Постанова

від 25.06.2018 по справі 591/2229/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м.Суми

Справа №591/2229/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/1024/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, Перша Сумська державна нотаріальна контора,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року в складі судді Грищенко О.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 17 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Першої Сумської державної нотаріальної контори, в якому просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, який проживав по АДРЕСА_1 з ОСОБА_2

Зазначала, що вона у встановлений законом строк не змогла звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживала у м. Луганськ, тобто в зоні проведення АТО. Про смерть батька їй стало відомо лише наприкінці січня 2016 року. ОСОБА_2 її не повідомляла про смерть батька.

У грудні 2014 року вона приїздила до м. Суми щоб стати на облік як внутрішньо переміщена особа, але одразу повернулася до м. Луганськ, оскільки займалася лікуванням чоловіка, який на той час тяжко хворів.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що у неї були перешкоди для прийняття спадщини протягом шести місяці після смерті батька у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини. Вказує, що перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк є проведення антитерористичної операції в м. Луганськ з 14 квітня 2014 року, оскільки у вказаний період вона проживала у м. Луганськ. У вказаному населеному пункті органи державної влади тимчасово не здійснювали свої повноваження, не працювали нотаріальні контори, був відсутній поштовий, телефонний та мобільний зв'язок, не було транспортного сполучення.

Представником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року залишити без змін. Вказувала, що наведені позивачем доводи на підтвердження поважності причин пропуску передбаченого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 не доводять ту обставину, що ОСОБА_1 упродовж шестимісячного строку мала об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 1979 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а.с. 80).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира по АДРЕСА_1 (а.с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 вищевказаної квартири.

04 липня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Першої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (а.с. 34).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04 липня 2014 року вбачається, що Першою Сумською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (а.с. 95).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємицею спадкового майна після смерті ОСОБА_3, а саме 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 93). У подальшому ОСОБА_2 зареєструвала право власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 94).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 (а.с. 10), яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 12).

ОСОБА_1 зареєстрована та проживала у м. Луганськ з 18 серпня 1990 року (а.с. 5-6).

З довідки управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 01 грудня 2014 року № 5924001827 вбачається, що ОСОБА_1 взята на облік як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м. Суми (а.с. 9).

Відповідно до довідки Сумського об'єднання УПФ України Сумської області від 04 травня 2016 року № 12685, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Сумському об'єднаному УПФУ Сумської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи (а.с. 21).

Судом також встановлено, що 21 жовтня 2013 року, 28 грудня 2013 року, 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 направляла з м. Луганськ у м. Суми кошти поштовим переказом на ім'я ОСОБА_2 за адресою, яку власноручно написала відповідач, в сумі 500 грн., 300 грн. та 300 грн. на лікування батька (а.с. 18-19).

ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця у встановлений законом шестимісячний строк.

Як на причину поважності пропуску цього строку в позовній заяві посилалася на те, що дізналася про смерть батька тільки в січні 2016 року, оскільки вона з ОСОБА_2 не спілкувалася. Крім того, проживала у м. Луганськ, де проводилась антитерористична операція.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних та непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк, а підстави, на які посилається позивач, не можна вважати поважними причинами пропуску такого строку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 на обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини посилалася на те, що у встановлений законом строк вона не змогла подати заяву до нотаріальної контори, оскільки у м. Луганськ, де вона постійно проживала, з 14 квітня 2014 року здійснювалася антитерористична операція та вказане місто відносилося до окупованих територій. Крім того, позивач вказувала, що з 30 січня 2014 року до січня 2016 року їй не було відомо про смерть батька.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних, непереборних та істотних труднощів, що перешкоджали ОСОБА_1 звернутися вчасно із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Крім того, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд правильно не взяв до уваги твердження позивача про неможливість у встановлений законом шестимісячний строк подати заяву про прийняття спадщини через проведення у м. Луганськ антитерористичної операції.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до додатку № 1 вищевказаного розпорядження включено м. Луганськ.

Відповідно до приписів підпунктів 3.3- 3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, заява про прийняття спадщини спадкоємцем може бути надіслана поштою до нотаріальної контори, але справжність підпису спадкоємця на такій заяві має бути нотаріально засвідченою.

Отже, до листопада 2014 року Луганська область, в тому числі і м. Луганськ, мала поштове сполучення з іншими регіонами України і працювали державні органи, тому позивач не була позбавлена можливості направити заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори поштовим зв'язком у передбачений законом шестимісячний строк.

Крім того, у грудні 2014 року позивач приїздила до м Суми, де була взята на облік Сумським об'єднаним УПФУ Сумської області як переміщена особа, але і тоді не звернулась до нотаріуса з відповідною заявою.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неможливість вчасного подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 до нотаріальної контори у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 через проведення у м. Луганськ антитерористичної операції є безпідставними і зазначена обставина не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона дізналася про смерть батька лише у січні 2016 року, не заслуговують на увагу та спростовуються показаннями свідка - лікаря ОСОБА_7 в суді першої інстанції про те, що у телефонній розмові з позивачем на весні 2014 року вона повідомила про смерть її батька.

Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що останній грошовий переказ, відправлений ОСОБА_1 на адресу спадкодавця у лютому 2014 року в розмірі 300 грн., не був отриманий відповідачем, а був повернутий, оскільки ОСОБА_3 помер, про що в телефонному режимі відповідач повідомила позивачу.

За встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки нею, відповідно до положень ст. 1272 ЦК України, не надано суду доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І.Криворотенко

С.С.Ткачук