Рішення

від 12.04.2018 по справі 297/2347/17

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2347/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., представника позивачів за договором - адвоката ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2 за ордером - адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатської області за довіреністю - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до відділу у ОСОБА_8 районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що їм, позивачам, належить на праві спільної часткової власності по 1\2 частці кожній житловій будинок за адресою м.Берегове, вул.Вузька, 19, під яким і навколо якого знаходиться земельна ділянка, площею 0,1000га, загороджена парканом. Вказаною земельною ділянкою вони користуються відкрито та безперервно вже близько 20 років.

В липні 2017 року позивачі уклали договір на розроблення проектної документації на земельну ділянку та при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього у зв'язку з перетином ділянки позивачів з іншою ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, площа співпадає на 35,673%.

Згідно інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку місце розташування спірної земельної ділянки вказана адреса позивачів - м.Берегове. вул. Вузька, 19, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0397га, та вона знаходиться на огороді позивачів.

Посилаючись на вимоги ст.152 ЗК України та на ч.6 ст.16 Закону України Про державний земельний кадастр позивачі вважали, що їх права на землю порушенні, тому просили скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 в Державному земельному кадастрі шляхом скасування даного кадастрового номеру.

30 листопада 2017 року ухвалою суду за клопотанням представника позивачів - ОСОБА_1 замінено неналежного відповідача відділ у ОСОБА_8 районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатської області на відповідача ОСОБА_2, за заявою якої був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на спірну ділянку за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_8 міську раду (53-54).

Також ухвалою суду від 30.11.2017 року задоволено заява представника ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_8 міській раді затверджувати проект землеустрою та передавати у власність спірну ділянку в м.Берегове, вул.Вузька, 19, до набрання судовим рішенням законної сили по вказаній справі (а.с. 55-56).

16 січня 2018 року ухвалою суду за клопотанням представника позивачів залучено до участі у справі за даним позовом як співвідповідачів ОСОБА_8 міську раду та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (а.с. 143-144).

У тому же судовому засіданні також за клопотанням представника ОСОБА_1 ухвалами суду витребувано із відділу у ОСОБА_8 районі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатської області технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, за адресою м.Берегове, вул.Вузька, 19, замовником якої є відповідачка ОСОБА_2, для огляду, та вирішено викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 139-140, 141-142).

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 в порядку ст.178 ЦПК України подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у позову, та копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2. У відзиву вказано, що ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_8 міської ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку ст. 14 Конституції України, ст.ст.78, 81, 116, 118, 121 ЗК України. При цьому, вона виходила з того, що ні в Публічній кадастровій карті, ні в Державному земельному кадастрі інформації про права на земельну ділянку зазначено не було, тобто вона була вільна від права на неї будь-яких третіх осіб. У зв'язку з цим рішенням ОСОБА_8 міської ради № 590 від 17.02.2017 року було обґрунтовано надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На підставі вказаного рішення на замовлення ОСОБА_2 було виготовлено та погоджено проект землеустрою, отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації та подано заяву до ОСОБА_8 міської ради про його затвердження. Отже, відповідачкою було повністю дотримано процедуру оформлення земельної ділянки у приватну власність.

Оскільки у позивачів відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, яка самовільно була ними огороджена, тому відсутній факт порушення їх прав, тобто відсутній предмет спору. Крім того, позивачі у порядку ст.344 ЦК України та ст.119 та ст.118 ЗК України не звернулись до органу місцевого самоврядування щодо оформлення права на земельну ділянку за набувальною давністю. Крім того, ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки не наділена повноваженнями щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки. (а.с. 67-70, 71-129).

У відповіді на відзив представник позивачів - адвокат ОСОБА_1 вказав, що позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 бажають встановити фактичні межі земельної ділянки, яка вже тривалий час перебуває у їхній власності та користуванні, тобто виготовити проект землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, після цього і будуть внесені відомості до Публічної кадастрової карти і в Державний земельний кадастр. При цьому, відповідачка ОСОБА_2 бажає виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та повинна була оглянути місце, де розташована дана земельна ділянка і тоді помітила б, що за тією ж адресою знаходиться житловий будинок позивачів, а спірна земельна ділянка огороджена. Щодо оформлення права власності на земельну ділянку, то позивачі змогли це розпочати після оформлення права власності на житловий будинок в 2017 році. Спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 не може бути передана у власність відповідачки ОСОБА_2 і відповідна державна реєстрація повинна бути скасована, так як її фактичними користувачами та власниками згідно до ч.1 ст.120 ЗК України є позивачі, яка є загородженою парканом, та якою користуються понад 20 років, дана земельна ділянка не є ні у державній, ні у комунальній власності. Крім того, вказана земельна ділянка має ідентичні адресу, адресі житлового будинку позивачів, що є неприпустимо, крім того, на акті погодження меж у матеріалах проекту землеустрою ОСОБА_2 відсутній підпис ОСОБА_6, зазначеної землекористувачем сусідньої ділянки, що є також суттєвим порушенням. Оскільки скасування державної реєстрації цієї ділянки зачіпає права ОСОБА_2, тому вона, як вказує представник позивачів, вірно вказана відповідачкою у справі (а.с. 149-151).

Через канцелярію суду 13.02.2018 року представник позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову, мотивував тим, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, яку бажає ОСОБА_2 отримати у власність, не може бути їй передана і відповідна державна реєстрація повинна бути скасованою з наступних підстав:

1)Зазначена земельна ділянка є частиною земельної ділянки позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є фактичними користувачами та власниками;

2)ОСОБА_2 не мала права просити передати їй у власність земельну ділянку, яка не є ні у державній, ні у комунальній власності;

3)Передача ОСОБА_2 такої ділянки ущемляє права позивачів та зумовлює незаконне вилучення у них більше третини законно належної їм ділянки, яка є загородженою, та якою вони користуються понад 20 років;

4)Зазначена земельна ділянка має адресу ідентичну адресі будинку, а відповідно і адресі земельної ділянки позивачів, що є неприпустимим;

5)На акті погодження меж, наявному у проекті землеустрою, відсутній підпис, зазначеної землекористувачем сусідньої ділянки - ОСОБА_6, що є суттєвим порушенням.

Отже, відповідачка ОСОБА_2 має незаконну технічну документацію із землеустрою, та для відновлення порушених прав на землю позивачів у порядку ст.152 ЗК України слід скасувати державну реєстрацію згідно до ч.6 ст.16 Закону України Про державний земельний кадастр з метою реєстрації ними за собою своєї земельної ділянки (а.с. 153-157).

Ухвалою райсуду від 21.02.2018 року заява про зміну підстав позову представника позивачів ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки в порядку ч.3 ст. 49 ЦПК України була прийнята для розгляду по суті (а.с. 171-172).

Позивачі та їх представник - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві про зміну підстави позову. Так, позивачі ствердили, що більше 20 років користуються спірною земельною ділянкою, яка була огороджена парканом із залізобетонних труб по периметру з натягнутою на них залізною сіткою.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити, навів обґрунтування вказані у відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатської області - ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на замовлення відповідачки ОСОБА_2 було виготовлено та погоджено проект землеустрою, отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації та подано заяву до ОСОБА_8 міської ради про його затвердження. Отже, відповідачкою було повністю дотримані всі вимоги земельного законодавства для оформлення вільної земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Представник відповідача ОСОБА_8 міської ради за довіреністю ОСОБА_15 вирішення позовних вимог залишив на розсуд суду, при цьому пояснив, що спірна земельна ділянка, на яку просять позивачі скасувати державну реєстрацію знаходиться в комунальній власності, так як відповідачки ОСОБА_2 був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, однак на даний час він не затверджений. Факт користування позивачами спірною земельною ділянкою повинен був виявити землевпорядник при виготовлення землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в ході її замірів та встановлення меж.

Отже, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Власниками житлового будинку за адресою м.Берегове, вул.Вузька, 19, по 1\2 частини є позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та вказану обставину відповідачі не заперечують. Так, право власності за позивачкою ОСОБА_7 зареєстровано 24.01.2002 року, а за позивачкою ОСОБА_6 за померлим спадкоємцем зареєстровано 03.07.2017 року (а.с. 27-28, 29-30).

На замовлення позивачів була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1000га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10-30).

Однак, при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього у зв'язку з перетином ділянки позивачів з іншою ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, площа співпадає на 35,673% (а.с. 7).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 зареєстрована на підставі рішення ОСОБА_8 міської ради № 590 від 17.02.2017 року Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою м.Берегове, по вул.Вузька, 19 , та відповідачкою ОСОБА_16 виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 8, 41, 75-129).

Допитані в якості свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є сусідами, мешканцями вулиці Вузької, а у допитаного свідка ОСОБА_9 по даній вулиці проживають батьки, ствердили, що близько 20 років площа земельної ділянки позивачів не змінювалась, складає близько 10 соток, огорожа - паркан не змінювався, тобто підтвердили аргумент позивачів, що в їх користуванні знаходиться вже тривалий час - біля 20 років і спірна земельна ділянка, на яку претендує відповідачка ОСОБА_2. Свідок ОСОБА_14 - інженер-землевпорядник, який виготовив позивачам технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) показав, що орієнтовно площа огородженою земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивачів, складає 12 соток. Огорожа виготовлена із залізобетонних стовпчиків по периметру з натягнутою на них залізною сіткою.

Допитаний в якості свідка начальник управління комунального майна та земельних відносин ОСОБА_8 міськради ОСОБА_17 в суді пояснив, що в липні 2017 року за розпорядженням міського голови була створена тимчасова комісія про фіксування меж земельної ділянки ОСОБА_2, яка подала заяву, що не можє погодити межі із сусідніми землекористувачами. Як член згаданої комісії він був на місці за адресою м.Берегове, вул.Вузька, 19, для огляду та фіксації меж земельною ділянки, площею 0,0397га, громадянки ОСОБА_2. Комісією, дійсно, було встановлено, що частина даної земельної ділянки самовільно огороджена сіткою та стовпами позивачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та використається як огород.

До вказаних правовідносин слід застосувати наступні норми права.

Так, абзац 1 частини 1 та частини 2, 3 та 5 ст.116 ЗК України згідно якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, судом дійсно встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не відповідає вимогам ч. 6 ст.118 ЗК України, оскільки відсутнє в ньому погодження позивачів про вилучення від них спірної земельної ділянки. Так, згідно даної норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Тобто, без вилучення земельної ділянки від позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідачка ОСОБА_16 не мала право подавати заяву про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність, а відповідач - ОСОБА_8 міська рада передавати її має права відповідачці ОСОБА_2 лише в разі припинення права користування нею позивачами.

Згідно до частин 1 і 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, на сьогоднішній день, право володіння і користування позивачів на спірну земельну ділянку вказаними діями слід вважати порушеним.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до частин 1 і 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, суд приходить до висновку, що застосуванню підлягає ч.2 і пункти а і д ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України, згідно яких власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.6 ст. 16 Закону України Про державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно підпункту 3 пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать: здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд оцінив кожний аргумент, наведений учасникам справи приходить до висновку, що позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений судовий збір позивачкою ОСОБА_7 у розмірі 977 гривень підлягає стягнення пропорційно з відповідачів в її користь (а.с. 1, 48).

Керуючись ст. 15 ЦК України, ст.116, ч. 6 ст.118, ч.2, ч.3 ст. 152 ЗК України, ч.6 ст. 16 Закону України Про державний земельний кадастр , підпункту 3 пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, ч.7 ст. 158, ст.ст. 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

р і ш и в :

Позов ОСОБА_6, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ОСОБА_7, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, до ОСОБА_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, ОСОБА_8 міської ради, м.Берегове, вул.Богдана Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683, ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатській області м.Ужгород, пл.Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716, про скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, місце розташування Закарпатська область, м.Берегове, вул.Вузька, 19, в Державному земельному кадастрі шляхом скасування даного кадастрового номеру.

Стягнути з ОСОБА_2, з ОСОБА_8 міської ради та з ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Закарпатської області в користь ОСОБА_7 судовий збір по 325 (триста двадцять п'ять) гривень 67 копійок з кожного.

Захід забезпечення позову згідно ухвали Берегівського районного суду від 30.11.2017 року про заборону ОСОБА_8 міській раді затверджувати проект землеустрою та передавати у власність спірну ділянку в м.Берегове, вул.Вузька, 19, продовжує діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи (а.с. 55-56).

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказаний захід забезпечення позову діє до повного виконання судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_18.