Рішення

від 16.04.2018 по справі 329/42/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№329/42/18

Справа № 329/42/18

2/329/65/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року смт. Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача зазначив, що 18.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 336ВІ10130718001 на суму 75000грн., зі сплатою 33 % річних, строком до 17.07.2016р.

18.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого останній, як поручитель, зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, строки та порядку, передбачених договором кредиту 336ВІ10130718001.

Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погашає, у зв'язку з чим станом на 13.12.2017р. має заборгованість, яка складається з наступного:

- 60 416грн 69коп - заборгованість за кредитом;

- 75 220грн 76коп - заборгованість за відсотками;

- 7 975грн - інфляційні витрати за кредитом;

- 8 515грн - інфляційні витрати за відсотками;

- 16 156грн 43коп - пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 17 378грн 11коп - пені за несвоєчасне повернення відсотків, всього 185 662грн 65коп, яку, разом з понесеними судовими витратами, просить солідарно стягнути з відповідачів.

27.03.2018р. представником позивача вимоги уточнені в зв'язку зі стягненням з ОСОБА_1 заочним рішенням від 01.08.2016р. Чернігівського районного суду Запорізької області заборгованості за цим кредитним договором станом на 28.04.2016р., остаточно просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість станом на 12.03.2018р. в сумі 68 251грн 32коп, яка складається з:

- 31 766грн 32коп - заборгованість за відсотками;

- 8 397грн 92коп - інфляційних витрат за кредитом;

- 3 792грн 28коп - інфляційних витрат за відсотками;

- 16 569грн 27коп - пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 3 792грн 28коп - пені за несвоєчасне повернення відсотків.

разом з понесеними судовими витратами.

В судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, пояснивши, що рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області заборгованість за кредитним договором 336ВІ10130718001 з неї стягнута повністю.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що договір поруки не підписував, просить застосувати до вимог позивача позовну давність.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, а також матеріали справи 329/537/16-ц Чернігівського районного суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 336ВІ10130718001 на суму 75000грн., зі сплатою 33 % річних, строком до 17.07.2016р. (а.с.4-10)

18.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за п.1.1 якого останній, як поручитель, зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, строки та порядку, передбачених договором кредиту 336ВІ10130718001 (а.с.11-12).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

31.05.2016р. позивач засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом про дострокове, в порядку ст. 1050 ЦК України, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 336ВІ10130718001 від 18.07.2013 р., станом на 28.04.2016р. в сумі 146 402грн 03коп, яка складалася з:

- 60 416грн 69коп - заборгованість за кредитом;

- 42 323грн 75коп - заборгованість за відсотками;

- 7 645грн 75коп- інфляційні витрати за кредитом;

- 5 095грн 86коп - інфляційні витрати за відсотками;

- 20 494грн 18коп - пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 10 425грн 80коп - пені за несвоєчасне повернення відсотків (а.с.108-110).

Заочним рішенням від 01.08.2016р. Чернігівського районного суду Запорізької області позовні вимоги задоволені повністю (а.с.102).

Рішення набрало законної сили, звернуто до примусового виконання (а.с. 103-107).

Вимога від 28.12.2017р. про усунення порушення була направлена відповідачам помилково, оскільки під час звернення до суду представнику позивача не було відомо про це рішення (а.с.19).

Таким чином, позивач, звернувшись 31.05.2016р., до закінчення строку дії кредитного договору (17.07.2016р.) до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 336ВІ10130718001 зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов цього договору, змінив строк виконання зобов'язання з 17.07.2016 на 31.05.2016р.р. (правова позиція Верховного суду України від 09.11.2016 року у справі № 6-2251цс16), і його позовні вимоги були задоволені повністю.

На теперішній час позивач бажає солідарно стягнути з відповідачів заборгованість по кредитному договору № 336ВІ10130718001 від 18.07.2013 р., станом на 12.03.2018р., загальною сумою 68 251грн 32коп, яка складається з:

- 31 766грн 32коп - заборгованість за відсотками;

- 8 397грн 92коп - інфляційних витрат за кредитом;

- 3 792грн 28коп - інфляційних витрат за відсотками;

- 16 569грн 27коп - пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 3 792грн 28коп - пені за несвоєчасне повернення процентів,

разом з понесеними судовими витратами в сумі 1 762грн (а.с.83-89, 45).

Але, після звернення до суду 31.05.2016р. з вимогами про дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором № 336ВІ10130718001 від 18.07.2013 р., яка складалась із заборгованості за кредитом і відсотками, інфляційних витрат за кредитом та відсотками, пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину - виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України Про виконавче провадження .

Крім того, згідно положень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5).

Відтак не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення передбаченої п. 1.1 кредитного договору 31 766грн 32коп заборгованості за відсотками, 3 792грн 28коп інфляційних витрат та 3 792грн 28коп пені за несвоєчасне повернення цих відсотків, а також 16 569грн 27коп пені за несвоєчасне повернення кредиту, оскільки кредитний договір припинив свою дію.

Після ухвалення рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 01.08.2016р. про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02.12.2015р. (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), а також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2018р. (справа № 564/2199/15-ц, провадження № 61 - 2404св18).

Вирішуючи позов у частині солідарного стягнення 8 397грн 92коп інфляційних витрат за кредитом суд виходить з наступного.

Позивачем наданий розрахунок зазначених витрат за період з березня 2017 по лютий 2018р.р. включно (а.с.89) на основну суму боргу - 60 416грн 69коп.

Відповідачами зазначений розрахунок не спростовано.

За положеннями ч.2 ст.625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (…).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що не підписував договір поруки, але не надав суду жодних доказів цього і не зазначив про необхідність їх витребування через утруднення такого надання.

Відповідно, зазначені обставини підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Також ним заявлено про застосування позовної давності у спорі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач пред'явленням позову змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором з 17.07.2016 на 31.05.2016р.р.

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 31.05.2016р. і протягом наступних шести місяців.

З позовом до поручителя ОСОБА_2 банк звернувся 18.01.2018р.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов'язання поруки.

Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

В даному випадку сплив передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Разом з тим, враховуючи, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 внесено 28.02.2014р. (а.с.26), строк позовної давності перервався 31.05.2016р. пред'явленням позову на всю суму боргу, розпочався спочатку і станом на день звернення до суду (18.01.2018р.) не сплинув, інфляційні за період з березня 2017 по лютий 2018р.р. включно підлягають стягненню з позичальника.

Відповідно, позов слід задовольнити частково.

Судові витрати розподілити за положеннями ст.141 ЦПК України.

При цьому слід зазначити, що, відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Таким чином, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 216грн 80коп (1762х8397,92/68251,32).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19,81,131,223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 261, 267, 525, 526, 530, 543, 546, 548, 549, 554, 625, 627, 1046, 1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (МФО 300023, р/р 29090150130005, ЄДРПОУ 00039019), розташованого за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, інфляційні витрати з березня 2017 року по лютий 2018 року включно в сумі 8 397 гривень 92 копійки за кредитним договором № 336ВІ10130718001 від 18 липня 2013 року, судові витрати в сумі 216 гривень 80 копійок, всього 8 614 (вісім тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 72 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто через Чернігівський районний суд Запорізької області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Д.О.Покопцева