Постанова

від 03.04.2018 по справі 910/22090/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. Справа№ 910/22090/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

За участю представників сторін:

від стягувача: Шох С.М. - представник за довіреністю № 09/05-267 від 02.04.2018 р.;

від боржника: не з'явився;

від ДВС: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року

у справі №910/22090/15 (суддя Плотницька Н. Б.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича

на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геомікс"

про стягнення 69 669 грн. 20 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геомікс" про стягнення 69 669 грн. 20 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 року у справі № 910/22090/15 позов задоволено повністю.

27.11.2015 року, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 року, видано накази.

27.12.2017 року до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича надійшла скарга на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгеніївни, відповідно до якої скаржник просив суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.11.2017 року у виконавчому провадженні № 49998818, зобов'язати головного державного виконавця провести виконавчі дії з примусового виконання наказу та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі № 910/22090/15 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що органом виконання судових рішень не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання наказу від 29.10.2015 р. у даній справі, що призвело до винесення незаконної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки державним виконавцем не здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, не перевірено майнового стану боржника, не вчинено дій щодо розшуку майна, на яке можливо було звернути стягнення, не направлено запитів до всіх органів державної влади.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. у справі № 910/22090/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 р. справу № 910/22090/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 03.04.2018 року.

У судове засідання 03.04.2018 р. представники боржника та ДВС не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання представники боржника та ДВС були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник стягувача в судовому засіданні 03.04.2018 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015р. у справі № 910/22090/15 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геомікс" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" 36 120,75 грн. заборгованості за кредитом, 12 250,05 грн. заборгованості за відсотками, 17 619,90 грн. пені за кредитом, 3 678,50 грн. пені за відсотками.

27.11.2015р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видані накази.

02.02.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49998818 з примусового виконання наказу суду від 27.11.2015р. у даній справі.

23.11.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 49998818.

Стягувач, подаючи скаргу на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгеніївни, обґрунтовує її тим, що державним виконавцем не вжито всіх, передбачених законом заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 № 910/22090/15, що призвело до винесення, на думку скаржника, незаконної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 р. № 606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження), що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 2 Закону України № 606-XIV Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно з положеннями Закону України № 606-XIV Про виконавче провадження юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 Закону України № 606-XIV Про виконавче провадження ).

Згідно з ст. 25 Закону України № 606-XIV Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 30 Закону України № 606-XIV Про виконавче провадження державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме до повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно з ст. 13 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на момент винесення оскаржуваної постанови) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, вжитими державним виконавцем заходами встановлено: розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим; згідно відповіді з ДФС України у боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в банківських установах; згідно витягу з ЄДР МВС України інформація про зареєстровані авто відсутня; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна боржника відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В той же час, посилаючись на обставини не здійснення державним виконавцем виходу за місцем реєстрації боржника, перевірки майнового стану боржника, не вчинення дій щодо розшуку майна, на яке можливо було звернути стягнення, не направлення запитів до всіх органів державної влади, скаржник, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не подав належних та допустимих доказів не вчинення відповідних виконавчих дій державним виконавцем у виконавчому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 р. було зобов'язано скаржника та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надати суду матеріали виконавчого провадження № 49998818.

Однак, скаржник та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимоги ухвали суду першої інстанції не виконали, матеріали виконавчого провадження не надали.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України Про виконавче провадження стягувач, як сторона виконавчого провадження, має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Однак, стягувач своїм правом не скористався, з матеріалами виконавчого провадження ВП № 49998818 не ознайомився, доказів не вчинення державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заходів щодо примусового виконання рішення за наказом від 27.11.2015 р. суду не надав.

В той же час, з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається, що державним виконавцем, зокрема, вчинялись дії щодо розшуку боржника та належного йому майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження припиняється, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з п. 20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець роз'яснив порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом передбаченого законом строку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих скаржником доказів не вбачається порушення державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 49998818 від 23.11.2017 р.

Нормами статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в справі № 910/22090/15 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 р. у справі № 910/22090/15.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року у справі № 910/22090/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року у справі № 910/22090/15 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

4. Матеріали справи № 910/22090/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.04.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко