Ухвала

від 16.04.2018 по справі 906/429/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/429/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (головуючий суддя Дужич С.П., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.07.2017 (суддя Шніт А.В.)

у справі №906/429/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця ПАТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України

про стягнення 154 198,50 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія" (далі - Відповідач) про стягнення 154 198,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач (перевізник) зазначає, що Відповідач, як відправник вантажу, який переміщувався через митний кордон України та був предметом митного огляду у вересні - листопаді 2016 року, відповідно до статей 16, 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та статті 218 Митного кодексу України має відшкодувати витрати понесені залізницею за час проведення митного огляду вантажу.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.07.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 153 832,50 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статей 16, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статті 218 Митного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин як спеціальна норма права, статей 46, 119, 129 Статуту залізниць України, пунктів 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, Відповідач, як вантажовідправник, повинен відшкодувати Позивачу понесені додаткові витрати під час проведення митного огляду вантажу, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару внаслідок здійснення митного контролю. Суди дійшли висновку, що матеріалами справи документально підтверджено факт затримки вагонів оформленими актами загальної форми, які відповідно до статті 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника. За висновком судів до спірних правовідносин має застосовуватися шестимісячний строк позовної давності передбачений статтею 137 Статуту залізниць України, а позов подано в межах цього строку.

Під час підготовки до касаційного розгляду справи №906/429/17 колегією суддів виявлено постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/4080/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Димерське лісове господарство", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівська митниця Державної фіскальної служби України, Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Жидачівське відділення поліції Стрийського відділу ГУНП у Львівській області про стягнення 68 462,80 грн. Предметом даної справи є вимога ПАТ "Укрзалізниці", як перевізника, до вантажовласника та вантажовідправника вантажу, що переміщувався через митний кордон України та був предметом митного огляду у травні - червні 2016 року, про відшкодування витрат, понесених залізницею за час проведення митного огляду вантажу.

У постанові від 03.04.2018 у справі №911/4080/16 колегія суддів Касаційного господарського суду погодилась з висновком судів попередніх інстанцій, що з огляду на приписи ст. 926 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України та статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення до правовідносин, які стосуються стягнення перевізником з вантажовласника, вантажовідправника платежів за час затримки вагонів у зв'язку з проведенням митного огляду вантажу, має застосовуватися дев'ятимісячний строк позовної давності за правилами статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а не шестимісячний, передбачений статтею 137 Статуту залізниць України та частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України.

У постанові від 03.04.2018 у справі №911/4080/16 Верховний Суд послався на статтю 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, до якої Україна приєдналася 05.06.1992 (далі - Угода), відповідно до якої, претензії та позови відправника або одержувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників та одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування шкоди можуть бути заявлені протягом 9 місяців.

Проте, 06.06.2014 до Угоди було внесено зміни та викладено її статті в новій редакції. Дата набрання чинності даних змін для України 01.07.2015.

Остаточна редакція Угоди викладена з урахуванням Змін та доповнень до Угоди від 16.10.2015 (дата набрання чинності для України 01.07.2016).

Питання строків давності в Угоді (в редакції, яка діє для України з 01.07.2015) врегульовано у статті 48, якою передбачено строки давності за позовами лише до перевізника (залізниці). Строків давності за вимогами і позовами залізниць до відправників чи одержувачів Угода не містить, оскільки редакція статті 31 Угоди, якою було врегульовано це питання, припинила чинність для України з 01.07.2015.

Таким чином, у цій справі №906/429/17 та в іншій №911/4080/16 правовідносини є подібними, оскільки склалися між залізницею та відправником вантажу у міжнародному залізничному вантажному сполученні щодо оплати витрат залізниці за час проведення митного огляду вантажу.

На дані правовідносини поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Згідно з приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи наведене, на час виникнення спірних правовідносин, як в цій справі №906/429/17 (вересень - листопад 2016 року), так і в іншій справі №911/4080/16 (травень - червень 2016 року) діяла Угода в редакції Змін і доповнень від 06.06.2014 (набрала чинності для України 01.07.2015), в тому числі щодо регулювання строків давності.

Колегія суддів вважає за необхідне відійти від висновку щодо застосування Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у подібних правовідносинах щодо строків давності пред'явлення позовів залізницею до відправника, оскільки у даній справі слід застосовувати шестимісячний строк для пред'явлення позову залізницею до вантажовідправника згідно зі статтею 137 Статуту залізниць України, з огляду на таке.

Угодою в редакції, чинній, як на травень - червень 2016 року, так і на вересень - листопад 2017 року, не передбачено положень щодо строків давності за позовами залізниць до відправників.

Відповідно до статті 5 Угоди (в редакції Змін і доповнень від 06.06.2014) за відсутності відповідних положень в даній Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій правомочна особа реалізує свої права.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України).

Статтею 137 Статуту залізниць України визначено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Частиною 2 ст. 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення щодо строків давності у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у справі № 911/4080/16, яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів), справа № 906/429/17 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, ч. 2 ст. 302 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 906/429/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України про стягнення 154 198,50 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.