Рішення

від 05.04.2018 по справі 915/1338/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Справа № 915/1338/17

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)

в особі: Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «АКЗ» (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» (67200, Одеська область, Іванівський район, с. Прохорове, вул. Братів Лизогубових, 1),

про: стягнення 43687,60 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 06.11.2017 за № 1744,

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 20.12.2017,

від 3-ої особи: не з'явився.

Суть спору:

В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991 ) :

11 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № ДН-1-18/3053 від 01.12.2017 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АКЗ» штрафу та додаткових витрат в сумі 43687,60 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: накладної № 42750778 від 03.07.2017, комерційних актів № 406802/11 від 09.07.2017 та № 406802/12 від 09.07.2017, акту загальної форми № 22 від 09.07.2017, положень пунктів 6, 37, 24, 122, 118, 129 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, Правил приймання вантажів до перевезення, Правил перевезення, статей 307, 315 Господарського кодексу України, статей 920, 925 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що під час перевезення вантажу (пісок будівний) на станції Подільськ Одеської залізниці було здійснено контрольне зважування вагонів №№ 96916820, 96915228 на справних повірених вагонних вагах та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом. За вказане порушення Одеською залізницею відправнику нараховано штраф в розмірі 41470 грн. (4147 грн. х 5 х 2 вагони). Окрім цього, у зв'язку з відчепленням спірних вагонів для перевірки маси вантажу на статичних вагонних вагах залізниця понесла додаткові витрати в сумі 2217,60 грн.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 , яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції .

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач у відзиві б/н від 10.01.2018 (вх. № 336/18 від 10.01.2018) позов не визнає з наступною мотивацією:

- комерційні акти № 406802/11 та № 406802/12 від 09.07.2017 складені не у відповідності до умов пунктів 8, 9, 10 Правил складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, а отже такі акти не можуть бути належним доказом у розумінні статей 42, 73 ГПК України;

- оригінал технічного паспорту залізничних вагонних ваг не існує, є тільки дублікат, що має численні виправлення поруч з якими є підписи невідомих осіб без вказівки П.І.Б., посад, а отже невідомі і повноваження таких осіб;

- помилка при вказівці маси вантажу не може бути розцінена як неправильне зазначення властивостей. Поняття властивостей вантажу не є тотожним масі. Згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, додаток 3, № графи накладної 24, 25 - маса вказується у кілограмах;

- переваження виявило меншу кількість вантажу, а не більшу, що свідчить про те, що перевізнику не могло бути завдано фактичної шкоди чи будь-яких збитків та за таких обставин, оскільки плата за перевезення вантажу була здійснена в повному обсязі, а отже розрахований розмір штрафу виглядає непорівняним із фактичними обставинами;

- у накладній, що приєднана до позовної заяви із штампом попутній станції зважування, де нібито складалися комерційні акти, можна побачити що графа 49 пуста, тобто ніяких відміток попутна станція зважування у накладній не робила, що є прямим порушенням галузевих норм пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644.

05 квітня 2018 року в судове засідання з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Третя особа станом на момент проведення судового засідання правом, передбаченим ст. 168 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення пояснень щодо позову та/або відзиву, так і не скористалася, про причини невиконання вимог суду не повідомила, будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань до суду не подала, свого повноважного представника в судові засідання як 15.03.2018, так і 05.04.2018 не направила, хоча про час та місце його проведення повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 20.03.2018 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2018 у справі № 915/1338/17 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400132580665.

05.04.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2017 року зі станції відправлення Олександрівка Одеської залізниці вантажовідправник ПрАТ АКЗ здійснив відправлення вагонів №№ 96916820, 96915228 з вантажем пісок будівний на станцію призначення Ротове Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ Агрошляхбуд , що підтверджується накладною № 42750778, в якій вказана маса вантажу, визначена відправником, у вагоні № 96916820 - 70200 кг, у вагоні № 96915228 - 70700 кг.

При завантаженні вагонів вага вантажу визначалася вантажовідправником на вагонних вагах (100 т). При цьому, жодних індивідуальних ознак, характеристик, їх моделі, номерів тощо, що дали б змогу ідентифікувати саме ці конкретні ваги, вантажовідправником у накладній не вказано.

Вартість провізної вартості, згідно накладної № 42750778 від 03.07.2017, становить 4147,00 грн. (а. с. 14 (на звороті)).

Залізницею під час перевезення на станції Подільськ Одеської залізниці було здійснено контрольне зважування зазначених вагонів на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 09.07.2017 складено комерційні акти № 406802/11 та № 406802/12.

Згідно з поясненнями позивача, підтвердженими відповідними доказами (а. с. 99-102), наказом регіональної філії Одеська залізниця від 21.06.2017 № 182-Н/од внесено зміни до Положення про виробничий підрозділ Одеська дирекція залізничних перевезень , а саме назву станції Котовськ змінено на Подільськ .

До виготовлення штемпелю з новою назвою Подільськ станція користується старим штемпелем з назвою станції Котовськ . При цьому, код станції 406802 відповідає коду станції Подільськ.

Так, в комерційному акті № 406802/11 в розділі Д зазначено, що на підставі акта загальної форми ст. Подільск № 2557 від 09.07.2017 вагон № 96915228 по відправці зазначеної на звороті цього акта був поданий на комісійне переважування. По документу значиться: вантаж пісок вагою відправника брутто не вказано, нетто 70700 кг, тара 18600 кг, вантажопідйомність вагона 72 т. При комісійному переважуванні на справних вагонних тензометричних вагах ВВ 150 Э-143 ст. Подільск виявилось: брутто 75550 кг, тара 18600 кг, нетто 56950 кг, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 13750 кг. Навантаження в вагоні холмоподібне, нижче бортів на 800-900 мм, вантаж не маркований. Вагон технічно справний. Течі вантажу по ст. Подільск немає. Переважування вагона виконували комерційний агент ОСОБА_3, в присутності ДС ОСОБА_4, комерційний агент ОСОБА_5

В комерційному акті № 406802/12 в розділі Д зазначено, що на підставі акта загальної форми ст. Подільск № 2556 від 09.07.2017 вагон № 96916820 по відправці зазначеної на звороті цього акта був поданий на комісійне переважування. По документу значиться: вантаж пісок вагою відправника брутто не вказано, нетто 70200 кг, тара 18600 кг, вантажопідйомність вагона 72 т. При комісійному переважуванні на справних вагонних тензометричних вагах ВВ 150 Э-143 ст. Подільск виявилось: брутто 74650 кг, тара 18600 кг, нетто 56050 кг, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 14150 кг. Навантаження в вагоні холмоподібне, нижче бортів на 800-900 мм, вантаж не маркований. Вагон технічно справний. Течі вантажу по ст. Подільск немає. Переважування вагона виконували комерційний агент ОСОБА_3, в присутності ДС ОСОБА_4, комерційний агент ОСОБА_5

У зв'язку із наведеними обставинами, на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 41470 грн., з додатковими витратами в розмірі 2217,60 грн. - виходячи з акту загальної форми від 09.07.2017, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Предметом даного позову є вимога залізниці до вантажовідправника про стягнення з останнього штрафу за неправильне визначення відомостей щодо маси вантажу в перевізних документах.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються як нормами чинного Цивільного кодексу України, так і положеннями Статуту залізниць України.

Так, статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), надано визначення поняття накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до абзацу 1 пункту 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 6.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлено, що заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "ОСОБА_5 вантажу, визначена відправником" та 25 "ОСОБА_5 вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу, у графі 30 "Тарифні відмітки" - загальна сума платежів.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав:

Згідно з абзацами 1, 2 статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 122 Статуту, яка кореспондується з положеннями п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Абзацом 1 статті 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з абзацом 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

За змістом п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційні акти № 406802/11 та № 406802/12 від 09.07.2017 були підписані комерційними агентами та начальником (директором) станції. При цьому, підпис начальника вантажного району відсутній, як у судовому засіданні пояснив представник позивача, за відсутності такої посадової особи на підприємстві.

Комерційні акти № 406802/11 та № 406802/12 від 09.07.2017 містять повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на них проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагони, їх вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його завантаження, спосіб визначення маси вантажу (Розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (Розділи Б, В, Г, Д).

Судом встановлено, що комерційні акти № 406802/11 та № 406802/12 від 09.07.2017 за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства України, складені та підписані уповноваженими особами.

Підпунктами 6 та 3, пунктів 3.3, 3.15 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що господарським судам слід мати на увазі таке. Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, з відправника стягується штраф у розмірі визначеному ст. 118 Статуту залізниць України.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

У даному випадку, як зазначалося судом вище, складались як акти загальної форми, так і комерційні акти.

Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Водночас, дана норма не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалася на станції відправлення, а тому, зважування вантажу на станції призначення у більш зручний та облаштований для цього спосіб не суперечить вказаній нормі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час зважування станцією вагонів №№ 96916820, 96915228 з вантажем використовувалися 150-тонні справні вагонні ваги вид ЗВВТ: тензометричні; модифікація ЗВВТ: ВВ 150 Э-143; заводський номер: 143).

Позивачем було надано суду копію технічного паспорта на доказ своєчасності проходження огляду-перевірки вагонних ваг, на яких проводилося зважування вагонів №№ 96916820, 96915228 з вантажем.

Згідно зі статтею 13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

У відповідності з п. 13 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 № 442 (надалі - Інструкція), вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи.

Згідно з п. 1.4 Інструкції огляд-перевірка придатності засобу вагоновимірювальної техніки (ЗВВТ) для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.

За змістом п. 5.6 Інструкції під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.

Як визначено у п. 5.7 Інструкції, під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі.

Посилання відповідача на порушення позивачем ст. ст. 52, 53 Статуту залізниць з огляду на неврахування тієї обставини, що залізниця видала вантаж без визначення обсягу фактичної недостачі маси товару, суд відхиляє з таких підстав.

Згідно із ст. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Відповідно до абз. 9 п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати, відповідно до договору між залізницею і одержувачем.

Отже вантажі, що прибули в справному вагоні з непошкодженими пломбами відправника, видаються залізницею одержувачу без перевірки їх маси, стану й кількості місць. Така перевірка може здійснюватися лише за домовленістю між залізницею і одержувачем відповідно до умов договору. В усіх інших випадках, навіть, якщо на шляху проходження складався комерційній акт про невідповідність маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, вантажі, які завантажені відправником і прибули у справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, видаються без перевірки їх маси.

Твердження відповідача про те, що у зв'язку із складанням комерційних актів на проміжній станції, залізниця повинна була здійснити перевірку маси вантажу, суд відхиляє, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 52 Статуту залізниць ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу, які є підставою для здійснення обов'язкової перевірки мас вантажу на станції призначення, мають виникнути під час перевезення на відкритому рухомому складі. В даному випадку при складанні комерційних актів встановлено технічну справність вагонів та відсутність течі товару. Тому складання на проміжній станцій комерційних актів, які засвідчують лише обставини наявності різниці у масі вантажу, визначеній відправником у накладній, порівняно з масою, що виявилася на станції, не є підставою, за якої на станції призначення обов'язково здійснюється перевірка маси вантажу. В даному випадку мають місце не обставини недостачі вантажу (часткова втрата вантажу при його перевезенні з вини залізниці), а обставини зазначення відправником неправильних відомостей щодо маси вантажу у накладній, тому у залізниці на станції призначення не було підстав для визначення обсягу (розміру) фактичної недостачі, як це передбачено у ст. 53 Статуту залізниць та п. 29 Правил видачі вантажу. В такому разі фактична маса вантажу визначається за даними комерційних актів, які були складені на проміжній станції.

Крім того, судом було з'ясовано, що повторно переважування вагонів залізницею на станції Ротове не відбулось також з причин відсутності на станції призначення вагонних ваг, про що начальником станції Ротове складено та підписано лист на запит начальника Одеської дирекції залізничних перевезень (а. с. 135).

Розділ Е в комерційних актах без будь-яких відміток.

Системний аналіз наведених судом вище норм в сукупності з фактичними обставинами справи, свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Позивачем доведено суду шляхом надання належних, допустимих і достовірних доказів порушення відповідачем суб'єктивного права позивача, а тому останній у спірних відносинах має нести відповідальність за наслідки неправильності зазначених ним у накладній відомостей.

При цьому, викладене у відзиві прохання відповідача зменшити розмір штрафу задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, пунктом 6.4 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Виходячи із наведених приписів, беручи до уваги заперечення позивача по даному питанню та враховуючи відсутність будь-яких аргументів з боку відповідача для зменшення стягуваної суми, суд не вбачає мотивованих та обґрунтованих підстав у даній справі для зменшення розміру штрафу.

У той же час, позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів (первинних бухгалтерських документів, відомостей тощо) на підтвердження понесення залізницею додаткових витрат у сумі 2217,60 грн., з огляду на що суд відмовляє позивачу в задоволенні цієї частини позову.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АКЗ» (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) штраф в розмірі 41470,00 грн. та 1518,78 грн. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «АКЗ» додаткових витрат в сумі 2217,60 грн. відмовити позивачу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 13 квітня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова