Рішення

від 03.04.2018 по справі 816/315/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/315/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - Чалої О.Д.,

представника відповідача - Леонової Ю.В., Прокопчука О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2017 №00144661405, №0014470405 та від 18.12.2017 №0013681405.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірні рішення є незаконними та необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і порушують права та інтереси товариства, а тому підлягають скасуванню.

Стверджував, що наявність у товариства належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт придбання у ТОВ "Мелан Про" товарів загальною вартістю 1881000,00 грн. у тому числі ПДВ - 313 500,00 грн., що є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Вказував на те, що про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредитку з ПДВ свідчить наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між актом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

23.02.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник відповідача просив в задоволену адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 210666,66 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 111833,34 грн.

Стверджував, що ТОВ "Мелан Про", яке є контрагентом позивача, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2017 року не подано. Останню декларацію ТОВ "Мелан Про" подано за червень 2017 року. Вказував на те, що ТОВ "Мелан Про" здійснює реалізацію товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню ТОВ "Іліард-Д" недостовірних документів.

12.01.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач стверджував, що доставка придбаного у ТОВ "Малант Про" товару здійснювалась орендованим у ОСОБА_4 транспортним засобом JAK НОМЕР_1. Перебування ОСОБА_5 у відрядженні в м. Києві з використанням вказаного транспортного засобу підтверджується наказом про відрядження, актами списання товарів, звітами про використання коштів та іншим.

26.03.2018 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач просив відмовити в задоволені адміністративного позову посилаючись на обставини викладені в відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод НГВО" (код ЄДРПОУ 39109641) зареєстровано як юридичну особу 24.12.2014, дата та номер запису в ЄДР від 24.02.2014 № 1 588 102 0000 013804 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 09.10 надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, 09.90 надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів, 46.63 оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. п. в. і. у., 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області в період з 28.11.2017 по 04.12.2017, на підставі направлення від 27.11.2017 №3510, виданого ГУ ДФС у Полтавській області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Мелант Про" за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки контролюючим органом 11.12.2017 складено акт №1658/16-31-14-05/39109641, за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 201666,66 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 111833,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0014461405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100834,00 грн. /за штрафними санкціями/ та №0014471405, яким до товариства застосовано суму штрафних санкцій з ПДВ 111833,00 грн. /сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду/. Крім того, 18.12.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0013681405, яким до ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

У перевіряємому періоді порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та правила формування податкового кредиту визначалися Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент вчинення правовідносин) (надалі - ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Мелант Про" (код ЄДРПОУ 40868252). Так, 11.01.2017 між ТОВ "Мелант Про" (постачальник) та ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" (покупець) укладено договір поставки без номера, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріальні цінності.

За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: видаткові накладні № 3 від 29.05.2017, №4 від 30.05.2017, № 5 від 31.05.2017, №6 від 31.05.2017; податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних №3 від 29.05.20017, №4 від 30.05.2017, №5 від 31.05.2017, №6 від 31.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що позивач та його контрагент досягнули усної домовленості, стосовно поетапного погашення заборгованості за поставлений товар, на підтвердження здійснення часткової оплати за придбаний товар позивачем суду надано банківську виписку за 09.06.2017.

На підтвердження здійснення поставки придбаного у ТОВ "Мелан Про" товару позивачем суду надано товарно-транспортні накладні №29/05/17 від 29.05.2017 №30/05/17 від 30.05.2017, №31/05/17 від 31.05.2017 та №31/05/17 від 31.05.2017. Зі змісту вказаних накладних, судом встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось транспортним засобом марки JAC НОМЕР_1. Вказаний транспортний орендовано ТОВ "Надійне обладнання та Свердловинний Сервіс" у ОСОБА_4 на підтвердження чого позивачем суду надано договір оренди від 24.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, отримання ТМЦ здійснював ОСОБА_5, який перебуває у трудових відносинах з товариством. На підтвердження перебування ОСОБА_5 у відрядженні позивачем суду надано наказ №27/1-ВД від 29.05.2017, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 24.05.2017, від 23.05.2017 та від 31.05.2017 та акти про списання товарів №16 від 31.05.2017, №17 від 30.06.2017№ 18 від 30.06.2017.

Приданий у ТОВ "Мелан Про" товар в подальшому був частково реалізований ТОВ "Спецмахчарвіс" згідно договору поставки №13/02/17-П від 13.03.2017.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості на придбаний товар, що не дає можливість встановити реальність здійснення господарської операції по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Сертифікат якості не вважається первинним документом у відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У відповідності до вимог статті 662 Цивільного кодексу України сертифікат є документом який посвідчує якість придбаного товару, а тому стосується лише тих правовідносин, що склалися між продавцем та покупцем.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача, щодо неподання ТОВ "Мелант Про" податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2017 року та подання вказаним товариством останньої декларації з ПДВ за червень 2017 року, оскільки невиконання контрагентом позивача свого обов'язку щодо подання податкової звітності жодним чином не може вплавити на реальність договору поставки від 11.05.2017.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із результатами перевірок до кінцевого виробника товару придбаного платником податку та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Порушення норм вказаного Кодексу контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 31 січня 2011 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на інформацію отриману від контролюючого органу за місцем реєстрації контрагента ТОВ "Мелант Про".

Дослідивши вищевказані первинні документи, суд вважає вищевказану угоду документально підтверджену та таку, що в повному обсязі виконана сторонами.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів та безпідставності тверджень відповідача щодо недостовірного внесення позивачем даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ.

Надаючи оцінку податковому-повідомленню рішенню від 18.12.2017 №0013681405, суд виходить з наступного.

Пунктами 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до статті 121 вказаного Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Системно аналізуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що штрафні санкції передбаченні статтею 121 Податкового кодексу України можуть бути застосовані лише у разі ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, документів з питань обчислення і спали податків та зборів.

Судом встановлено, що запити ГУ ДФС у Полтавській області №1 від 28.11.2017 та №2 від 29.11.2017 не містять вичерпного переліку документів, які мав надати позивач.

Судом встановлено, що позивач своїми листами №219 від 29.11.2017, №233 від 26.12.2017 та від 30.11.2017 без номеру надав усі документи, які витребовувалися податковим органом та стосувалися фінансово-господарської діяльності товариства, пов'язані з обчисленням податків і зборів, а тому підстави для застосування штрафної санкції передбаченої статтею 121 Податкового кодексу України відсутні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів та не обґрунтував правомірність своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (вул. Соборності, 72, кім. 405, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39109641) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.12.2017 №00144661405, №0014471405, від 18.12.2017 №0013681405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 6283,11 грн ( шість тисяч двісті вісімдесят три гривні одинадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 квітня 2018 року.

Суддя С.С. Бойко