Рішення

від 03.04.2018 по справі 640/16780/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/16780/17

н/п 2/640/656/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, ТОВ Геодизично-Вишукувальний центр в особі директора ОСОБА_4, Відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру, Харківська міська рада про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з подальшим уточненням просить визнати фіктивний правочин: договір купівлі-продажу житлового будинку від 18.08.2017 року укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, та посвідчений ПН ОСОБА_11, і зареєстр. в реєстрі №2108- недійсним та застосувати наслідки його недійсності; визнати фіктивний правочин договір купівлі-продажу житлового будинку від 21.08.2017 року укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та посвідчений ПН ОСОБА_11 і зареєст. в реєстрі за № 2128 -недійсним та застосувати наслідки його недійсності; та визнати недійсним складення документації із землеустрою шляхом відкриття Поземельної книги та внесенням відповідних відомостей про земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком за адресою: вул. Ярова, 2/1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:045:0021, яка облікується за іншою особою ОСОБА_12, та визнати недійсною затвердження технічної документації на земельну ділянку за адресою: вул. Ярова, 2/1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:13:004:0026, який обліковується за ОСОБА_9 В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. Позивачеві стало відомо, що до її подвір'я зайшли невідомі особи, зрізали замки на дверях і зайшли до будинку, де робили якісь дії Позивачеві пізніше стало відомо, що це були співробітники ТОВ Геодезично-вишукувальний центр та відповідач ОСОБА_9. Позивач є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2-а, та власником недобудованого будинку, який знаходиться на вказаній земельній ділянці, який вона отримала на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2013 року, і цей недобудований будинок готовність якого 72% за адресою вул. Ярова, 2-а у м. Харкові позивач отримала у спадок. Позивач звернулась до ТОВ Геодезично-вишукувальний центр , де його директор повідомив, що відповідач ОСОБА_9 надала документи на будинок за адресою: вул. Ярова, 2/1 у м. Харкові. Позивач звернулась до заступника Харківського міського голови з питань містобудування, архітектури та земельних відносин з проханням повідомити чи приймалось ХМР рішення про зміну адреси вул. Ярова, буд. 2-а на іншу адресу, або приймалось рішення про виділення окремої адреси вул. Ярова, буд. 2/1 у м. Харкові, на що було отримано відповідь про те, що рішення про присвоєння або зміну адреси ХМР не приймалось. Також позивач звернулась до директора ТОВ Геодезично-вишукувальний центр ОСОБА_4 про видачу позивачеіф технічної документації із землеустрою, на що надійшла відповідь про те, що житловий будинок по вул. Яровій, 2-а в м. Харкові та житловий будинок по вул. Яровій, 2/1 в м. Харкові є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна, але речове право позивача було зареєстровано раніше, а ніж відповідача. Таким чином, шляхом шахрайський дій була змінена адреса домоволодіння, та на замовлення ОСОБА_9 Також позивачеві стало відомо, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова відповідач ОСОБА_10 отримав право власності на спірний будинок за рішенням суду від 10.05.2017 року,

а в подальшому відчужив даний будинок на підставі оскаржуваний договорів купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_9 Дані договори є фіктивними та вчинені без наміру створити юридичні наслідки. Крім того, проведена державна реєстрація земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Ярова, 2/1 з кадастровим номером 6310138800:05:045:0021, але право оренди за вказаним кадастровим номером обліковується за іншою особою ОСОБА_12, та розташована за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-Б. Таким чином, позивачеві з державних установ надають неправдиві відомості, і не припиняють дії пов'язані з оформлення земельної ділянки за ОСОБА_9 У зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду за захистом свого права.

За заявою позивача було забезпечено позов ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.11.2017 року, якою було накладено заборону відчуження на житловий будинок, розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярова, 2/1, та ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 року було забезпечено позов шляхом накладення заборони відчуження на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2/1, на якій розташований житловий будинок, який належить ОСОБА_9

За клопотання позивача ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.02.2018 року було витребувано у ПН ХМНО ОСОБА_11 належним чином завірену копії реєстраційних справ щодо оспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку по вул. Ярова, 2/1 у м. Харкові, які надійшли до суду 02.03.2018 року.

В судовому засіданні за клопотанням позивача були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та за згодою третя особа ОСОБА_4 Також представником позивача було заявлено клопотання про виклик свідка ОСОБА_8, яке судом задоволено не було, оскільки в судовому засіданні були присутні представники відповідача, та суд не може зобов'язати відповідача надати свідчення в якості свідка.

Представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 03.04.2018 року було надано відзив на позовну заяву, але з порушенням ч.7 ст. 178 ЦПК України, в якому відповідач ОСОБА_9 просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю.

Також відповідачем було заявлено клопотання про витребування копії матеріалів судової справи №643/6330/16 з Московського районного суду м. Харкова, та копії матеріалів інвентаризаційної справи з КП ХМБТІ на домоволодіння за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2-а, в задоволенні яких судом було відмовлено у зв'язку з тим, що ніяких перешкод в отриманні відповідного рішення Московського районного суду м. Харкова, яке було скасоване, та інших матеріалів не існує, а в матеріалах справи містяться всі необхідні довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, та технічна документація на це майно.

Позивач та її представники ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнену позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином та своєчасно, але судові повістки повертаються за закінченням терміну зберігання, що розцінюється судом як зловживання своїми процесуальними обов'язками.

Представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_9 є неналежним відповідачем по справі, оскільки право власності зареєстровано за іншою особою на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова, та позивачем не надано доказів, що вона є власником недобудованого будинку, та не доведено фіктивність правочинів.

Представник третьої особи ХМР ОСОБА_6 просив в судовому засіданні задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники ТОВ Геодизично-вишукувальний центр ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позову.

Представник третьої особи ПН ХМНО ОСОБА_11 - ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, оскільки нотаріусом виконані нотаріальні дії відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином та своєчасно, причину неявки не повідомив.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом другої групи, та на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2013 року, було затверджено мирову угоду, та за позивачем було визнано право власності на недобудований житловий будинок, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2-А, готовність якого складає 72% та огорожу №1-2 в порядку спадкування. На підставі даної ухвали позивач зареєструвала своє право власності на вказане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав 08.11.2013 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова було визнано за ОСОБА_10 право власності на садовий (індивідуальний) житловий будинок №2/1 по вул. Ярова в м. Харкові.

На підставі чого між відповідачами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були укладені оскаржувані правочини, а саме: договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 18.08.2017 року укладений між ОСОБА_10, р.н. НОМЕР_1, та ОСОБА_9, р.н. НОМЕР_2, щодо купівлі-продажу ? частини житлового будинку літ. А-2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2/1, загальною площею 562,8 кв.м., житловою площею 214,1 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 2108; та договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 21.08.2017 року укладений між ОСОБА_10, р.н. НОМЕР_1, та ОСОБА_9, р.н. НОМЕР_2, щодо купівлі-продажу ? частини житлового будинку літ. А-2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2/1, загальною площею 562,8 кв.м., житловою площею 214,1 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 2128, що також підтверджується також матеріалами нотаріальної справи. За відповідачем ОСОБА_9 на підставі вказаних договорів купівлі-продажу було зареєстровано дане майно 21.08.2017 року.

Після того, як було зареєстровано дане нерухоме майно відповідач ОСОБА_9 звернулась до ТОВ Геодезично-вишукувальний центр із замовленням щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Ярова, 2/1 в м. Харкові, яка була в подальшому виготовлена за її замовленням.

ТОВ Геодезично-вишукувальний центр було встановлено, що житловий будинок по вул. Яровій, 2а в м. Харкові та житловий будинок по вул. Ярова, 2/1 в м. Харкові є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ Геодезично-вишукувальний центр ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що відповідач надала неправдиві відомості, та з замовлення від імені ОСОБА_9 зверталась до них ОСОБА_15, яка також впускала їхніх працівників на територію даного домоволодіння.

Позивач звернулась до ХМР із заявою про те, чи не змінювалась адреса домоволодіння, та чи не було прийнято рішення про виділення окремої адреси, на що її листом було повідомлено, що рішення про присвоєння або зміну адреси ХМР не приймалось.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 09.01.2018 року, рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2017 року змінено, та у задоволенні позову ОСОБА_10 про визнання права власності на житловий будинок відмовлено.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердила, що батькові позивача дійсно була виділена земельна ділянка по вул. Яровій, 2-а, на яку вона виїжджала і встановлювала її межі. А свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала, що вона робила експертизу будинку в 2006 року, та на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2-а, є дійсно недобудова.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, як на підставу своїх вимог зазначає, що вказані договори є недійсними, а саме фіктивними, та підписаний між відповідачами шляхом шахрайських дій з їх боку.

Звертаючись до суду із позовом, позивача посилалася на норми ст. ст. 215 ч.3, 216 ч.1, 234 ЦК України.

Загальні положення про правочин визначені главою 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-197цс14.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути визнаний фіктивним.

Надані позивачем докази свідчать про вчинення фіктивних правочинів з обох сторін та на підтвердження умислу відповідачів на укладення договорів купівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, а саме відповідачем ОСОБА_10 шляхом шахрайських дій було підроблено документи в адресі нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачеві, хоча реєстрація права власності на житловий будинок та виготовлення технічної документації свідчить про реальність настання правових наслідків правочину.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, враховуючи, що дані правочини (договори купівлі-продажу) були укладені внаслідок шахрайських дій відповідачів пов'язаних зі зміною адреси, та рішення Московського районного суду м. Харкові, на підставі якого відповідач ОСОБА_10 набув право власності на вказане нерухоме майно було скасовано Апеляційним судом Харківської області. А посилання представника відповідача ОСОБА_9, що вона не є власником даного недобудованого житлового будинку, є необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи містяться договори купівлі-продажу, які недійсними не визнавалась, та саме за замовлення відповідача ОСОБА_9 було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, а тому суд позовні вимоги в частині визнання договорів купівлі-продажу від 18.08.2017 року та від 21.08.2017 року недійсними вважає за необхідне задовольнити.

Що стосується позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочинів, то предметом позову є вимога позивача до відповідачів про визнання договорів купівлі-продажу укладених між відповідачами 18.08.2017 року та 21.08.2017 року недійсними, а підставами такого позову є факти, які свідчать про їх фіктивність. У даній справі правовідносини виникли у зв'язку з укладенням договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які були укладені на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2017 року, яке в подальшому було скасовано Апеляційним судом Харківської області.

Що стосується вимоги позивача про визнання недійсною складення документації із землеустрою шляхом відкриття Поземельної книги та внесення відповідних відомостей про земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком за адресою: вул. Ярова, 2/1 у м. Харкові, з кадастровим номером 6310138800:05:045:0021, яка обліковується за іншою особою ОСОБА_12, та визнати недійсною затвердження технічної документації на земельну ділянку за вказаною адресою з кадастровим номером 6310136600:13:004:0026, який обліковується за ОСОБА_9, то в даній частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки технічна документація була виготовлена ТОВ Геодезично-вишукувальний центр , який по справі є третьою особою, і на запитання суду щодо визначення кола учасників у справі, позивач повідомила, що в неї ніяких клопотань щодо цього не має. В своєму позові, позивач зазначає, що вона є користувачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2-а. А сама технічна документація виготовлена на неіснуючу адресу не створює ніяких правових наслідків, а ТОВ Геодезично-вишукувальний центр не особою, яка може позбавити права або встановити обов'язки для позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник або землекористувач майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин можна зробити висновку про те, що порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частина перша статті 120 ЗК України визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, також визначається на підставі договору (частина друга статті 120 ЗК України).

Враховуючи викладене, а також те, що договори купівлі- продажу щодо продажу житлового будинку з прибудовами за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2/1, визнані недійсними, а виготовлена ТОВ Геодезично-вишукувальний центр технічна документація на іншу адресу не створює цивільно-правових наслідків для позивача і не позбавляє її будь-яких прав та не встановлює ніяких обов'язків, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї частини позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі по 640,00 грн. з кожного, оскільки позивач є інвалідом другої групи.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України , суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, ТОВ Геодизично-Вишукувальний центр в особі директора ОСОБА_4, Відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру, Харківська міська рада про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 18.08.2017 року укладений між ОСОБА_10, р.н. НОМЕР_1, та ОСОБА_9, р.н. НОМЕР_2, щодо купівлі-продажу ? частини житлового будинку літ. А-2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2/1, загальною площею 562,8 кв.м., житловою площею 214,1 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 2108.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 21.08.2017 року укладений між ОСОБА_10, р.н. НОМЕР_1, та ОСОБА_9, р.н. НОМЕР_2, щодо купівлі-продажу ? частини житлового будинку літ. А-2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярова, буд. 2/1, загальною площею 562,8 кв.м., житловою площею 214,1 кв.м.,

який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 2128.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь держави судові витрати в розмірі по 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ