Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/21050/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/21050/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом дочірнього підприємства КМ Техно

до відповідача Державної служби статистики України

про стягнення 27 614 145,36 грн.,

Представники:

від позивача Краснокутська Т.О. (за дов.), Жуков Д.О. (за дов.)

від відповідача Панькін І.Д. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом дочірнє підприємство КМ Техно до Державної служби статистики України про стягнення 27 614 145,36 грн., з яких: 24 790 171,99 грн. інфляційних втрат, 2 823 973,37 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлену позивачем продукцію за договором №102 від 26.09.2012.

Суд своєю ухвалою від 27.11.2017 порушив провадження у справі № 910/21050/17.

22.01.2018 суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач послався на те, що оплата за продукцію здійснюється за рахунок бюджетних коштів, розпорядником яких відповідач не є, а заборгованість перед позивачем виникла з вини Державної казначейської служби України.

Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної казначейської служби України

Суд відхилив клопотання як необґрунтоване.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26.09.2012 Державна служба статистики України (замовник) та дочірнє підприємство КМ Техно (виконавець) уклали договір №102 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується у 2012 році поставити замовникові продукцію, зазначену в п. 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору, цією продукцією є: 30.02.1 Устаткування для автоматичного оброблення інформації (оргтехніка та комп'ютерна техніка для оброблення матеріалів Всеукраїнського перепису населення).

Ціна договору, відповідно до акцептованої пропозиції конкурсних торгів та протоколу узгодження договірної ціни (додаток 3 до цього договору), становить 57 027 050,70 грн. з ПДВ (пункт 3.1 Договору).

Неналежне виконання умов Договору було предметом розгляду у справі № 910/9927/13 за позовом дочірнього підприємства КМ Техно до Державної служби статистики України про стягнення 47 034 172,16 грн..

22.07.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з Державної служби статистики України на користь дочірнього підприємства КМ Техно заборгованості у розмірі 43 551 242,04 грн., пені у розмірі 2 902 215,41 грн., 3% річних у розмірі 580 714,71 грн. та судового збору у розмірі 68 820,00 грн..

Цим рішенням суду встановлено поставку позивачем відповідачу продукції на загальну суму 57 027 050,70 грн., її часткову оплату на суму 13 475 808,66 грн. та порушення відповідачем свого обов'язку щодо оплати продукції протягом 10 банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З 25.07.2013 до 13.05.2014 відповідач погасив 16 208 770,00 грн., а у 2016-2017 роках - 1 903 071,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не погасив 25 439 401,04 грн. боргу.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відсутність коштів не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та обставиною звільнення сторони від виконання своїх зобов'язань

Згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За розрахунком позивача, який прийнятий судом як вірний, до стягнення з відповідача підлягає 24 790 171,99 грн. інфляційних втрат, 2 823 973,37 грн. 3% річних за період з 14.05.2014 до 23.11.2017.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з Державної служби статистики України (вул. Шота Руставелі, 3, м. Київ, 01601, код 37507880) на користь дочірнього підприємства КМ Техно (вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, 04136, код 13681467) 24 790 171,99 грн. інфляційних втрат, 2 823 973,37 грн. 3% річних, 240 000,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.04.2018.

Суддя С. А. Ковтун