Постанова

від 16.07.2018 по справі 922/3700/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 922/3700/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (договір про правову допомогу б/н від 25.06.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 888 від 26.03.2012)

представника відповідач-1 - ОСОБА_2 (довіреність № 13 від 02.01.2018)

представника відповідача-2 - ОСОБА_3 (договір про надання адвокатських послуг № 5 від 26.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків (вх.№826 Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків (вх.№858 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 (суддя Жигалкін І.П.; повне рішення складено 10.04.2018 )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", м. Харків

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про визнання недійсним договору зберігання державного майна №106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" (відповідачем-2).

Після порушення провадження у справі та до початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги та додатково просив суд визнати недійсним Угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що спірна Угода була укладена 30.12.2016, а дата розірвання договору оренди визначена 01.12.2016, що суперечить чинному законодавству України.

01.12.2017 позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив суд:

- визнати недійсним договір зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС";

- визнати недійсною угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 по справі № 922/3700/17 в позові відмовлено частково. Судом першої інстанції вирішено визнати недійсною Угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації". Пропорційно стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ТОМ ЛЮКС" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" судовий збір в розмірі 1600,00 грн. В частині визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробничим підприємством "ТОМ ЛЮКС", в позові відмовлено.

Відповідач-1 - Регіональне Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 по справі 922/3700/17 в частині визнання недійсною угоди від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково технічної та економічної інформації". Судові витрати відповідач-1 просить покласти на позивача. Відповідач-1 вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки угоді про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004, підписаної з обох сторін, акту приймання-передачі державного майна та листу за вих. №01-273 від 13.12.2016, який було підписано керівництвом ПрАТ "ХЦНТЕІ", що в свою чергу вплинуло на винесення незаконного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 апеляційну скаргу відповідача-1 - Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 залишено без руху, у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору.

Поряд з цим, 07.05.2018 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі звернувся і відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 в частині визнання недійсною угоди від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково технічної та економічної інформації". Судові витрати відповідач-2 просить покласти на позивача.

Відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки двосторонній угоді про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004, акту приймання-передачі державного майна і листу за вих. №01-273 від 13.12.2016, який було підписано керівництвом ПрАТ "ХЦНТЕІ", що призвело до прийняття незаконного рішення

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 апеляційну скаргу відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" на рішення суду першої інстанції у даній справі залишено без руху, у зв'язку з ненаданням суду доказів надсилання копії скарги позивачу та відповідачу-1 у справі листами з описами вкладень, а також відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі із зазначенням поважних причин пропуску строку.

16.05.2018 відповідачем-2 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 08.05.2018 надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та докази надсилання копії скарги позивачу та відповідачу-1 у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17. Позивачу та відповідачу-1 встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу відповідача-2 до 31.05.2018. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 до закінчення розгляду справи апеляційним господарським судом.

21.05.2018 відповідачем-1 через канцелярію суду надано заяву (вх. № 3789), до якої додано докази сплати судового збору (платіжне доручення №105 від 17.05.2018).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 - Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17. Позивачу та відповідачу-2 встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу відповідача-1 до 04.06.2018.

30.05.2018 на виконання вимог попередніх ухвал суду Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", м. Харків надані відзиви на апеляційній скарги, що подані відповідачами у даній справі (вх. №№4094; 4095). Позивач вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційній скарги відповідачів залишити без задоволення, посилаючись на їх безпідставність.

Позивач вважає доводи скаржників необґрунтованими, оскільки відповідачі не надали жодних доказів, які б доводили наявність станом на 01.12.2016 однієї чи більше передбачених законом підстав, з якими може бути пов'язане припинення дії договору оренди державного майна. На думку позивача суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що хоча акт приймання-передачі є невід'ємною частиною спірної Угоди, однак Угода підписана 30.12.2016, що виключає можливість фактичного складання акту 01.12.2016. Позивач вказує на те, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що Угода б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, згідно з якою договір має вважатися розірваним 01.12.2016, призводить до безоплатного користування позивачем державним майном протягом грудня 2016 року, що прямо суперечить нормам статтям 2, 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і порушує інтереси держави, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості безоплатного користування державним майном на підставі договору оренди, що зумовлює задоволення позову в частині визнання недійсною цієї угоди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків (вх.№826 Х/3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків (вх.№858 Х/3), що подані на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17.

Справу № 922/3700/17 призначено до розгляду на 26.06.2018 о 10:30 год.

15.06.2018 від уповноваженого представника ТОВ "НВП "ТОМ ЛЮКС" адвоката ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх. № 4567), в якому відповідач-2 просив розгляд справи відкласти враховуючи той факт, що представник ТОВ "НВП "ТОМ ЛЮКС" не може забезпечити участь у розгляді справи у зв'язку з перебуванням у відпустці, а у директора заплановане відрядження на вищенаведену дату, тому відповідач-2 позбавлений можливості безпосередньо прийняти участь у судовому засіданні, надавати пояснення по суті апеляційної скарги і, таким чином, представляти свої інтереси та захистити свої права.

22.06.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків звернулось до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи (вх. № 4818), посилаючись на те, що представник Фонду не має можливості з'явитись на розгляд справи № 922/3700/17 у судове засідання 26.06.2018, оскільки на цей час вже призначено інше судове засідання, а тому враховуючи вказане та малу кількість спеціалістів відділу правового забезпечення та початок щорічних відпусток, зважаючи на важливість зазначеної справи, відповідач-1 просить суд не розглядати вказану справу без участі регіонального відділення та відкласти розгляд справи № 922/3700/17 на іншу дату.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 клопотання уповноваженого представника ТОВ "НВП "ТОМ ЛЮКС" (вх. № 4567 від 15.06.2018) та клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків (вх. № 4818 від 22.06.2018) про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволено. Розгляд справи відкладено на 16.07.2018 о 10:30 год.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п'ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на неї доводи сторін, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідачів, які підтримали свої правові позиції у справі, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

До господарського суду передано спір про визнання недійсним договору зберігання державного майна №106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" (відповідачем-2).

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" обґрунтовані тим, що даний договір є фіктивним, оскільки після його підписання державне майно (бібліотечний фонд у кількості 15579153 шт.) на зберігання відповідачу-2 фактично не передавався. Крім того, відповідач-2 не має статусу бібліотеки, в його структурі немає структурного підрозділу, який би мав статус бібліотеки, і тому передача майна (бібліотечний фонд) на зберігання відповідачу-2 суперечить чинному законодавству України.

Крім того, предметом спору у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" про визнання недійсною Угоди б/н від 30.12.2016 про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, яка обґрунтована тим, що спірна Угода була укладена між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" 30.12.2016, а дата розірвання договору оренди визначена 01.12.2016, що суперечить чинному законодавству України (статті 291 Господарського кодексу України, статті 781 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна ) та інтересам держави, оскільки на думку позивача, якщо вважати договір розірваним заднім числом, це призведе до ситуації, коли до Державного бюджету України не надійде орендна плата за період фактичного користування цими приміщеннями, тим самим може бути заподіяно збитків державі.

Приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору зберігання, суд першої інстанції виходив з фактичних обставин справи, за якими встановив, що 04.01.2005 між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та відповідачем-1 - Закритим акціонерним товариством Харківський центр науково-технічної та економічної інформації укладено Договір б/н зберігання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства у процесі приватизації, але перебуває на його балансі (том 1 аркуші справи 40-44).

Згідно пункту 1.1. цього Договору відповідач-1, як поклажодавець, передає, а позивач, як зберігач, приймає державне майно відповідно до інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2004 №№ 12, 13, 14 та зобов'язується зберігати і повернути його в схоронності та в установлені цим договором строки (том 1 аркуші справи 47-55). Після підписання договору уповноваженими особами Фонду державного майна України по Харківській області та Закритого акціонерного товариства Харківський центр науково-технічної та економічної інформації підписано відповідний акт приймання-передачі державного майна (том 1 аркуші справи 45-46).

Факт укладення договору зберігання, факт передачі майна на зберігання не оспорюються сторонами та об'єктивно підтверджений залученими копіями відповідних первинних документів.

Протягом 2005 - 2017 років позивач здійснював зберігання державного майна без будь яких претензій з боку відповідача-1 щодо виконання позивачем договірних зобов'язань.

Поряд із цим, судом першої інстанції встановлено і це не оспорюється сторонами, 26.05.2017 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС підписали договір зберігання державного майна за № 106, згідно пункту 1.1. якого відповідач-1 як орган управління передає, а відповідач-2 як зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання державного майна - бібліотечного фонду у кількості 15579153 шт. первісною вартістю 1035729,31 грн. (згідно з актом приймання-передачі), що у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу, але залишився на балансі Закритого акціонерного товариства Харківський центр науково-технічної та економічної інформації , яке було перереєстровано в Приватне акціонерне товариство Харківський центр науково-технічної та економічної інформації протягом строку дії цього Договору (том 1 аркуші справи 13-16).

Після підписання цього договору, 26.05.2017 відповідачі підписали акт приймання-передачі за договором про безоплатне зберігання державного майна, за змістом якого відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв на зберігання бібліотечні фонди, зазначені в договорі від 26.05.2017 (том 1 аркуші справи 17-18).

26.05.2017 відповідач-1 направив позивачу лист від 26.05.2017 за вих. № 47-2937 (том 1 аркуші справи 56-59), до якого були додані додаткова угода № 2 від 26.05.2017 до договору зберігання державного майна від 04.01.2005 № 1 на 1 аркуші в двох примірниках, а також акт приймання-передачі за договором зберігання державного майна від 04.01.2005 № 1 на 1 аркуші в двох примірниках.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 26.05.2017 вона вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення її печатками сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач станом на момент розгляду справи не підписав жоден з документів, направлених відповідачем-1, в тому числі угоду і акт приймання-передачі, а відповідачі не надали суду доказів підписання позивачем вказаних документів. При цьому, позивач факт підписання цих документів заперечує.

Таким чином, судом першої інстанції з'ясовано, що додаткова угода № 2 від 26.05.2017 до договору зберігання державного майна від 04.01.2005р № 1 не може вважатись укладеною і такою, що набула чинності, в зв'язку з чим майно, що зберігається позивачем на підставі цього договору, не поверталось відповідачу-1.

За висновками суду першої інстанції, факт продовження фактичного зберігання майна позивачем підтверджується також листом №47-6267 від 27.11.2017 (том 1 аркуш справи 200), яким направлено Наказ відповідача-1 про проведення інвентаризації державного бібліотечного фонду від 27.11.2017 №2254 (том 1 аркуші справи 201-202).

Жодного доказу фактичної передачі бібліотечного фонду на зберігання відповідачем-1 відповідачу-2 до справи не додано.

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань від 15.11.2017, у відповідача-2 відсутній вид економічної діяльності за КЗЕД 91.01 Функціювання бібліотек і архівів (том 1 аркуші справи 244-248). Інших доказів існування в структурі відповідача-2 бібліотеки, як структурного підрозділу, відповідачами до справи також не додано.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За правилами частини другої статті 936 Цивільного кодексу України договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Отже, договір зберігання є реальним договором і для визнання його укладеним за загальним правилом необхідно вчинити передачу майна на зберігання.

Виключенням з цього правила є положення, передбачене нормою частини другої статті 936 Цивільного кодексу України і стосується тільки осіб, які здійснюють зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач).

Однак докази наявності такого статусу у відповідача-2 сторонами не надані і у справі відсутні.

Більше того, спірний договір зберігання є безоплатним, що випливає з пункту 1.3. договору, тому суд першої інстанції визначився, що відповідач-2 не може бути визнаний таким, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), а згідно наявних у справі доказів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області фактично не передавало Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС майно на зберігання за спірним договором.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 не може бути визнаний укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ТОМ ЛЮКС . В свою чергу це виключає можливість визнання його недійсним, а тому в задоволенні цієї частини позову суд першої інстанції відмовив.

Рішення в частині відмови в позові про визнання недійним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017 сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, проте відповідачі у своїх апеляційних скаргах вважають, що судом першої інстанції при вирішенні спору в іншій частині вимог позивача про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди державного майна не надано належної оцінки угоді про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004, підписаної з обох сторін, акту приймання-передачі державного майна від 01.12.2016 та листу за вих. № 01-273 від 13.12.2016, який було підписано керівництвом ПрАТ "ХЦНТЕІ", що в свою чергу вплинуло на винесення незаконного рішення.

Однак з вказаними доводами скаржників не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та ЗАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації 16.12.2004 уклали договір оренди № 1382Н, відповідно до пункту 1.1. якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області як орендодавець передає, а ЗАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації як орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину будівлі літ. А-12 Центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1352,1 кв.м., розміщене за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 4, що знаходиться на балансі ЗАТ ХЦНТЕІ (том 1 аркуші справи 119-121).

В цей же день, 16.12.2004, зазначені особи підписали акт приймання-передачі орендованого майна, на підставі якого згадане майно було передано у користування позивачу (том 1 аркуш справи 122).

Факт укладення договору оренди № 1382Н від 04.01.2005 та акту приймання-передачі сторонами не оспорюється і підтверджується копіями зазначених документів, залучених до матеріалів справи.

Протягом 2004 - 2016 років позивач здійснював платне строкове користування нерухомим майном на підставі договору оренди № 1382Н від 16.12.2004.

Поряд з цим, жодних доказів неналежного виконання позивачем обов'язків, пов'язаних із виконанням цього договору, Фонд держмайна як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не надав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 надіслав позивачу лист від 09.09.2016 за вих. № 43-4881, в якому повідомив, що на адресу регіонального відділення неодноразово надходили звернення від ПрАТ "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" щодо розірвання вищезазначеного договору оренди та укладання договору зберігання без оплати на нежитлові приміщення, а тому відповідач-1 пропонує позивачу розірвати договір оренди № 1382-Н від 16.12.2004 та укласти на приміщення (державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 1352,10 кв.м. в будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, які використовуються виключно під зберігання бібліотечного фонду) договір зберігання на нежитлові приміщення, в яких буде розташовано бібліотечний фонд. Разом із цим, відповідач-1 направив позивачу на підписання ОСОБА_2 приймання-передачі орендованого державного майна та проект договору збереження на нежитлові приміщення площею 1352,10кв.м в будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, які позивач повинен був повернути у найкоротший термін до Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області з супроводжувальним листом для подальшої роботи по розірванню договору оренди.

Саме на підставі цієї пропозиції позивач і відповідач-1 підписали угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1382-Н від 16.12.2004, згідно пункту 1 якої, договір № 1382-Н від 16.12.2004 слід вважати розірваним 01.12.2016.

За змістом пункту 3 цієї угоди, невід'ємною частиною до угоди про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004 є ОСОБА_2 приймання-передачі орендованого майна.

До справи залучена копія акту приймання-передачі орендованого майна від 01.12.2016, відповідно до якого ПрАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації , як орендар, передає, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, як орендодавець, приймає окреме індивідуально визначене майно - частину будівлі літ. А-12 центру науково-технічної та економічної інформації, загальною площею 1352,1 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, яке не увійшло до статутного капіталу ЗАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації в процесі приватизації та знаходиться на балансі ПрАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації . Також, за змістом акту, орендовані позивачем приміщення звільнені та повернуті відповідачу-1 датою 01.12.2016.

Судом першої інстанції встановлено, що у справі відсутні докази того, що 01.12.2016 позивач та відповідач-1 вчинили дії, спрямовані на розірвання договору № 1382-Н від 16.12.2004. В свою чергу позивач наявність таких дій заперечує у повному обсязі.

Поряд з цим, підстави припинення договорів оренди майна перелічені в статтях 781-784 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України та статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Однак судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б станом на 01.12.2016 доводили наявність правових підстав, з якими може бути пов'язане припинення дії договору оренди державного майна.

Вказані висновки знайшли своє підтвердження і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Так, згідно статті 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до статті 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Також, відповідно до положень статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Водночас, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, інформація про повернення орендованого майна на підставі акту приймання-передачі від 01.12.2016 спростовується матеріалами даної судової справи. Згідно змісту спірної угоди від 30.12.2016 вбачається, що акт приймання-передачі є її частиною. Проте угода підписана 30.12.2016, що виключає можливість фактичного складання акту 01.12.2016. В процесі всього розгляду справи жодна із сторін спірної угоди не надала доказів того, що при оформленні вказаних документів ними була допущена технічна помилка (описка). Крім того, матеріали справи свідчать про те, відповідач-1 ініціював процес розірвання договору зберігання державного майна лише 26.05.2017.

Аргументи скаржників щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки листу № 01-273 від 13.12.2016, яким ПрАТ Харківський центр науково-технічної та економічної інформації направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області підписані Угоду про розірвання договору оренди № 1382-Н від 16.12.2004 та ОСОБА_2 приймання-передачі орендованого майна, а також дублікати ключів від спірних приміщень, не спростовують законних та обґрунтованих висновків про те, що фактично зберігання здійснюється позивачем і станом на момент розгляду справи та до цього часу фактичний контроль спірних нежитлових приміщень бібліотечного фонду здійснює позивач.

Отже, вказані скаржниками обставини не вплинули на ухвалення рішення по суті спору.

В той же час, згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частин першої та другої статті 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним том цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.7. Постанови Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 зазначив, що до господарських договорів, що підпадають під ознаки таких, що суперечать інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на використання всупереч законові державної або комунальної власності.

Чинне законодавство України не передбачає можливості безоплатного користування державним майном на підставі договору оренди.

Згідно статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 10 цього ж Закону істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

А відповідно до частини першої статті 19 зазначеного Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди нерухомого майна повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки Угода б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, згідно з якою договір має вважатися розірваним 01.12.2016, призводить до безоплатного користування позивачем державним майном протягом грудня 2016 року, що прямо суперечить нормам статей 2, 10, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна і порушує інтереси держави, адже як обґрунтовано зазначив позивач якщо вважати договір розірваним заднім числом, це призведе до ситуації, коли до Державного бюджету України не надійде орендна плата за період фактичного користування цими приміщеннями, і тим самим може бути заподіяно збитків державі.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачами в межах перегляду даної справи у суді апеляційної інстанції жодним чином не наведено жодних правових підстав та обставин, за наявності яких можна дійти протилежного висновку, ніж суд першої інстанції по предмету спору в частині визнання недійсною Угоди б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004.

Згідно частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції не встановлено жодних порушень норм процесуального права або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі цілком законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Доводи, що викладені відповідачами в апеляційних скаргах, не мають жодного правового підґрунтя та повністю спростовуються матеріалами справи.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 - без змін.

Враховуючи залишення апеляційних скарг відповідачів без задоволення, судові витрати пов'язані із їх розглядом згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.07.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.