Постанова

від 06.07.2018 по справі 910/22090/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22090/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геомікс"

Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 03.04.2018

у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 15.01.2018

у складі судді Плотницької Н.Б.

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича

на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/22090/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геомікс"

про стягнення 69 669, 20 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 23.04.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №910/22090/15 в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/22090/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018.

3. Ухвалою Верховного суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича та ухвалено здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №910/22090/15 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог скарги на дії виконавчої служби

6. 27.12.2017 до Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича (далі - ПАТ "Енергобанк") зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгеніївни, в якій скаржник просив суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №49998818, зобов'язати головного державного виконавця провести виконавчі дії з примусового виконання наказу та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження.

7. Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 №910/22090/15, що призвело до винесення, на думку скаржника, незаконної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Короткий зміст рішення першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

9. Під час розгляду скарги судом першої інстанції встановлено таке:

- 02.02.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49998818 з примусового виконання наказу суду від 27.11.2015, який видано на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі №910/22090/15;

- 23.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №49998818, зі змісту якої вбачається, що державний виконавець при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу керувався пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону "Про виконавче провадження";

- обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець в постанові від 23.11.2017 зазначив, що розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявилось можливим та зазначив про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними.

10. Щодо заявлених у скарзі стягувачем вимог, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа була винесена без отримання відповідей на запити з метою виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, а отримання інформації про його доходи було здійснено державним виконавцем одноразово, а не кожні три місяці як це передбачено чинним законодавством, суд ухвалою від 02.01.2018 зобов'язав скаржника та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надати суду матеріали виконавчого провадження №49998818, однак, матеріали виконавчого провадження на адресу суду не надійшли.

11. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, оскільки стягувачем (скаржником) не доведено порушення головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимог, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №49998818 від 23.11.2017.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою 03.04.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №910/22090/15 залишив без змін.

12.1. Постанова Київського апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається, що вжитими державним виконавцем заходами встановлено: розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим; згідно з відповіддю з ДФС України у боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в банківських установах; згідно з витягом з ЄДР МВС України інформація про зареєстровані авто відсутня; згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна боржника відсутні;

- посилаючись на обставини не здійснення державним виконавцем виходу за місцем реєстрації боржника, перевірки майнового стану боржника, не вчинення дій щодо розшуку майна, на яке можливо було звернути стягнення, не направлення запитів до всіх органів державної влади, скаржник, в порушення статей 73, 74 ГПК України, не подав належних та допустимих доказів не вчинення відповідних виконавчих дій державним виконавцем у виконавчому провадженні;

- апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що з наданих скаржником доказів не вбачається порушення державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №49998818 від 23.11.2017, отже скарга Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Паламарчука В.В. на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/22090/15 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

13. Скаржник доводив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, з порушенням норм статей 6, 32, 47, 52 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, оскільки :

- державним виконавцем не здійснено вихід за місцем реєстрації боржника,

- державним виконавцем не проводилась перевірка кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника,

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена без отримання відповідей на всі запити до державних органів.

Доводи інших учасників справи

14. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

15. Конституція України

Пункт 9 частини 2 статті 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.

Стаття 129-1 - суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

16. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження)

Стаття 1 - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина 1 статті 11 - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частини 1, 2 статті 30 - державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме до повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Пункт 2 частини 1, частина 2 статті 47 - виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Частини 2, 5, 8 статті 52 - стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

18. Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016

Пункт 2 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пункти 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень - рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

19. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження)

Пункт 3.12. - організацію розшуку боржника-юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

20. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017

Стаття 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частини 1, 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, доводи про порушення судами пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд вважає прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

22. У рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

23. Отже, ЄСПЛ розглядає касаційну скаргу на судові рішення, прийняті за наслідком розгляду скарги на дії судового виконавця, як складову частину загального судового провадження із застосуванням до нього основних завдань та засад господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

24. У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

25. Відтак, розглядаючи скарги на дії судових виконавців, суди повинні давати обґрунтований аналіз обставин порушення виконавчого провадження, визначати значущість помилок чи недоліків, допущених судовим виконавцем в контексті того, щоб не допустити без виконання остаточних та значущих судових рішень на шкоду однієї з сторін виконавчого провадження.

26. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого) , захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

27. Відповідно до пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. Відповідно до статей 30, 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) передбачена певна сукупність дій з виконання рішення до завершення виконавчого провадження, у тому числі до повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону.

29. Судами встановлено, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа, вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що розшукати боржника та належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим, згідно з відповіддю з ДФС України у боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, згідно з витягом з ЄДР МВС України інформація про зареєстровані авто відсутня, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна боржника відсутні.

30. Звертаючись із скаргою на бездіяльність державного виконавця, скаржник посилався на обставини не здійснення державним виконавцем виходу за місцем реєстрації боржника, перевірки кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, не вчинення дій щодо розшуку майна, на яке можливо було звернути стягнення, не направлення запитів до всіх органів державної влади.

31. Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, суди дійшли висновку про недоведеність скаржником порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

32. Відповідно до пункту 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), організацію розшуку боржника-юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

33. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами скаржника, що судами не дано належної оцінки діям державного виконавця щодо розшуку та виявлення майна, оскільки матеріали справи не містять доказів виходу державного виконавця за місцезнаходженням боржника, відсутності боржника за його місцезнаходженням, здійснення перевірок майнового стану боржника кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав та інші дії відповідно до сукупності визначеної статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

34. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення (постанови) у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

35. Разом з тим, оскаржувані в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця прийняті за умов неповноти дослідження обставин справи, оскільки судами не досліджено в повному обсязі обставин повноти та належності дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.

36. Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Мала проти України" в контексті забезпечення права на справедливий суд (стаття 1 Конвенції) зазначено про необхідність дотримання судами принципу належного здійснення правосуддя, в рішеннях судів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. ЄСПЛ зазначено, що ненадання судом жодних оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження не відповідає принципу справедливості, закріпленому в статті 6 Конвенції. Отже, не здійснення виходу судового виконавця за місцезнаходженням боржника є таким вагомим порушенням в діях судового виконавця, яке спростовує висновки судів про правильність повернення виконавчого документа судовим виконавцем. Ненадання на вимогу суду матеріалів виконавчого провадження також є грубим порушенням законодавства з боку судового виконавця.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

37. Суд погоджується з доводами скаржника відповідно до пункту 13 мотивувальної частини даної постанови, що підтверджується висновками пунктів 22-36 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

39. На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №910/22090/15 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. При новому розгляді справи судам належить врахувати викладене, дослідити повноту вчинення виконавчих дій з розшуку майна боржника, обставини виходу державного виконавця за місцезнаходженням боржника, обставини фактичної відсутності боржника за його місцезнаходженням, проаналізувати за матеріалами виконавчого провадження здійснення перевірок майнового стану боржника кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, належне вчинення ним сукупності дій відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень та з огляду на встановлені обставини дійти висновку про законність в цілому дій державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в межах скарги.

В. Судові витрати

41. У зв'язку з тим, що розгляд спору не завершено, а справа направлена на новий розгляд до місцевого суду, розподілу судових витрат у цій справі Суд не здійснює.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №910/22090/15 скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" Паламарчука Віталія Віталійовича на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мороз Лесі Євгеніївни направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк