Постанова

від 17.04.2019 по справі 591/2229/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 591/2229/16

провадження № 61-41241св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач 1 - ОСОБА_6,

відповідач 2 - Перша Сумська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Грищенко О. В. від 13 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С. від 25 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, Першої Сумської державної нотаріальної контори, в якому просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7, який проживав по АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 Зазначала, що вона у встановлений законом строк не змогла звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживала у м. Луганськ, тобто в зоні проведення АТО. Про смерть батька їй стало відомо лише наприкінці січня 2016 року. ОСОБА_6 її не повідомляла про смерть батька. У грудні 2014 року вона приїздила до м. Суми щоб стати на облік як внутрішньо переміщена особа, але одразу повернулася до м. Луганськ, оскілки займалася лікуванням чоловіка, який на той час хворів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність суб'єктивних та непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини в установлений шестимісячний строк, а підстави, на які посилається позивач, не можна вважати поважними причинами пропуску такого строку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, оскільки нею, відповідно до положень статті 1272 ЦК України, не надано суду доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що у неї були перешкоди для прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті батька у період з 30 січня 2014 року по 30 липня 2014 року, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини. Указує, що перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк є проведення антитерористичної операції в м. Луганськ з 14 квітня 2014 року, оскільки у вказаний період вона проживала у м. Луганськ. У вказаному населеному пункті органи державної влади тимчасово не здійснювали свої повноваження, не працювали нотаріальні контори, був відсутній поштовий, телефонний та мобільний зв'язок, не було транспортного сполучення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 591/2229/16-ц з Зарічного районного суду м. Суми.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указує на те, що суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані судові рішення, належним чином дослідили всі обставини по справі, тому підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 18 вересня 1979 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на Ѕ частину вище вказаної квартири.

04 липня 2014 року ОСОБА_6 звернулася до Першої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7

З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04 липня 2014 року вбачається, що Першою Сумською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_7

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2014 року вбачається, що ОСОБА_6 є спадкоємницею спадкового майна після смерті ОСОБА_7, а саме Ѕ частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому ОСОБА_6 зареєструвала право власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_7

Також суд установив, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4.

ОСОБА_4 зареєстрована та проживала у м. Луганськ з 18 серпня 1990 року.

З довідки управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 01 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_4 взята на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м. Суми.

Відповідно до довідки Сумського об'єднання УПФ України Сумської області від 04 травня 2016 року, ОСОБА_4 знаходиться на обліку в Сумському об'єднаному УПФУ Сумської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідом ІІІ групи.

Суд також установив, що 21 жовтня 2013 року, 28 грудня 2013 року, 14 лютого 2014 року ОСОБА_4 направляла з м. Луганськ у м. Суми кошти поштовим переказом на ім'я ОСОБА_6 за адресою, яку власноручно написала відповідач, в сумі 500 грн, 300 грн та 300 грн на лікування батька.

ОСОБА_4 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця у встановлений законом шестимісячний строк.

Як на причину поважності пропуску цього строку в позовній заяві посилалася на те, що дізналася про смерть батька тільки у січні 2016 року, оскільки вона з ОСОБА_6 не спілкувалася. Крім того, проживала у м. Луганськ, де проводилась антитерористична операція.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкодавця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_4 на обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини посилається на те, що у встановлений законом строк вона не змогла подати заяву до нотаріальної контори, оскільки в м. Луганськ, де вона постійно проживала, з 14 квітня 2014 року здійснювалася антитерористична операція та вказане місто відносилося до окупованих територій. Крім того. Позивач вказувала, що з 30 січня 2014 року до січня 2016 року їй не було відомо про смерть батька.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_4 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини. При цьому суди правильно зазначили про те, що необізнаність позивач про смерть спадкодавця також не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки сама по собі ця обставина, без встановлення інших об'єктивних обставин, не свідчить про поважність пропуску спадкоємцем цього строку.

Також судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги твердження позивача про неможливість у встановлений законом шестимісячний строк подати заяву про прийняття спадщини через проведення у м. Луганськ антитерористичної операції, оскільки як було встановлено судами попередніх інстанцій до листопада 2014 року Луганська область, в тому числі і м. Луганськ, мала поштове сполучення з іншими регіонами України і працювали державні органи, тому позивач не була позбавлена можливості направити заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори поштовим зв'язком у передбачений законом шестимісячний строк. Крім того, у грудні 2014 року позивач приїздила до м. Суми, де була взята на облік Сумським об'єднанням УПФУ Сумської області як переміщена особа, але і тоді не звернулась до нотаріуса з відповідною заявою.

За встановлених обставин та вимог закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, оскільки нею, відповідно до положень статті 1272 ЦК України, не надано суду доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило