Рішення

від 17.04.2018 по справі 591/2229/16-ц

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/2229/16-ц

Провадження № 2/591/31/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2018 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в м. Суми справу №591/2229/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої Сумської державної нотаріальної контори, за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_4, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 просить встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вказує, що не звернулася у встановлений законом строк до нотаріальної контори з поважних причин, оскільки на той час проживала у м. Луганську, про смерть батька їй стало відомо лише наприкінці січня 2016 року, оскільки сам ОСОБА_5 через свою хворобу не міг спілкуватися засобами зв'язку, а його співмешканка ОСОБА_2 скрила від неї факт смерті її батька. Хоча в грудні 2014 року позивач приїздила до м. Суми і стала на облік як внутрішньо переміщена особа, проте, одразу ж повернулася в м. Луганськ, де перебувала до серпня 2015 року. В той час її чоловік тяжко хворів, отже, вона займалася його лікуванням, і лише після його смерті в листопаді 2015 року, в грудні 2015 року знову приїхала в м. Суми і намагалася додзвонитися ОСОБА_2, щоб дізнатися про стан здоров'я батька, проте, відповідачка на телефонні дзвінки не відповідала, і фактично змогла дізнатися про смерть батька лише наприкінці січня 2016 року. Крім того, перебуваючи в зоні проведення АТО, в будь-якому випадку вона була позбавлена можливості подати у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини. Отже, просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини три місяці.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали. Позивач пояснила суду, що не звернулася у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька з поважних причин, оскільки їй не було відомо про його смерть. Лише в грудні 2015 року вона зателефонувала в лікарню за місцем мешканням батька та дізналася по телефону від дільничного лікаря про те, що він помер, і приїхала в м. Суми. Крім того, пояснила, що в м. Луганську, де вона на той час мешкала, проводилася антитерористична операція, був порушений мобільний зв'язок та не працювали нотаріальні контори та інші державні органи, а вона в цей час змушена була доглядати за своїм хворим чоловіком, який потребував лікування, і помер в листопаді 2015 року. Пояснила також, що у зв'язку із такими обставинами, на той час не мала наміру оформляти спадщину.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Відповідачка пояснила, що з 1979 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_5, який за свого життя ніколи не згадував про те, що у нього є донька. Коли позивачка вперше приїхала до них додому у вересні 2013 року, то ОСОБА_5 вже був тяжко хворий і свою доньку не впізнав. З 2012 року він був інвалідом І - А групи з приводу психічних розладів. Вона весь час, до самої смерті доглядала за своїм чоловіком. Позивачка з 2013 році двічі висилала їм з чоловіком кошти на лікування свого батька, проте, в лютому 2014 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 помер, відповідачка грошовий переказ не отримала, відправивши гроші назад позивачу. Коли позивачка їй зателефонувала, то відповідач пояснила їй по телефону, що її батько помер в січні, тому гроші вона отримувати не буде. Вважала, що позивачка мала можливість подати заяву про прийняття спадщини, оскільки лише з жовтня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини, м. Луганськ надано статус населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а всі надані позивачем докази щодо хвороби її чоловіка ОСОБА_6, датовані вже після спливу шестимісячного строку. Крім того, вважала, що не можна вважати поважною причиною пропуску цього строку той факт, що спадкоємцю не було відомо про смерть спадкодавця, на який посилається сама позивач.

Представник Першої Сумської державної нотаріальної контори, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає не задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, згідно із свідоцтвом про смерть, (а.с.11), відкрилася спадщина на належне йому майно. Той факт, що ОСОБА_5 є батьком позивача, підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.10). В подальшому прізвище позивача було змінено у зв'язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с.12). Чоловік позивачки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.13).

Позивач не звертався до нотаріальної контори для оформлення права на спадкове майно, але фактично пропустив встановлений законом строк на прийняття спадщини.

Позивач постійно проживав у м. Луганську, проте, в грудні 2014 року був взятий на облік в м. Суми як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою від 01.12.2014 року (а.с.9). Позивачем надано суду також довідку від 04.05.2016 року Сумського об'єднаного УПФУ Сумської області про те, що вона перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІ групи загального захворювання (а.с.21).

Позивачем надані довідки з медичних установ про хворобу її чоловіка в період з 01.09.2015 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.14-17).

Як вбачається з копій поштових квитанцій від 21.10.2013 р., від 28.12.2013 р. від 14.02.2014 р., позивач направляла із м. луганська в м. Суми кошти поштовим переказом на ім'я ОСОБА_2 за адресою, яку написала для позивача власноручно відповідачка (а.с. 19), в сумах 500 грн., 300 грн. та 300 грн. (а.с.18). Як встановлено в судовому засіданні, ці кошти направлялися відповідачу для лікування батька позивача ОСОБА_5, і останній переказ не був отриманий відповідачкою, оскільки ОСОБА_5 помер. Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2, вона не отримала останній поштовий переказ в лютому в сумі 300 грн. і в телефонній розмові в лютому 2014 року з позивачкою пояснила їй, що повертає цей переказ назад, оскільки ОСОБА_5 помер в ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як вбачається з копій виписок та довідок із медичних установ, ОСОБА_5 з 18.12.2013 року був інвалідом І-А групи безтерміново, а з 2005 року до дати смерті проходив систематичне амбулаторне та стаціонарне лікування (а.с.100-103).

Згідно листа інформаційної довідки зі спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена за заявою ОСОБА_2, яка отримала спадщину у виді ? частки квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.93), та належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.98). В подальшому ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на ? частку цієї квартири в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 (а.с.94).

Правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані ст.ст. 1261, 1269, 270, 1272 ЦК України.

Позивач та відповідач відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями за законом першої черги.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ч. 1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 712/656/15-ц в постанові від 12.02.18 дотримався правового висновку, зробленого раніше у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову, в якому позивач просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька. ВС зазначив у своїй постанові: як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Позивач свою позовну заяву обґрунтував тим, що йому не було відомо про смерть батька аж до кінця січня 2016 року, оскільки сам ОСОБА_5 через свою хворобу не міг спілкуватися засобами зв'язку, а ОСОБА_2 скрила від неї факт смерті її батька. В судовому засіданні позивач надала суду інші пояснення щодо причин неприйняття спадщини у встановлений законом строк, пояснивши, що вона в цей час змушена була доглядати за своїм хворим чоловіком, який потребував лікування, і помер в листопаді 2015 року. Пояснила також, що у зв'язку із такими обставинами, на той час не мала наміру оформляти спадщину. Крім того, послалася на те, що в м. Луганську, де вона на той час мешкала, проводилася антитерористична операція, був порушений мобільний зв'язок та не працювали нотаріальні контори та інші державні органи.

Суд не може взяти до уваги ці пояснення, оскільки вони спростовуються доказами у справі, зокрема, показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, письмовим доказом - довідкою від 01.12.2014 року про взяття позивача на облік в м. Суми як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, копією квитанції про направлення та повернення поштового переказу від 14.02.2014 р. на суму 300 грн.

Так, свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що працює дільничним лікарем та постійно здійснювала медичний нагляд та надавала медичну допомогу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до самої його смерті. В міській лікарні № 5, де вона працює, ці пенсіонери перебували на обліку як одинокі громадяни. Жодного разу ОСОБА_5 не згадував, що у нього є донька. Тому, коли на початку весни 2014 року по міському службовому номеру телефону до неї зателефонувала жінка та представилася донькою ОСОБА_5 і просила повідомити його домашній номер телефону, свідок дуже здивувалася, а потім повідомила цій жінці, що ОСОБА_5 помер в ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Пояснила, що точно не пам'ятає дату цієї розмови, але може впевнено стверджувати, що в той час пройшло не більше двох місяців з дня смерті ОСОБА_5

У судовому засіданні позивач не заперечувала проти показів свідка ОСОБА_7, проте, пояснила, що ця телефонна розмова між нею та свідком мала місце не весною 2014 року, а восени 2014 року.

Аналізуючи всі наведені вище докази в сукупності, суд дійшов висновку, що пояснення відповідача узгоджуються з наведеними доказами, а пояснення позивача є суперечливими і спростовуються вказаними доказами.

Крім того, суд враховує також те, що навіть якщо спадкоємець не знав про смерть спадкодавця, цей факт сам по собі не можна вважати поважною причиною пропуску встановленого законом строку звернення із заявою про прийняття спадщини. Тим більше, сам позивач в судовому засіданні пояснювала, що у зв'язку із хворобою її чоловіка, за яким вона до самої його смерті у листопаді 2015 року здійснювала догляд, на той час вона не мала наміру оформляти спадщину. В той же час, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту хвороби чоловіка та здійснення позивачкою догляду за ним саме в той період, коли за законом ОСОБА_1 мала право подати заяву про прийняття спадщини, тобто до 30.06.2014 року.

Суд також не може взяти до уваги пояснення позивача про те, що оскільки у м. Луганську, де вона постійно мешкала, здійснювалася антитерористична операція, та м. Луганськ був віднесений до окупованих територій, то вона не мала змоги у встановлений законом строк подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Як вбачається із ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з Розпорядженням КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, м. Луганськ було включено до вказаного переліку.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивачка мала право на звернення із заявою про прийняття спадщини в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року до 30.06.2014 року. Місто Луганськ було включено до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, лише 30.10.2014 року, у грудні 2014 року позивачка приїздила до м. Суми, де була взята на облік як переміщена особа, але і тоді не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою, а також і до цього часу не була позбавлена можливості направити таку заяву до нотаріальної контори, скориставшись потовим зв'язком, хоча ще у лютому-березні 2014 року направляла та отримувала назад поштовий переказ.

На думку суду, позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, отже, в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю у повному обсязі.

Враховуючи зазначене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1261, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), Першої Сумської державної нотаріальної контори (місцезнаходження м. Суми, просп. Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02900386) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовити повністю у зв'язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17 квітня 2018 року.

Суддя О.В.Грищенко