Постанова

від 11.04.2018 по справі 904/8700/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 року м. Дніпро Справа № 904/8700/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Березкіна О.В., Чимбар Л.О.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

від позивача: Стрюк Н.О., договір про надання послуг адвоката № 12/03 від 12.03.2018 р., адвокат;

від відповідача: представник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року (суддя - Воронько В.Д., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 року)

у справі № 904/8700/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельспецсервіс-КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року до договору поставки № 20 від 08.12.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог та рішення місцевого господарського суду:

29.09.2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельспецсервіс-КР" про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року до договору поставки № 20 від 08.12.2016 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що підписання додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року до договору поставки № 20 від 08.12.2016 року директором відокремленого підрозділу "Інгулецький завод по ремонту дизелів "Промдизель" публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" ОСОБА_2 здійснене з перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства, Положенням про Порядок укладення договорів, оскільки протоколами Наглядової ради в 2014, 2015, 2016, 2017 роках були встановлені обмеження щодо вартості укладення договорів керівниками відокремлених підрозділів; в наступному, укладений директором відокремленого підрозділу правочин не був схвалений юридичною особою, оскільки і сама додаткова угода, і специфікації № 8 від 13.04.2017, № 9 від 20.04.2017 року мали лише документальне оформлення, без настання змін у майновому стані підприємства.

28.11.2017 року позивач подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просив зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції зупинити виконавчі дії за виконавчим провадженням ВП № 55106978 по виконанню наказу від 11.10.2017 року № 904/6881/17, обґрунтовуючи свою заяву тим, що в ході здійснення виконавчих дій, з урахуванням відсутності грошових коштів на рахунках підприємства, державний виконавець може провести звернення стягнення на майно підприємства, яке, в разі задоволення позову у цій справі, буде важко повернути від добросовісного набувача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 904/8700/17 відмовлено у задоволенні позову та заяви про забезпечення позову. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що позивачем не доведені обставини з якими закон пов`язує недійсність правочину, оскільки наявність повноважень у керівника відокремленого підрозділу товариства, який підписав оспорювану додаткову угоду, підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю, яка не містить даних про обмеження керівника у підписанні договорів, інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника підприємства; вказані обставини встановлені під час розгляду справи № 904/6881/17 та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) є преюдиціальними для цієї справи; Положення про Порядок укладення договорів, якими встановлені обмеження для керівника відокремленого підрозділу для укладення договорів, є внутрішнім документом позивача, а останнім не доведено, що відповідач знав або міг знати про наявні обмеження повноважень керівника відокремленого підрозділу.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

- судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, що потягло за собою хибність висновків та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд не звернув уваги, що з боку Наглядової ради ПАТ "Металургтрансремонт" додаткова угода № 2 від 03.04.2017 року не була підписана, оскільки відсутні всі необхідні підписи на листі візування, необхідність наявності яких встановлена Положенням про порядок укладення договорів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність волевиявлення сторони та пов'язане з цим виникнення прав і обов'язків з боку позивача;

- відповідно до розділу 9 договору поставки № 20 від 08.12.2016 року сторони визначили, що юридичну силу та значимість договори, підписані за допомогою засобів факсимільного зв`язку , як і всіх пов`язаних з ним додатків та змін, підписаних аналогічним чином, мають при подальшому підтвердженні їх оригіналом; в судовому засіданні оригінал додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року не досліджувався; у рішенні по справі № 904/6881/17, яке покладено в основу рішення по цій справі, також відсутня інформація про дослідження оригіналу додаткової угоди № 2;

- суд не звернув уваги на доводи скаржника про те, що жодних змін у майновому стані підприємства не відбулось, а товар ним не отримувався, оскільки особи вказані у товарно-транспортних накладних не покидали території підприємства, що підтверджується пояснювальними записками та журналом обліку виїзду-в`їзду та руху ТМЦ по території заводу;

- суд не звернув уваги на доводи позивача про те, що договір від імені відповідача міг бути підписаний не керівником цього товариства ОСОБА_3, а іншою особою, про що позивачем було заявлено під час розгляду справи та подане відповідне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого було відмовлено;

- посилання господарського суду на рішення у справі № 904/6881/17 є безпідставним, оскільки предмети доказування у цих справах є абсолютно різними.

Узагальнені доводи інших учасників справи:

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності відзиву за наявними матеріалами справи.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року (головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) відновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, скаргу призначено до розгляду на 14.03.2018 року.

13.03.2018 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою забезпечення явки в судове засідання належного представника.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладений на 11.04.2018 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 10.04.2018 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Березкіна О.В., Чимбар Л.О.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2018 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, скаргу задовольнити.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:

08.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизельспецсервіс-КР" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (покупець) підписано договір поставки № 20, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти на умовах даного договору, а покупець приймати та сплачувати продукцію, що поставляється, відповідно до умов договору.

Згідно з п.2.1 договору загальна вартість договору складається із сумарних даних всіх специфікацій та становить 500 000,00 грн. , в тому числі ПДВ.

Пунктом 2.2 договору поставки сторони домовились, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару по специфікаціям, що є невід'ємною частиною даного договору, згідно виставлених постачальником рахунків, інші 50% вартості товару - на протязі 20 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця та підписання акту приймання - передачі товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 5.3 договору під час приймання продукції покупець зобов'язаний здійснити її перевірку за кількістю та якістю, скласти та підписати відповідні документи (видаткову накладну, акт приймання - передачі), після чого продукція вважається власністю покупця.

24.02.2017 року сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 20 від 08.12.2016 року, якою внесені зміни до п.2.1 договору, зокрема загальну вартість договору визначено у розмірі 1 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 166 666,67 грн. (а.с.54).

Додатковою угодою № 2 від 03.04.2016 року до цього договору сторони внесли зміни до п.2.1 договору поставки, узгодивши загальну його вартість до 2 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 333 333,33 грн. (а.с.55).

Також між сторонами були підписані специфікації:

- 13.04.2017 року специфікація № 8 на суму 194 268,00 грн. (а.с.56-57);

- 21.04.2017 року специфікація № 9 на суму 127 536,00 грн. (а.с.58);

Загальна вартість товару згідно обох специфікацій склала 321 804,00 грн., у т.ч. ПДВ.

В якості підстав звернення позивача з позовом у цій справі про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року до договору поставки № 20 від 08.12.2016 року останній вказує, що правочин укладений керівником відокремленого підрозділу підприємства з перевищенням повноважень, оскільки і додаткова угода, і специфікації до неї не пройшли належного візування, передбаченого Положенням про Порядок укладення договорів, затвердженим Наглядовою радою підприємства, крім того, керівник підприємства на момент укладення додаткової угоди не міг не знати про існуючі обмеження щодо вартості укладення правочинів на суму, що перевищує 10000,00 грн., про що відображено в протоколах Наглядової ради, оскільки був присутнім на вказаних засіданнях ради, що підтверджено позивачем наказами про відрядження керівника та посвідченнями про відрядження керівника підприємства; відсутністю подальшого схвалення такого правочину юридичною особою, оскільки жодних дій на його виконання вчинено не було - поставка продукції оформлена лише документально і змін у майновому стані підприємства не відбулось.

Відповідач у суді першої інстанції позовні вимоги заперечив, вказав, що доводи про відсутність виконання правочину не відповідають дійсності, оскільки на виконання умов договору, ТОВ "Дизельспецсервіс-КР" поставило ПАТ "Металургтрансремонт" товар на загальну суму 321 804,00 грн., що підтверджується актами приймання - передачі товару від 04.05.2017 та від 15.05.2017, видатковими накладними №1 від 04.05.2017 на суму 194268,00 грн. та №2 від 15.05.2017 на суму 127536,00 грн., товарно-транспортними накладними від 04.05.2017, від 15.05.2017 року. Зазначені документи були підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них (а. с. 78-79, 80, 81, 84).

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 року у справі № 904/6881/17 за позовом ТОВ "Дизельспецсервіс-КР" до ПАТ "Металургтрансремонт" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20 від 08.12.2016 року на суму 321 804,00 грн., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 року (а. с. 133-143).

При цьому, в межах справи № 904/6881/17 з`ясовувались обставини щодо повноважень особи, яка підписала від імені ПАТ "Металургтрансремонт" договір поставки, додаткові угоди до нього та специфікації.

Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції:

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України регламентовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей (частини 1-3, 5 та 6).

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Статтею 712 Цивільного кодексу України регламентовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.

Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження .

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак, закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6- 62цс16 .

Як вже зазначалось вище, від імені Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" договір поставки № 20 від 08.12.2016 року, додаткова угода № 1 від 24.02.2017 року, оспорювана додаткова угода № 2 від 03.04.2017 року були підписані директором відокремленого підрозділу "Інгулецький завод по ремонту дизелів "Промдизель" ОСОБА_2; повноваження ОСОБА_2 підтверджені довіреністю №1122 від 15.12.2015 року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.

Зі змісту довіреності № 1122 від 15.12.2015 року вбачається, що представникові (тобто - ОСОБА_2) надається право укладати та підписувати від імені товариства договори, угоди, додаткові угоди, трудові угоди, стосовно діяльності товариства, в тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти), договори кредиту, застави та засвідчувати їх печаткою Відокремленого підрозділу "Інгулецький завод по ремонту дизелів "Промдизель" Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт".

Довіреність № 1122 від 15.12.2015 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М., була видана 15.12.2015 року строком дії до 31.12.2017 року.

Частиною четвертою статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно частини п'ятої статті 95 Цивільного кодексу України відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2016 року підтверджена наявність в реєстрі відомостей про те, що Публічне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" має Відокремлений підрозділ "Інгулецький завод по ремонту дизелів "Промдизель". Жодних даних щодо обмежень повноважень директора вказаної філії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 08.12.2016 року, не міститься. Також дані про наявність обмежень повноважень директора Відокремленого підрозділу "Інгулецький завод по ремонту дизелів "Промдизель" Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" відсутні в довіреності № 1122 від 15.12.2015 року, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.

Докази надані позивачем, які підтверджують наявність обмежень у керівників відокремлених підрозділів щодо укладення договорів (протоколи Наглядової ради підприємства, посвідчення про відрядження керівника підприємства) є внутрішніми документами позивача, і з урахуванням ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України позивачем не доведено, що відповідач знав чи не міг не знати про обмеження повноважень директора Відокремленого підрозділу "Інгулецький завод по ремонту дизелів "Промдизель" Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" щодо укладення та підписання документів.

Приписами статті 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріалами справи № 904/6881/17 підтверджено, що ПАТ "Металургтрансремонт" були підписані акти приймання - передачі товару від 04.05.2017 року та від 15.05.2017 року, видаткові накладні №1 від 04.05.2017 року та № 2 від 15.05.2017 року, що свідчить про прийняття товару за договором поставки № 20 від 08.12.2016 року, поставка товару підтверджена товарно-транспортними накладними. Таким чином, судом не прийняті доводи ПАТ "Металургтрансремонт" про те, що від імені Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" договір та додатки до нього були підписані неповноважною особою.

Вказані обставини були предметом дослідження у справі № 904/6881/17, в тому числі, в частині повноважень особи, яка підписала оспорюваний позивачем у цій справі правочин, за наслідками розгляду справи № 904/6881/17 прийнято рішення, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, отже, в силу ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) є преюдиціальними для цієї справи. В зв`язку з цим не приймаються доводи скаржника про відсутність волевиявлення сторони та пов`язане з цим виникнення прав і обов`язків з боку позивача, через відсутність підписання додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року з боку Наглядової ради ПАТ "Металургтрансремонт" (відсутність всіх необхідних підписів на листі візування, необхідність наявності яких встановлена Положенням про порядок укладення договорів), а також доводи скарги щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на рішення у справі № 904/6881/17.

Здійснивши аналіз правовідносин сторін, спірної додаткової угоди до договору, колегія суддів зазначає, що зміст умов додаткової угоди не суперечить положенням законодавства, правочин укладено в письмовій формі, сторони на момент укладення угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було спрямоване на укладення договору, додаткової угоди та настання реальних наслідків, тому відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року до договору поставки № 20 від 08.12.2016 року недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів скаржника про безпідставність відмови в задоволенні його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису директора відповідача на договорі поставки та первинних документах до цього договору, в зв'язку з тим, що договір від імені ТОВ "Дизельспецсервіс-КР" міг бути підписаний не керівником цього товариства ОСОБА_3, а іншою особою, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є предметом дослідження у цій справі, оскільки не впливають на дослідження обставин укладення договору керівником позивача з перевищенням повноважень та, відповідно, відсутності волевиявлення позивача на укладення спірної додаткової угоди. Крім цього, здійснивши поставку продукції та не отримавши за це грошових коштів, ТОВ "Дизельспецсервіс-КР" звернулось з відповідним позовом до господарського суду (справа № 904/6881/17), що свідчить про відсутність будь-яких заперечень щодо укладеного договору поставки та додатків до нього.

Щодо доводів скаржника про відсутність змін у майновому стані підприємства, заперечення отримання товару, оскільки особи вказані у товарно-транспортних накладних не покидали території підприємства, що підтверджується пояснювальними записками та журналом обліку виїзду-в`їзду та руху ТМЦ по території заводу, колегія суддів зазначає, що отримання товару підтверджено первинними документами у справі № 904/6881/17, підписаними обома сторонами без заперечень та посвідченими печатками цих підприємств, а пояснювальні записки працівників позивача та журнал обліку виїзду-в`їзду та руху ТМЦ по території заводу є документами, що носять одноособовий характер і складені виключно позивачем.

Стосовно посилань скаржника на умови розділу 9 договору поставки № 20 від 08.12.2016 року, відсутність оригіналу додаткової угоди № 2 від 03.04.2017 року, яка підтверджує юридичну силу та значимість договору, підписаного за допомогою засобів факсимільного зв`язку , як і всіх пов`язаних з ним додатків та змін, підписаних аналогічним чином, то вказані доводи не приймаються колегією суддів в силу положень ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України, оскільки сторонами визначені істотні умови договору поставки, дотримана письмова їх форма, укладення договору у спрощений спосіб дозволено нормами чинного законодавства, крім того, судом встановлене подальше виконання укладеного між сторонами договору, з відповідними додатками до нього.

Усне клопотання представника позивача, заявлене в судовому засіданні 11.04.2018 року, про зупинення провадження за апеляційною скаргою до розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції відхиляється, як таке, що не підтверджене належними та допустимими доказами та не є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перевірці рішення в апеляційному порядку, в зв`язку з чим правові підстави зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, як і відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача .

Керуючись статтями 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 904/8700/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 .04.2018 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

Л.О. Чимбар