Рішення

від 28.03.2018 по справі 127/15116/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/15116/17

Провадження № 2/127/4605/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

представника позивача (за первісним позовом): Деревлюка О.В.

відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2, його представника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/15116/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 лютого 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит №1348, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого, банком надано позичальнику кредит на придбання житлового будинку та земельної ділянки в сумі 934000,00 грн. зі сплатою 15% річних строком на 360 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 01.02.2038 року.

З метою виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку передано: житловий будинок, загальною площею 106,9 кв.м. та земельна ділянка, загальною площею 0,0720 га, кадастровий номер НОМЕР_4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В подальшому, 05 грудня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено по кредиту боржника договір на перевод боргу, згідно з яким за згодою сторін новий боржник приймає на себе зобов'язання за Кредитним договором та Іпотечним договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору про перевод боргу новий боржник зобов'язується сплатити кредитору основний борг - 913244,48 грн. до 01.02.2038р., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних та комісійні винагороди в порядку і на умовах, зазначених в Кредитному договорі.

Додатково, 02 грудня 2008 року між ОСОБА_5 та банком, а також між ОСОБА_2 та банком укладено договори поруки №769 та №770, згідно з пунктом 1.1 яких поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року, а також додатковими угодами які до нього укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Позичальник, отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності, систематично порушував свої договірні зобов'язання передбачені пунктами 1.1, 1.5, 1.6.1, 4.3.1, 4.3.2, 5.2 Кредитного договору та 1.1, 2.2, 3.1, 3.3, 3.4, 3.6.8.1 Договору про перевод боргу щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, у зв'язку з чим Ленінським районним судом м. Вінниці 24.02.2010 року задоволено позовну заяву прокурора м. Вінниці в інтересах банку та стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором станом на 09.06.2011 року в розмірі 201203,05 грн., з яких: основний борг - 51852,26 грн., заборгованість про процентах - 129651,74 грн., пеня за простроченими основним боргом та процентах - 17705,21 грн. Рішення суду набуло законної сили 11.08.2011 року.

В подальшому, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2014 року задоволено позов банку до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення кредитної заборгованості, яка станом на 11.03.2013 року складала 1389814,51 грн., з яких: 884669,10 грн. - заборгованість за основним боргом, 372875,18 грн. - заборгованість за процентами, 132270,23 грн. - пеня за простроченими основним боргом та процентах. Рішення суду набуло законної сили 07.03.2014р.

Як зазначає позивач, новий боржник та поручитель продовжують ухилятися від виконання своїх зобов'язань, передбачених пунктами 1.1, 1.5, 1.6.1, 4.3.1, 4.3.2, 5.2 Кредитного договору та 1.1, 2.2, 3.1, 3.3, 3.4, 3.6.8.1 Договору про перевод боргу щодо повернення кредиту, процентів за його користування, пені.

Зазначені вище дії боржника та поручителів щодо невиконання умов Договору про перевод боргу є протиправними, оскільки порушують не лише умови цього договору, а й законодавство України про зобов'язання та його виконання.

Заборгованість боржника перед банком за Кредитним договором, не сплачена та не стягнута судом, станом на 06.04.2017р. становить 2662463,85 грн., з яких:

- 307544,28 грн. - заборгованість за основним боргом, яка розрахована наступним чином: 934000 - 626455,72 = 307544,28, де 934000 грн. - сума виданого кредиту, 626455,72 грн. - сума сплачених коштів по основному боргу, 307544,28 грн. - залишок кредиту яку Банк має намір стягнути;

- 518080,97 грн. (в т.ч. прострочені 517322,61) - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, яка розрахована наступним чином: 1198614,13 - 680538,16 = 518080,97 де 1198614,13 - сума нарахованих банком процентів за весь період користування кредитом, 680538,16 - сума процентів сплачених боржником, 518080,97 - сума нарахованих банком, однак не стягнутих процентів;

- 948927,07 грн. - пеня по прострочених по основному боргу та процентах нарахованих за період з 06.04.2014р. по 06.04.2017р., яка розрахована наступним чином: 1142370,43 - 615,32 = 948927,07, де 1142370,43 грн. - сума пені нарахована банком за три роки, 615,32 грн. - сума пені сплаченої боржником, 948927,07 - пеня нарахована боржнику та яку банк має намір стягнути;

- 812509,93 грн. - інфляційні втрати розраховані за період з 31.03.2014р. по 31.03.2017р.

- 754002,14 грн. - 3 % річних від прострочених сум заборгованості за кредитом розраховані за період з 31.03.2014р. по 31.03.2017р.

Останнє погашення заборгованості по кредиту було здійснено 16.12.2016р. Позичальник сплатив банку 950000 грн., які були зараховані на погашення основного боргу в розмірі 372875,18 грн. Кошти надійшли в результаті продажу предмету іпотеки на виконання рішень судів від 20.06.2011р. та від 26.02.2014р., які не покрили прострочену заборгованість, що виникла.

На адресу позичальника та поручителів банком неодноразово направлялись вимоги щодо усунення порушень за кредитним договором та договором поруки, погашення кредитної заборгованості. Дані вимоги залишились без належного реагування та задоволення.

В силу викладених обставин позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованість за договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р., договором поруки №769 від 02.12.2008р. та договором поруки №770 від 02.12.2008р. в розмірі 2662463,85 грн., з яких: 307544, 28 грн. - основний борг, 518080,97 грн. - проценти за користування кредитними коштами, 948927,07 грн. - пеня за простроченими кредитом та процентами, 812509,39 грн. - інфляційні втрати та 75402,14 грн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом, а також стягнути з відповідачів на свою користь витрати банку зі сплати судового збору по 13312,32 грн. з кожного. (т. 1, а.с. 2-4)

Позивачем, в процесі розгляду справи неодноразово уточнювалися позовні вимоги, зокрема останньою заявою про уточнення позовних вимог №101.20-11/321 від 23.03.2018р., у зв'язку з приведенням у відповідність розрахунку заборгованості до п. 7.8 Кредитного договору (всі грошові нарахування проводяться банком в межах трьох років) позивач просив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України заборгованість за договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р., договором поруки №769 від 02.12.2008р. та договором поруки №770 від 02.12.2008р. в розмірі 2591917,47 грн., з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі - 307544,28 грн., заборгованість за відсотками в розмірі - 530593,39 грн., пеня в розмірі 952312,15 грн., інфляційні втрати в розмірі 727336,03 грн., 3% річних в розмірі - 74131,62 грн.

- стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України витрати банку зі сплати судового збору по 13312,32 грн. з кожного.(т. 2, а.с. 219)

В ході розгляду справи, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2017р. задоволено частково заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, а саме:

- садовий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, загальною площею 20 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- земельну ділянку, площею 0,0404 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- ? частку квартири АДРЕСА_4.

Цією ж ухвалою суду накладено арешт на квартиру АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2. (т. 1, а.с. 147-149)

18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії ВОУ ПАТ Державний ощадний банк , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки №769 від 02 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2, ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_4, яка ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2017 року прийнята до спільного розгляду та об'єднана в одне провадження з первісним позовом . (т. 1, а.с. 212)

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що датою підписання договору про перевод боргу, укладеного між ОСОБА_2, ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_4 є 05.12.2008р., при цьому спірний договір поруки №769, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний ощадний банк України" датований 02.12.2008р., а відтак станом на 02.12.2008р., у ОСОБА_4 були відсутні будь які зобов'язання, в тому числі по договору про іпотечний кредит, про що також свідчить і відсутність у договорі поруки будь яких посилань на договір про переведення боргу, згідно умов якого останній стає боржником фінансової установи. Також даний договір містить суперечливі умови щодо суми кредиту, яка підлягає погашенню, а саме по первісному іпотечному договору сума погашення по кредиту складала 934000 грн. (п. 1.1), по договору переведення боргу 913244 грн. (п. 2.1), а по спірному договору поруки 1000000 грн. На думку позивача за зустрічним позовом, із вищенаведеного слідує, що спірний договір поруки підписаний з численними порушеннями, внаслідок яких розмір грошових зобов'язань відповідача ОСОБА_2 збільшився та такий відповідає за боржника, зобов'язання у якого за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року на момент укладення договору поруки були відсутні, тобто за недійсне. Окрім того, із умов договору поруки також не випливає, що він поручається за виконання зобов'язання, що виникне в майбутньому. Відтак на момент підписання спірного договору поруки було забезпечено недійсне зобов'язання, що виникне в майбутньому. На момент підписання 02.12.2008р. договору поруки ОСОБА_2 не знав про умови договору переведення боргу, а також про те, що сума кредиту буде становити 913244,00 грн., оскільки спірний договір не містить жодних ознак, який надає можливість поручителю ідентифікувати і конкретизувати майбутнє зобов'язання, зокрема відсутність будь - яких посилань на можливість укладення договору переведення боргу, сума боргу, дата такого (договору). Тобто, кредитор фактично без згоди поручителя збільшив йому суму боргу, при цьому обсяг його відповідальності протирічить ст. 554 ЦК України та й самому договору поруки.

За таких обставин, на думку позивача за зустрічним позовом, враховуючи відсутність істотних умов в договорі поруки, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, а саме змісту договору про переведення боргу, беручи до уваги відсутність самого зобов'язання на дату підписання договору поруки, такий є недійсним. (т. 1, а.с. 201-204)

Представник позивача за первісним позовом Деревлюк О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.03.2018р., та з підстав викладених у позовній заяві. В той же час, щодо зустрічного позову представник позивача заперечував, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у запереченнях на позовну заяву та в судовому засіданні, з підстав аналогічним викладеним у зустрічній позовній заяві, просили відмовити у задоволенні первісного позову, в частині позовних вимог до ОСОБА_2, та задовольнити зустрічний позов. (т. 1, а.с. 186-189)

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 подано заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої строк пред'явлення вимоги до ОСОБА_2 сплинув, що є підставою для відмови в позові, в частині вимог до ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 195-197)

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином. Зокрема, конверти з повістками про виклик в судові засідання направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_5 (АДРЕСА_5), а також за адресою вказаною позивачем в позовні заяві (АДРЕСА_1), проте в кожному з випадків конверти відділенням поштового зв'язку повернуто до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , що розцінюється судом як належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Що стосується ОСОБА_4, то оскільки його зареєстроване місце проживання невідоме, виклик в судове засідання відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судова влада України .

Заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі керуючого філії - Вінницьке міське відділення №8672 Шаги Оксани Василівни, правонаступником якого є ПАТ Державний ощадний банк України , та ОСОБА_2 укладено Договір про іпотечний кредит №1348, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 934000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 934000,00 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,00 відсотків річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. (т. 1, а.с. 5-7)

Згідно з пунктом 1.2 Договору кредит надається терміном на 360 місяців з остаточним погашенням не пізніше 01.02.2038 року на придбання житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0720 га, що розташовані в АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 2.1 Договору виконання позичальником зобов'язань за цим Договором забезпечується нотаріально посвідченим Іпотечним договором нерухомого майна - предмету іпотеки, а саме: житлового будинку з земельною ділянкою площею 0,0720 га, які розташовані в АДРЕСА_2.

01 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", в особі керуючого філії - Вінницьке міське відділення №8672 Шаги Оксани Василівни, правонаступником якого є ПАТ Державний ощадний банк України , та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, пунктами 1.1, 1.2 якого сторони узгодили, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що виникає з кредитного договору №1348 від 01.02.2008р., передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 01.02.2008р. за №359, та земельну ділянку, загальною площею 0,0720 га, кадастровий номер НОМЕР_4, за тією ж, що і житловий будинок, адресою. (т. 1, а.с. 205-207)

На виконання умов договору про іпотечний кредит позивачем надано, а відповідачем ОСОБА_2 отримано кредит в сумі 934000,00 грн. Обставини щодо отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_2, не заперечувалися, та неодноразово підтверджено судовими рішеннями, зокрема рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.06.2011 року в справі №2-270/11 та рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2014 року в справі №128/2459/13-ц.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що в подальшому його фінансові можливості не давали змоги належним чином виконувати умови договору про іпотечний кредит від 01.02.2008р. щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим 05 грудня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ Державний ощадний банк , (далі - кредитор) з однієї сторони, ОСОБА_2 "далі - попередній боржник" з другої сторони та ОСОБА_4, (далі - новий боржник), з третьої сторони, укладено Договір на перевод боргу, згідно з пунктом 1.1 якого попередньому боржнику, згідно договору про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року ВАТ "Державний ощадний банк України" надав кредит в сумі 934000 грн., зі строком повернення 01 лютого 2038 року, а той, в забезпечення виконання зобов'язання, передав в іпотеку, відповідно до іпотечного договору, належний йому на підставі Договору купівлі - продажу від 01.02.2008р. №359 житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2. (т. 1, а.с. 8-9)

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору за згодою сторін новий боржник приймає на себе зобов'язання за Договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року та Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 01.02.2008 року за р. №365. Новий боржник зобов'язується сплатити Кредитору основний борг у сумі 913244,48 грн. до 01 лютого 2038 року, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00% річних та комісійні винагороди в порядку і на умовах, зазначених в Договорі про іпотечний кредит №1348 від 01 лютого 2008 року.

Відповідно до пункту 3.4 договору про перевод боргу новий боржник зобов'язався, точно в строк, обумовлений цим договором та договором про іпотечний кредит №1348 від 01 лютого 2008 року, погасити кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору та договору про іпотечний кредит №1348 від 01 лютого 2008 року на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено договором про іпотечний кредит №1348 від 01 лютого 2008 року.

В свою чергу попередній боржник (ОСОБА_2.) зобов'язався з моменту нотаріального посвідчення цього договору передати новому боржнику (ОСОБА_4) правовстановлюючі документи, оригінал договору про іпотечний кредит №1348 від 01 лютого 2008 року та іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 01 лютого 2008 року за р.№365. Після повного погашення новим боржником кредиту та відсотків за його користування, попередній боржник зобов'язався передати право власності на зазначене в даному договору нерухоме майно новому боржнику, шляхом укладення цивільно-правової угоди. (п. 4.1, 4.2 договору про перевод боргу)

В той же час, судом встановлено, що укладенню договору про перевод боргу передувало укладення 02 грудня 2008 року між ОСОБА_5, банком та ОСОБА_4, а також між ОСОБА_2, банком та ОСОБА_4 договорів поруки №769 та №770, згідно з пунктом 1.1 яких поручителі (ОСОБА_5 та ОСОБА_2.) зобов'язалися перед кредитором (ВАТ Державний ощадний банк України ) відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником (ОСОБА_4) зобов'язання за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року, а також додатковими угодами які до нього укладені та можуть бути укладені в майбутньому. (т. 1, а.с. 10-13)

Відповідно до пункту 2.1 Договорів поруки у разі порушення Боржником зобов'язання Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договорів поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищевказаним договором про іпотечний кредит перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, а саме: всім належним йому майном, коштами та всіма активами, що належать йому на праві власності, незважаючи на термін коли вони були придбані і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір поки зобов'язання за договором про іпотечний кредит не будуть виконані повністю.

Однак, ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів згідно з договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу від 05.12.2008р. належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість та рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.06.2011 року в справі №2-270/11 позовом прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ Державний ощадний банк України ТВБВ № 10001/0175 філії - Вінницьке обласне управління до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача суму простроченого боргу у розмірі 201203,05 грн., а також судові витрати в розмірі 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу на користь держави. (т. 1, а.с. 14-15)

Проте, незважаючи на наявність рішення суду про стягнення заборгованості, ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів згідно з договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу від 05.12.2008р. продовжував не виконувати.

23 січня 2013 року банк звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з вимогою №19/241 про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором від 01.02.2008р. №1348, якою, з посиланням на п. 4.2.2 кредитного договору, п. 5.4 договору про перевод боргу та ст. 35 Закону України Про іпотеку вимагав сплатити протягом 30 днів прострочену заборгованість за кредитом та/або з нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору. (т. 1, а.с. 199, т. 2, а.с. 197-199)

Цією ж вимогою банк повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що станом на 22.01.2013р. заборгованість за договором про іпотечний кредит від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу від 05.12.2008р. становить 1357495,66 грн., з яких 884669,10 грн. (в тому числі прострочена заборгованість за основним боргом - 98552,18 грн.), заборгованість за відсотками - 351424,98 грн., пеня - 121401,58 грн., та у разі непогашення боржником простроченої заборгованості за кредитом банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Однак, вказана вимога боржником залишена без розгляду та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року в справі №128/2459/13-ц позов АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено та:

- звернуто стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.02.2008 р., зареєстрованим в реєстрі за №365, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого входить: житловий будинок, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 01.02.2008р. за р.№359, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з ДРП та зареєстрованого 01.02.2008р. КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (ВООБТІ) за реєстровим №1348 в реєстровій книзі за №9 01.02.2008р., позначений на плані літерою "А", цегляний, 2007 року побудови, загальною площею 106,9 кв.м., житловою площею 54,5 кв.м; веранда "а"; підвал п/А; ґанок та земельну ділянку площею 0,0720 га., кадастровий номер НОМЕР_6, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7 від 18.06.2008 р., виданого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. за р.№359 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010882800333 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором на перевід боргу від 05.12.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І., зареєстрованого в реєстрі за №3041 розмір якої, станом на 11.03.2013р., становить 1 389 814 грн. 51 коп., з яких: основний борг - 884669,10 грн., з них прострочена заборгованість за основним боргом - 108929,94 грн.; проценти за користування кредитними коштами - 372875,18 грн. з них, прострочені проценти - 372875,18 грн.; пеня за простроченим основним боргом та процентами - 132270,23 грн.;

- визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежними експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь АТ "Ощадбанк" в особі - філії Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" витрати Банку по оплаті вартості робіт по оцінці іпотечного майна в розмірі 1600 грн., та 169 грн.20 коп. за оголошення в газету; - стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь АТ "Ощадбанк" в особі - філії Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" витрати Банку по оплаті судового збору в розмірі 3441 грн. та з ОСОБА_4 366 грн. 60 коп. судових витрат за оголошення в газету. (т. 1, а.с. 16-19)

В подальшому, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 березня 2016 року змінено спосіб виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2014р. у справі №128/2459/13-ц з способу реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження на спосіб реалізації шляхом надання АТ Ощадбанк в особі філії Вінницьке обласне управління АТ Ощадбанк право укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки від імені АТ Ощадбанк в особі філії Вінницьке обласне управління АТ Ощадбанк з будь-якою особою покупцем в порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку шляхом надання АТ Ощадбанк в особі філії Вінницьке обласне управління АТ Ощадбанк право на подання на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК при ДКУ по земельних ресурсах , реєстрації права власності на нерухоме майно у нотаріусів, реєстраційній службі Вінницького районного управління юстиції Вінницької області будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки, дублікат договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №359 від 01.02.2008р.), необхідних для продажу житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №359 від 01.02.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та згідно іпотечного договору №365 від 01.02.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. (т. 1, а.с. 190, 191)

Як вбачається з договорів купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. та зареєстровані в реєстрі за №2066 та №2065, ПАТ Державний ощадний банк України продано, а ОСОБА_10 придбано вищезазначений предмет іпотеки (житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2) за сукупною вартістю 950000,00 грн. (т. 2, а.с. 155-159)

Зі звіту про результати продажу майна №26-10/692 від 20.12.2016р. наданого начальником філії - Вінницьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" Боковим Ю.Є. вбачається, що внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом його продажу, проведеного на підставі укладеного Іпотечного договору №365 від 01.02.2008 року, погашено заборгованість за відсотками в сумі 372875,18 грн., за кредитом в сумі 577124,82 грн. згідно з Договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року. (т. 1, а.с. 194)

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з того, що відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначено вище та встановлено судом, ОСОБА_4, відповідно до договору про перевод боргу від 05.12.2008р., укладеного ним, банком та ОСОБА_2 набув статусу (всіх прав та обов'язків) боржника за з договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів згідно з договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу від 05.12.2008р. не виконував, та не виконує.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.06.2011 року в справі №2-270/11, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача суму простроченого боргу у розмірі 201203,05 грн., боржником не виконувалося.

В той же час, продаж предмета іпотеки на виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року в справі №128/2459/13-ц, згідно з договорами купівлі-продажу від 16 грудня 2016 року, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. та зареєстровані в реєстрі за №2066 та №2065, не призвів до повного погашення заборгованості за договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості доданого представником позивача до заяви про уточнення позовних вимог від 23.03.2018р. (т. 2, а.с. 219-225) заборгованість ОСОБА_4 за договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р., становить 2591917,47 грн., з яких:

- заборгованість за основним боргом - 307544,28 грн.,

- заборгованість за відсотками - 530593,39 грн.,

- пеня - 952312,15 грн.,

- інфляційні втрати - 727336,03 грн.,

- 3% річних - 74131,62 грн.

Верховним судом України у постанові від 25 травня 2016 року винесеної за наслідками розгляду справи №6-157цс16 висловлено правову позицію, відповідно до якої:

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів , належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.06.2011 року в справі №2-270/11 яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача суму простроченого боргу у розмірі 201203,05 грн., яке виконане не було, а також наявність рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року в справі №128/2459/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наслідками якого частково погашено заборгованість за договором, не позбавляє права позивача вимагати стягнення з боржника процентів за користування коштами у розмірі встановленому договором.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., в сумі 838137,67 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 307544,28 грн. та заборгованість за відсотками - 530593,39 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення 727336,03 грн. інфляційних втрат та 74131,62 грн. 3% річних, за період з 14.07.2014р. по 14.07.2017р. (в межах строку позовної давності) підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, то останні підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). Однак, за правилами визначеними в частині першій статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до пункту 5.2 Договору про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не менше денної відсоткової ставки за користування кредитом, від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.8 Договору про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.

Поряд з цим, пунктом 8.1 договору про перевод боргу від 05.12.2008р. передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором та договором про іпотечний кредит №1348 сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в цьому договорі та договором про іпотечний кредит №1348 - за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом новий боржник (ОСОБА_4) зобов'язується сплатити на користь банку пеню, в розмірі відсоткової ставки згідно п. 1.1 даного договору, яка розраховується на суму платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості доданого представником позивача до заяви про уточнення позовних вимог від 23.03.2018р. (т. 2, а.с. 2224 - на звороті) позивачем нараховано пеню за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р., в сумі 952312,15 грн. за період з 14 липня 2014 року по 14 липня 2017 року.

Таким чином, оскільки до суду з даним позовом позивач звернувся 14 липня 2017 року (відмітка канцелярії суду на позовній заяві - т. 1, а.с. 2), а строк позовної давності для стягнення пені, згідно з пунктом 7.8 Договору про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р., сторони збільшили до 3 (трьох) років, позовні вимоги про стягнення пені за період з 14 липня 2014 року по 14 липня 2017 року в сумі 952312,15 грн. заявлені правомірно.

При цьому, суд звертає увагу на те, що іншого розрахунку заборгованості, в тому числі пені, відповідачем ОСОБА_2 суду не надано, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру заборгованості не заявлялося, тоді як таке право відповідачу роз'яснювалося в судовому засіданні.

В той же час, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, оскільки заборгованість ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., без урахування інфляційних втрат та 3% річних, становить 838137,67 грн., а нарахована пеня становить 952312,15 грн. суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 838137,67 грн. (борг + відсотки).

Що стосується решти позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за договорами поруки №769 від 02.12.2008 року та №770 від 02.12.2008 року, то останні задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Як зазначено вище та встановлено судом, з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором про перевод боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008р., 02 грудня 2008 року між ОСОБА_5, банком та ОСОБА_4, а також між ОСОБА_2, банком та ОСОБА_4 укладено договори поруки №769 та №770, згідно з пунктом 1.1 яких поручителі (ОСОБА_5 та ОСОБА_2.) зобов'язалися перед кредитором (ВАТ Державний ощадний банк ) відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником (ОСОБА_4) зобов'язання за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року, а також додатковими угодами які до нього укладені та можуть бути укладені в майбутньому. (т. 1, а.с. 10-13)

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договорів поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищевказаним договором про іпотечний кредит перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, а саме: всім належним йому майном, коштами та всіма активами, що належать йому на праві власності, незважаючи на термін коли вони були придбані і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір поки зобов'язання за договором про іпотечний кредит не будуть виконані повинні повністю.

Відповідно до пункту 4.2 договорів поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у пункті 5.4 цього договору не пред'явить вимоги до поручителя.

В свою чергу, пунктом 5.4 договорів поруки передбачено, що сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань поручителя (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами кредитного договору та цього договору.

Отже, з системного аналізу договорів поруки від 02 грудня 2008 року №769 та №770 слідує висновок про те, що сторони вказаних договір узгодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 3 (трьох) років після настання строку виконання зобов'язання за іпотечним договором та договором про перевод боргу не пред'явить вимоги до поручителів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 17 вересня 2014 року при розгляді справи №6-53цс14 та у постанові від 17 січня 2016 року при розгляді справи №6-990цс15.

В судовому засіданні встановлено, що 23 січня 2013 року банк звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з вимогою №19/241 про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором від 01.02.2008р. №1348, якою, з посиланням на п. 4.2.2 кредитного договору, п. 5.4 договору про перевод боргу та ст. 35 Закону України Про іпотеку вимагав сплатити протягом 30 днів прострочену заборгованість за кредитом та/або з нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору. (т. 1, а.с. 199, т. 2, а.с. 197-199)

Суд звертає увагу, що вказаною вимогою банком вимагалося у боржника сплатити протягом 30 днів не всю, а лише прострочену заборгованість за кредитом та/або з нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору

Однак, цією ж вимогою банк повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що станом на 22.01.2013р. заборгованість за договором про іпотечний кредит від 01.02.2008р. та договором про перевод боргу від 05.12.2008р. становить 1357495,66 грн., з яких 884669,10 грн. (в тому числі прострочена заборгованість за основним боргом - 98552,18 грн.) , заборгованість за відсотками - 351424,98 грн., пеня - 121401,58 грн., та у разі непогашення боржником простроченої заборгованості за кредитом банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору про іпотечний кредит від 01.02.2008р. банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ні на 2 (два) місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Аналогічні положення містяться й у пунктах 5.1-5.4 договору про перевод боргу від 05.12.2008р.

Оскільки вищевказана вимога боржником залишена без розгляду та задоволення, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, зі змісту рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року в справі №128/2459/13-ц, зокрема з мотивувальної її частини вбачається що: В подальшому позивачем позовні вимоги були змінені та зановою редакцією прохальної частини позову позивач просив суд, звернути стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.02.2008 р., зареєстрованим в реєстрі за №365, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого входить: житловий будинок, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 01.02.2008р. за р.№359, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з ДРП та зареєстрованого 01.02.2008р. КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (ВООБТІ) за реєстровим №1348 в реєстровій книзі за №9 01.02.2008 р., позначений на плані літерою "А", цегляний, 2007 року побудови, загальною площею 106, 9 кв.м., житловою площею 54,5 кв.м; веранда "а"; підвал п/А; ґанок та земельну ділянку площею 0, 0720 га., кадастровий номер НОМЕР_6, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7 від 18.06.2008 р., виданого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. за р.№359 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010882800333 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором на перевід боргу від 05.12.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І., зареєстрованого в реєстрі за №3041 розмір якої, станом на 11.03.2013р., становить 1 389 814 грн. 51 коп. , з яких: основний борг - 884 669, 10 грн. з них, прострочена заборгованість за основним боргом - 108 929,94 грн. ; проценти за користування кредитними коштами - 372 875, 18 грн. з них, прострочені проценти - 372 875, 18 грн.; з них прострочені проценти - 372 875,18 грн., пеня за простроченим основним боргом та процентами - 132 270,23 грн.

Отже, з урахуванням вимоги №19/241 від 23.01.2013р., пункту 4.2.2 договору про іпотечний кредит від 01.02.2008р. та пунктів 5.1-5.4 договору про перевод боргу від 05.12.2008р. позивач просив суд за рахунок предмета іпотеки погасити всю суму кредиту, як прострочену заборгованість, так і платежі, строк сплати яких ще не настав, оскільки термін дії договору - до 01.02.2038р.

За наслідками розгляду справи, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року у справі №128/2459/13-ц, яке набуло законної сили 07 березня 2014 року, позов АТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено та звернуто стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.02.2008 р., зареєстрованим в реєстрі за №365, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого входить: житловий будинок, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 01.02.2008р. за р.№359, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з ДРП та зареєстрованого 01.02.2008р. КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (ВООБТІ) за реєстровим №1348 в реєстровій книзі за №9 01.02.2008 р., позначений на плані літерою "А", цегляний, 2007 року побудови, загальною площею 106,9 кв.м., житловою площею 54,5 кв.м; веранда "а"; підвал п/А; ґанок та земельну ділянку площею 0, 0720 га., кадастровий номер НОМЕР_6, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7 від 18.06.2008 р., виданого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. за р.№359 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010882800333 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором на перевід боргу від 05.12.2008р. посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І., зареєстрованого в реєстрі за №3041 розмір якої, станом на 11.03.2013р., становить 1 389 814 грн. 51 коп. , з яких: основний борг - 884 669, 10 грн. з них, прострочена заборгованість за основним боргом - 108 929,94 грн.; проценти за користування кредитними коштами - 372 875, 18 грн. з них, прострочені проценти - 372 875, 18 грн.; пеня за простроченим основним боргом та процентами - 132 270,23 грн.

Отже, постановленим судовим рішенням вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок реалізації предмету іпотеки погасити заборгованість ОСОБА_4 за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором на перевод боргу від 05.12.2008р., зокрема основний борг в сумі 884 669,10 грн. з них прострочена заборгованість за основним боргом - 108 929,94 грн.

Згідно з частиною першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, з набранням законної сили рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року в справі №128/2459/13-ц (07.03.2014р.) у боржника ОСОБА_4 виник обов'язок щодо виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором на перевод боргу від 05.12.2008р. в повному обсязі.

Тобто, фактично судом, зазначеним вище рішенням, яке ухвалено в межах позовних вимог позивача та з урахуванням надісланої банком ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вимоги №19/241 від 23 січня 2013 року про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором від 01.02.2008р. №1348, пункту 4.2.2 договору про іпотечний кредит від 01.02.2008р., пунктів 5.1-5.4 договору про перевод боргу від 05.12.2008р., змінено строк виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008р. та договором на перевод боргу від 05.12.2008р. та стягнуто достроково всю, а не лише прострочену, суму основного боргу в розмірі 884669,10 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної , а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Отже, оскільки рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 лютого 2014 року в справі №128/2459/13-ц набуло законної сили 07 березня 2014 року, трирічний строк для пред'явлення позовних вимог до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, відповідно до пунктів 4.2 та 5.4 договорів поруки від 02.12.2008р. сплинув 07 березня 2017 року.

Однак, до суду з позовною заявою до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 позивач звернувся 14 липня 2017 року , що вбачається з відмітки канцелярії суду на першій сторінці позовної заяви, тобто з пропуском трирічного строку, а відтак, зобов'язання, які випливають з договорів поруки від 02 грудня 2008 року, укладених позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вважаються припиненими, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Суд також звертає увагу на те, що в межах справи №128/2459/13-ц банком пред'являлися вимоги до ОСОБА_2, як до іпотекодавця, а не як до поручителя.

Посилання ж представника позивача на те, що лише 10 квітня 2017 року банком надіслано ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення кредиту, судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що зазначена вимога, в даному випадку, не має правового значення, оскільки судовим рішенням яке набуло законної сили, та про яке зазначено вище, уже стягнуто всю суму заборгованості за договором.

З огляду на висновок суду про припинення зобов'язань, які випливають з договорів поруки, слід зазначити, що подана представником відповідача ОСОБА_3 заява про застосування строків позовної давності фактично, за своїм змістом, є заявою, якою обґрунтовуються підстави для припинення дії договору поруки, тоді як строк позовної давності та строк дії поруки не є тотожними поняттями.

Зокрема, за приписами частини першої статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тоді як аналіз статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Враховуючи наведене, посилання представника відповідача ОСОБА_3 у заяві, яка має назву заява про застосування строків позовної давності на підстави для припинення зобов'язань за договором поруки, є помилковим.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки №769 від 02.12.2008р., укладеного ОСОБА_2, ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_4, то у його задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, в судовому засіданні не встановлено наявності вищевказаних умов для визнання договору поруки недійсним.

Зокрема, розбіжність у датах договору поруки (02.12.2008р.) та договору про перевод боргу (05.12.2008р.), а саме те, що договір поруки датований раніше договору про перевод боргу, не свідчить про недійсність такого договору, оскільки не спростовує наявності у сторін намірів (волевиявлення) укласти договір про перевод боргу та забезпечити його виконання договором поруки, що і було зроблено.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що оспорюваний договір містить суперечливі умови щодо суми кредиту, яка підлягає погашенню, а саме по первісному іпотечному договору сума погашення по кредиту складала 934000 грн. (п. 1.1), по договору переведення боргу 913244 грн. (п. 2.1), а по спірному договору поруки 1000000 грн., судом також до уваги не приймається, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на виконання договору про іпотечний кредит від 02 лютого 2008 року позичальнику було надані кредитні кошти в сумі 934000,00 грн., тоді як на час укладання договорів поруки та договору про перевод боргу розмір заборгованості ОСОБА_2 по основному боргу зменшився до 913244,48 грн.

В той же час, посилання у договорі поруки на обсяг зобов'язання за кредитним договором - 1000000,00 грн. не свідчить про збільшення зобов'язань поручителя за договором про іпотечний кредит, оскільки збільшення обсягу зобов'язання, в тому числі поручителя, може встановлюватися виключно кредитним договором (додатковими угодами до нього), а не договором поруки.

Таким чином, суд критично оцінює вищевказані твердження представника відповідача, ще й з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що договір між сторонами укладено в письмовій формі, тобто у формі, встановленій законом, сторони в належній формі досягли згоди щодо істотних умов договору, зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення їх було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтвердив ОСОБА_2 в судовому засіданні. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, суд зазначає, що договір підписано сторонами, а отже, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, підписавши договір, тим самим погодився з його умовами. Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено, що він помилявся щодо правової природи правочину або ж його змісту, предмета чи ціни. Будь-яких інших доказів на підтвердження недійсності оспорюваного договору поруки до суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при укладенні договору поруки сторони діяли в межах норм цивільного законодавства, однаково розуміли значення і умови правочинів та їх правові наслідки, підтвердили дійсність намірів при укладені договору та те що договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, не є правочином зловмисним, не приховє інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін. Сторони уклали договір без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і психічного. А тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову, в частині вимог до ОСОБА_4, відмову у задоволенні позову в частині вимог до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та про відмову в задоволені зустрічного позову.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги банку задоволено частково в загальній сумі 2477742,99 грн., з відповідача ОСОБА_4 на користь банку слід стягнути 37166,14 грн. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Судові ж витрати ОСОБА_2 пов'язані зі сплатою судового збору з зустрічної позовної заяви слід залишити без відшкодування, оскільки в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що первинно позивачем було заявлено до стягнення 2662463,85 грн. з яких обраховувався судовий збір та сплачено 39936,96 грн. судового збору.

Однак, в подальшому позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог, зокрема останньою заявою про уточнення позовних вимог №101.20-11/321 від 23.03.2018р., позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 2591917,47 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, різниця в сумі судового збору пов'язана зі зменшенням розміру позовних вимог може бути повернута судом за заявою платника в порядку встановленому законом.

Що стосується витрат позивача на розміщення оголошень у засобах масової інформації, щодо виклику відповідача в судові засідання слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі відкрито відповідно до ухвали суду від 04.08.2017р., тобто за правими ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи позивачем було понесено витрати на розміщення оголошень про виклик відповідача ОСОБА_4 в судові засідання, зокрема згідно платіжного доручення №138804778 від 27.09.2017р. позивачем сплачено 360,00 грн. (т. 1. а.с. 183), та згідно платіжного доручення №145237753 від 04.12.2017р. позивачем сплачено 420,00 грн. (т. 2, а.с. 5)

15 грудня 2017 року набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України, викладений в новій редакції.

Згідно з пунктом 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати: на правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, оскільки витрати на розміщення оголошень про виклик відповідачів в судові засідання не включено до переліку витрат пов'язаних з розглядом справи, відсутні підстави для їх відшкодування.

Відповідно до частини дев'ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, оскільки у задоволенні позову, в частині вимог до ОСОБА_2, відмовлено повністю, заходи забезпечення позову - арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, а саме: садовий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, загальною площею 20 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку, площею 0,0404 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; ? частку квартири АДРЕСА_4, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року у справі №127/15116/17, слід скасувати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 158, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_6) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 71, код 09302607, МФО 302076, п/р №37396905 в філії Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк") заборгованість за договором про перевід боргу, реєстровий №3041 від 05.12.2008 року та договором про іпотечний кредит №1348 від 01.02.2008 року в розмірі 2477742,99 грн. (два мільйони чотириста сімдесят сім тисяч сімсот сорок дві гривні дев'яносто дев'ять копійок), з яких: 307544,28 грн. - основний борг, 530593,39 грн. - відсотки за користування кредитними коштами; 838137,67 грн. - пеня, 727336,03 грн. - інфляційні втрати та 74131,62 грн. - 3% річних, а також 37166,14 грн. (тридцять сім тисяч сто шістдесят шість гривень чотирнадцять копійок) судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

В решті позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за договорами поруки №769 від 02.12.2008 року та №770 від 02.12.2008 року - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, а саме: садовий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, загальною площею 20 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку, площею 0,0404 га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; ? частку квартири АДРЕСА_4, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року у справі №127/15116/17, скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 квітня 2018 року.

Суддя: