Постанова

від 11.04.2018 по справі 810/48/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №810/48/13-а

адміністративне провадження №К/9901/624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник відповідача - Загородній С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 (суддя В.О. Спиридонова) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 (колегія у складі суддів: А.Г. Степаненко, В.В., Кузьменко, О.І. Шурко) у справі № 810/48/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Паритет доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Паритет звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби форми Р від 19.10.2012 №0001562300, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 149 319,60 грн., в тому числі за основним платежем - 144 847,00 грн. і за штрафними санкціями - 4 472,60 грн., та №0001572300, яким збільшено суму грошового зобов'язання на податок на додану вартість на суму 157 280,00 грн., в тому числі за основним платежем на 125 824,00 грн. і за штрафними санкціями - 31 456,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки суб'єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2013, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 125 824,00 грн. податку на додану вартість та зменшення суми податку на прибуток у розмірі 144 847,00 грн. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених позивачем з ПП АВП-Буд договорів, на підставі яких ТОВ Компанія Паритет було сформовано податковий кредит. Посилання відповідача на протокол допиту громадянина ОСОБА_4, який згідно реєстраційних документів є одноособовим засновником, директором та головним бухгалтером ПП АВП-Буд , як свідка у кримінальній справі №53-3666, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між ТОВ Компанія Паритет та ПП АВП-Буд .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ Компанія Паритет з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з приватним підприємством АВП-Буд за період з 01.07.2009 по 30.06.2012. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем: п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 125 824,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 144 847,36 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 05.10.2012 №1648/22-00/31897433.

Виявлене порушення відповідач пов'язує з тим, що в ході оперативного супроводження досудового слідства по кримінальній справі №53-3666 (порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України) співробітниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі ДПС встановлено, що 24.10.2007 у Солом'янській РДА у м. Києві та 26.03.2007 в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було зареєстроване Приватне підприємство АВП-Буд (код ЄДРПОУ 35524841), яке має наявні ознаки фіктивності. Згідно реєстраційних документів ПП АВП-Буд відповідальною особою під час ведення фінансово-господарської діяльності є громадянин ОСОБА_4. В ході подальшого оперативного супроводження кримінальної справи співробітниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС опитано громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно реєстраційних документів є одноосібним засновником, директором та бухгалтером Приватного підприємства АВП-Буд . ОСОБА_4 повідомив, що до реєстрації ПП АВП Буд він відношення не має, участі у веденні господарської діяльності підприємства не приймав, договорів з контрагентами та звітних документів не складав та не підписував.

Таким чином, невстановлені слідством особи від імені ОСОБА_4, використовуючи реквізити ПП АВП-Буд (код ЄДРПОУ 35524841), здійснюють прикриття незаконної діяльності реально-діючих суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких є ТОВ "КОМПАНІЯ ПАРИТЕТ" (код ЄДРПОУ 31897433, яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС), службовими особами якого здійснювалося формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з ПП АВП Буд .

Отже, накладні, виписані від імені ПП АВП-Буд (код ЄДРПОУ 35524841), оформлені з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 1, п. 16 Порядку №1379.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми Р від 19.10.2012: №0001562300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 149 319,60 грн. (у тому числі за основним платежем - 144 847,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4 472,60 грн.); №0001572300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 157 280,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 125 824,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 31 456,00 грн.).

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Однак, поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентами податкових накладних, повноважними особами.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду