Рішення

від 28.03.2018 по справі 352/1170/16-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1170/16-ц

Провадження № 2/352/39/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ ВіЕйБі Банк в особі уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Позивач 16.08.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після уточнення позову 08.09.2017 р. просив у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 2/08/12-05 від 13.05.2008 р. у розмірі 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. у гривневому еквіваленті складає 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. складає 1292770,47 грн., комісія - 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн., забезпеченим іпотечним договором від 13.05.2008 р. за реєстровим № 1402, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_2, та земельну ділянку площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом визнання права власності за позивачем на вказані земельні ділянки загальною вартістю 216543 грн. без ПДВ, визначеною на підставі оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 13.05.2008 р. між ВАТ ВіЕйБі Банк , правонаступником якого є позивач, та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2/08/12-05, згідно якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 40500 доларів США на строк до 11.05.2018 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором. Згідно умов кредитного договору, якими передбачено порядок зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, з позичальником погоджено підвищення відсоткової ставки до 17 % відповідно до додаткової угоди від 27.11.2008 р. Виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між банком та іпотекодавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 нотаріально посвідченого іпотечного договору від 13.05.2018 р. за реєстровим № 1402, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_2, та земельна ділянка площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_3 Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 р. з відповідачів у солідарному порядку стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 414576,43 грн., однак, дане рішення не виконане. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 01.08.2016 р. заборгованість за цим договором складає 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. у гривневому еквіваленті становить 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. складає 1292770,47 грн., комісія - 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн. У рахунок виконання основного зобов'язання позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком на вказані земельні ділянки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 Закону України Про іпотеку .

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути в його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити.

Представники обох відповідачів у судове засідання не з'явились, у поданих суду заявах просили справу розглянути у їх відсутності, позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні та задовольнити їх заяви про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 13.05.2008 р. між ВАТ ВіЕйБі Банк , правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2/08/12-05, згідно якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 40500 доларів США на строк до 11.05.2018 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором. Згідно умов кредитного договору, якими передбачено порядок зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, з позичальником погоджено підвищення відсоткової ставки до 17 % відповідно до додаткової угоди від 27.11.2008 р. (а.с.9-16, 18).

Виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між банком та іпотекодавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 нотаріально посвідченого іпотечного договору від 13.05.2018 р. за реєстровим № 1402, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області і належить на праві власності ОСОБА_2, та земельна ділянка площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області і належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.19-21).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 р. з відповідачів у солідарному порядку стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 414576,43 грн., однак, дане рішення не виконане (а.с.26).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 01.08.2016 р. заборгованість за цим договором складає 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. у гривневому еквіваленті становить 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. складає 1292770,47 грн., комісія - 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.6-8).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з вимогами ст.ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитор) має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів.

При вирішенні даного спору суд враховує правові позиції Верховного Суду України, зокрема, правовий висновок, який міститься у постанові від 30.03.2016 р. у справі № 6-1851цс15.

Ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч.3 ст.36 цього Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України Про іпотеку .

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст.39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Ст.392 ЦК України , у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

До таких же по суті висновків зводиться і зміст постанови Верховного Суду України від 14.09.2016 р. у справі № 6-1219цс16 та постанови ВСУ від 13.09.2017 р. у справі № 6-1446цс17, у яких зазначено, що аналіз положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

У справах, які переглядались, судами встановлено, що умови договору відповідач не виконував, кредит не погасив, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто банк має право на визнання права власності на предмет іпотеки, або на укладення від імені банку договору купівлі-продажу іпотечного майна.

ВСУ вказав на те, що хоча, у справах, які переглядалися, суд, ухвалюючи судові рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на обтяжене іпотекою майно у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , однак, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, суд вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

З урахуванням викладеного, з огляду на встановлену судом відсутність згоди іпотекодавців на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Згідно з ч.3 ст.37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

При цьому суд бере до уваги надані позивачем звіти про експертну оцінку вартості спірних земельних ділянок (а.с.115-156).

Суд вважає необґрунтованими заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, які до задоволення не підлягають.

З відповідачів слід стягнути у користь позивача 1378 грн. судових витрат по сплаті судового збору, а саме по 689 грн. з кожного.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 16, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37 ч.ч. 1, 3, 39 Закону України Про іпотеку , керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2/08/12-05 від 13.05.2008 р. у розмірі 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. у гривневому еквіваленті складає 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 р. складає 1292770,47 грн., комісія - 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн., забезпеченим іпотечним договором від 13.05.2008 р. за реєстровим № 1402, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області і належить на праві власності ОСОБА_2, та земельну ділянку площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_4 , код ЄДРПОУ 19017842, загальною вартістю 216543 (двісті шістнадцять п'ятсот сорок три) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користь ПАТ ВіЕйБі Банк , код ЄДРПОУ 19017842, по 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. судових витрат з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05.04.2018 р.

Головуюча М.М.Хоминець