Ухвала

від 07.05.2018 по справі 922/3700/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"07" травня 2018 р. Справа № 922/3700/17

Суддя-доповідач ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків (вх.№826 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 (суддя Жигалкін І.П.; повне рішення складено 10.04.2018 )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", м. Харків

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" (відповідачем-2). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний договір є фіктивним, після його підписання товар на зберігання відповідачу-2 фактично не передавався. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач-2 не має статусу бібліотеки, в його структурі немає структурного підрозділу, який би мав статус бібліотеки, і тому передача майна (бібліотечний фонд) на зберігання відповідачу-2 суперечить чинному законодавству України.

Після порушення провадження у справі та до початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги та додатково просив суд визнати недійсним Угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що спірна Угода була укладена 30.12.2016, а дата розірвання договору оренди визначена 01.12.2016, що суперечить чинному законодавству України.

01.12.2017 позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив суд:

- визнати недійсним договір зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС";

- визнати недійсною угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 по справі № 922/3700/17 в позові відмовлено частково. Судом першої інстанції вирішено визнати недійсною Угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації". Пропорційно стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ТОМ ЛЮКС" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" судовий збір в розмірі 1600,00 грн. В частині визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробничим підприємством "ТОМ ЛЮКС" - в позові відмовлено.

Відповідач-1 - Регіональне Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 по справі 922/3700/17 в частині визнання недійсною угоди від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково технічної та економічної інформації". Судові витрати відповідач-1 просить покласти на позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що дана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діє з 15.12.2017) встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При поданні позовної заяви позивачем (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" було сплачено судовий збір за дві немайнові вимоги в сумі 3200,00 грн.

Згідно частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 лише в частині визнання недійсною угоди від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, скаржнику з урахуванням частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" належало сплатити судовий збір у розмірі 2400,00 грн.

Разом з тим, до апеляційної скарги Регіональним Відділенням Фонду державного майна по Харківській області м. Харків не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, але при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної скарги.

Вказане клопотання відповідач-1 обґрунтовує тим, що Регіональне відділення є бюджетною організацією та сплату судового збору здійснює через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Фонд державного майна України" фінансування та матеріально-технічне забезпечення Фонду державного майна України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до пункту 15 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, яке затверджене Головою Фонду державного майна України 16.07.2012, Регіональне відділення утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" щодо видатків на сплату судового збору ФДМУ та його регіональними відділеннями не передбачені. У зв'язку з недостатністю бюджетних призначень для сплати судового збору станом на сьогоднішній день, відповідач-1 позбавлений фактичної можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви в порядку статті 4 Закону України "Про судовий збір". Фінансовий стан Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області підтверджує ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Харківській області від 23.04.2018 р. № 07.2-04/9-2854, з якого вбачається, що залишок коштів на рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", по якому здійснюється оплата судового збору станом на 13.04.2018 складає 1640,00 грн. Також скаржник зазначив, що ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області надіслано запит до регіонального відділення від 19.04.2018 № 07- 15/485-2797 на визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів. Скаржник вважає, що зазначене є підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені частиною першою статті вищезазначеного Закону.

Водночас слід зазначити, що цією статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, на які посилається скаржник, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.

Слід зауважити, що господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.

Крім того, скаржник не довів суду апеляційної інстанції той факт, що він належить до кола суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо відстрочення сплати судового збору.

З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі.

Частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина перша статті 174 Господарського процесуального кодексу України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

За викладених вище обставин, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 підлягає залишенню без руху, у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із апеляційною скаргою (частина четверта статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 174, 234, 258, частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області м. Харків про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17.

2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 залишити без руху.

3. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області м. Харків 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення ухвали про залишення без руху та подати до суду у цей строк докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 в розмірі 2400,00 грн.

4. Роз'яснити скаржнику, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Барбашова С.В.