Постанова

від 22.05.2007 по справі 5/2624-28/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/2624-28/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

22.05.07                                                                                           Справа№ 5/2624-28/252

14 год 50 хв                                                                                                                     (5/38-13/13)                                                  

За позовом: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Львівська тютюнова фабрика”, м. Львів-Винники

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК “Конкріт” ЛТД, м. Луцьк

до відповідача 3: Приватного підприємства “Армада”, м. Луцьк

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю “Феміда-Інтер”, м. Луцьк

до відповідача 5: Закритого акціонерного товариства “Скіф”, с. Рівне Любомльського району Волинської області

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1: Відкрите акціонерне товариство “Деметра”, м. Луцьк

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2: Закрите акціонерне товариство КБ “Волинська фондова компанія”, смт. Торчин

про визнання недійсним договору купівлі –продажу № 12/03-2004 від 12.03.2004 року та застосування юридичних наслідків

                                                                  Суддя  Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Марець В.Г. –начальник юридичного відділу, Ільницький Р.В. –головний державний податковий інспектор

Від відповідача 1: Котур М.В. –представник

Від відповідачів 2-5: не з”явився

Від третіх осіб 1, 2: не з”явився

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2005 року (суддя Станько Л.Л.) у справі № 5/38-13/13 позов ДПІ у м.Львові задоволено, визнано недійсним договір купівлі –продажу № 12/03-2004 від 12.03.2004 року, укладений між ВАТ “Львівська тютюнова фабрика” та ТзОВ “МЖК “Конкріт” ЛТД, стягнуто з ВАТ “Львівська тютюнова фабрика” відшкодований з держбюджету податок на додану вартість на суму 59165713 грн, зобов”язано ВАТ “Львівська тютюнова фабрика” зменшити податковий кредит з податку на додану вартість на суму 151000000 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2005 року рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2005 року у справі № 5/38-13/13 скасовано, прийнято нове рішення: в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.07.2006 року рішення господарського суду Львівської області від 17 травня 2005 року та постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 12 липня 2005 року скасовано і  справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Згідно резолюції голови господарського суду Львівської області справу передано на розгляд судді Морозюку А.Я.

Хід розгляду справи викладений в ухвалах суду. Ухвалою суду від 27.09.2006 року провадження у справі було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі № 6/210-29/241 про банкрутство ВАТ “Львівська тютюнова фабрика” за касаційною скаргою ДПІ у м. Львові на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 05.06.2006 року. Ухвалою суду від 06.04.2007 року провадження у справі поновлено.

 Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві та письмовому поясненні по справі від 18.09.2006 року (вх. № 21889 від 18.09.2006 року), позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 12/03-2004 від 12.03.2004 року, укладений між ТзОВ “МЖК “Конкріт” ЛТД” та ВАТ “Львівська тютюнова фабрика”, застосувати юридичні наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

          Відповідач 1 проти позову заперечив, просить закрити провадження у справі в порядку ст. 157 КАС України у зв”язку із ліквідацією ВАТ “Львівська тютюнова фабрика”.

          Відповідачі 2-5 та треті особи вимог ухвал суду не виконали, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду під час нового розгляду справи не надали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили. Відповідно до Довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 05.10.2006 року № 12/1-7/2193, наданої позивачем на виконання вимог ухвал суду,  відповідачі 2-5 та треті особи значаться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (договір № 12/03-2004 купівлі-продажу від 12.03.2004 року, акти перевірки, акти прийому-передачі, податкові накладні, копії судових рішень у справі № 6/210-29/241 про банкрутство ВАТ “Львівська тютюнова фабрика”, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Судом здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

12.03.2004 року між ВАТ “Львівська тютюнова фабрика” (відповідач 1, покупець) та ТзОВ “МЖК “Конкріт” ЛТД (відповідач 2, продавець) укладено договір № 12/03-2004 купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов”язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов”язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, в асортименті, кількості, і за ціною, що вказані в специфікаціях, які є невід”ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1,2.2,2.3 Договору, загальна сума Договору складає 906000000 грн, в тому числі ПДВ 151000000 грн. Оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 90 календарних днів з моменту відпуску товару. Розрахунки за товар можуть проводитись шляхом оформлення простих векселів або в інших формах не заборонених законодавством України.

Згідно накладних № РН-0000068, №  РН-0000069 від 06.04.2004 року, № РН-0000067, № РН-0000066 від 05.04.2004 року, № РН-0000065, № РН-0000064, № РН-0000063 від 02.04.2004 року  ТзОВ “МЖК “Конкріт” поставив ВАТ “Львівська тютюнова фабрика” товар на загальну суму 903402060 грн, в т.ч ПДВ 150567010 грн та виписав податкові накладні № 147, № 148 та № 149 від 02.04.2004 року, № 150, № 151 від 05.04.2004 року, № 152, № 153 від  06.04.2004 року.

По даних поставках проведено розрахунки у формі перерахування коштів в сумі 538854120 грн та шляхом видачі простих векселів на суму 364547940 грн.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при  розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України(норма відповідного змісту на даний час закріплена в ст. 207, 208 Господарського кодексу України) судам слід мати на увазі,  що  дія  цієї  норми  поширюється  на  угоди,  які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані на використання  всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел  на  досягнення  цієї  мети.  

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.06.2006 року по справі № 6/210-29/241 про банкрутство ВАТ “Львівська тютюнова фабрика”(яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12-19.07.2006 року) було ухвалено: звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута –затвердити, юридичну особу –банкрута - Відкрите акціонерне товариство “Львівська тютюнова фабрика” ліквідувати. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2006 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12-19.07.2006 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 05.06.2006 року у справі № 6/210-29/241 залишено без змін.

Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Львівській області від 15.06.2006 року № 20-09/1492, Відкрите акціонерне товариство “Львівська тютюнова фабрика” (ідентифікаційний код 30477389) 15.06.2006 року вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п.5 ст.111 ЦК України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тому суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України закриває провадження у справі щодо відповідача 1 (ВАТ „Львівська тютюнова фабрика”).

Згідно  ст.71  Кодексу  адміністративного   судочинства  України   кожна   сторона  повинна  довести  ті обставини  на  яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення.

ДПІ у м. Львові (позивачем) не наведено обставин, які б вказували на наявність наміру(умислу) на приховування від оподаткування доходів з боку відповідачів 2-5 у справі (ТзОВ “МЖК “Конкріт”, ПП “Армада”, ТзОВ “Феміда-Інтер”, ЗАТ “Скіф”) при укладенні та виконанні спірного договору купівлі –продажу № 12/03-2004 від 12.03.2004 року, не обгрунтовано, в чому полягає їх завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета, не доведено, що спірний договір укладений ними з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

          Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 69-71, 86, п. 5 ч. 1 ст. 157, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу  УІІ  Прикінцевих та  перехідних  положень  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі щодо відповідача 1 -  ВАТ “Львівська тютюнова фабрика”, м. Львів-Винники.

2. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя