Рішення

від 06.04.2018 по справі 192/459/17

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/459/17

Провадження № 2/192/34/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,

представника позивача - адвоката Воловика М. О.

представника відповідача - адвоката Омеляна О. О.,

представника відповідача - Гури І. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Солоне в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Індафі , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації,

та за зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Індафі до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним з моменту укладення договору оренди землі площею 7,4 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області який укладений між ОСОБА_8 та СФГ Індафі та про скасування його державної реєстрації.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 29 листопада 2001 року між ОСОБА_8 та СТОВ Прогрес був укладений договір оренди спірної земельної ділянки строком на 25 років, а 05 березня 2002 року відбулася реєстрації договору оренди землі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 27.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, а його спадкоємцями - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в рівних частках успадкована орендована позивачем земельна ділянка та 07 березня 2017 року із свідоцтв про право на спадщину позивачу стало відомо про подвійну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за СФГ Індафі .

З посиланням на ст. 18 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла на час укладання договору, позивач зазначив, що укладений з ним договір оренди набув чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 05 березня 2002 року і строк його дії - до 05 березня 2027 року, а укладенням спірного договору оренди під час дії первинного договору, відповідачі порушили право позивача як орендаря на користування спірною земельною ділянкою, яка не поверталася власнику з оренди.

СФГ Індафі звернулося із зустрічним позовом в якому просить визнати договір оренди землі від 29 листопада 2001 року укладений між позивачем та ОСОБА_8 недійсним з моменту укладення, а також подали заяву про застосування строку позовної давності.

На обґрунтування зустрічного поову посилаються на те, що договір не містить всіх істотних умов, що є підставою для відмови у здійсненні його державної реєстрації, а сама реєстрація договору проведена з порушенням вимог законодавства, текст договору не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5.

Представник позивача - адвокат Воловик М. О. в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, а також пояснив, що на день укладення сторонами спірного договору оренди діяв чинний договір оренди земельної ділянки від 29 листопада 2001 року, укладений на 25 років і протягом цього строку у власника земельної ділянки, а також у його спадкоємців, не було права користуватися цією земельною ділянкою, а відповідно і права на укладення в цей період іншого договору оренди земельної ділянки та проведення його державної реєстрації. Вважає, що спірний договір укладено з порушенням прав позивача, оскільки первинний договір оренди був укладений та здійснено його реєстрацію відповідно до норм законодавства, які діяли на час його укладення та проведення реєстрації. На даний час саме позивач користується спірною земельною ділянкою. Вважав, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки державна реєстрації договору була здійснена у відповідності до норм чинного на час здійснення реєстрації законодавства, а чим саме порушуються права СФГ Індафі відсутністю певних умов договору - відповідачі не довели.

Представники відповідача СФГ Індафі - адвокат Омелян О. О. та Гура І. Ф. позов не визнали та посилалися на те, що спадкоємці ОСОБА_8 мали право на укладання договору оренди зі СТОВ Індафі , оскільки вважають, що договір оренди від 29 листопад 2001 року був зареєстрований з порушенням норм законодавства, які діяли на час його укладення, а Книга, в якій здійснено запис про державну реєстрацію договору не відповідає по формі тим книгам, які передбачені постановою КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Прядку державної реєстрації договорів оренди землі , умови договору не містять всіх істотних умов, а тому такий договір не можна вважати укладеним.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили. Згідно поданої заяви просили застосувати строк позовної давності до вимог за первісним позовом на підставі того, що між позивачем та СФГ Індафі 01 червня 2007 року було укладено Угоду про обмін земельними ділянками, на підставі якої сторони домовилися про те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_8 буде використовуватися СФГ Індафі на підставі договору оренди від 09 лютого 2007 року, а СТОВ Прогрес буде використовувати рівноцінну земельну ділянку в іншому масиві (а.с.119). Просили здійснювати розгляд справи без їхньої участі.

Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено до розгляду по суті (а.с.181-182).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі та надані сторонами у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Судом установлено, що 29 листопада 2001 року між СТОВ Прогрес та ОСОБА_8 було укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки площею 7,4 га, розташованої на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належала орендодавцю на підставі Державного акту серії НОМЕР_5 строком на 25 років (а.с.9-10,11).

05 березня 2002 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору (а.с.12-14), а 09 лютого 2007 року ОСОБА_8 уклав договір оренди земельної ділянки з СФГ Індафі (а.с.114-117) строком на 45 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер та його спадкоємцями стали ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які отримали свідоцтва про право на спадщину і кожен з них успадкував по ? частині орендованої СТОВ Прогрес земельної ділянки (а.с.15-33).

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону як на час спадкування, так і на час розгону справи) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тобто спадкоємці ОСОБА_8 стали орендодавцями земельної ділянки та стороною договорів, укладених зі СТОВ Прогрес та з СФГ Індафі . Таким чином відбулося подвійне укладання договору оренди однієї земельної ділянки з двома орендарями.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а ст. 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла на час укладання договору, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання за захистом якого і звернувся позивач до суду.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі на орендодавця покладено обов'язок при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Станом на дату реєстрації договору оренди від 29 листопада 2001 року діяв Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою КМУ від 25 грудня 1998 р. N 2073.

На підтвердження здійснення державної реєстрації позивачем надано копію Книги реєстрації (а.с.12-14), яку представники СФГ Індафі вважали неналежним доказом здійснення реєстрації, оскільки з Книги неможливо встановити чи зареєстрований договір саме з ОСОБА_8, оскільки міститься запис про реєстрацію під № 27 аж 119 договорів, що також підтверджується листом відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 червня 2017 року №136/115-17 (а.с.171).

З цих підстав СФГ Індафі також просило задовольнити свої вимоги за зустрічним позовом і визнати недійсним укладений між позивачем та ОСОБА_8 договір. Також посилалися на відсутність істотних умов у договорі, та вважали, що з вказане також є підставою для визнання такого договору недійсним з моменту укладення.

Суд вважає за доцільне першочергово навести мотиви ухвалення рішення стосовно вимог за зустрічним позовом.

Зазначені СФГ Індафі підстави для визнання недійсним договору оренди від 29 листопад 2001 року не можуть бути визнані такими, що тягнуть недійсність договору, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів суду які саме права та інтереси СФГ Індафі порушено відсутністю істотних умов в договорі, стороною якого воно не є.

Згідно правових позиції ВСУ у справі №6-215цс14 від21 січня 2015 року, №6-233цс14 від 04 лютого 2015 року, №6-849цс15 від 09 грудня 2015 року, з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , - об'єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав орендодавця.

Оскільки СФГ Індафі не є стороною за спірним договором, укладеним між СТОВ Прогрес та ОСОБА_8, то і підстави для визнання недійсним цього договору у зв'язку з відсутністю істотних умов - відсутні, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з такими вимогами не зверталися.

Також суд вважає, що відсутні і підстави для визнання недійсним договору у зв'язку з порушенням ведення Книги реєстрації договорів оренди, оскільки позов про скасування державної реєстрації договору заявлений не був, а відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки порушення процедури здійснення державної реєстрації не є підставою згідно ст. ст. 203,215 ЦК України для визнання договору недійсним, а позивач за зустрічним позовом не звертався з вимогою про скасування такої реєстрації, тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Стосовно вимог за первісним позовом, суд посилається на наступне.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно Угоди про обмін земельними ділянками від 01 червня 2007 року, укладеної між СТОВ Прогрес та СФГ Індафі …у зв'язку з переходом до СФГ Індафі права оренди на земельну ділянку (пай № 1) поле № 1 розміром 7,4 га, яка належить ОСОБА_8 на підставі Державного акта серії НОМЕР_5 від 10 вересня 2001 року та знаходиться в загальному масиві орендованих земель СТОВ Прогрес поле № 1 сторони дійшли згоди що: СФГ Індафі буде використовувати рівноцінну земельну ділянку в полі № 38, яка буде надана СТОВ Прогрес взамін земельної ділянки приналежної ОСОБА_8…… п. 4 Дана угода діє на період дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_8 та СФГ Індафі … (а.с.13).

Таким чином судом було встановлено, що позивач з червня 2007 року був обізнаний про укладання договору оренди між СФГ Індафі та ОСОБА_8, який був укладений 09 лютого 2007 року, а з позовом про визнання недійсним цього договору звернувся лише в 2017 році, у зв'язку з чим СФГ Індафі подало заяву про застосування строків позовної давності.

Представник СТОВ Прогрес в судових засіданнях посилався на те, що позивач не укладав такої Угоди про обмін земельними ділянками, на що судом будо роз'яснено право на оспорювання такої угоди та подання клопотання про призначення відповідних судових експертиз для спростування фактів підписання та скріплення печаткою підприємства тексту угоди. Відповідних клопотань до суду не надходило.

Статтями 256,257,261,266,267 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представниками відповідача та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подано заяву про застосування строків позовної давності, а позивачем не заявлено клопотань про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності на звернення з позовом до суду, а судом самостійно не встановлено таких підстав. Сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні в позові.

Оскільки судом було встановлено, що позивач про укладання договору оренди землі між ОСОБА_8 та СФГ Індафі був обізнаний з 01 червня 2007 року, що свідчить з тексту Угоди (а.с.113), а з позовом про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації звернувся лише в 2017 році, тому суд вважає, що сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів - судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача та позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (52471, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 25523259) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Індафі (52471, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Комсомольська, буд. 17, ЄДРПОУ 30482116) , ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, РНОПКК НОМЕР_1) , ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, РНОПКК НОМЕР_2), ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, РНОПКК НОМЕР_3) , ОСОБА_7 (49000, АДРЕСА_1, РНОПКК НОМЕР_3) про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, в повному обсязі.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Індафі до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним, в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина