Рішення

від 13.04.2018 по справі 756/12520/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.04.2018 Справа № 756/12520/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний 756/12520/17

Провадження №2/756/1591/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді О.В.Диби

за участю секретаря В.В. Мозгового

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Гаврилюк Т.В., Іванович Т. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс.Україна про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 5475,58 грн. компенсації за невикористану відпустку та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні починаючи з часу не проведення такого розрахунку та до моменту ухвалення рішення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 17.10.2011 року її було прийнято на роботу на посаду менеджера з продажу комерційного відділу ТОВ Яндекс.Україна . У зв'язку із реєстрацією шлюбу, позивач змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 . 01.04.2015 року її було переведено на посаду старшого фахівця з продажу послуг групи по роботі з клієнтами ТОВ Яндекс.Україна . ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилася дитина у зв'язку із чим, вона вийшла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Наказом №151Р/262 від 31.05.2017 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України та укладено угоду про припинення трудового договору.

Після припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем, останнім не було виконано своїх зобов'язань по проведення остаточного розрахунку при звільнені, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5475,58 грн., яку позивач просила стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач свого обов'язку по проведенню розрахунку з позивачем не виконує, тому позивач просила стягнути компенсацію за затримку розрахунку виходячи із розміру її середньої заробітної плати починаючи з моменту такої затримки та до моменту ухвалення рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі виходячи із того, що відповідач фактично визнає не проведення з позивачем остаточного розрахунку у день його звільнення та він мав реальну змогу провести такий розрахунок.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та вказували на те, що дійсно, 31.05.2017 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі наказу про звільнення та угоди про припинення трудового договору. Відповідно до змісту вказаної угоди, позивач отримала в якості вихідної допомоги / додаткової виплати 20 000 грн. від компанії Yandex N.V. (материнської компанії відповідача), що нею визнається. Укладенням вказаної угоди позивач підтвердила, що немає жодних майнових претензій до відповідача пов'язаних із трудовими відносинами.

Окрім цього вказували на те, що відповідач дійсно не здійснив виплату позивачу 5475, 58 грн., оскільки вважав, що жодних грошових зобов'язань перед позивачем не має, тому що остання отримала, в рамках угоди про припинення трудового договору вихідну допомогу.

Також відмітили, що відповідач не мав реальної можливості самостійно виконувати будь - які грошові зобов'язання, в тому числі і по виплаті заробітної плати, оскільки 17.05.2017 року набув чинності Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) . У зв'язку із введенням відносно відповідача санкцій, окрім іншого всі активи та фінансові операції, які повинні були здійснюватися за ініціативою відповідача були заблоковані. З цих підстав відповідач не мав реальної можливості виконувати свої грошові зобов'язання, в тому числі і перед позивачем. Вказували, що такі обставини є форс - мажорними, що підтверджуються належними та допустимими доказами тому, підстав для застосування до нього грошових санкцій у вигляді компенсації за затримку розрахунку при звільненні немає.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з Державної фіскальної служби України щодо сплати відповідачем в добровільному порядку за період з травня 2017 року по грудень 2017 року податків (зборів) та інших обов'язкових платежів.

20.02.2018 року ДФС України виконала ухвалу суду від 16.01.2018 року.

Ухвалою суду від 16.01.2017 року, яка була занесене до протоколу судового засідання було задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів щодо руху коштів по рахунках відповідача та надання інших доказів, які стосуються предмету спору. Обов'язок по наданню витребуваних доказів було покладено на відповідача.

05.04.2018 року відповідач виконав покладений на нього ухвалою суду від 16.01.2018 року обов'язок, та в повному обсязі надав витребувані докази.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із матеріалів справи, наказом відповідача від 17.10.2011 року №441-к позивач ОСОБА_4 було прийнято на посаду менеджера з продажу комерційного відділу.

Наказом відповідача від 01.04.2015 року №091Р/002 позивача було переведено на посаду старшого фахівця з продажу послуг групи по роботі з клієнтами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася дитина ОСОБА_6 тому позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

31.05.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про припинення трудового договору та наказом відповідача від 31.05.2017 року №151Р/262 її було звільнено із займаної посади за погодженням сторін (ч.1 ст. 36 КЗпП України).

Згідно п.2.2 угоди про припинення трудового договору роботодавець докладає всіх розумних і законних зусиль для сплати працівникові вихідної допомоги / додаткової виплати у розмірі 20 000 грн.. при цьому, роботодавець не сплачуватиме (і не буде зобов'язаний сплачувати) зазначену суму, якщо протягом 21 календарного дня з дати угоди роботодавець не в змозі здійснити даний платіж через блокування банківських рахунків роботодавця і при цьому працівник отримує грошову суму у відповідному розмірі від компанії Yandex N.V. (материнської компанії відповідача).

Кошти обумовлені п. 2.2 угоди про припинення трудового договору позивачу були виплачені. Дана обставина визнається сторонами тому не потребує додаткового доказування.

Пунктом 5.2 угоди про припинення трудового договору визначено, що працівник визнає та підтверджує, що (і) роботодавець належним чином виконав усі свої зобовьязанні перед працівником, передбачені законодавством України та цим договором, та (і) працівник не має до роботодавця жодних майнових претензій, пов'язаних із трудовими відносинами та трудовим договором.

З довідки про доходи позивача убачається, що на момент звільнення її з посади розмір невиплаченої позивачу компенсації за 40 днів невикористаної щорічної відпустки становить 6779,60 грн., а до виплати, після здійснення обов'язкових відрахувань - 5457, 58 грн..

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що п.5.2 угоди про припинення трудового договору не узгоджується з фактичними обставинами справи, оскільки відповідач не повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем, що виникли між ними у зв'язку із трудовими відносинами.

Суд не бере до уваги позицію відповідача про відсутність грошових зобов'язань перед позивачем, у зв'язку із виконанням іншою особою умов угоди про припинення трудового договору, оскільки чинне законодавство України визначає обов'язок саме роботодавця провести остаточний розрахунок при звільненні працівника і не вказує на можливість його проведення іншою особою, у випадку якщо роботодавець продовжує свою діяльність як юридична особа.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З урахуванням того, що відповідач не здійснив з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, то вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 5457,58 грн. відповідає встановленим обставинам справи та підлягає задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог стосовно стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, то суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що після звільнення позивача з посади, з ним не було проведено остаточного розрахунку, саме тому він вимушений був звернутися до суду із позовом про стягнення компенсації за затримку проведення такого розрахунку. Оскільки в діях відповідача наявна вина щодо не проведення такого розрахунку, то позивач вважає, що такі кошти повинні бути стягнуті у судовому порядку виходячи із розміру середнього заробітку.

З такими твердженнями позивача суд погодитися не може виходячи із наступного.

17.05.2017 року набув чинності Указ Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) .

Відповідно додатку №2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) ТОВ Яндекс.Україна було включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції).

Зі змісту Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 року та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) убачається, що до відповідача були застосовані санкції у вигляді тимчасового обмеження права користування та розпорядження належним йому майном, обмеження торгівельних операцій та зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України Про санкції видами санкцій, окрім інших є: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

Частиною 3 ст. 5 Закону України Про санкції визначено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.

Постановою правління НБУ від 01.10.2015 року №654 Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) банки України зобов'язані відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеного в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції блокування активів та/або зупинення фінансових операцій , та/або зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань .

Відповідач вказував, що він намагався виконати свої грошові зобов'язання, в тому числі і перед позивачем, однак банківські установи повертали ініційовані ним платіжні доручення без виконання.

Представники відповідача зазначили, що після введення відносно відповідача санкцій, він немає реальної можливості користуватися своїми коштами, які знаходяться на рахунках в банківських установах, чому в підтвердження були надані відповідні виписки по рахунках. Також відмітили, що відповідач має грошові кошти на своїх рахунках відкритих у банківських установах, однак списання коштів з цих рахунків відбувається лише в примусовому порядку, на підставі відповідних рішень уповноважених на те органів.

У зв'язку із неможливістю здійснювати господарську діяльність, 17.06.2017 року відповідачем було видано наказ про припинення господарської діяльності ТОВ Яндекс.Україна .

Як убачається із сертифікату №7890 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 21.11.2017 року №684/05-4 Торгово - промислова палата України засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів - санкцій ТОВ Яндекс.Україна щодо обов'язку (зобов'язання) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2017 року з 17.05.2017 року які тривають станом на 21.11.2017 року.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що суд не повинен брати до уваги наявність форс - мажорних обставин, оскільки такі обставини були встановленні лише відносно сплати ЄСВ, а не до виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, оскільки сам факт наявності таких обставин до зобов'язань, які передують виплаті заробітної плати та виплат, які до неї входять, свідчить про відсутність вини боржника у неналежному виконанні своїх грошових зобов'язань.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

За таких обставин, враховуючи відсутність в діях відповідача вини щодо затримки проведення з відповідачем остаточного розрахунку при звільненні в силу форс - мажорних обставин, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку з позивачем.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 11.05.2016 року у справі 6-383цс15 та постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №554/13148/15-ц.

Інші наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст. 617 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1) до товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс.Україна (м. Київ, вул. П. Сагайдачного / Ігорівська, 10/5, код ЄДРПОУ 33942824) про стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс.Україна (м. Київ, вул. П. Сагайдачного / Ігорівська, 10/5, код ЄДРПОУ 33942824) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1) компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5457 грн. 58 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Яндекс.Україна (м. Київ, вул. П. Сагайдачного / Ігорівська, 10/5, код ЄДРПОУ 33942824) на користь держави 640 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 13.04.2018 року.

Суддя: О.В. Диба