Рішення

від 03.04.2018 по справі 917/114/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 Справа № 917/114/18

за позовом Полтавського обласного центру зайнятості, м.Полтава, вул.Сінна, 45, ідент. код 03491234

до публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м.Полтава, вул.Половка, 88/1, ідент. код 00143136 в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське", с.Новоселівка Полтавського району, ідент. код 01528424

про стягнення 23437,19 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: Левченко Д.В., дов.№16/15/200-18 від 12.01.2018 року

від відповідача: Кулій В.М., дов. від 20.11.2017 року

Розглядається позовна заява Полтавського обласного центру зайнятості до публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське" про стягнення 23437,19 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач всупереч норм Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не сплачував страхових внесків на випадок безробіття, що спричинило виникнення заборгованості в розмірі 24071,46 грн., з них: 23437,19 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків на випадок безробіття, 634,27 грн. - сума страхових внесків, строк сплати яких не настав.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що зазначена позивачем філія публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" є окремою юридичною особою, в зв"язку з чим, позовні вимоги повинні пред"являтись до сільськогосподарського підприємства "Новоселівське".

Крім цього, відповідач, обгрунтовуючи свої заперечення нормами ч.4 ст.38 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, яка діяла з 01.01.2001 року по 17.05.2011 року зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом про стягнення страхових внесків.

Позивач у відповіді на відзив заперечує мотиви відповідача.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив суду не надав.

02.04.2018 року від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі з причин непідсудності даної справи господарському суду Полтавської області.

Дане клопотання відповідача судом відхиляється як безпідставне з огляду на наступне:

Звертаючись з даним позовом до господарського суду Полтавської області позивач посилається на те, що є поточним кредитором у справі про банкрутство ВАТ БК Букрос і просить стягнути поточну заборгованість з відповідача - публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське".

В провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство ВАТ "БК "Букрос" № 18/257, порушена ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 року згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 року введено процедуру санації ПАТ "БК "Букрос", яка триває і на даний час.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі-Закон), Господарським процесуальним кодексом України (надалі-ГПК України), іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.8 част.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв"язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов"язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону № 2343-XII у редакції Закону № 4212-VI, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред"явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 21.03.2017 року у справі № 820/7776/13-а, відповідно до якої, положення ст.23 Закону, в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, даний спір підлягає вирішенню у позовному провадженні господарським судом Полтавської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ВАТ БК Букрос .

Таким чином, нормативне обгрунтування підстав для припинення такого позовного провадження, відсутнє.

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 13.03.2018 року.

У підготовчому засіданні судом з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 ГПК України.

За результатами проведення підготовчого засідання, ухвалою суду від 13.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 03.04.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.6 ст.233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне:

Філія Відкритого (нині - Публічного) акціонерного товариства Бурова компанія Букрос Сільськогосподарське підприємство Новоселівське була взята на облік в Полтавському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 19.09.1995 р. за № 161900076.

Відповідно до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464 - VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

02.03.2000 р. був прийнятий Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 р. № 1533-III (Закон України № 1533 - III) який врегулював питання страхування за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, загальні питання обчислення та сплату страхових внесків на випадок безробіття тощо.

Відповідно до абзаців 1-4 частини 1 статті 38 Закону України № 1533 - III, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2011 року представником філії ВАТ БК "Букрос" СП "Новоселівське" подано розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2010 рік (арк. спр.34), згідно якої залишок заборгованості по страховим внескам на випадок безробіття становив 33491,85 грн.

В ході провадження у справі про банкрутство ВАТ "БК "Букрос" погашено 9420,39 грн. заборгованості.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості складає 24071,46 грн., що включає в себе : недоїмку зі сплати страхових внесків на випадок безробіття - 23437,19 грн. та суму страхових внесків, строк сплати яких ще не настав - 634,27 грн.

Заборгованість по сплаті страхових внесків на випадок безробіття (недоїмка) в сумі 23437,19 грн. відповідачем не сплачена в зв"язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної поточної заборгованості.

При цьому, відповідач подав свої заперечення на позов, в результаті розгляду яких суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на те, що філія ВАТ БК "Букрос" являється окремою юридичною особою, а позов потрібно пред"являти до юридичної особи - СП "Новоселівське" спростовується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (додається, арк. спр.70-79), згідно якого філія відкритого акціонерного товариства БК "Букрос" сільськогосподарське підприємство "Новоселівське" є відокремленим підрозділом юридичної особи - ПАТ БК "Букрос".

Таким чином, з огляду на норми, встановлені ст.ст.4, 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачем правомірно заявлені вимоги саме до юридичної особи - публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське".

Крім цього, у поданому суду відзиві відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення страхових внесків, обгрунтовуючи свої заперечення нормами ч.4 ст.38 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, що діяла з 01.01.2001 року по 17.05.2011 року.

Позивач подав суду відповідь на відзив в якому щодо посилань відповідача на пропуск строку позовної давності зазначає наступне.

За 2010 рік в Публічного акціонерного товариства Бурова компанія Букрос в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське" згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2010 рік, виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на випадок безробіття.

Після 01.01.2011 р. нарахування страхових внесків на випадок безробіття не проводилося, так як було запроваджено сплату єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України.

02.03.2000 р. прийнято Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-III (Закон України № 1533 - III), який врегулював питання страхування за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, загальні питання обчислення та сплату страхових внесків на випадок безробіття тощо.

Відповідно до абзаців 1-4 частини 1 статті 38 Закону України № 1533 - III, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної сум.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 38 Закону України № 1533 - III, строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Стаття 38 Закону України № 1533 - III у зазначеній вище редакції діяла до 01.01.2011 p., так як , Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464 - VI (набрав чинності 01.01.2011 p.), статтю 38 Закону України № 1533 - III було викладено вже в іншій редакції.

З 01.01.2011 р. був введений єдиний соціальний внесок, який замінив собою чотири окремі відрахування: до Пенсійного фонду України, до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Окрім статті 38 Закону України № 1533 - III, норма, про те, що строк давності в разі стягнення страхових внесків не застосовується, є закріпленим і в Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 №339 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 №30/5221 (далі -Інструкція № 339).

Згідно пункту 9.8 глави 9 Інструкції № 339, строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.

Таким чином, на момент виникнення у Відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття, діяли законодавчі норми (Закон України № 1533 - III (абзац 2 частини 2 статті 38), Інструкція № 339 (пункт 9.8), якими передбачено, що строк позовної давності разі стягнення страхових внесків не застосовується.

Відповідно до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464 - VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Твердження відповідача, "що в Порядку списання безнадійної дебіторської заборгованості перед Фондом загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд визнає, що строк позовної давності і в їхніх законах і правових актах передбачений" спростовується позивачем, який, з посиланням на правові норми зазначає, що заборгованість по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не відноситься до дебіторської заборгованості. Абзацом 1 пункту 1 Порядку списання безнадійної дебіторської заборгованості перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що затверджений Постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 25.02.2015 р. № 55 (на який посилається Відповідач) передбачено, що даний Порядок не поширюється на списання заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття.

Строк давності в разі стягнення страхових внесків на випадок безробіття згідно наведеного вище законодавства України не застосовується.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з правовою позицією позивача, викладеною у відповіді на відзив та відхиляє заперечення відповідача як безпідставні, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України , що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Отже, за даних обставин, суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані, не спростовані відповідачем, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2018 року позивача звільнено від сплати судового збору.

Згідно ч.2 ст.129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України господарський суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача, оскільки саме з його вини позивач був змушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" (м.Полтава, вул.Половка, 88/1, ідент. код 00143136 в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське" (с.Новоселівка Полтавського району, ідент. код 01528424 ) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (м.Полтава, вул.Сінна, 45, ідент. код 03491234) 23437,19 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття (недоїмка).

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" (м.Полтава, вул.Половка, 88/1, ідент. код 00143136 в особі філії Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" сільськогосподарського підприємства "Новоселівське" (с.Новоселівка Полтавського району, ідент. код 01528424 ) 1700 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Повне рішення складено 13.04.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.