Постанова

від 27.03.2018 по справі 507/1561/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3453/18

Номер справи місцевого суду: 507/1561/17

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Цихиселі Л.Р.,

представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

представника ФГ Олена і К - адвоката Опалька О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Олена і К Любашівського району Одеської області про розірвання договору оренди землі,

встановила:

19 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Олена і К (далі - ФГ Олена і К ) Любашівського району Одеської області про розірвання договору оренди землі від 01.12.2013 року, укладеного між ним та відповідачем по справі (далі - спірний Договір оренди).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що він є власником земельної ділянки площею 3,62 га, яка розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області. 01 грудня 2013 року він уклав спірний Договір оренди належної йому земельної ділянки з відповідачем строком на 10 років.

Згідно вказаного договору відповідач за кожен рік використання земельної ділянки повинен сплачувати йому орендну плату у грошовій формі в розмірі 2600 грн., а також у натуральній формі, що становить 15 центнерів зерна у співвідношенні: пшениця - 5 центнерів, ячмінь - 3 центнери, соняшник - 2 центнери, кукурудза в зерні - 5 центнерів. Натуральна форма оплати оцінена в гривнях не повинна перевищувати розмір грошової, згідно договору, за врахуванням податку з доходів. Однак, у договорі не зазначено конкретних строків виплати орендної плати, а лише вказано, що орендна плата в натуральній формі вноситься з 1 липня до 31 грудня.

Однак, за період дії договору з 2013 року по 2017 рік позивач взагалі не отримував орендну плату в грошовій формі, а документи, які підтверджують видачу йому оплати в натуральній формі (накладні), йому взагалі не видавались. Крім того, згідно укладеного договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, що взагалі не виконувалось. Жодного разу розмір орендної плати по договору не переглядався.

Враховуючи, що відповідач не виконує умови спірного Договору оренди, а саме не виплачує орендну плату в грошовій формі, не провів перерахунок орендної плати з урахуванням коефіцієнтів інфляції, позивач просив його вимоги задовольнити в повному обсязі та розірвати спірний Договір оренди земельної ділянки, укладений 01 грудня 2013 року між ним та відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач протягом 2013-2016 років отримував орендну плату в натуральній формі в розмірі, передбаченому договором, що підтверджується його підписами у відомостях на отримання, а в 2017 році отримав 5000 грн. та зерно кукурудзи. Вважає, що відповідач повністю виконує умови спірного Договору оренди і підстав для його розірвання немає.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 були залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення, із ухваленням нового - про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заперечень проти них, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Та обставина, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 підтверджуються матеріалами справи та визнані сторонами, а тому у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

З цих же підстав вважаються встановленими і не підлягають доказуванню ті обставини, що 01 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 і відповідачем ФГ Олена і К було укладено спірний Договір оренди вказаної земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 передав в орендну належну йому земельну ділянку площею 3,62 га ФГ Олена і К терміном на 10 років. Згідно п.9 вказаного Договору за користування земельною ділянкою ФГ Олена і К повинно сплачувати орендну плату ОСОБА_3 щорічно у грошовій формі в розмірі 2600 грн., та натуральній формі.

Спірними в даному випадку є питання стосовно того, чи виконуються умови спірного Договору оренди земельної ділянки з боку ФГ Олена і К та чи є підстави для розірвання цього договору через порушення його суттєвих умов.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що умови спірного Договору оренди виконуються з боку ФГ Олена і К , і позивачем не доведено факту систематичної несплати орендної плати, у зв'язку з чим підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки матеріали справи не містять.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із п.9 спірного Договору оренди землі, орендна плата має виплачуватись в розмірі 2600 грн. в рік. Крім того, орендна плата також має бути внесена орендарем у натуральній формі. За кожен рік використання вказаної орендованої земельної ділянки орендар повинен виплатити орендодавцеві 15 центнерів зерна у співвідношенні: пшениця - 5 центнерів, ячмінь - 3 центнери, соняшник - 2 центнери, кукурудза в зерні - 5 центнерів. Вищевказана кількість продукції на дату поставки коригуються орендарем з урахуванням існуючих на таку дату цін на продукцію й приводяться орендарем до розміру орендної плати у грошовій формі, за вирахуванням податку з доходів. Натуральна форма оцінена в гривнях не повинна перевищувати розмір грошової форми, згідно цього договору, за вирахуванням податку з доходів. Виплата орендної плати у грошовій формі має здійснюватись у гривнях готівкою під розписку. Форми орендної плати при виплаті також можуть бути поєднані в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати. Передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами і накладними. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та в інших випадках, визначених в договорі.

Вказаний Договір підписано сторонами, а також складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який також підписано сторонами. Спірний Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права 21 березня 2014 року за № 19792816 (а.с. 13-17).

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, слідує, що ОСОБА_3 отримав від ФГ Олена і К за надання майна в оренду: в 2013 році - 1510 грн. 10 коп. (перераховано 226 грн. 51 коп. податку); в 2014 році - 2749 грн. 71 коп. (перераховано 412 грн. 45 коп. податку); в 2015 році - 5505 грн. 00 коп. (перераховано 825 грн. 75 коп. податку); в 2016 році - 5250 грн. 00 коп. (перераховано 945 грн. 00 коп. податку); в 2017 році - 6211 грн. 18 коп. (перераховано 1118 грн. 01 коп. податку) (а.с. 24).

Однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції, вищевказані суми грошових коштів не видавались позивачу ОСОБА_3, а видавалась орендна плата лише в натурі, на вказану суму коштів, із якої відраховувались податки.

Так, із наданих відповідачем довідок про виплату орендної плати № 48-50 від 02.11.2017 року, відомостей на видачу продукції, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, ОСОБА_3 в рахунок орендної плати отримав: в 2014 році - 500 кг ячменю, 500 кг пшениці, 200 кг соняшнику, 500 кг кукурудзи, на загальну суму 2749 грн. 71 коп.; в 2015 році - 500 кг ячменю, 500 кг пшениці, 200 кг соняшнику, 500 кг кукурудзи, на загальну суму 5505 грн.; в 2016 році - 500 кг ячменю, 500 кг пшениці, 200 кг соняшнику, 500 кг кукурудзи, на загальну суму 5250 грн., про що свідчать підписи позивача у вказаних відомостях (а.с. 55-73). В 2017 році згідно видаткового касового ордеру позивач отримав 10.02.2017 року 5000 грн. та згідно накладної № 5 від 12.10.2017 року 850 кукурудзи (а.с. 49, 50).

Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_3 в порушення п.9 спірного Договору оренди земельної ділянки отримував від відповідача орендну плату в період з 2013 по 2016 роки лише в натуральній формі, і лише в 2017 році - в натуральній формі та грошима.

При цьому колегія суддів враховує, що розрахунковий період по сплаті орендної плати за 2017 рік на час подання цього позову не закінчився.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом д ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив із того, що аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки,

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що орендарем - ФГ Олена і К кожного року, тобто систематично, порушувались вимоги п. 9 спірного Договору оренди та не виплачувалась орендна плата в грошовій формі, що є підставою для його розірвання.

Крім того, підставою для розірвання договору оренди необхідна наявність істотного порушення стороною умов договору, як то передбачено ст. 651 ЦК України.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд України у справі за № 6-1449цс17.

З цих підстав, колегія суддів зазначає, що стороною орендаря істотно порушуються умови спірного Договору оренди.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується представником ФГ Олена і К , відповідач жодного разу не переглядав розмір орендної плати у зв'язку із зміною коефіцієнтів індексації, що свідчить про те, що розмір орендної плати був значно занижений. Вказані обставини призвели до того, що за період з 2013 року по 2016 рік є невиконаними зобов'язання орендаря по виплаті орендодавцю орендної пати у натуральній формі у загальній сумі 12344,28 грн., оскільки у вказаний період часу виплачувалась орендна пата у натуральній формі та не в повному обсязі, без врахування індексу інфляції.

Вищевказаний розрахунок позивача міститься в позовній заяві і не спростований матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що вказаними діями орендаря систематично порушуються вимоги п. 13 спірного Договору оренди.

Таким чином, всі вищезазначені обставини свідчать про систематичне невиконання орендарем - ФГ Олена і К умов пунктів 9, 13 спірного Договору оренди землі, укладеного з позивачем ОСОБА_3, що в свою чергу свідчить про систематичне порушення орендодавцем суттєвих умов спірного Договору оренди і необхідності його розірвання.

Та обставина, що позивач до 2017 року не звертався до орендаря з вимогою про збільшення орендної плати у зв'язку із зміною коефіцієнтів індексації протягом 2014-2016 років, на що посилався представник ФГ Олена і К , не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки обов'язок корегувати орендну плату у зв'язку із зміною коефіцієнтів індексації, лежить на орендарі, в даному випадку - на ФГ Олена і К .

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового і неправильного висновку про те, що відповідач на протязі 2013-2016 років належним чином сплачував орендну плату орендодавцю відповідно до умов спірного Договору оренди.

З цих підстав колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що ним повністю доведено факт систематичного невиконання відповідачем суттєвих умов спірного Договору оренди землі, та систематичної несплати орендної плати.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовільнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити і розірвати спірний договір оренди земельної ділянки.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ФГ Олена і К на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору, у сумі 640 грн. - за подання позовної заяви, 48 грн. - за видачу копії технічного запису судового засідання, та 960 грн. - за подання апеляційної скарги, а всього у сумі 1648 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 грудня 2017 року скасувати і прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,62 га, яка розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, укладений 01 грудня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 і Фермерським господарством Олена і К , зареєстрований 31.03.2014 року реєстраційною службою Любашівського районного управління юстиції в Одеській області за № 5175588.

Стягнути з фермерського господарства Олена і К на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 640 грн. (шістсот сорок гривень) - за подання позовної заяви, 48 грн.(сорок вісім гривень) - за видачу копії технічного запису судового засідання, та 960 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень) - за подання апеляційної скарги, а всього у сумі 1648 грн. (одна тисяча шістсот сорок вісім гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 06.04.2018р.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра