Рішення

від 21.03.2018 по справі 925/1311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1311/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Приватного підприємства Компанія Східенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпром Україна про стягнення 85233 грн.,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 року позивач - приватне підприємство "Компанія "Східенерго" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпром Україна" (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг по перевезенню вантажів № 14 від 14.04.2014 року у розмірі 85233 грн. та відшкодувати понесені судові витрати.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг перевезення вантажів наданих позивачем згідно договору № 14 про надання послуг по перевезенню вантажів від 14.04.2014 року та додаткових угод до даного договору № 31 від 24.01.2017, № 32 від 26.01.2017, № 33 від 30.01.2017, № 34 від 01.02.2017, № 35 від 08.02.2017, № 36 від 10.02.2017, № 37 від 16.02.2017.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1311/17, справа призначена до судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з нормами ГПК України у відповідній редакції розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні 19.12.2017 року суд ухвалив про призначення справи № 925/1311/17 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

30.11.2018 року через канцелярію суду відповідач в особі свого представника подав відзив на позовну заяву (вх. № 26104/17, а. с. 77-82) у якому проти позову заперечив в повному обсязі та зазначив, що відповідач не заперечує проти укладення між сторонами договору № 14 від 14.04.2014 року про надання послуг по перевезенню вантажів, проте, додаткові угоди № 31-37, які стали підставою для здійснення спірних перевезень та які за умовами договору мають бути єдиною належною формою документу за яким відповідач доручає позивачу здійснити перевезення вантажу та в яких сторонами погоджується вартість цих послуг, відповідачем не підписувалися, тому вважаються такими що не укладені і не створюють жодних юридичних наслідків для сторін.

19.12.2017 року позивач в особі свого представника подав додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог (вх. № 27879/17) у яких на спростування викладеної відповідачем у відзиві позиції зазначив, що здійсненні позивачем перевезення на підставі додаткових угод № № 31-37 також згідно п. п. 4.3 Договору та ст. 50 Закону України Про автомобільний транспорт , ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України підтверджуються і належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, у яких міститься підпис представника відповідача, засвідчений печаткою юридичної особи, що свідчить про доставку вантажу та є беззаперечним доказом того, що відбулося фактичне перевезення вантажу позивачем саме за вказівкою відповідача.

У судовому засіданні 20.02.2018 року за відповідними заявами учасників процесу, справу № 925/1311/17 було призначено до розгляду по суті.

В засіданнях суду позивач в особі свого представника позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві і додаткових письмових поясненнях, підтримав і просив суд позов задовольнити повністю, відповідач в особі своїх представників позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

14.04.2014 року позивач - приватне підприємство Компанія Східенерго , як виконавець, з однієї сторони, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Хімпром Україна , як замовник, з іншої сторони, надалі при одночасному згадувані - сторони, уклали договір № 14 про надання послуг по перевезенню вантажів (далі - Договір, а.с. 28), за умовами п.п. 1.1. якого виконавець зобов'язався доставити довірений йому замовником (чи зазначеним замовником відправником ) вантаж до пункту призначення і видати його замовнику (чи зазначеному замовником одержувачу ), а замовник (чи зазначений замовником одержувач ) зобов'язаний прийняти вантаж і сплатити встановлену цим договором плату за перевезення вантажу.

Відповідно до п.п. 1.2. Договору, пункт та час навантаження і розвантаження, кількість товару та інші особливі умови перевезення вантажу визначаються в узгодженій сторонами додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного договору.

В розділі 2 договору визначено зобов'язання виконавця, зокрема, виконавець зобов'язаний прийняти вантаж до перевезення на умовах, викладених в додатковій угоді (п.п. 2.1), одержати у замовника (відправника) копію належно оформленої товарно - транспортної накладної та інших документів, необхідних для перевезення вантажу (п.п. 2.2), здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений додатковою угодою (п.п. 2.3.), здати вантаж замовнику (одержувачу) в місці розвантаження з належною відміткою в товарно - транспортній накладній (п.п. 2.5).

В розділі 3 договору визначені зобов'язання замовника, зокрема, замовник зобов'язаний до прибуття транспортного засобу під завантаження підготувати вантаж до перевезення та здійснити завантаження, кріплення/укриття в термін не більше восьми годин (п. п. 3.2), по закінченню навантаження пред'явити вантаж представникові виконавця і передати йому належним чином оформлені товарно - транспортні документи на вантаж (паспорти якості, сертифікати, інструкції на випадок аварії, тощо) (п.п. 3.3), розвантажити та прийняти вантаж, перевезений в обумовлений замовленням пункт призначення і термін, підтвердити приймання записом у товарно - транспортній накладній (п.п. 3.4).

Відповідно до п.п. 4.1 розділу 4 договору Вартість послуг та порядок розрахунків , замовник сплачує виконавцю вартість послуг з перевезення, визначену Додатковою угодою.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання обов'язків сторін по ньому. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін, на тих же умовах на наступний календарний рік (п.п. 6.1).

Доповнення та зміни умов договору вносяться за згодою сторін і оформлюються додатковими угодами (п.п. 6.2).

Відносини, що виникають при укладенні та виконанні цього договору та не врегульовані в ньому, регулюються чинним законодавством України (п.п. 6.4).

Даний договір, додаткові угоди на перевезення вантажу, а також інші документи, які утворюються при його виконанні факсимілярним зв'язком або електронною поштою, мають силу оригіналу, при цьому, сторони протягом 30 календарних днів зобов'язанні передати оригінал поштою або кур'єром (п.п. 7.1).

Сторони погодили усі істотні умови цього договору, договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Представником позивача в позовній заяві та в судових засіданнях зазначено, що відповідач звернувся до нього із заявками на перевезення вантажу, тому на виконання умов договору позивачем були оформлені додаткові угоди № 31 від 24.01.2017, № 32 від 26.01.2017, № 33 від 30.01.2017, № 34 від 01.02.2017, № 35 від 08.02.2017, № 36 від 10.02.2017, № 37 від 16.02.2017.

Так, відповідачем були здійснені наступні перевезення вантажу:

м. Черкаси - Миколаївська обл. Березанський р-н, с. Дмитрівка, вантажоодержувач ПСП Дмитрівка , водій/експедитор ОСОБА_4, вантаж (КАС-32) масою 21, 880 т. прийнятий вантажоодержувачем в особі представника ОСОБА_5;

м. Черкаси - Миколаївська обл. Доманівський р-н, с. Зелений Яр, вантажоодержувач СФГ Колос , водій/експедитор ОСОБА_6, вантаж (КАС-32) масою 21,920 т. прийнятий вантажоодержувачем в особі представника ОСОБА_7;

м. Черкаси - Миколаївська обл. Доманівський р-н, с. Зелений Яр, вантажоодержувач СФГ Колос , водій/експедитор ОСОБА_6, вантаж (КАС-32) масою 21,970 т. прийнятий вантажоодержувачем в особі представника ОСОБА_7;

м. Черкаси - Миколаївська обл. Березанський р-н, с. Дмитрівка, вантажоодержувач ПСП Дмитрівка , водій/експедитор ОСОБА_6, вантаж (КАС-32) масою 22,050 т. прийнятий вантажоодержувачем в особі представника ОСОБА_5;

м. Черкаси - Одеська обл., Окнянський (Красноокнянський) р-н, с. Чорна, вантажоодержувач СФГ Пантілей , водій/експедитор ОСОБА_8, вантаж (КАС-32) масою 20, 430 т. прийнятий вантажоодержувачем відповідальною особою;

м. Черкаси - Одеська обл., Подільський (Котовський) р-н, с. Мардарівка, вантажоодержувач ФГ МВК , водій/експедитор ОСОБА_8, вантаж (КАС-32) масою 17,240 т. прийнятий вантажоодержувачем відповідальною особою;

м. Черкаси - Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Вязівок, вантажоодержувач ТОВ СНП-Україна , водій/експедитор ОСОБА_8, вантаж (КАС-32) масою 21,770 т. прийнятий вантажоодержувачем в особі ОСОБА_9

Кожне вищезазначене перевезення оформлено товарно-транспортними накладними № 2501 від 25.01.2017 (а. с. 37), № 2717.1 від 27.01.2017 (а. с. 38), № 3117 від 31.01.2017 (а. с. 39), №0202 від 02.02.2017 (а. с. 40), № 20170209 від 09.02.2017 (а. с. 41), № 20170213 від 13.02.2017 (а. с. 42), № 20170217 від 17.02.2017 (а. с. 43) відповідно, та подорожніми листами № 5 від 24.01.2017 (а. с. 56), № 6 від 26.01.2017 (а. с. 57), № 13 від 08.02.2017 (а.с. 58).

У зазначених товарно-транспортних накладних замовником перевезення та вантажовідправником товару є відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Хімпром Україна в особі директора ОСОБА_10, яка здійснювала відпуск вантажу по кожному перевезенню, що підтверджується її підписом, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

Вантаж по кожному перевезенню переданий відповідальним особам вантажоотримувача без зауважень, про що свідчать підписи і печатки відповідних осіб.

Також, позивачем додано до матеріалів справи технічні паспорти автомобілів, якими здійснювалися перевезення (а.с. 51 - 55) та накази на прийняття на роботу позивачем водіїв - експедиторів, які здійснювали спірні перевезення (а.с. 236 - 241).

Для отримання оплати по зазначених перевезеннях позивач 14.03.2017 року направив відповідачу рахунки-фактури № 11 від 26.01.2017, № 12 від 28.01.2017, № 18 від 31.01.2017, № 29 від 03.02.2017, № 42 від 10.02.2017, № 45 від 14.02.2017, № 48 від 18.02.2017 на загальну суму 85233 грн. (а. с. 44-50), акти здачі - прийняття робіт № С-00000011 від 26.01.2017, № С-00000012 від 28.01.2017, № С-00000018 від 31.01.2017, № С-00000029 від 03.02.2017, № С-00000042 від 10.02.2017, № С- 00000045 від 14.02.2017, № С-00000048 від 18.02.2017 (а. с. 196-209), вищевказані товарно-транспортні накладні та додаткові угоди №№ 31-37.

За інформацією із поштової служби, лист був вручений відповідачу 22.03.2017 року.

Позивачем на адресу відповідача у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань було направлено вимогу про сплату боргу у сумі 85233,00 грн. та повідомлено, що у разі невиконання даної вимоги або залишення її без розгляду, позивач буде змушений звернутися до суду (а.с. 59, докази направлення а.с. 60). Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

З урахуванням викладеного суд вбачає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами із договору № 14 про надання послуг по перевезенню вантажів від 14.04.2014 року та додаткових угод до даного договору № 31 від 24.01.2017, № 32 від 26.01.2017, № 33 від 30.01.2017, № 34 від 01.02.2017, № 35 від 08.02.2017, № 36 від 10.02.2017, № 37 від 16.02.2017. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами абз. 4, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Відповідно до статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, надані позивачем документи, а саме, належним чином оформлені товарно-транспортні накладні із підписами і печатками обох сторін, є достатніми і допустимими для підтвердження фактичного здійснення спірних перевезень вантажу автомобільним транспортом, відповідачем факт цих перевезень не заперечувався.

Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 85233 грн. заборгованості судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпром Україна , код ЄДРПОУ 38430112, місцезнаходження: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 150, оф. 1 на користь Приватного підприємства Компанія Східенерго , код ЄДРПОУ 31069701, місцезнаходження: 39600, м. Кременчук, вул. Аерофлотська, 81 - 85233 грн. боргу, 1600 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 06.04.2018 року.

Суддя В.М. Грачов