Постанова

від 12.04.2018 по справі 910/18590/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18590/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі №910/18590/15

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП",

4. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне управління справами,

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національний комплекс "Експоцентр України",

про визнання недійсними розпорядження та договору,

Учасники справи : не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - відповідач-1), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" (відповідач-3), Київської міської державної адміністрації (відповідач-4) про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.05.2014 р. № 645 "Про затвердження переможця конкурсу із залученням інвестора до будівництва підземного паркінгу, громадських будівель і споруд із заїздами та гостьовою стоянкою на проспекті Академіка Глушкова, 1 (станція метро "Виставковий центр") у м. Києві";

- визнання недійсним інвестиційного договору від 06.06.2014 №050-13/і/138, укладеного між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови інвестиційного конкурсу, оформленого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №645 від 26.05.2014 р., та спірного Інвестиційного договору від 06.06.2014 р., що визначають порядок набуття товариством земельної ділянки під забудовою, суперечать Положенню про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 24.05.2007р. №528/1189, та вимогам статей 95, 116, 124, 134 Земельного кодексу України та частини 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зокрема, суперечність полягає в тому, що вищеназвані документи надають інвестору - ТОВ "СВП - ГРУП" можливість забудувати земельну ділянку, що знаходиться у державній власності, перебуває у користуванні НК "Експоцентр України" і на якій розміщене нерухоме майно останнього, та в подальшому оформити право власності на побудовані об'єкти, як наслідок спірна земельна ділянка поза конкурсом перейде до інвестора, що є порушенням чинного закону. Крім того, прокурор звертає увагу і на те, що зважаючи на той факт, що Київська міська державна адміністрація не приймала рішення про відведення спірних земельних ділянок на просп. Академіка Глушкова, 1 у м. Києві для будівництва об'єктів інвестування, то на момент винесення спірного розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.05.2014 р. № 645 та укладення спірного Інвестиційного договору від 06.06.2015 р. з реалізації будівництва підземного паркінгу на просп. Академіка Глушкова, 1 у м. Києві жодна із сторін спірного договору не отримала на законних підставах у користування вказану земельну ділянку, на якій заплановано реалізацію інвестиційного проекту, та не була наділена повноваженнями щодо розпорядження нею.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 (головуючий: Селівон А.М., судді: Сташків Р.Б., Пінчук В.І.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (головуючий: М.Л. Яковлєв, судді: Т.І. Разіна, Л.В. Чорна) позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю. Позовні вимоги Національного комплексу "Експоцентр України" задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.05.2014 р. № 645 "Про затвердження переможця конкурсу із залучення інвестора до будівництва підземного паркінгу, громадських будівель і споруд із заїздами та гостьовою стоянкою на проспекті Академіка Глушкова, 1 (станція метро "Виставковий центр") у Голосіївському районі". Визнано недійсним інвестиційний договір від 06.06.2014р. №050-13/і/138, укладений між Департаментом економіки та інвестицій КМДА, Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "СВП - ГРУП".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на час винесення спірного розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.05.2014 р. № 645 та укладення спірного Інвестиційного договору від 06.06.2015 р. № 050-13/і/138 з реалізації будівництва підземного паркінгу на просп. Академіка Глушкова, 1 у даному випадку жодна із сторін спірного договору не була управнена на укладення оспорюваного Інвестиційного договору щодо земельної ділянки державної форми власності, що перебуває у користуванні, з плануванням на ній реалізації інвестиційного проекту.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017 (головуючий: Грек Б.М., судді: Вовк І.В., Селіваненко В.П.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 залишено без змін.

12 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" надіслало до Верховного Суду України заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 910/18590/15.

У заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" просить переглянути постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 910/18590/15 з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та скасувати постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 910/18590/15 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заяви додані копії постанов Вищого господарського суду України від 05.11.2015 у справі № 910/2472/15-г, від 20.12.2016 у справі №910/2471/15-г, від 17.06.2015 у справі №910/12064/14 та постанов Верховного Суду України від 21.12.2016 у справах №910/8956/15, №910/9293/15, №910/8955/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

22.12.2017 заява про перегляд була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

22.12.2017 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 910/18590/15 залишено без руху у зв'язку з необхідністю надання копій заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та надано заявнику строк на усунення вказаного недоліку до 19 січня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018, враховуючи усунення заявником недоліку, допущено справу № 910/18590/15 до провадження Верховного Суду; відкрито провадження за заявою ТОВ "СВП-ГРУП" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 910/18590/15; витребувано матеріали справи № 910/18590/15 з Господарського суду міста Києва.

Відповідно до положень частини 2 статті 111 22 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

15.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття справи №910/18590/15 до провадження та здійснення її перегляду без повідомлення та виклику учасників справи.

Разом з тим, даною ухвалою відмовлено Заступнику Генерального прокурора у задоволенні клопотання про здійснення перегляду судових рішень у справі № 910/18590/15 в судовому засіданні за участю прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.3 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:

"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

3) невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права".

Відповідно до ч.1 ст.111-23 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017:

"Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, визначеними розділом XII 1 цього Кодексу, з особливостями, встановленими цим розділом."

Згідно зі ст.111-7 наведеного Кодексу у зазначеній редакції:

"Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції."

Таким чином, в силу вищенаведених норм саме перевірка і переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу та встановлення по новому фактичних обставин справи не відноситься до повноважень Верховного Суду при перегляді судових рішень з підстав неоднакового застосування норм матеріального справа.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 95, 116, 124, 134 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 203, 215, 509 ЦК України, Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 24 травня 2007 року №528/1189, Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Аргументуючи своє ствердження, заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2015 у справі № 910/2472/15-г, від 20.12.2016 у справі №910/2471/15-г, від 17.06.2015 у справі №910/12064/14 та постанов Верховного Суду України від 21.12.2016 у справах №910/8956/15, №910/9293/15, №910/8955/15, в яких, на думку заявника, по-іншому, ніж в постанові по справі №910/18590/15, застосовано норми матеріального права.

Обґрунтовуючи заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з якими погодився суд касаційної інстанції, виходили з того, що на час винесення спірного розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.05.2014 №645 та укладення спірного Інвестиційного договору від 06.06.2014 №050-13/і/138 з реалізації будівництва підземного паркінгу на просп. Академіка Глушкова, 1, у даному випадку, жодна із сторін спірного договору не була управнена на укладення оспорюваного Інвестиційного договору щодо земельної ділянки державної форми власності, що перебуває у користуванні, з плануванням на ній реалізацію інвестиційного проекту. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та помилково встановлено судами попередніх інстанцій, вказані земельні ділянки, які опосередковують предмет спору (рішення та інвестиційну угоду), згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи та витягах з реєстру речових прав, належать до земельних ділянок комунальної форми власності. Вказані обставини, які є визначальними для вирішення спору по суті, безпосередньо підтверджено матеріалами справи, зокрема, згідно інформаційних довідок №52444917 та №52445931. Також зазначене підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-8000548462017, дата формування 23.05.2017, щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:392:0200, площа 1,0755 га, місце розташування - проспект Академіка Глушкова, 1, у Голосіївському районі міста Києва, та НВ-8000548642017, дата формування 23.05.2017, щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:392:0201, площа 0,2624 га, місце розташування - проспект Академіка Глушкова, 1, у Голосіївському районі міста Києва.

Заявник вказує, що рішеннями суду встановлено, що у Національного комплексу "Експоцентр України", саме у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 284,66 га та у тимчасовому довгостроковому користуванні на умовах оренди строком на 49 років земельна ділянка площею 0,47 га. Також відсутність у користуванні Національного комплексу "Експоцентр України" земельних ділянок 0,2624 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0201) та площею 1,0755 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0200) підтверджується зверненнями останнього про отримання дозволу виготовлення документації із землеустрою. Так, клопотання Національного комплексу "Експоцентр України" про надання згоди та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування паркування автотранспорту експонентів та відвідувачів виставки на вул. Академіка Глушкова, 1, залишалися без задоволення. Зокрема, клопотання НК "Експоцентр України" про надання згоди на розроблення документації із землеустрою для влаштування автостоянки та будівництва підземного паркінгу на вул. Академіка Глушкова, 1, Київською міською радою залишене без розгляду, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Київради від 13.07.2005 №43/43 зазначена територія призначена для реалізації за конкурсом під будівництво підземного паркінгу, а також не визначено остаточні межі технічної зони будівництва станції метро "Виставковий центр" Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену. Окрім того, рішенням №902/7138 Київською міською радою відмовлено НК "Експоцентр України" в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування паркування автотранспорту експонентів та відвідувачів "Експоцентру України" з посиланням на те, що наміри забудови не відповідають Генеральному плану розвитку міста Києва до 2020 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" зазначає, що відповідно до рішення Київської міської ради №371/1805 від 28.03.2002 "Про Статут територіальної громади міста Києва", Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав.

Заявник вважає, що земельні ділянки, визначені в інвестиційній угоді, надані в постійне користування КП "Київтранспарксервіс", є сформованими земельними ділянками, знаходяться в м. Києві та відповідно перебувають в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" зазначає, що розпорядження Київської міської ради №618/10106 "Про передачу комунальному підприємству "Київпарктранссервіс" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного паркінгу, громадських будівель та споруд з заїздами та гостьовою автостоянкою на просп. Академіка Глушкова, 1, у Голосіївському районі м. Києва", яким також затверджено проект землеустрою та передано КП "Київпарктранссервіс" земельні ділянки загальною площею 1,3379 га прийнято 13.11.2012, тобто до вступу в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", а відтак прийнято правомірно.

На думку заявника, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.05.2-14 № 645 "Про затвердження переможця конкурсу із залучення інвестора до будівництва підземного паркінгу, громадських будівель і споруд із заїздами та гостьовою стоянкою на проспекті Академіка Глушкова, 1 (станція метро "Виставковий центр") у Голосіївському районі м. Києва" прийняте на підставі та у відповідності до Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації, тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.07 №528/1189, а також згідно процедури, відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" та в межах компетенції органу, який його видав.

Заявник стверджує, що спірне розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.05.2014 №645 "Про затвердження переможця конкурсу із залучення інвестора до будівництва підземного паркінгу, громадських будівель і споруд із заїздами та гостьовою стоянкою на проспекті Академіка Глушкова, 1 (станція метро "Виставковий центр") у Голосіївському районі м. Києва" - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" (Відповідача-3) ніяким чином не впливає на правовідносини щодо набуття права користування земельною ділянкою, оскільки спірним розпорядженням затверджено переможця проведеного інвестиційного конкурсу.

Згідно з пунктами 1.6. та 1.7 Інвестиційного Договору, інвестор після виконання ним всіх своїх зобов'язань за договором, завершення Будівництва Об'єкта інвестування та після введення об'єкта інвестування в експлуатацію, Інвестор і установленому порядку оформляє на нього право власності, крім інженерних мереж, які після закінчення будівельних робіт передаються та зараховуються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, земельні та майнові питання вирішуються Замовником і Інвестором у встановленому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до пункту 4.2.11. Договору сторонами було погоджено, що лише після належного виконання всіх умов Договору та введення Об'єкта в експлуатацію або окремих складових його частин, Інвестор зобов'язаний у встановленому порядку оформити право власності або користування на земельні ділянки, на яких реалізовано проект Будівництва Об'єкта інвестування.

Таким чином встановлено, що земельні ділянки площею 0,2624 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0201) та площею 1,0755 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0200) не можуть бути передані у користування або власність інвестору до моменту завершення реалізації інвестиційного договору, а виходячи з положень спірного інвестиційного договору, даний договір не є правовстановлюючим документом на вказані земельні ділянки.

Розглядаючи доводи заяви колегія суддів відмічає наступне.

У кінці заяви ТОВ "СВП-ГРУП" одним абзацом зазначено, що вона подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 95, 116, 124, 134 Земельного кодексу України та ч.4 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 203, 215, 509 ЦК України, Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 24 травня 2007 року №528/1189, Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Наступним абзацом вказано, що оскаржувані рішення суперечать висновкам, викладеним в постановах Вищого господарського суду України від 05.11.2015 у справі № 910/2472/15-г, від 20.12.2016 у справі №910/2471/15-г, від 17.06.2015 у справі №910/12064/14 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справах №910/8956/15, №910/9293/15, №910/8955/15, в яких, на думку заявника, по-іншому, ніж в постанові по справі №910/18590/15, застосовано норми матеріального права.

Разом з тим, жодної конкретизації , в чому саме полягає неоднакове застосування чи невідповідність висновків по застосуванню певної, чітко визначеної норми матеріального права та в чому їх суперечність з висновками конкретної постанови Вищого господарського суду України або Верховного Суду України заява взагалі не містить.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій підставою задоволення позовних вимог визначено встановлений на основі власної оцінки доказів факт, що земельна ділянка на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Голосіївському районі м.Києва, яка відведена Київською міською радою комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" під будівництво підземного паркінгу, перебуває у користуванні Національного комплексу "Експоцентр України" та відноситься до земель державної форми власності, отже повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності площею 1,3379 га згідно з приписами ч. 6 ст.122 Земельного кодексу України наділена Київська міська державна адміністрація. При цьому, матеріали даної справи не містять доказів наявності рішення Київської міської державної адміністрації, як органу, уповноваженого приписами чинного законодавства на передачу земель державної власності у власність або у користування третім особам, відповідного рішення про відведення земельної ділянки саме державної власності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у м. Києві для будівництва підземного паркінгу.

Таким чином, суди дійшли висновку, що на час винесення спірного розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.05.2014 р. № 645 та укладення спірного Інвестиційного договору від 06.06.2015 р.№ 050-13/і/138 з реалізації будівництва підземного паркінгу на просп. Академіка Глушкова, 1, жодна із сторін спірного договору не отримала на законних підставах у користування вказану земельну ділянку, на якій заплановано реалізацію інвестиційного проекту, та не була наділена повноваженнями щодо розпорядження нею, в зв'язку з чим проведення інвестиційного конкурсу щодо земельної ділянки, яка відноситься до державної власності, та винесення 26.05.2014 р. Київською міською державною адміністрацією в межах функцій органу місцевого самоврядування розпорядження № 645 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

В доводах заяви фактично йдеться не про неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а про невірну, на думку заявника, оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанції та необґрунтоване, на думку заявника, прийняття цієї оцінки Вищим господарським судом України за результатами розгляду, встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів по зазначеній справі щодо віднесення спірної земельної ділянки до державної власності, та по суті з вимогою до Верховного Суду самостійно здійснити дослідження доказів по цій справі, їх переоцінку з встановленням по новому обставин справи, встановити за результатами такої переоцінки, що спірна земельна ділянка відноситься до комунальної, а не державної форми власності, що не входить до компетенції Верховного Суду, визначеної ст.ст.111-14, 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Доводи скаржника, що спірний інвестиційний договір не є правовстановлюючим документом на вказану земельну ділянку, судом не приймаються, оскільки:

- по-перше, заявником чітко не вказано, яка саме норма матеріального права щодо такого висновку неоднаково застосована;

- по-друге, не зазначено, де саме в постанові Вищого господарського суду України, про перегляд якої подано заяву, зроблено такий чіткий та однозначний висновок, що спірний інвестиційний договір є саме правовстановлюючим документом на вказану земельну ділянку.

Крім того обґрунтування порушених охоронюваних законом прав та інтересів держави в спірних рішеннях базувалося на встановлених судами попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів фактах, що:

- висновком експерта додатково підтверджено наявність на спірних земельних ділянках, які, як встановлено господарським судом у справі № 910/28542/14, відносяться до земель державної власності, нерухомого майна, що знаходиться в оперативному управлінні Національного комплексу "Експоцентр Україна" та обліковуються на балансі останнього;

- згідно наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка від 06.10.2016 № 69900351), "дорожні об'єкти передвиставочної площі" за адресою проспект Академіка Глушкова, 1 у Голосіївському районі міста Києва, відносяться до державної форми власності на підставі акту приймання від 30.06.1958.

Як зазначено вище, переоцінка доказів на предмет, в т.ч., встановлення наявності чи відсутності порушених прав позивача не входить до компетенції Верховного Суду, визначеної ст.ст.111-14, 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

У постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 21.12.2016 у справі №910/9293/15 та від 21.12.2016 у справі №910/8955/15 суд відмовив у задоволенні заяв з підстав неподібності правових відносин без винесення правового висновку.

Відповідно до частини 1 статті 111 26 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017р., заява про перегляд судових рішень господарських судів не підлягає задоволенню, якщо обставини, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, не підтвердилися.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі № 910/18590/15 слід відмовити.

Керуючись пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, статтями 111 23 , 111 24 , 111 26 ГПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-ГРУП" відмовити повністю.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2017 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у справі №910/18590/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський