Рішення

від 03.04.2018 по справі 922/3700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р.Справа № 922/3700/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково технічної та економічної інформації", м. Харків до 1. Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Том Люкс", м. Харків про визнання недійсним договору за участю :

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 09.10.17 р.), ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 09.10.17 р.);

1-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 15 від 02.01.18 р.);

2-го відповідача - ОСОБА_4 (довіреність № 1 від 15.05.17 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Харківський центр науково-технічної та економічної інформації , звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС . Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що даний договір є фіктивним, після його підписання товар на зберігання відповідачу 2 фактично не передавався. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач 2 не має статусу бібліотеки, в його структурі немає структурного підрозділу, який би мав статус бібліотеки, і тому передача майна (бібліотечний фонд) на зберігання відповідачу 2 суперечить чинному законодавству України. Після порушення провадження у справі та до початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги та додатково просить суд визнати недійсним Угоду б/н від 30.12.2016 р. про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 р. Позовні вимоги в цій частині позивач обгрунтовує тим, що спірна Угода була укладена 30.12.2016 р., а дата розірвання договору оренди визначена 01.12.2016 р., що суперечить чинному законодавству України. 01.12.2017 р. Позивач надав заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС ;

- визнати недійсною угоду б/н від 30.12.2016 р. про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 р., укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації".

Ухвалою суду від 07.12.2017 р. дану заяву було прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2017 р. було порушено провадження по справі та її розгляд призначено на 21.11.2017 р. о 11-00 год. Ухвалою суду від 21.11.2017 р. розгляд справи було відкладено до 07.12.2017 р. о 11-15 год. Ухвалою суду від 07.12.2017 р. розгляд справи було відкладено до 19.12.2017 р. о 11-45 год. та прийнято заяву Позивача про зміну предмету позову до розгляду. Ухвалою суду від 19.12.2017 р. було призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено його на 16.01.2018 р. о 12-00 год. Ухвалою суду від 16.01.2018 р. було відкладено підготовче провадження на 01.02.2018 р. о 12-00 год. Ухвалою суду від 01.02.2018 р. було відкладено підготовче засідання на 13.03.2018 р. о 11-00 год. та продовжено строк розгляду підготовчого засідання до 22.03.2018 р. Ухвалою суду від 13.03.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.04.2018 р. о 10-00 год.

Перший та Другий Відповідачі в судове засідання з"явились, надали заперечення на позов, в яких проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі, вважають, що позивачем не надано достатнього обгрунтування наявності порушень при укладенні спірних договорів, не визначено конкретні норми чинного законодавства України, що були порушені внаслідок їх укладення. В судовому засіданні представники відповідачів підтримали заперечення проти позовних вимог і просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що під час підготовчого засідання судом вирішено всі питання та вчинено всі дії, зазначені у ч. 2 статті 182 ГПК України, з'ясувавши, що Позивач надав всі наявні докази, на які він посилається, керуючись ч. 6 статті 183, п. 3 ч. 2 статті 185 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті відразу після закриття підготовчого провадження.

На підставі вищевикладеного, судом відкрито судове засідання по розгляду справи по суті 03.04.2018 р.

Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, уважно проаналізувавши всі залучені до матеріалів справи письмові докази, суд вважає можливим визнати встановленим наступні фактичні обставини справи, що мають значення для її вірного вирішення.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору зберігання, судом встановлено наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Закрите акціонерне товариство Харківський центр науково-технічної та економічної інформації 04.01.2005р. уклали договір б/н зберігання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства у процесі приватизації, але перебуває на його балансі. Згідно п. 1.1 цього договору відповідач 1 як поклажодавець передає, а позивач як зберігач приймає державне майно відповідно до інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2004 р. №№ 12, 13, 14 та зобов"язується зберігати і повернути його в схоронності та в установлені цим договором строки. Після підписання договору зазначені особи підписали акт приймання-передачі державного майна.

Факт укладення договору зберігання, факт передачі майна на зберігання не оспорюються сторонами та об"єктивно підтверджені залученими копіями відповідних первинних документів.

Протягом 2005-2017 року позивач здійснював зберігання державного майна. Претензій щодо виконання позивачем договірних зобов"язань відповідачем 1 не надано.

Також суд встановив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС підписали договір зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 року. Згідно п. 1.1 цього договору відповідач 1 як орган управління передає, а відповідач 2 як зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання державного майна - бібліотечного фонду у кількості 15579153 шт. первісною вартістю 1035729,31 грн. (згідно з актом приймання-передачі), що у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу, але залишився на балансі Закритого акціонерного товариства Харківський центр науково-технічної та економічної інформації , яке було перереєстровано в Приватне акціонерне товариство Харківський центр науково-технічної та економічної інформації протягом строку дії цього Договору.

Після підписання цього договору, 26.05.2017р. відповідачі підписали акт приймання-передачі за договором про безоплатне зберігання державного майна. За змістом акту, відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв на зберігання бібліотечні фонди, зазначені в договорі від 26.05.2017 р.

Крім того, 26.05.2017 р. відповідач 1 направив позивачу лист від 26.05.2017 р. № 47-2937, до якого були додані додаткова угода № 2 від 26.05.2017р. до договору зберігання державного майна від 04.01.2005р № 1 на 1 аркуші в двох примірниках, а також акт приймання-передачі за договором зберігання державного майна від 04.01.2005 р. № 1 на 1 аркуші в двох примірниках.

Суттєвим для розгляду цієї справи є те, що відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 26.05.2017 р., вона вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення її печатками сторін. При цьому суд встановив, що позивач станом на момент розгляду справи не підписав жоден з документів, направлених відповідачем 1, в тому числі угоду і акт приймання-передачі. Відповідачі не надали суду доказів підписання позивачем вказаних документів, а позивач факт підписання заперечує. Таким чином, додаткова угода № 2 від 26.05.2017р. до договору зберігання державного майна від 04.01.2005р № 1 не може вважатись укладеною і такою, що набула чинності. Відповідно, майно, що зберігається позивачем на підставі цього договору, не поверталось відповідачу 1.

Факт продовження фактичного зберігання майна позивачем підтверджується також листом №47-6267 від 27.11.2017 р., яким направлено Наказ відповідача 1 про проведення інвентаризації державного бібліотечного фонду від 27.11.2017 р. №2254. Цей факт підтверджується й поясненнями відповідачів. Жодного доказу фактичної передачі бібліотечного фонду на зберігання відповідачем 1 відповідачу 2 до справи не додано.

Також до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань від 15.11.2017 р. Відповідно до цього витягу, у відповідача 2 відсутній вид економічної діяльності за КЗЕД 91.01 Функціювання бібліотек і архівів . Інших доказів існування в структурі відповідача 2 бібліотеки, як структурного підрозділу, відповідачами до справи також не додано.

В частині позовних вимог про визнання недійсним угоди про розірвання договору оренди державного майна, судом встановлено наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ЗАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації 04.01.2005р. уклали договір оренди № 1382Н. Відповідно до п.1.1 цього договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області як орендодавець передає, а ЗАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації як орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину будівлі літ. А-12 Центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1352,1 кв.м., розміщене за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 4, що знаходиться на балансі ЗАТ ХЦНТЕІ . В цей же день, 16.12.2004 р., зазначені особи підписали акт приймання-передачі орендованого майна, на підставі якого згадане майно було передано у користування позивачу.

Факт укладення договору оренди № 1382Н та акту приймання-передачі сторонами не оспорений і підтверджений копіями зазначених документів, залучених до матеріалів справи.

Протягом 2004-2016р. позивач здійснював платне строкове користування нерухомим майном на підставі договору оренди № 1382Н. Доказів неналежного виконання позивачем обов"язків, пов"язаних із виконання цього договору, відповідач 1 не надав.

Також судом встановлено, що відповідач 1 листом від 09.09.2016 р. № 43-4881 направив позивачу пропозицію про розірвання договору оренди № 1382Н та укладення договору зберігання нежитлових приміщень.

На підставі цієї пропозиції позивач і відповідач 1 підписали угоду б/н від 30.12.2016 р. про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1382-Н від 16.12.2004 р. Згідно п.1 цієї угоди, договір № 1382-Н від 16.12.2004 р. вважати розірваним 01.12.2016р. Крім того, відповідно до п. 3 цієї угоди, додаток до Угоди про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004 р. є невід"ємною частиною до угоди про розірвання: ОСОБА_2 приймання-передачі орендованого майна.

До справи залучена копія акту приймання-передачі орендованого майна від 01.12.2016р., відповідно до якого ПАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації як орендар передає, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області як орендодавець приймає окреме індивідуально визначене майно - частину будівлі літ. А-12 центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1352,1 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, яке не увійшло до статутного капіталу ЗАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації в процесі приватизації та знаходиться на балансі ПАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації . Також, за змістом акту, орендовані позивачем приміщення нібито звільнені та повернуті відповідачу 1 датою 01.12.2016 р.

Доказів того, що 01.12.2016 р. позивач та відповідач 1 здійснили підписання угод та/чи вчинили інші дії, спрямовані на розірвання договору № 1382-Н від 16.12.2004 р., відповідачами суду не надано. Позивач наявність таких дій заперечує.

Встановивши перелічені вище обставини справи, суд вважає можливим застосувати до них наступні норми чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Нормою ч.1 ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. При цьому, за правилами ч.2 ст. 936 ЦК України, договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Таким чином, договір зберігання є реальним договором. Для визнання його укладеним за загальним правилом необхідно вчинити передачу майна на зберігання. Єдине виключення з цього правила передбачене нормою ч.2 ст. 936 ЦК України і стосується тільки осіб, які здійснюють зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач). Доказів наявності такого статусу у відповідача 2 до суду не надано. Більше того, спірний договір зберігання є безоплатним, що випливає з п. 1.3 договору. Отже, відповідач 2 не може бути визнаний таким, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач).

Матеріалами справи переконливо підтверджено, що фактично Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не передавало Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС майно на зберігання за спірним договором.

За таких умов, договір зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 року, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС , не може бути визнаний укладеним. В свою чергу це виключає можливість визнання його недійсним. Тому, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Підстави припинення договорів оренди майна перелічені в ст. 781-784 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Так, згідно ст. 781 Цивільного кодексу України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Також, відповідно до норм ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. 3. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

До матеріалів судової справи не наданого доказів, які б доводили наявність станом на 01.12.2016 р. однієї чи більше з перелічених вище підстав, з якими може бути пов"язане припинення дії договору оренди державного майна. При цьому суд зазначає, що інформація про нібито повернення орендованого майна на підставі акту приймання-передачі від 01.12.2016 р. спростовується матеріалами судової справи. Так, згідно змісту спірної угоди від 30.12.2016 р., акт приймання-передачі є її частиною. Але, угода підписана 30.12.2016 р., що виключає можливість фактичного складання акту 01.12.2016р. Крім того, матеріали судової справи свідчать про те, відповідач 1 ініціював процес розірвання договору зберігання державного майна лише 26.05.2017р. Фактично зберігання здійснюється позивачем і станом на момент розгляду справи. Тобто, до цього часу фактичний контроль приміщень здійснює позивач.

Крім того суд враховує, що чинне законодавство України не передбачає можливості безоплатного користування державним майном на підставі договору оренди. Так, згідно ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно ст. 10 цього ж Закону, істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. А відповідно до ч.1 ст. 19 Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Спірна угода від 30.12.2016р., згідно якої договір має вважатися розірваним 01.12.2016р., призводить до безоплатного користування позивачем державним майном протягом грудня 2016 р., що прямо суперечить нормам ст.ст. 2, 10, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна і порушує інтереси держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, згідно п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 1,2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Пленум Вищого господарського суду України у п.3.7 Постанови Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 зазначив, що до господарських договорів, що підпадають під ознаки таких, що суперечать інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на використання всупереч законові державної або комунальної власності.

За таких умов, позовні вимоги в частині визнання недійсною угоди б/н від 30.12.2016р. про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 р., укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 638, 640, 781-784, 936 Цивільного кодексу України, ст. 193, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 20, 74, 86, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Визнати недійсною Угоду б/н від 30.12.2016 р. про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 р., укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації".

Пропорційно стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ТОМ ЛЮКС" (61022, м. Харків, провулок Криничний, 10, код ЄДРПОУ 40833874) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" (61010, м. Харків, проспект Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 02736461) судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

В частині визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробничим підприємством "ТОМ ЛЮКС" - в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 10.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_5