Постанова

від 21.03.2018 по справі 1570/3484/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 1570/3484/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 02.10.2017р.) по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.06.2012 року ПрАТ Українське Дунайське пароплавство звернулось до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (правонаступник Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС) , в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 року №0000801630, №0000811630, №0000821630.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року у задоволенні адміністративного позову ПрАТ Українське Дунайське пароплавство - відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 року апеляційну скаргу ПрАТ Українське Дунайське пароплавство - залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 року - скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року адміністративний позов ПрАТ Українське Дунайське пароплавство задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000801630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ Українське Дунайське пароплавство зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4325107 грн., в тому числі в 4 кварталі 2010 року в розмірі 4074448 грн., в 2 кварталі 2011 року в розмірі 250659 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000811630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ Українське Дунайське пароплавство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 229,5 грн., в тому числі 153 грн. за основним платежем та 76,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000821630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ Українське Дунайське пароплавство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152991 грн., в тому числі 152990 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС 06.10.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21.03.2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду від представника ПАТ Українське Дунайське пароплавство та представника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС надійшли клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПрАТ Українське Дунайське пароплавство зареєстровано розпорядженням Ізмаїльського міськвиконкому за №405 від 28.12.1994 року та перереєстровано Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради за №275 від 22.09.1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи від 22.09.1997 року за №271546 серії АОО, державна реєстрація проведена за №15531080001000042 від 22.09.1997 року, код ЄДРПОУ 01125821.

ПрАТ Українське Дунайське пароплавство взято на податковий облік в органах податкової служби 22.09.1996 року за №1046. На облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі переведено 11.01.2011 року за №10.

В період з 15.09.2011 року по 26.10.2011 року співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена планова виїзна перевірка ПрАТ Українське дунайське пароплавство (код ЄДРПОУ 01125821) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої 23.11.2011 року складено Акт перевірки №443/16-3/01125821/70.

Згідно висновків Акту перевірки податковим органом було встановлено наступні порушення ПрАТ Українське Дунайське пароплавство вимог податкового законодавства:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2010 рік на суму 4074448 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 250659 грн. та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 153 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 153 грн.;

- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, абз.3 та абз.4 п.4.3 ст.4, абз. д п.п.6.5 ст. 6, п.п. 7.3.6. п. п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість 168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями ) та п.п.198.3, п.п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в червні 2011 року всього на суму 152990 грн.;

- ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993р. №15-93, т.б. за порушення порядку декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України, штраф у сумі 2040 грн.;

- абз. д п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993р. №15-93 за здійснення операцій з валютними цінностями на рахунках за межами України з порушенням умов ліцензій Національного банку України, штраф у сумі 153246,64 грн.;

- ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями ) та на підставі ст.4 вищевказаного Закону підприємству нараховується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості, у сумі 3317313,61 грн.;

- п.1.9, п.1.19 ст.1, п.4.2 ст.4, ст.7, ст.8, ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003 року №889-ІУ, п.п.176.2 абз. б п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 5257 грн.;

- ст.2 Закону України Про розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства від 09.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) не нараховано збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в сумі 286 грн. за січень 2010 року та не надано розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за січень 2010 року;

- п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України , затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року (зі змінами та доповненнями), фінансова санкція передбачена п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12.06.1995 року;

- п.9 ст.3 Закону України №265/95-ВР-від 06.07.95р. Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями) фінансова санкція передбачена п.4 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року;

- п.10 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.95 р. Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг фінансова санкція передбачені п.5 ст.17 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 р.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ПрАТ Українське Дунайське пароплавство надало на них заперечення, однак СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі за результатами їх розгляду залишила висновки Акту перевірки без змін.

В подальшому, на підставі вказаного Акту перевірки №443/16-3/01125821/70 від 23.11.2011р. уповноваженою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000801630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ Українське Дунайське пароплавство зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4325107 грн., в тому числі в 4 кварталі 2010 року в розмірі 4074448 грн., в 2 кварталі 2011 року в розмірі 250659 грн.;

- №0000811630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ Українське Дунайське пароплавство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 229,5 грн., в тому числі 153 грн. за основним платежем та 76,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000821630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ Українське Дунайське пароплавство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152991 грн., в тому числі 152990 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.2011 року №0000801630, №0000811630, №0000821630 позивач оскаржив їх до ДПА в Одеській області, яка, в свою чергу, своїм рішенням №2534/10/10-2007 від 23.02.2012 року податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №0000801630, №0000821630 - залишила без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000811630 - скасувала в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38,25 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення також було залишено без змін.

В подальшому, позивачем до ДПС України була подана повторна скарга на податкові повідомлення-рішення №0000801630, №0000811630, №0000821630 від 05.12.2011 року, однак ДПСУ своїм рішенням №8138/6/10-2115 від 10.05.2012 року залишила цю скаргу без задоволення.

Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Повторно вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції, з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 року, виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону №334/94-ВР, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, відповідно ж до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 цієї ж статті 5, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. у разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

А згідно із п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Крім того, п.п.201.1,201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у 2-х примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, виходячи із вищезазначених норм ПКУ, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як слідує з положень п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати податку на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, як встановлено зі змісту спірного Акту перевірки, підприємством позивача, нібито в порушення вимог п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в 1 кварталі 2011 року було віднесено до складу валових витрат - вартість судових монтажних робіт, отриманих від ДП Сінергія на загальну суму 142 598 грн. без первинних документів, що підтверджують призначення використання у фінансово - господарській діяльності ПрАТ УДП та факт здійснення вищевказаних послуг. З цих же підстав, посилаючись на п.п.198.3 ст.198 ПК України, відповідач дійшов і висновку про завищення ПрАТ УДП податкового кредиту з ПДВ в розмірі 36028 грн.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, 29.09.2010 року ВАТ Українське дунайське пароплавство (Замовник) уклало з ДП Сінергія (Виконавцем) договір №372-СИТ, відповідно до п.1.1., 2.1. якого, Виконавець зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику обладнання та надати послуги з його запровадження в експлуатацію, а Замовник - прийняти та оплатити поставлене обладнання і послуги на умовах цього договору. Перелік обладнання, що поставляється та послуг, що надаються, наведений у Додатку №1 (Специфікація), який є невід'ємною частиною цього договору.

Так, відповідно до п.6.1. вказаного Договору, загальна сума цієї угоди складає 1171097,76 грн., включаючи ПДВ 195182,96 грн.

Пунктом 8.7. договору встановлено, що перехід права власності на змонтоване обладнання від Виконавця до Замовника здійснюється при підписанні сторонами відповідного акту приймання-здавання виконаних робіт.

Як видно зі специфікації до вищевказаного договору, Виконавець зобов'язується поставити на користь Замовника 20 транспондерів R4 Inland AIS Transponder System у комплекті з мінімальним дисплеєм, УКХ антеною, антеною GPS, 20 м кабелю RG 214 з 2 роз'ємами BNC, 20 м кабелю RG 58 з 2 роз'ємами TNC, блоком живлення Д24-10М з програмним забезпеченням версії Inland AIS , інструкцією користувача російською мовою.

Також, Замовник зобов'язується здійснити поставку, монтаж, налагоджування обладнання, участь у приймально-здавальних випробовуваннях, розробку проекту розміщення обладнання на судні та його схвалення у Регістрі судноплавства України, отримання в Регістрі судноплавства України сертифікату відповідності (форма С) на змонтоване обладнання. Вартість вказаних послуг становить 171117,6 грн., в тому числі 28519,6 грн. ПДВ.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору ДП Сінергія здійснило поставку, монтаж та налагоджування судової транспондерної автоматичної ідентифікаційної системи для внутрішнього судноплавства SAAB R4 Inland AIS Transponder System на теплоходах Капитан Жидков , Зеленодольск , Константин Борисов , Николай Потипаев , Борис Макаров , Федор Рябинин , Петрозаводск , Львов , Русе , Рыбинск , Ярославль , Знаменка , Капитан Глушко , Оренбург , Челябинск , Днепропетровск , София , Николай Будников , Механик Сушков , Михаил Попов , а також прийняло участь у приймально-здавальних випробуваннях, розробці проектів розміщення обладнання на вказаних теплоходах, їх схвалення у Регістрі судноплавства України, отримання у Регістрі судноплавства України сертифікатів відповідності на змонтоване обладнання.

При чому, факт реального надання вказаних послуг підтверджується свідоцтвом про схвалення типу суднового обкладання №ССТСО-32-3-197-10 від 12.08.2010 року, виданим Міністерством транспорту України, свідоцтвом про визнання, виданим 16.08.2010 року Регістром судноплавства України, податковими накладними, актами приймання - здавання виконаних робіт (надання послуг), сертифікатами та актами огляду суден, виданими Регістром судноплавства України, листами Регістру судноплавства України від 24.12.2010 року про схвалення наданої ДП Сінергія документації по встановленню суднової автоматичної ідентифікаційної системи для внутрішнього судноплавства R4 Inland AIS Transponder System виробництва фірми SAAB TransponderTech (Швеція) на вищевказаних теплоходах.

До того ж, необхідно звернути увагу й на те, що усі первинні документи по господарським операціям Позивача з контрагентом - постачальником - ДП Сінергія повністю відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і не дають підстав для висновку про фіктивність чи нереальність здійснення цих операцій.

Крім того, слід зазначити, що необхідність придбання та монтажу вищевказаного навігаційного обладнання була обумовлена для Позивача, як власника вищевказаних теплоходів, вимогами Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №912 від 22.07.2008 року, яким було затверджено перелік обов'язкового суднового навігаційного обладнання та систем для торговельних суден. До вказаного переліку входить, зокрема, апаратура автоматичної ідентифікаційної системи класу А .

Таким чином, слід дійти висновку, що придбання та монтаж вищевказаного обладнання було прямо пов'язано з господарською діяльністю Позивача.

Отже, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що висновки Акту перевірки щодо завищення позивачем в 1 кварталі 2011 року валових витрат з податку на прибуток в розмірі 142598 та завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 36028 грн. по господарським операціям з придбання монтажних робіт, виконаних ДП Сінергія є необґрунтованими та безпідставними.

Що ж стосується порушення підприємством вимог абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, внаслідок чого позивачем в 2 кварталі 2010 року нібито були завищені витрати з податку на прибуток в розмірі 2630070 грн., то з цього приводу, судовколегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як видно зі спірного Акту перевірки, у декларації з податку на прибуток підприємств ПрАТ УДП за І півріччя 2010 року витрати на поліпшення основних фондів склали 12674200 грн., але фактично згідно наданих до перевірки первинних документів (акти виконаних робіт, послуг, акти на списання матеріалів та ін .) витрати на поліпшення основних фондів фактично склали 10044130 грн., відповідно витрати на поліпшення основних фондів згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік склали 13642270 грн., за даними перевірки витрати на поліпшення основних фондів за 2010 рік склали 11012200 грн.

Так, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийому робіт, виконавчі ремонтні відомості, калькуляційні відомості, акти прийомки суден в ремонт та з ремонту, видаткові накладні, додаткові угоди на проведення докового ремонту суден, замовлення на проведення ремонту суден, установочні акти, інвойси, рахунки-фактури, рапорти, службові записки, касові звіти по іноземній валюті, складені капітанами теплоходів, платіжні доручення, у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення позивачем цих витрат на поліпшення основних фондів за 1 півріччя 2010 року в розмірі 12674200 грн. та відповідно, повністю спростовують висновки податкового органу стосовно їх завищення на суму 2630070 грн.

Окрім того, ще слід зазначити й про те, що висновки спірного Акту перевірки в частині завищення позивачем витрат з податку на прибуток в розмірі 2630070 грн. зроблені всупереч нормам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.5.2 вказаного Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Проте, відповідач, всупереч вимогам п.5.2. Порядку №984, зазначаючи в Акті перевірки про завищення платником податків витрат з податку на прибуток в розмірі 2630070 грн. внаслідок їх не підтвердження первинними бухгалтерськими документами, взагалі не вказав перелік господарських операцій, які саме не підтверджені первинними документами.

До того ж, слід зазначити, що і Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів 1-ї та 2-ї інстанцій і направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в своїй ухвалі від 12.10.2016 року також зазначив про недотримання відповідачем вимог п.5.2. Порядку №984 при складанні Акту перевірки в частині вказаного порушення.

Отже, з огляду на зазначене, висновки Акту перевірки і в частині завищення позивачем в 2 кварталі 2010 року витрат з податку на прибуток в розмірі 2630070 грн. внаслідок їх не підтвердження первинними бухгалтерськими документами також є необґрунтованими.

Щодо первинних документів підтверджуючих проведення коригування валових витрат у сумі +1444990 грн. за 4 квартал 2010 року по рядку 05.2. самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, то слід зазначити, що дійти висновку про повне не підтвердження усієї суми коригування по рядку 05.2. Декларації з податку на прибуток за 2010 рік відповідач міг тільки за умови не надання позивачем будь-яких первинних документів, які б підтверджували таке коригування.

Проте, в самому Акті перевірки вказано, що відповідачем під час перевірки правильності показників по рядку 05.2 декларації досліджувалися договори на придбання товарів (робіт,послуг), видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг, банківські виписки, рахунки, журнали-ордери по рахункам бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, само по собі фактично спростовує доводи відповідача про відсутність первинних документів бухгалтерського обліку.

Також, відповідач всупереч вимог п.5.2. Порядку №984, зазначаючи в Акті перевірки про завищення позивачем витрат з податку на прибуток в розмірі 1444990 грн. внаслідок їх не підтвердження первинними бухгалтерськими документами, взагалі не вказав перелік господарських операцій, які саме не підтверджені первинними документами та не вказав які саме первинні документи не надані.

В зв'язку з викладеним, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що висновки Акту перевірки щодо завищення Позивачем в 4 кварталі 2010 року витрат з податку на прибуток в розмірі 1444990 грн. внаслідок їх не підтвердження первинними документами дійсно є необгрунтованими.

Крім того, як зазначено в спірному Акті, перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року в сумі 20031772 грн. на підставі таких документів: договорів поставки обладнання, придбання нематеріальних активів, наказів по підприємству, оборотно-сальдових відомостей по рахункам: 10 основні засоби , 12 нематеріальні активи , 15 капітальні інвестиції , 63 розрахунки з постачальниками , 311 поточні рахунки в національній валюті , 377 розрахунки з іншими дебіторами , первинних документів до них, відомостей нарахування амортизаційних відрахувань в розрізі кварталів та груп основних фондів, актів введення в експлуатацію, актів виведення з експлуатації (списання), банківських виписок, нібито встановлено завищення задекларованих ПрАТ УДП показників у рядку 07 Декларації Суми амортизаційних відрахувань всього в сумі 108061 грн. у тому числі за 1 квартал 2011 року в розмірі 108061 грн.

Відповідно до вимог п.п.8.3.1. п.8.3 ст.8 Закону №334/94-ВР, сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Отже, відповідач вважає, що первинними документами не підтверджено амортизаційні відрахування в розмірі 108061 грн. із загальної суми таких відрахувань 20031772 грн.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, відповідачем знову ж таки не було дотримано вимог п.5.2. Порядку №984, оскільки в Акті перевірки не вказано акти введення в експлуатацію яких саме основних засобів не надано під час проведення перевірки, що робить неможливим встановлення порушень в діях позивача, як платника податків.

Отже, у зв'язку з викладеним, необґрунтованими є і висновки Акту перевірки щодо завищення позивачем в 1 кварталі 2011 року амортизаційних відрахувань в розмірі 108061 грн. внаслідок їх не підтвердження актами введення в експлуатацію придбаних основних засобів.

До того ж, колегія суддів, як і суд першої інстанції, критично ставиться й до посилань представника відповідача про не надання позивачем під час проведення перевірки первинних документів по вищевказаним порушенням, оскільки відповідачем, в свою чергу, під час розгляду справи не надано доказів витребування від позивача таких первинних документів.

В Акті перевірки відповідач посилається на надання керівнику ПрАТ УДП письмового запиту №34830/10/16-3 від 18.10.2011 року з вимогою надання первинних документів та письмових пояснень по суті виявлених порушень.

Однак, під час розгляду справи, на вимогу попередніх судів надати вищевказаний запит №34830/10/16-3 від 18.10.2011 року, відповідача повідомив суд про неможливість надання даного запиту в зв'язку з його втратою.

Отже, за таких обставин, на сьогоднішній день залишається недоведеним факт вручення уповноваженій посадовій особі ПрАТ УДП письмового запиту з вимогою про надання первинних документів або їх завірених копій.

Крім того, необхідно вказати, що відповідно до п.5.2 вищевказаного Порядку №984, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки. Проте, в Акті перевірки відсутні відомості про складення такого акту відмови від надання документів. Такий акт, в свою чергу, теж відсутній і в матеріалах справи.

Отже, за таких обставин, оскільки відповідачем не доведено наявність в діях ПрАТ УДП жодного порушення Закону України №334/94-ВР, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, про необґрунтованість висновку Акту перевірки стосовно завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2010 рік на суму 4074448 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 250659 грн. та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 153 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 153 грн., в зв'язку із чим, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000801630, №0000811630 від 05.12.2011 року, були прийняті на підставі помилкових висновків Акту перевірки, а тому, відповідно, підлягають скасуванню, як протиправні.

Також, згідно Акту перевірки ПрАТ УДП нібито ще було порушено вимоги п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, абз.3 та абз.4 п.4.3. ст.4, п.п. д п.6.5. ст.6, п.п. 7.3.6. п.7.3 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме - не відображено в реєстрах виданих податкових накладних та в складі податкового зобов'язання в деклараціях з ПДВ, отримані від нерезидентів на території України послуги, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Так, відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст..3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України

А згідно із п.п.4.3 ст.4 Закону 168/97-ВР, для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Підпунктом д п.6.5. ст.6 Закону №168/97-ВР встановлено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

У відповідності до п.п.7.3.6 п.7.3. ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

А згідно із п.п.7.5.2. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Так, як зазначено у спірному Акті перевірки, в період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року ПрАТ УДП , на підставі укладених договорів отримувало юридичні послуги від нерезидентів: Адвокатское общество Раев и партнеры , Юкселя Сахин , Konrad kraub , Космос Шиппинг Варна / Болгария , Holman Fenwick Willan LLP , Strohal Kretschmer Rebasso , Latsoudis & Arvaniti , Mag.Ericha.Rebasso , Адвокат Вереш Йозеф , Stelios K.Stylianou всього на загальну суму 1257810 грн.

При цьому, позивачем на вказану суму отриманих послуг не був нарахований ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 251562 грн. у тому числі по періодах: січень 2010 року в сумі 11452 грн., лютий 2010 року в сумі 8057 грн., березень 2010 року в сумі 42644 грн., квітень 2010 року в розмірі 56132 грн., травень 2010 року в розмірі 46993 грн., червень 2010 року в сумі 18731 грн., вересень 2010 року в сумі 4657 грн., жовтень 2010 року в сумі 37443 грн., листопад 2010 року в сумі 8918 грн., грудень 2010 року в сумі 16535 грн.

Крім того, в порушення п.п.7.5.2. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР ПрАТ УДП не здійснило нарахування податкового кредиту на вартість послуг, наданих вищевказаними нерезидентами, що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 235027 гривень, в тому числі по періодах: січень 2010 року в сумі 11452 грн., лютий 2010 року в сумі 8057 грн., березень 2010 року в сумі 42644 грн., квітень 2010 року в сумі 56132 грн., травень 2010 року в сумі 46993 грн., червень 2010 року в сумі 18731 грн., вересень 2010 року в сумі 4657 грн., жовтень 2010 року 37443 грн., листопад 2010 року в сумі 8918 грн.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, ПрАТ УДП здійснювало придбання юридичних та адвокатських послуг у нерезидентів Адвокатское общество Раев и партнеры , Юкселя Сахин , Konrad kraub , Космос Шиппинг Варна / Болгария , Holman Fenwick Willan LLP , Strohal Kretschmer Rebasso , Latsoudis & Arvaniti , Mag.Ericha.Rebasso , Адвокат Вереш Йозеф , Stelios K.Stylianou не здійснюючи всупереч вимогам п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.п.4.3 ст.4., п.п. д п.6.5. ст.6, п.п.7.3.6 п.7.3. ст.7, п.п.7.5.2. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ. Внаслідок вказаних порушень донарахуванню підлягає 16535 грн. = 251562 грн. (сума податкових зобов'язань) - 235027 грн. (сума податкового кредиту).

До того ж, позивач не заперечував, а навпаки підтвердив факт вказаного порушення, в тому числі у письмових поясненнях наданих до суду першої інстанції та наявних в матеріалах справи.

Отже, висновки Акту перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 16535 грн. внаслідок не нарахування ПДВ на вартість послуг, наданих нерезидентами є обґрунтованими.

Також, як слідує з Акту перевірки, ПрАТ УДП , в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.198.6 ПК України, нібито завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок віднесення до нього сум по відсутніх на момент перевірки податкових накладних, всього на загальну суму 100426 грн.

Як встановлено з Акту, під час перевірки позивачем не були надані наступні податкові накладні: №547 від 29.12.2010 року, постачальник ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорономорндіпроект , сума ПДВ 4966,76 грн.; №55/013 від 11.05.2011 року, постачальник ОФ ТОВ Континент Нафто Трейд , сума ПДВ 25014,5 грн.; №56/013 від 13.05.2011 року, постачальник ОФ ТОВ Континент Нафто Трейд , сума ПДВ 20483,33 грн.; №2012269 від 08.06.2011 року, постачальник ТОВ Джерело , сума ПДВ 5340,8 грн.; №20/013 від 03.06.2011 року, постачальник ТОВ Континент Нафто Трейд , сума ПДВ 44620,8 грн.

Так, відповідно до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Але, згідно з п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 ст.198 ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Разом з тим, позивачем були надані до суду 1-ї інстанції оригінали податкових накладних №547 від 29.12.2010 року, постачальник ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект на суму ПДВ 4966,76 грн.; №2012269 від 08.06.2011 року, постачальник ТОВ Джерело на суму ПДВ 5340,8 грн., які були оглянуті в судовому засіданні та завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Отже, наявність оригіналів зазначених податкових накладних фактично спростовує висновки спірного Акту перевірки про їх відсутність, в зв'язку з чим, необґрунтованими є і ці висновки Акту перевірки в частині завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 10307,56 грн., сформованого згідно податкових накладних №547 від 29.12.2010 року, виданої постачальником ДП Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту Чорноморндіпроект та №2012269 від 08.06.2011 року, виданої постачальником ТОВ Джерело .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на вимогу суду позивачем не були надані оригінали податкових накладних, виданих постачальником ОФ ТОВ Континент Нафто Трейд : №55/013 від 11.05.2011 року на суму ПДВ 25014,5 грн.; №56/013 від 13.05.2011 року на суму ПДВ 20483,33 грн., №20/013 від 03.06.2011 року на суму ПДВ 44620,8 грн., зазначаючи, що оригінали вказаних податкових накладних були втрачені.

Надані ж лише тільки завірені копії вказаних податкових накладних, а також копія договору 3123 ГБФ від 23.03.2011 року про закупівлю дизельного пального, видаткових, товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ОФ ТОВ Континент Нафто Трейд за відсутності оригіналів податкових накладних не спростовують висновки Акту перевірки про порушення ПрАТ УДП вимог п.198.6 ст.198 ПК.

В зв'язку з цим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до того, що висновки Акту перевірки відносно завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 90118,63 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум не підтверджених оригіналами податкових накладних №55/013 від 11.05.2011 року, №56/013 від 13.05.2011 року, №20/013 від 03.06.2011 року є обґрунтованими, а отже, ці висновки підтверджуються виключно в частині встановлення заниження ПрАТ УДП податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 106653,63 грн. ( 16535,00 грн. + 90118,63 грн .).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000821630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ УДП збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152991 грн., в тому числі 152990 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, спірна перевірка ПрАТ УДП здійснювалася за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

Згідно ж висновків Акту перевірки, ПрАТ УДП було занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в червні 2011 року всього на суму 152990 грн.

Таким чином, співставляючи висновки Акту перевірки та податкове повідомлення-рішення №0000821630 від 05.12.2011 року, можна дійти висновку, що донарахування грошового зобов'язання ПрАТ УДП з ПДВ було здійснено саме за червень 2011 року.

Проте, позивачем за червень 2011 року була подана податкова декларація з ПДВ у рядку 24 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду якої позивачем був задекларований показник 2089468 грн.

З аналізу Акту перевірки судом вбачається, що відповідач фактично зменшив залишок від'ємного значення ПрАТ УДП з ПДВ за червень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2089468 грн., посилаючись на Акти перевірок: №03512304/01125821 від 26.02.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2008 року, жовтні 2009 року ; №05702304/01125821 від 18.03.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, січень 2010 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2008 року, листопаді та грудні 2009 року ; №08692304/01125821 від 23.04.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2008 року, листопаді та грудні 2009 року ; №10492302/01125821 від 20.05.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий, березень 2010 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2009 року, січні, лютому 2010 року ; №14462302/01125821 від 14.07.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2008 року, березні 2010 року ; №23152302/01125821 від 29.10.2010 року Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за липень 2010 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2010 року ; №113/15-3/01125821/3 від 31.03.2011 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ УДП щодо наявних розбіжностей по податковим зобов'язанням та по податковому кредиту з ПДВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні 2008 року, листопаді та грудні 2009 року ; №273/16-3/01125821/35 від 21.06.2011 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року; №274/16-3/01125821/36 від 21.06.2011 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ УДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року ; №323/15-3/01125821/3 від 19.07.2011 року Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за липень 2011 року ; №377/15-3/01125821/8 від 16.09.2011 року Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за травень 2011 року , на підставі яких, відповідачем були прийняті, податкові повідомлення-рішення: №0000281530 від 27.04.2011 року, №0000811530, №0000821530, №0000601630, №0000591630, №0000561630, №0000541630, №0000531630 від 14.07.2011 року, №0001221530, №0000911530 від 09.08.2011 року, №00001221530, №00001231530, від 06.10.2011 року, якими ПрАТ УДП зменшувались суми від'ємного значення з ПДВ, які в свою чергу, були скасовані постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року по справі №1570/9231/2011, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року по справі №1570/2308/2012 від 16.01.2015 року, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року по справі №1570/2311/2012, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року по справі №1570/227/2012, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року по справі №2а/1570/10659/2011, які набрали законної сили.

Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

А відповідно до п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, оскільки на час складання Акту перевірки №443/16-3/01125821/70 від 23.11.2011 року, вищевказані податкові повідомлення-рішення: №0000281530 від 27.04.2011 року, №0000811530, №0000821530, №0000601630, №0000591630, №0000561630, №0000541630, №0000531630 від 14.07.2011 року, №0001221530, №0000911530 від 09.08.2011 року, №00001221530, №00001231530, від 06.10.2011 року були оскаржені позивачем до суду і в подальшому скасовані рішеннями суду, які набрали законної сили, суд вважає неправомірним зменшення залишку від'ємного значення ПрАТ УДП з ПДВ за червень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2089468,00 грн., відображене відповідачем в Акті перевірки №443/16-3/01125821/70 від 23.11.2011 року.

Таким чином, в зв'язку з наявністю у позивача станом на червень 2011 року залишку від'ємного значення з ПДВ в розмірі 2089468 грн., заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 106653,63 грн. в результаті вищевказаних порушень фактично призводить виключно до зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ до рівня 1982814,37 грн. (2089468 грн. - 106653,63 грн.) і не може призвести до виникнення грошових зобов'язань з ПДВ в розмірі 152990 грн.

В зв'язку з вказаними обставинами, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000821630 від 05.12.2011 року, яким ПрАТ УДП збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152991 грн., в тому числі 152990 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та, як наслідок, про необхідність його скасування.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено _ 02.04.2018 _р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

В.О. Скрипченко