Постанова

від 03.06.2020 по справі 352/1170/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1170/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/451/20

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене суддею Хоминець М.М. 28 березня 2018 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 5 квітня 2018 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ПАТ ВіЕйБі Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №2/08/12-05 від 13.05.2008 року у розмірі 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року у гривневому еквіваленті складає 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року складає 1292770,47 грн., комісія 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом Договору іпотеки від 13.05.2008 року, укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І.І. та зареєстрованого за номером 1402, а саме: земельну ділянку площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_2 , та земельну ділянку площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом визнання права власності за позивачем на вказані земельні ділянки загальною вартістю 216543 грн. без ПДВ, визначеною на підставі оцінки предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Свій позов обґрунтовує тим, що 13.05.2008 року між ВАТ ВіЕйБі Банк , правонаступником якого є позивач, та позичальником ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №2/08/12-05, згідно якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 40500 доларів США на строк до 11.05.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені договором. Згідно умов Кредитного договору, якими передбачено порядок зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, Додатковою угодою від 27.11.2008 року підвищено відсоткову ставку до 17%.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 13.05.2008 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавцями передано в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_2 , та земельну ділянку площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Банк умови вищевказаного Кредитного договору виконав належним чином, однак відповідач ОСОБА_2 не повернув існуючу заборгованість за кредитом.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 року з відповідачів у солідарному порядку було стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 414576,43 грн., однак станом на день подачі позову дане рішення не виконане.

Станом на 01.08.2016 року загальна сума заборгованості позичальника за Кредитним договором №2/08/12-05 від 13.05.2008 року становить 90926,59 доларів США, з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, відсотки за користування кредитом - 52114,09 доларів США, заборгованість за комісією по обслуговуванню кредиту - 18915,46 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн. В гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року розмір загальної заборгованості становить 2327236,74 грн.

Зазначає, що в рахунок виконання основного зобов`язання позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком на вказані земельні ділянки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в Іпотечному договорі, у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 Закону України Про іпотеку . При цьому звернення стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання.

З огляду на наведене позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Тисменицького районного суду від 28 березня 2018 року позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №2/08/12-05 від 13.05.2008 року у розмірі 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року у гривневому еквіваленті складає 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року складає 1292770,47 грн., комісія - 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн., забезпеченим Іпотечним договором від 13.05.2008 року за реєстровим №1402, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0010, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області і належить на праві власності ОСОБА_2 , та земельну ділянку площею 0,1700 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2625881901:04:005:0009, що знаходиться в урочищі Могила в с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк , загальною вартістю 216543,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк по 689,00 грн. судових витрат з кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що із структури заборгованості за Кредитним договором, яка зазначена у позовній заяві і в доданому до неї розрахунку, а також у резолютивній частині оскаржуваного рішення суду вбачається, що вона включає в себе суми заборгованості, які були стягнуті рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 року у справі №0907/2-4566/11. Зокрема, повністю тотожною є заборгованість за тілом кредиту - 38812,50 доларів США, а у заборгованість за процентами у сумі 52114,09 доларів США включено відсотки, що були нараховані з моменту початку несплати відповідних платежів за Кредитним договором, тобто з листопада 2008 року.

Законодавство не забороняє іпотекодержателю звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки після попереднього задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за зобов`язаннями, які були забезпечені іпотекою. Проте, у такому разі цей позов є немайновим, і за своєю суттю є лише позовом про визначення способу здійснення раніше присудженого стягнення. У даній справі позивач фактично подав другий позов майнового характеру про стягнення тих же сум, які вже були стягнуті попереднім рішенням Івано-Франківського міського суду, але на більш вигідних для себе умовах. Тобто, банк двічі звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідачів одних і тих же сум, хоча і у різний спосіб - у 2010 році шляхом стягнення з позичальника та поручителя суми заборгованості за кредитним договором, а у 2016 році - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, але при цьому перерахувавши раніше присуджену суму заборгованості за новим курсом гривні до долара США, що суперечить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також вважає, що судом залишено поза увагою те, що позивач безпідставно заявив вимогу про стягнення з відповідачів сум відсотків за кредитним договором, які були нараховані після вирішення справи Івано-Франківським міським судом у 2011 році, а також про стягнення комісії за обслуговування кредиту та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, які безпідставно нараховувались після набрання законної сили рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 року.

Дане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, і згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Суд задовольняючи позов, вирішив застосувати такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який суперечить закону, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на нього від іпотекодавця до іпотекодержателя є виключно позасудовим способом задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора.

Визнання судом права власності передбачено ст. 392 ЦК України, проте рішення суду, винесене на підставі цієї статті, не породжує, а лише підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Однак, до вирішення судом справи у банку не існувало права власності на земельну ділянку та не було підстав вважати його своїм.

Перехід права власності на предмет іпотеки до банку міг бути реалізований у позасудовому порядку, адже за умовами Іпотечного договору від 13.05.2008 року, а саме пунктом 7.6.1, досить детально регламентовано порядок переходу права власності. Позивач же звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, обравши неправильний спосіб захисту - визнання права власності на це майно.

Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року у справі №760/14438/15-ц.

Крім того апелянт зазначає, що ОСОБА_2 та особою, яка виступала від імені апелянта, не маючи на це повноважень, було подано до суду заяви про застосування позовної давності до позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, які суд не взяв до уваги, не навівши жодних аргументів їх відхилення.

У даній справі початок перебігу позовної давності пов`язаний з невиконанням позичальником ОСОБА_2 вимоги сплатити прострочену заборгованість за Кредитним договором до 20.02.2009 року, яку банк 10.02.2009 року направив позичальнику. Оскільки ОСОБА_2 не виконав даної вимоги, з 21.02.2009 року розпочався перебіг позовної давності. Звернувшись із позовом у квітні 2010 року, банк зробив це у межах строку позовної давності, і згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності був перерваний у момент звернення з позовом. Після переривання перебіг позовної давності розпочався заново, і позов про звернення стягнення на предмет іпотеки мав бути поданий в межах трирічного терміну, тобто до квітня 2013 року. Тому звернувшись до суду з даний позовом у 2016 році позивач однозначно пропустив строки позовної давності. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №357/9126/17-ц.

Більше того, позов був заявлений як немайновий, хоча у ньому, крім тих вимог, які вже були розглянуті та задоволені у 2011 році Івано-Франківським міським судом, наявні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок тієї заборгованості, яка не була предметом розгляду суду у справі №0907/2-4566/11, а саме про стягнення відсотків за користування кредитом, комісії за обслуговування договору та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, за весь період з моменту укладення кредитного договору і до звернення з позовом до суду.

У зв`язку з вищенаведеним, просить скасувати рішення Тисменицького районного суду від 28.03.2018 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Сторони в засідання апеляційного суду не з`явилися.

Представники позивача та апелянта причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи в його відсутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2008 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2/08/12-05, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 40500,00 доларів США, що складає еквівалент 204525,00 грн. за курсом НБУ на момент укладення цього Договору, на споживчі потреби строком до 11.05.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних (т. 1, а.с. 9-12).

Згідно п. 1.4.1 даного Договору за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 204,53 грн., що становить 0,1% річних від суми кредиту.

Згідно п. 2.3 Кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1% від суми кредиту, що становить 2045,25 грн.

Згідно п.п. 4.4, 4.5 Кредитного договору за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених п. 3.3 (крім п.п. 3.3.2, 3.3.3) цього Договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми кредитних коштів, зазначеної в п. 1.1 цього Договору. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів, за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, передбачених цим Договором, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав.

Згідно п. 3.3.3 позичальник зобов`язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1 цього Договору. Не пізніше визначеного п. 1.3 цього Договору терміну повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п.п. 1.4.1, 2.3 цього Договору, а також на вимогу банку сплачувати можливу неустойку.

Відповідно до п. 1.5 даного Договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів, передбачених цим Договором, а також можливих штрафних санкцій, позичальник укладає з банком у зазначені нижче строки Іпотечний договір - земельної ділянки кадастровий №2625881901:04:005:0010, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Колодіївка, урочище Могила , ділянка площею 0,2600 га, що була придбана позичальником згідно рішення VIII сесії V скликання Колодіївської сільської ради від 18.08.2007 року, та майновий поручитель укладає з банком у зазначені нижче строки Іпотечний договір - земельної ділянки кадастровий №2625881901:04:005:0009, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Колодіївка, урочище Могила , ділянка площею 0,1700 га, що була придбана майновим поручителем згідно рішення VIII сесії V скликання Колодіївської сільської ради від 18.08.2007 року.

Згідно п. 1.6 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх боргових зобов`язань банк в день укладення цього Договору укладає договір поруки з ОСОБА_1 .

Згідно п.п. 2.7.1, 3.2.4 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим Договором у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх зобов`язань за цим Договором та/або Договором іпотеки.

Згідно п.п. 3.2.8 Кредитного договору банк має право звернути позасудове стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором.

27.11.2008 року ВАТ ВіЕйБі Банк ініціював укладення між ним та ОСОБА_2 . Додаткової угоди №1 до Договору №2/08/12-05 від 13.05.2008 року про підвищення процентної ставки за вищезазначеним Договором до 17% річних, починаючи з 27.11.2008 року, про що позичальнику було направлено відповідне повідомлення (т. 1, а.с. 17-18).

Судом встановлено також, що 13.05.2008 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №1402, відповідно до якого іпотекодавці з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, що випливає з Кредитного договору, передали в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,2600 га, яка належить ОСОБА_2 , цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Колодіївка, урочище Могила Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881901:04:005:0010; та земельну ділянку площею 0,1700 га яка належить ОСОБА_1 , цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Колодіївка, урочище Могила Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881901:04:005:0009 (т. 1, а.с. 19-21).

Відповідно до п. 1.2 даного Договору предметом іпотеки забезпечується зобов`язання позичальника у розмірах, зазначених у Кредитному договорі, що складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.п. 5.1.6, 5.1.7, 5.1.12 даного Договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане. У разі порушення позичальником зобов`язання за Кредитним договором чи іпотекодавцями зобов`язань за цим Договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки. Іпотекодержатель має право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно п. 7.4 даного Договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по Кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку та умовами цього Договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку та умовами цього Договору.

Згідно п. 7.5 даного Договору іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.4 цього Договору.

Згідно п.п. 7.6, 7.6.1 даного Договору за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотеко давці за цим Договором іпотеки підтверджують свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є сума заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання майна іпотеки у власність.

Іпотекодержатель також має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність вартість предмета іпотеки, визначену на підставі здійснення на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому Договорі оцінки предмета іпотеки сторонами.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.09.2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ ВіЕйБі Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ ВіЕйБі Банк заборгованість у розмірі 414576,43 грн. за Кредитним договором №2/08/12-05 від 13.05.2008 року та судові витрати по справі (т. 1, а.с. 26). Відомостей про виконання даного рішення матеріали справи не містять.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 року №63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк , призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіну М.А. (т. 1, а.с. 27).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 року №213 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк на два роки по 19.03.2018 року включно, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіній М.А. (т. 1, а.с. 28).

Згідно наданого банком розрахунку станом на станом на 01.08.2016 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 складає 2327236,74 грн., з якої тіло кредиту - 38812,50 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року у гривневому еквіваленті становить 962803,99 грн., відсотки - 52114,09 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.08.2016 року складає 1292770,47 грн., комісія - 18915,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 52746,82 грн. (а.с. 6-8).

Відповідно до Звіту №05-М27-10 від 13.06.2017 року, складеного Суб`єктом оціночної діяльності ПП ТА-Експерт-Сервіс на замовлення ПАТ ВіЕйБі Банк , ринкова вартість земельної ділянки площею 0,2600 га, яка належить ОСОБА_2 , цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Колодіївка, урочище Могила Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881901:04:005:0010 становить 128789 грн. (т. 1, а.с. 115-135).

Відповідно до Звіту №05-М27-11 від 13.06.2017 року, складеного Суб`єктом оціночної діяльності ПП ТА-Експерт-Сервіс на замовлення ПАТ ВіЕйБі Банк , ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1700 га яка належить ОСОБА_1 , цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Колодіївка, урочище Могила Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881901:04:005:0009 становить 87754 грн. (т. 1, а.с. 137-157).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ ВіЕйБі Банк , суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору відповідач не виконував, кредит не погасив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, а з огляду на встановлену судом відсутність згоди іпотекодавців на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, шляхом визнання права власності на нього є законними та обґрунтованими.

Однак, апеляційний суд не може погодитися із такими висновками з огляду наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим у частині першій статті 38 Закону України Про іпотеку визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві як на підставі рішенні суду, так і на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Отже, сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки за рішенням суду або на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Статтею 39 Закону України Про іпотеку врегульовано порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, позивач відповідно до статей 38, 39 Закону України Про іпотеку має можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц (провадження №14-38цс18) та від 29 травня 2018 року у справі №369/238/15-ц (провадження №14-117цс18) та Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №357/1887/15-ц (61-29029св18), у постанові від 4 травня 2020 року у справі №522/20156/14-ц (провадження №61-39279св18).

Встановлено, що ПАТ ВіЕйБі Банк , звертаючись до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , просило у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, шляхом визнання права власності за позивачем на дане майно.

У пункті п.п. 7.6, 7.6.1 Іпотечного договору від 13.05.2008 року передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

З огляду на вказані вище норми права та практику Верховного Суду апеляційний суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав як іпотекодержателя, а тому підстави для задоволення позову в обраний ним спосіб відсутні.

Таким чином рішення Тисменицького районного суду від 28 березня 2018 року не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк Славкіної Марини Анатоліївни.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, з ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 2067 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 28 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ЄДРПОУ: 19017842, адреса: вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 4 червня 2020 року.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук