Рішення

від 13.04.2018 по справі 826/16523/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2018 року № 826/16523/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Іонія (далі по тексту - позивач, ТОВ Іонія ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №65955-17 від 19.08.2017 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія щодо сплати суми податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню на загальну суму 55 232,17 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Голосіївського району у місті Києві управління погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Сурми В.О. №65955-17 від 19.08.2017 про опис майна у податкову заставу;

- зобов'язати відповідача внести до електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість шляхом виключення відомостей про податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 55 232,16 грн. та надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем - 0,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про донарахування податкових зобов'язань, строк виконання яких настав у березні 2013 року.ю та застосування 19.08.2017 відносно позивача відповідальності за їх несплату здійснено поза межами строків давності, передбачених законодавством, тому податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача Анголенко А.В. адміністративний позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача Безсмертна М.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, мотивуючи свою позицію тим, що податковий борг позивачем не сплачено та обліковується в інтегрованих картках, що в свою чергу виключає підстави для відкликання податкової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України 15 березня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як стверджує позивач та убачається з матеріалів справи, 15.11.2017 ТОВ Іонія отримало рішення про результат розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 13.11.2017 №25875/6/99-99-17-01-15.

Відповідно до вказаного рішення за результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку податкової вимоги №65955-17 від 19.08.2017 та рішення №65955-17 від 19.08.2017 про опис майна у податкову заставу, скарга позивача від 14.09.2017 №0141917 була залишена без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Згідно з податковою вимогою відповідача №65955-17 від 19.08.2017 позивачу визначено борг станом на 18.08.2017 в сумі 55 232,17 грн., з яких податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, в загальному розмірі 55 232,16 грн, з яких: основний платіж - 44 029,00 грн., пеня - 4 099,19 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 7 103,97 грн.; надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, 19010100, за основним платежем - 0,01 грн.

Крім того, позивачем отримано рішення №65955-17 від 19.08.2017, внесене начальником відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Голосіївського району у місті Києві управління погашення боргу ГУ ДФС у м. Києві Сурми В.О. про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи податкову вимогу та рішення про опис майна протиправними та такими, що суперечать законодавству України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. п. 14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.152. п. 14.1. ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 31.1. ст.. 31 ПК України Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу І платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів І (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як І позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (п. 87.1. ст. 87 ПК України).

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За твердженням відповідача, викладеним в рішенні про результати розгляду скарги від 13.11.2017, підставою нарахування податкових зобов'язань, штрафу та пені є перевірка, проведена відносно позивача в 2013 році.

Так, на підставі акта перевірки від 01.03.2013 №115/1-22-30-31482714 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС 18.03.2013 було вручено Товариству наступні повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 №0002502230 по зобов'язанню зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 419 111,00 грн., з яких за основним платежем 406 485,00 грн. та штрафними санкціями 12 626,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 №0002512230 по зобов'язанню зі сплати податку на прибуток за основним платежем - 82 005,00 грн. без застосування штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 №0000601750 по зобов'язанню зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14 047,77 грн., з яких: за основним платежем 12 486,28 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 561,49 грн.

Позивачем в повному обсязі та з дотриманням вимог законодавства України було сплачено визначені повідомленнями-рішеннями суми.

Так, податок на додану вартість було сплачено наступними платіжними дорученнями: №106 від 30.01.2013 на суму 50 000,00 грн., №273 від 07.03.2013 на суму 150 000,00 грн., №296 від 13.03.2013 на суму 100 000,00 грн., №350 від 27.03.2013 на суму 12 626,00 грн.

Донарахований податок на прибуток було сплачено платіжним дорученням №253 від 05.03.2013 на суму 82 005,00 грн.; донарахований податок на доходи фізичних осіб та відповідні штрафні санкції було сплачено платіжним дорученням №346 від 26.03.2013 на суму 14 047,77 грн.

Встановлення строків в ПК України не позбавляє платника податків права сплатити визначене податковим органом грошове зобов'язання в будь-який момент до закінчення таких строків.

Таким чином, позивачем в повному обсязі було сплачено всі донараховані за актом перевірки від 01.03.2013 №115/1-22-30-31482714 податкові зобов'язання та штрафні санкції з вказівкою відповідного призначення платежу в кожному платіжному дорученні.

Відповідно до п. 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Тобто, нарахування пені можливе лише в разі несплати податкового зобов'язання до дня настання строку його погашення. При сплаті зобов'язання до настання відповідного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку із ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання.

Аналогічна вимога щодо пропущення платником податків строків для сплати узгодженої суми грошового зобов'язання як підстави для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу встановлена п. 126.1. ст. 126 ПК України.

Відтак, права на застосування будь-якої пені, штрафу та донарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, як це визначено в податковій вимозі, ГУ ДФС м. Києва в розумінні пп. 129.1. п. 129.1. ст. 129 ПК України не мають, оскільки грошові зобов'язання позивачем були виконані та податковий борг було сплачено у встановлені ПК України строки погашення узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідна сплата підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №826/6670/15.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №826/6670/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №1770-23 від 19.12.2014 ДПІ в Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо визначення узгодженого грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія на загальну суму 57 124,48 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника ДПІ в Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві Кірієнко Т.П. про опис майна у податкову заставу №156/26-50-23-01-09 від 24.12.2014.

Вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва набула чинності 18.07.2015 та не була оскаржена контролюючим органом.

У подальшому, ДПІ у Голосіївському районі ДФС у місті Києві відносно позивача проведено перевірку щодо порушення правил сплати податку, за результатами якої складено акт про результати перевірки щодо порушення правил сплати податку TOB Іонія від 06.10.2016 №920/26-50-12-01-11/31482714.

Дані перевірки свідчать про порушення правил сплати податків платником або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори передбачених пунктом 203.2 статтею 203 розділу V, пункту 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI згідно таблиці Додаток №1. Перевіркою встановлено, що порушення термінів сплати, до позивача застосовується відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість, передбачена ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ в Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0129251201 від 12.12.2016, згідно з яким визначено штраф у розмірі 20% у сумі 6904,60 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, від суми грошового зобов'язання в загальному розмірі 34 523,00 грн.

Позивачем після проходження адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0129251201 від 12.12.2016 було подано позов до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою визнати протиправним та скасувати таке податкове повідомлення-рішення, а також зобов'язати ДПІ в Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві внести зміни до електронного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія в системі електронного адміністрування податку на додану вартість шляхом віднесення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, сплачених Товариством в період вересень 2013 року - грудень 2014 року до платежів, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю Іонія самостійно за поданими деклараціями з податку на додану вартість за період серпень 2013 року - листопад 2014 року, відповідно, для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Згідно рішення про результати розгляду скарги, після надходження до контролюючого органу ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №826/7189/17 в інтегрованій картці платника податків проведено операції з виключення неузгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яке визначено у ППР від 12.12.2016 № 0129251201.

Також, за результатом розгляду скарги позивача, на підставі перерахунків пені, обчисленої на виявлені контролюючим органом суми заниження податкових зобов'язань, скасовано пеню на загальну суму 1 638,58 грн. (з яких з податку на прибуток 480,58 грн., з податку на додану вартість - 1 158,01 грн.).

Згідно рішення про результат розгляду скарги ДФС України від 13.11.2017 №25875/6/99-99-17-01-15 станом на 09.11.2017 за даними інтегрованих карток платника податків у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 47 169,55 гривень.

Зокрема, за результатами перевірки, викладеними в акті про результати перевірки щодо порушення правил сплати податку TOB Іонія від 06.10.2016 №920/26-50-12-01-11/31482714, до позивача не було застосовано відповідальності у вигляді пені за платежем з (податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Одночасно з податковою вимогою 07.09.2017 позивачем було отримано лист №25804/10/26-15-17-02-32 від 19.08.2017 Головного управління ДФС у місті Києві Про надання інформації та рішення про опис майна у податкову заставу №65955-17 від 19.08.2017.

Згідно з вказаним листом позивача повідомлено, що станом на 19.08.2017 відповідно до інтегрованих карток платника податків за ним обліковується податковий борг в сумі 55 232,17 грн.

Крім того, позивача повідомлено про необхідність надання переліку майна, яке перебуває у власності підприємства, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, фінансовий звіт за останній звітний період та детальну розшифровку активів підприємства на день надання документів з метою складання опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

При цьому згідно з п. 1 оскаржуваної податкової вимоги від 19.08.2017 податкова застава виникла ще 29.01.2015 року на відповідну суму.

Так, згідно з п. 87.9. ст. 87 ПК України в разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне врахування.

Таким чином, податковий орган зобов'язаний був самостійно направляти всі кошти позивача, отримані від нього за весь період до прийняття податкової вимоги та такі, що обліковувались як надмірно сплачені, та після їх прийняття на погашення боргу, якщо такий виник.

Відтак, податковий орган зобов'язаний був зарахувати всі отримані від позивача кошти зі сплати відповідних податків на погашення його податкового боргу незалежно від волі самого позивача.

Натомість, податковим органом не було проведено таке зарахування, що призвело до виникнення у позивача в системі ІС Податковий блок , інтегрованих картках платника податків незаконних нарахувань та боргів, як наслідок - виставлення позивачеві протиправної вимоги щодо їх сплати та прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Згідно з пп. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Як підтверджується рішенням про результат розгляду скарги ДФС України від 13.11.2017 №25875/6/99-99-17-01-15, станом на 09.11.2017 за даними інтегрованих карток платника податків у позивача обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 47 169,55 грн. При цьому в рішенні не вказано склад такої грошової суми (основний платіж, штрафні санкції, пеня).

Згідно оскаржуваної податкової вимоги станом на 18.08.2017 всього борг позивача -55 232,17 грн, з яких: основний платіж - 44029,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 7103,97 грн; пеня - 4099,19 грн.

Таким чином, з рішення про результати розгляду скарги убачається, що за результатом розгляду скарги позивача відповідачем фактично було зменшено борг позивача на 8 062,62 гривень, з яких: пеня з податку на прибуток - 480,57 грн.; пеня з податку на додану вартість - 1 158,01 грн.; неузгоджене грошове зобов'язання з податку на додану вартість за ППР від 12.12.2016 № 0129251201 - 6 904,60 грн.

Таким чином, відповідно пп. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 ПК України податкова вимога фактично вважається відкликаною. Однак, відповідач в резолютивній частині рішення про результати розгляду скарги залишив податкову вимогу та рішення про опис майна позивача без змін.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань, строк виконання яких настав у березні 2013 року, та застосування 19.08.2017 року відносно позивача відповідальності за їх несплату здійснено поза межами строків давності, передбачених законодавством, тому оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Крім того, позивач платіжним дорученням №629 від 08.09.2017 сплатив 10,00 грн. з визначенням платежу - сплата екологічного податку 2017 року, без ПДВ.

Стосовно податкової застави суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з п. 88.2. ст. 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави для виникнення права податкової застави передбачені п. 89.1. ст. 89 ПК України.

Такі підстави відображені в п. 7 розділу Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586.

При цьому день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства (згідно п. 8 розділу І Порядку №586).

За змістом п.п. 89.2., 89.5. ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Однак, як зазначалося раніше, всі грошові зобов'язання, визначені позивачем самостійно та погоджені грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом, сплачені, а невиконані рішення контролюючого органу, згідно яких були б визначені суми грошового зобов'язання для позивача, відсутні.

Згідно пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням того, що на день винесення оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу податковий борг позивача не був узгоджений, зазначене рішення було прийняте з порушенням пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України, а тому є протиправним.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких інших доказів, які б спростовували доводи позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №65955-17 від 19.08.2017 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія щодо сплати суми податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню на загальну суму 55 232,17 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Голосіївського району у місті Києві управління погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Сурми В.О. №65955-17 від 19.08.2017 про опис майна у податкову заставу.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести до електронного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія в системі електронного адміністрування податку на додану вартість шляхом виключення відомостей про податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 55 232,16 грн. та надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за основним платежем - 0,01 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іонія (03680, м. Київ, вул. Панорамна, 1, код ЄДРПОУ 31482714) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 800,00 (чотири тисячі вісімсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко