Постанова

від 27.03.2018 по справі 911/419/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/419/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Бучанська міська рада

представник позивача - Шаправський Т. О.,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик"

представник відповідача - не з'явився,

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Бучаснької міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Чорна Л. В., судді Яковлєва М. Л., Тищенко О. В.) у справі Господарського суду Київської області за позовом Бучанської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" про зобов'язання укласти договір,

Короткий зміст позовних вимог

1. 07.02.2017 Бучанська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" (далі - Відповідач) з позовом про зобов'язання укласти договір пайової участі з Позивачем у редакції, викладеній в позові.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 30.03.2015 по 26.06.2015 Державною фінансовою інспекцією в Київській області проведено ревізію бюджету міста Буча та фінансово-господарської діяльності Бучанської міської ради за період з 01.09.2011 по завершений місяць 2015 року, якою встановлено недоотримання бюджетом міста Буча значної суми коштів, в тому числі несплати коштів пайової участі Відповідача у зв'язку з будівництвом виробничо-складських та офісних приміщень по вул. Максима Залізняка, 5 в місті Буча Київської області з причин відсутності укладеного договору про пайову участь. 06.02.2015 Позивач направив на адресу Відповідача лист № 04-09/106 щодо необхідності укладання договору про пайову участь, на який останній не відреагував. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", положень Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 29.03.2012 № 609-23-VI, Відповідач був зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення з Позивачем договору та сплати коштів пайової участі до введення об'єкта в експлуатацію. Втім зазначений обов'язок Відповідач не виконав, що однак не звільняє його від обов'язку укласти такий договір незалежно від того чи був об'єкт прийнятий в експлуатацію.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 07.06.2017 Господарський суд Київської області (суддя Бацуца В. М.) вирішив позов задовольнити. Зобов'язати Відповідача укласти з Позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Бучі у зазначеній у рішенні редакції.

3. Прийняте у справі судове рішення мотивоване тим, що у встановлених законодавством порядку та строк станом на час розгляду справи Відповідачем обов'язок з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Бучі у затвердженій редакції (типова форма) не виконаний. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строк для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, невиконання якого не звільняє замовника від укладення договору, передбаченого законом, адже не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав свій обов'язок. Наведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 16.11.2016 у справі № 922/5937/15 (3-1281гс16), постанові від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15 (3-1323гс16), постанові від 01.02.2017 у справі № 922/753/16 (3-1441гс16).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 24.10.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судове рішення мотивоване тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015, у справі № 911/2054/14 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення упущеної вигоди (пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) встановлено, що Позивачем пропущено граничний термін, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору про пайову участь. Вказані обставини відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є преюдиційними та мають бути враховані під час розгляду даної справи, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 10.11.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 залишити в силі.

6. Відзив на касаційну скаргу від Відповідача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Судом неправильно застосовано статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки невиконання зобов'язання з укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі і після прийняття об'єкта в експлуатацію.

8. Оскільки Відповідач не звертався до Позивача з заявою про укладення договору пайової участі, то застосування до даних правовідносин частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині обчислення строку на укладення договору пайової участі є неможливим.

9. Апеляційний господарський суд неправильно застосував статтю 35 ГПК України, оскільки посилання суду апеляційної інстанції на правову оцінку обставин викладеним іншим судом по справі № 911/419/171 щодо спливу строку на укладення договору пайової участі не може бути преюдицією в розумінні зазначеної норми.

Позиція Верховного Суду

Щодо укладення договору про пайову участь після введення об'єкта в експлуатацію

10. Відповідно до частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Таким чином наведеною нормою встановлено обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. У застосуванні наведеної норми Суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 922/753/16, згідно з яким аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування. Визначений частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і пунктом 2.8 Порядку (Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804) строк (15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь для добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. З огляду на викладене Суд погоджується з доводами Скаржника (пункти 7, 8) про те, що неукладення договору про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у добровільному порядку у строк, встановлений частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до введення об'єкта будівництва в експлуатацію не звільняє Замовника будівництва (Відповідача) від обов'язку укласти цей договір після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Щодо застосування частини 3 статті 35 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017

11. Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. За положенням наведеної норми не підлягають доказуванню при розгляді справи обставини, встановлені судами у господарській, цивільній або адміністративній справі. При цьому обов'язковими під час розгляду господарським судом є саме обставини, тобто встановлені судами на підставі поданих доказів факти наявності або відсутності певних подій, викладені в рішенні зі спору між тими ж особами. Разом з цим правова оцінка, надана судами під час розгляду справи цим обставинам справи, а також висновки суду не є тими обставинами, які не підлягають доказуванню в господарському процесі на підставі наведеної норми. Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги зроблений у справі № 911/2054/14 висновок про пропуск Позивачем граничного терміну, визначеного Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору про пайову участь, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову з посиланням на частину 3 статті 35 ГПК України. При цьому судом апеляційної інстанції не наведено обґрунтувань та не враховано, що невиконання такого зобов'язання з укладення договору пайової участі у встановлений Законом строк не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

12. Враховуючи наведене висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтуються на нормах Закону, а тому прийнята у справі постанова суду підлягає скасуванню.

13. З огляду на викладене місцевий господарський суд правильно застосував наведені норми права, дійшовши обгрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про зобов'язання укласти договір про пайову участь.

14. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Бучанської міської ради задовольнити.

2. Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017. Рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2017 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак