Постанова

від 23.05.2018 по справі 915/1338/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1338/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів В.В. Бєляновського, Т.А. Величко,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АКЗ»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.04.2018р., прийняте суддею О.Г. Смородіновою о 13:03 год., м. Миколаїв, повний текст складено 13.04.2018р.

у справі №915/1338/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Приватного акціонерного товариства «АКЗ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд»

про стягнення 43687,60 грн.,

Справа розглянута без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «АКЗ» про стягнення штрафу у розмірі 41470,00 грн. та додаткових витрат у розмірі 2217,60 грн., що загалом складає 43687,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевезення вантажу (пісок будівний) на станції Подільськ Одеської залізниці здійснено контрольне зважування вагонів №№ 96916820, 96915228 на справних повірених вагонних вагах та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом. За вказане порушення Одеською залізницею відправнику нараховано штраф в розмірі 41470,00 грн. (4147х5х2вагони). Крім того, у зв'язку з відчепленням спірних вагонів для перевірки маси вантажу на статичних вагонних вагах залізниця понесла додаткові витрати в сумі 2217,60 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на накладну №42750778 від 03.07.2017р., комерційні акти №406802/11 від 09.07.2017р. та №406802/12 від 09.07.2017р., акт загальної форми №22 від 09.07.2017р., положення пунктів 6, 37, 24, 122, 118, 129 Статуту залізниць України, Правила оформлення перевізних документів, Правила приймання вантажів до перевезення, Правила перевезення, ст. ст. 307, 315 Господарського кодексу України та ст. ст. 920, 925 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що:

-комерційні акти № 406802/11 та № 406802/12 від 09.07.2017р. складені не у відповідності до умов пунктів 8, 9, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, а відтак не можуть бути належними доказами у розумінні ст. ст. 42, 73 ГПК України;

-оригінал технічного паспорту залізничних вагонних ваг не існує, є тільки дублікат, що має численні виправлення, поруч з якими є підписи невідомих осіб без вказівки П.І.Б., посад, а отже невідомі і повноваження таких осіб;

-помилка при вказівці маси вантажу не може бути розцінена як неправильне зазначення властивостей. Поняття властивостей вантажу не є тотожним масі. Згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, додаток 3, № графи накладної 24, 25 - маса вказується у кілограмах;

-переваження виявило меншу кількість вантажу, а не більшу, що свідчить про те, що перевізнику не могло бути завдано фактичної шкоди чи будь-яких збитків, та за таких обставин, оскільки плата за перевезення вантажу була здійснена в повному обсязі, то розрахований розмір штрафу виглядає непорівняним із фактичними обставинами;

-у накладній, що приєднана до позовної заяви із штампом попутної станції зважування, де нібито складалися комерційні акти, можна побачити що графа 49 пуста, тобто ніяких відміток попутна станція зважування у накладній не робила, що є порушенням норм пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.

Ухвалою суду першої інстанції від 13.02.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агрошляхбуд» .

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.04.2018р., підписаним 13.04.2018р. (суддя О.Г. Смородінова), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 41470,00 грн. та 1518,78 грн. судового збору, у задоволенні іншої частини позову щодо стягнення додаткових витрат у розмірі 2217,60 грн. відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позову мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог щодо стягнення штрафу у сумі 41470,00 грн., а в частині відмови - ненаданням позивачем належних, допустимих і достовірних доказів (первинних бухгалтерських документів, відомостей, тощо) на підтвердження понесення залізницею додаткових витрат у сумі 2217,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 24.04.2018р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не надано правової оцінки обставинам справи щодо відсутності у позивача оригіналів технічних документів на ваги станції Подільськ та проігноровано п.п. 1.7., 3.47., 4.8. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.10.2012р. №1716/22028.

За твердженням апелянта, матеріали справи не містять ніяких відомостей про викладене у наказі Одеської залізниці від 21.06.2017р. №182-Н/од щодо зміни назви станції Котовськ на Подільськ та про те, що до виготовлення штемпелю з назвою Подільськ станція користується старим штемпелем з назвою станції Котовськ .

Також ПрАТ «АКЗ» зазначило, що акти позивача за формую та змістом не відповідають вимогам законодавства, складені та підписані не уповноваженими особами при наявності фактичних порушень п.п. 8-10 головного спеціалізованого галузевого нормативного документа - Правил складення актів (ст. 129 Статуту Залізниць України), які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.

Крім того, скаржник послався на правову позицію судової палати у господарських справах Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.06.2006р. у справі №20-4/084.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у даній справі та вирішено розглянути її без повідомлення учасників справи через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається з додатка до Положення про виробничий підрозділ Одеська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця до переліку підрозділів, які входять до складу виробничого підрозділу Одеської дирекції залізничних перевезень , серед інших, під пунктом 13 зазначено станція Котовськ (а.с. 99-101).

Наказом регіональної філії Одеська залізниця від 21.06.2017р. № 182-Н/од внесено зміни до Положення про виробничий підрозділ Одеська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця , затвердженого наказом філії Одеська залізниця від 12.02.2016р. №106-Н/од, яким, зокрема пункт 13 викладено у редакції п. 13. станція Подільськ (а.с. 102).

Тобто, означеним наказом назву станції Котовськ змінено на Подільськ , а відтак доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про зміну назви станції Котовськ на Подільськ є безпідставними.

За твердженням позивача, до виготовлення штемпелю з новою назвою Подільськ станція користується старим штемпелем з назвою станції Котовськ . При цьому, код станції 406802 відповідає коду станції Подільськ.

03.07.2017р. зі станції відправлення Олександрівка Одеської залізниці вантажовідправник ПрАТ «АКЗ» здійснив відправлення вагонів №№ 96916820, 96915228 з вантажем пісок будівний на станцію призначення Ротове Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ «Агрошляхбуд» , що підтверджується накладною № 42750778, в якій вказана маса вантажу, визначена відправником, у вагоні № 96916820 - 70200 кг, у вагоні № 96915228 - 70700 кг. Вартість провізної плати становить 4147,00 грн. (а.с. 14).

При завантаженні вагонів вага вантажу визначалася вантажовідправником на вагонних вагах (100 т.). При цьому, жодних індивідуальних ознак, характеристик, їх моделі, номерів, що дали б змогу ідентифікувати саме ці конкретні ваги, вантажовідправником у накладній не вказано.

Під час перевезення на станції Подільськ Одеської залізниці, останньою здійснено контрольне зважування вагонів №№ 96916820, 96915228 на справних повірених вагонних вагах та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 09.07.2017р. складено комерційні акти №№406802/11, 406802/12 (а.с. 10-11).

В комерційному акті №406802/11 в розділі Д зазначено, що на підставі акта загальної форми ст. Подільск №2557 від 09.07.2017р. вагон №96915228 по відправці зазначеної на звороті цього акта був поданий на комісійне переважування. По документу значиться: вантаж пісок вагою відправника брутто не вказано, нетто 70700 кг, тара 18600 кг, вантажопідйомність вагона 72т.

При комісійному переважуванні на справних вагонних тензометричних вагах ВВ 150 Э-143 ст. Подільск виявилось: брутто 75550 кг, тара 18600 кг, нетто 56950 кг, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 13750 кг. Навантаження в вагоні холмоподібне, нижче бортів на 800-900 мм, вантаж не маркований. Вагон технічно справний. Течі вантажу по ст. Подільск немає. Переважування вагона виконували комерційний агент ОСОБА_3, в присутності ДС ОСОБА_4, комерційний агент ОСОБА_5

В комерційному акті №406802/12 в розділі Д зазначено, що на підставі акта загальної форми ст. Подільск №2556 від 09.07.2017р. вагон №96916820 по відправці зазначеної на звороті цього акта був поданий на комісійне переважування. По документу значиться: вантаж пісок вагою відправника брутто не вказано, нетто 70200 кг, тара 18600 кг, вантажопідйомність вагона 72т.

При комісійному переважуванні на справних вагонних тензометричних вагах ВВ 150 Э-143 ст. Подільск виявилось: брутто 74650 кг, тара 18600 кг, нетто 56050 кг, що менше ваги зазначеної в перевізному документі на 14150 кг. Навантаження в вагоні холмоподібне, нижче бортів на 800-900 мм, вантаж не маркований. Вагон технічно справний. Течі вантажу по ст. Подільск немає. Переважування вагона виконували комерційний агент ОСОБА_3, в присутності ДС ОСОБА_4, комерційний агент ОСОБА_5

За наведених обставин та на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 41470,00 грн., з додатковими витратами в розмірі 2217,60 грн., виходячи з акту загальної форми від 09.07.2017р., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 1 Статуту залізниць України визначені права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

В силу ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084.

За умовами ч. 1 п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

У відповідності до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За змістом ст. 122 Статуту залізниць України, яка кореспондується з положеннями п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За умовами ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 визначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

За вимогами п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, комерційні акти №№406802/11, 406802/12 від 09.07.2017р. підписані комерційними агентами та начальником (директором) станції. Відсутність підпису начальника вантажного району представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив відсутністю такої посадової особи на підприємстві.

Вказані комерційні акти містять повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на них проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагони, їх вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його завантаження, спосіб визначення маси вантажу (Розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (Розділи Б, В, Г, Д).

За наведених обставин, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, що комерційні акти №№ 406802/11, 406802/12 від 09.07.2017р. за формою та змістом не відповідають вимогам чинного законодавства України, складені та підписані не уповноваженими особами.

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, з відправника стягується штраф у розмірі визначеному ст. 118 Статуту залізниць України.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як вже вище зазначалось, у даному випадку складались акт загальної форми та комерційні акти.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Разом з тим, дана норма не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалася на станції відправлення, а тому, зважування вантажу на станції призначення у більш зручний та облаштований для цього спосіб не суперечить вказаній нормі.

Як свідчать матеріали справи, під час зважування станцією вагонів №№96916820, 96915228 з вантажем використовувалися 150-тонні справні вагонні ваги вид ЗВВТ: тензометричні; модифікація ЗВВТ: ВВ 150 Э-143; заводський номер: 143.

Позивачем надано суду копію технічного паспорта на доказ своєчасності проходження огляду-перевірки вагонних ваг, на яких проводилося зважування вагонів №№ 96916820, 96915228 з вантажем.

За приписами ст. 13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

В силу п. 13 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012р. № 442 вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи.

За умовами п. 1.4 Інструкції огляд-перевірка придатності засобу вагоновимірювальної техніки (ЗВВТ) для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.

Пунктами 5.6, 5.7. Інструкції встановлено, що під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі.

Місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання ПрАТ АКЗ на порушення залізницею ст. ст. 52, 53 Статуту залізниць України у зв'язку із неврахуванням тієї обставини, що залізниця видала вантаж без визначення обсягу фактичної недостачі маси товару, з оглядну на наступне.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Згідно з абз. 9 п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати, відповідно до договору між залізницею і одержувачем.

Отже вантажі, що прибули в справному вагоні з непошкодженими пломбами відправника, видаються залізницею одержувачу без перевірки їх маси, стану й кількості місць. Така перевірка може здійснюватися лише за домовленістю між залізницею і одержувачем відповідно до умов договору. В усіх інших випадках, навіть, якщо на шляху проходження складався комерційній акт про невідповідність маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, вантажі, які завантажені відправником і прибули у справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, видаються без перевірки їх маси.

Твердження ПрАТ АКЗ про те, що у зв'язку із складанням комерційних актів на проміжній станції, залізниця повинна була здійснити перевірку маси вантажу є безпідставними, оскільки абзацем 2 ч. 1 ст. 52 Статуту залізниць ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу, які є підставою для здійснення обов'язкової перевірки мас вантажу на станції призначення, мають виникнути під час перевезення на відкритому рухомому складі. В даному випадку при складанні комерційних актів встановлено технічну справність вагонів та відсутність течі товару. Тому складання на проміжній станцій комерційних актів, які засвідчують лише обставини наявності різниці у масі вантажу, визначеній відправником у накладній, порівняно з масою, що виявилася на станції, не є підставою, за якої на станції призначення обов'язково здійснюється перевірка маси вантажу. В даному випадку мають місце не обставини недостачі вантажу (часткова втрата вантажу при його перевезенні з вини залізниці), а обставини зазначення відправником неправильних відомостей щодо маси вантажу у накладній, тому у залізниці на станції призначення не було підстав для визначення обсягу (розміру) фактичної недостачі, як це передбачено у ст. 53 Статуту залізниць України та п. 29 Правил видачі вантажу. В такому разі фактична маса вантажу визначається за даними комерційних актів, які були складені на проміжній станції.

Більш того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що повторне переважування вагонів залізницею на станції Ротове не відбулось також з причин відсутності на станції призначення вагонних ваг, про що начальником станції Ротове складено та підписано лист на запит начальника Одеської дирекції залізничних перевезень (а.с. 135).

Розділ Е в комерційних актах без будь-яких відміток.

Таким чином, залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати, яка у даному випадку складає 41470,00 грн.

Щодо прохання відповідача зменшити розмір штрафу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим

Частина 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за №50/1854, визначає, що виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

За приписами ст. ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994р. №232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

За змістом ст. ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. №273 (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

При застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 12.02.2018р. у справі №906/434/17, від 23.03.2018р. у справі №916/3615/16, від 26.04.2018р. у справі №904/5877/17.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу є правомірним.

Також судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України доказами понесення залізницею додаткових витрат у сумі 2217,60 грн., у зв'язку з чим обґрунтованою є відмова у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо залишення оскарженого рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, оскільки доводи викладені в ній не спростовують вищевикладеного.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.04.2018р. у справі №915/1338/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2018р.

ОСОБА_6 ОСОБА_1

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Т.А. Величко