однак, згоди між цими особами досягнуто не було, суперечки стосовно місця розташування земельних ділянок продовжуються.

Більшістю членів комісії що виступили на зборах, запропоновано відмінити рішення про надання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність нових земельних ділянок, оскільки конфлікт між цими особами за межі між ділянками, щодо відведення яких у власність їм надано дозволи на розробки проектів землеустрою, триває, правил добросусідства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не дотримуються. Крім цього, межі земельних ділянок, які вже перебувають у власності/користуванні цих осіб, ними порушено, здійснено самозахват земель сільради.

За наслідком проведення зборів комісією ухвалено визнати недійсним рішення сесії сільради від 25 травня 2017 року № 7/21-124, № 7/21-125 про надання дозволу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, а землі залишити за сільрадою.

Крім цього, комісією складено висновок до проекту рішення Роздольненської сільської ради від 20 жовтня 2017 року про необхідність скасування рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою та відмови у відведенні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,400 га з підстав порушення ст. 103 Земельного кодексу України та внесення питання щодо відміни рішень сільської ради від 25 травня 2017 року № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» на засідання чергової сесії та пропонувати погодити запропоноване проектом рішення.

20 жовтня 2017 року відповідно до статей 12, 103, 161 Земельного кодексу України, враховуючи наведений вище висновок комісії від 20 жовтня 2017 року та протокол зборів відповідачем прийнято рішення № 7/26-145 «Про відміну рішення сільради від 25 травня 2017 року № 7/21-125 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та відмову ОСОБА_2 у відведенні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,400 га в межах населеного пункту с. Роздольне на території Роздольненської сільської ради на підставі ст.103 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що земельним законодавством не визначено підстав для скасування наданого дозволу на розробку проекту землеустрою, у той же час частиною 7 статті118 ЗК України визначено виключний перелік підстав для відмови у видачі такого дозволу. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для відмови у видачі дозволу як порушення правил добросусідства (порушення ст. 103 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на зазначене суд першої інстанції вирішив справу в поряду адміністративного судочинства.

Проте з тим, що суд першої інстанції розглянув спір в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції не погоджується.

Так, позивач має державний акт на право приватної власності на землю. (а.с.23)

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня

2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?л;…&?ь; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у ОСОБА_2 спочатку виник спір з подружжям ОСОБА_4 щодо розмежування земельних ділянок, якими вони користуються.

Це підтверджується наявністю позовних вимог про зобов'язати постійнодіючу комісію з питань врегулювання земельних відносин будівництва і охорони навколишнього середовища Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області встановити межові знаки згідно меж виділеної позивачу у 1962 року земельної ділянки за місцем помешкання та надати під особисту охорону вказані межові знаки згідно акту встановлення межових знаків для подальшого вирішення питання щодо її приватизації та набуття права власності.

Крім того, наявність спору з приводу користування земельними ділянками позивачки та подружжям ОСОБА_4 підтверджується наведеними вище спільними зборами постійної комісії Роздольненської сільської ради з питань агропромислового комплексу, врегулювання земельних відносин, будівництва і охорони навколишнього середовища та адміністративної комісії виконкому сільради з розгляду питання щодо земельних спорів та вирішення конфлікту між землевласником ОСОБА_4 та землекористувачем ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Спір у справі, що розглядається, виник щодо законності розпорядчих дій, що ґрунтуються на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з передачею землі у користування або власність.

Оскільки цей спір по суті виник між позивачкою і фізичними особами, які не є учасниками цього адміністративного процесу та цей спір стосується набуття права власності та користування земельною ділянкою, тобто цивільного права, ця справа за позовом ОСОБА_5 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такі ознаки притаманні цивільним правовідносинам (які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції, а не адміністративному.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації свого права в порядку цивільного судочинства.

До таких самих висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 04 квітня 2018, № 813/7654/14.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлює, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити.

Керуючись статями 309, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 у справі № 805/525/18-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 у справі № 805/525/18-а - скасувати.

Провадження у справі № 805/525/18-а за позовом ОСОБА_2 до Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання незаконним рішення, зобов'язання залишити рішення в силі, зобов'язання встановити межові знаки, стягнення моральної шкоди - закрити.

Повне судове рішення складено та підписано 13 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_8