Постанова

від 11.04.2018 по справі 903/408/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/408/16

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Луцька міська рада

представник позивача - не з'явився;

відповідач - фізична особа-підприємець Климюк Сергій Володимирович

представник відповідача - Климюк С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Луцької міської ради

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Олексюк Г.Є. - головуючий, Розізнана І.В., Гудак А.В. від 04 жовтня 2017 року

за позовом Луцької міської ради

до фізичної особи-підприємця Климюка Сергія Володимировича

про повернення земельної ділянки

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У червні 2016 року Луцька міська рада звернулась до Господарського суду Волинської області з позовом до фізичної особи-підприємця Климюка Сергія Володимировича про повернення земельної ділянки.

2. Підставою звернення до суду з вищезазначеними вимогами стали наступні обставини.

3. 04.12.2009р. між Луцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Климюком Сергієм Володимировичем укладено договір оренди земельної ділянки, площею 191 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4. Відповідно до п.8 договору, останній укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

5. У відповідності до п.19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 15-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

6. Згідно п.20 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він її одержав в оренду.

7. Відповідно до п.36 договору, останній припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

8. Як визначено п.42 договору, останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

9. Згідно акту-передачі земельної ділянки (додаток №1 до договору) слідує, що відповідач, 12.01.2010р. отримав в оренду земельну ділянку що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

10. Рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016р. відмовлено фізичній особі-підприємцю Климюку С.В. в поновленні договору оренди землі на АДРЕСА_1 площею 0,01191 га, кадастровим номером НОМЕР_1.

11. Листом від 17.03.2016р. № 1.1-11/1706р Луцька міська рада просила відповідача повернути земельну ділянку шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

12. Зважаючи на те, що договір припинив свою дію 04.12.2014 р., відповідач вимоги позивача про повернення йому земельної ділянки не виконав, це стало причиною для звернення до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Господарського суду Волинської області від 04 липня 2016р. позов задоволено.

8. Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень договору термін дії останнього припинився 04.12.2014р., в свою чергу, відповідач свого обов'язку щодо повернення земельної ділянки не виконав.

9 . Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017р. рішення Господарського суду Волинської області від 04 липня 2016р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

10 . Рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що судовими рішеннями у справі № 903/3/17 встановлений факт правомірності користування ФОП Климюком С.В. орендованою земельною ділянкою та визнано поновленим Договір оренди землі від 04 грудня 2009 року на 5 років до 12 січня 2020 року, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зобов'язання ФОП Климюка С.В. повертати Луцькій міській раді земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Луцька міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017р. скасувати, рішення Господарського суду Волинської області від 04 липня 2016р. залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що:

(1) суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову помилково прийшов до висновку про те, що орендар належним чином та у встановлений законом та договором строк, повідомив орендодавця про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, посилаючись на рішення у справі №903/3/17. Скаржник зазначає, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями ( в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. За таких обставин, думки суду при розгляді інших справ, викладені у судових рішеннях, є саме правовими висновками, суб'єктивними судженнями, однак не встановленим безспірним фактом, що не виключає право суду при розгляді даної справи надавати їм правову оцінку.

(2) Судом апеляційної інстанції безпідставно поновлений пропущений відповідачем строк на оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 04.07.2016р. та прийнята до провадження його апеляційна скарга. Скаржник вважає, що суд, безпідставно поновивши строк на апеляційне оскарження, порушив принцип правової визначеності та рівності учасників процесу, тим самим проігнорувавши практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення належного правосуддя та дотримання принципу правової визначеності та рівності учасників процесу.

Позиція інших учасників справи

10 . 20.03.2018р. відповідач подав відзив на касаційну скаргу Луцької міської ради, в якій просив відмовити в задоволенні останньої. На обґрунтування своїх заперечень на касаційну скаргу відповідач зазначив, що за півтора місяця до закінчення строку дії спірного договору звернувся до позивача з листом - повідомленням від 21.11.2014 року про поновлення зазначеного договору. 11.12.2014 року було додатково подано заяву про поновлення договору оренди землі, проте з долученням проекту додаткової угоди до неї. Луцькою міською радою не було висловлено жодних заперечень проти цього, проте було надіслано листи з витребуванням ще додаткових документів, що ще раз підтвердило намір міської ради на пролонгування договору. Тобто, відповідно до ст.33 Закону України " Про оренду землі" відповідач повідомив позивача про свій намір про поновлення договору оренди, що передбачено також п. 8 договору оренди землі. В подальшому, 02.02.2016р. рішенням Луцької міської ради було відмовлено фізичній особі-підприємцю Климюку С.В. в поновленні договору оренди землі, чим фактично було розглянуто заяву від 21.11.2014р проте з пропуском строку визначеного нормами чинного законодавства. У зв'язку з вищезазначеним, відповідач вважає договір оренди землі поновленим на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки місцева рада не надсилала орендарю лист-заперечення в місячний строк після закінчення строку його дії. Крім того, відповідач посилається на рішення у іншій справі, відповідно до якого суд визнав спірний договір оренди землі від 04.12.2009р. між фізичною-особою підприємцем Климюком С.В. та Луцькою міською радою строком поновленим на 5 років до 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

11. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, погоджується із висновками суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову та вважає рішення по справі таким, що винесене з повним з'ясуванням обставин справи, вірним застосуванням норм матеріального права та правильним застосуванням норм процесуального права з огляду на наступне.

12. Предметом спору у даній справі є повернення земельної ділянки орендарем Луцькій міській раді, у зв'язку з припиненням дії договору оренди землі, та наявністю відмови орендаря в поновленні договору оренди.

13 . Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").

14 . Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

15 . Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема закінчення строку на який його було укладено.

16 . Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця; у разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

17 . Виходячи з аналізу вищезазначених норм, зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку виникає у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

18 . В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.02.2017р. рішенням Господарського суду Волинської області задоволено позов ФОП Климюка С.В. до Луцької міської ради про поновлення договору оренди землі та визнано поновленим Договір від 04 грудня 2009 року оренди землі площею 191 м2 по вул. Конякіна, 37а в місті Луцьку, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований у Волинській філії ДП "Центр ДЗК" 12 січня 2010 року за №0410077000477 на 5 років до 12 січня 2020 року.

19 . Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (у редакції чинній на момент винесення постанови) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

20 . Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

21 . Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

22 . Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

23 . Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

24 . Отже, оскільки вищезазначеними судовими рішенням у справі № 903/3/17 встановлений факт правомірність користування ФОП Климюком С.В. орендованою земельною ділянкою та визнано поновленим Договір від 04 грудня 2009 року оренди землі площею 191 м2 по вул. Конякіна, 37а в місті Луцьку, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований у Волинській філії ДП "Центр ДЗК" 12 січня 2010 року за №0410077000477 на 5 років до 12 січня 2020 року, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для зобов'язання ФОП Климюка Сергія Володимировича повернути Луцькій міській раді земельну ділянку,розташовану за адресою: АДРЕСА_1, по акту приймання - передачі у стані придатному для подальшого використання.

25 . Щодо доводу скаржника про безпідставність поновленого строку на оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 04.07.2016р., Верховний Суд зазначає наступне.

26 . Відповідно до статті 55 Конституції України: кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

27 . Згідно приписів статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

28 .Частиною 3 статті 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що: судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

29 .Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

30 . Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом .

31 . Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

32 . Апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач у судове засідання 04 липня 2016р. не з'явився, конверт з ухвалою про порушення провадження у справі повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання", тому є обґрунтовані підстави вважати, що останній не був обізнаний про наявність вказаної справи у провадженні Господарського суду Волинської області. Суд зазначає, що порушення принципу правової визначеності має місце лише при поновленні строку оскарження зі спливом значного періоду часу. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд має зберігати необхідний баланс між гарантією захисту прав, свобод та законних інтересів однієї особи та гарантією іншої особи на справедливий судовий розгляд, забезпечивши принцип правової визначеності, що вірно зробив суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарг

33. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

34. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

35. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення.

2 . Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року у справі №903/408/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.