Ухвала

від 08.05.2018 по справі 922/3700/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"08" травня 2018 р. Справа № 922/3700/17

Суддя-доповідач ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків (вх.№858 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 (суддя Жигалкін І.П.; повне рішення складено 10.04.2018 )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації", м. Харків

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС" (відповідачем-2). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний договір є фіктивним, після його підписання товар на зберігання відповідачу-2 фактично не передавався. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач-2 не має статусу бібліотеки, в його структурі немає структурного підрозділу, який би мав статус бібліотеки, і тому передача майна (бібліотечний фонд) на зберігання відповідачу-2 суперечить чинному законодавству України.

Після порушення провадження у справі та до початку розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимоги та додатково просив суд визнати недійсним Угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що спірна Угода була укладена 30.12.2016, а дата розірвання договору оренди визначена 01.12.2016, що суперечить чинному законодавству України.

01.12.2017 позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив суд:

- визнати недійсним договір зберігання державного майна №106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС";

- визнати недійсною угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 по справі № 922/3700/17 в позові відмовлено частково. Судом першої інстанції вирішено визнати недійсною Угоду б/н від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним акціонерним товариством "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації". Пропорційно стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "ТОМ ЛЮКС" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково-технічної та економічної інформації" судовий збір в розмірі 1600,00 грн. В частині визнання недійсним договору зберігання державного майна № 106 від 26.05.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Науково-виробничим підприємством "ТОМ ЛЮКС" - в позові відмовлено.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 в частині визнання недійсною угоди від 30.12.2016 про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1382-Н від 16.12.2004 скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський центр науково технічної та економічної інформації". Судові витрати відповідач-2 просить покласти на позивача.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, виходячи з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Разом з тим, скаржником до матеріалів апеляційної скарги додано чеки ПАТ "Укрпошта" від 07.05.2018 про направлення листів на адресу ПРАТ ХЦНТЕ 1 та РВ ХДМУ, але не надано описів вкладення до цих листів, що є порушенням статей 258, 259 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалене господарським судом першої інстанції 03.04.2018, а повне рішення складено 10.04.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 30.04.2018.

Натомість, апеляційна скарга була подана до Харківського апеляційного господарського суду 07.05.2018, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції суду апеляційної інстанції на першому аркуші апеляційної скарги.

Тобто, апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2018 подана відповідачем-2 у справі з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 7 днів.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частинами другою та третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Натомість, в апеляційній скарзі заявником не порушується питання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у даній справі, в матеріалах апеляційної скарги також відсутнє письмове клопотання про поновлення такого строку.

Законодавець не передбачає обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за відсутності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статей 256, 258, 259 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причини пропуску строку, а також без подання належних доказів надсилання копії скарги позивачу та відповідачу-1 листами з описами вкладень.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі № 922/3700/17 залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТОМ ЛЮКС", м. Харків 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення ухвали про залишення без руху, а саме: надати суду у цей строк докази надсилання копії скарги позивачу та відповідачу-1 у справі листами з описами вкладень, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі із зазначенням поважних причин пропуску строку.

3. Роз'яснити скаржнику, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Барбашова С.В.