Рішення

від 02.11.2006 по справі 16/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2006 р.                                                                                                  Справа № 16/94

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд ост Компані"

до відповідача  Відкрите акціонерне товариство "Лубнифарм"

про стягнення грошових коштів в сумі 194 083,90 грн.

Суддя  Тимощенко О.М.

Представники сторін: 

Від позивача  Приблуда Є.В.

Від відповідача не з"явився

        Строки розгляду справи було продовжено згідно клопотань представників сторін на підставі п.4 ст.69 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 194 083,90 грн., в т.ч. 119 987,50 грн. – сума боргу за договором №29-С від 07.08.03 року, нарахувань індексу інфляції у розмірі –60 694,75 грн., та 10 263,65 грн. –3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. .

Відповідач у відзиві на позов та його представник, в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував посилаючись на той факт, що заборгованість перед позивачем відсутня.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

7 серпня 2003 року між сторонами був укладений договір на поставку продукції №29–С, згідно якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до умов п.1.2 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, за специфікацією або накладною.

Відповідач відповідно до п.3.3 договору зобов'язаний здійснювати оплату в строк, встановлений в специфікації на продукцію або накладних.  

Згідно умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 234 987,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: ВН 1-00000431 від 12.08.03р. на суму 82 620,00 грн.; ВН 1-00000467 від 19.08.03 р. на суму 68 750,00 грн.; ВН 1-00000474 від 22.08.03р. на суму 9 180,00 грн.; ВН 1-00000542 від 26.09.03 р. на суму 30 000,00 грн.;ВН 1-00000545 від 29.09.03р. на суму 15 075,00 грн.; ВН 1-00000577 від 08.10.03р. на суму 25 920,00 грн.; ВН 1-00000681 від 27.11.03 р. на суму 3 442,50 грн. Товар відповідач отримав через своїх представників, а саме: Чорнухіна О.І.–на підставі довіреностей серії ЯЖТ № 384066 від 19.08.2003 р., серії ЯЖТ № 384080 від 21.08.2003 р., серії ЯЖЯ № 031312 від 25.09.2003 р., серії ЯЖЯ № 031321 від 29.09.2003 р., серії ЯЖЯ № 031353 від 07.10.2003 р., та Тараном В.О. –на підставі довіреності серії ЯЗБ № 948386 від 27.11.2003 р. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

     Згідно п. 4 Перехідних положень  Цивільного   кодексу  України цей кодекс застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

       Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Частина вартості поставлено позивачем товару було оплачено у сумі 115 000,00 грн., що не спростовується сторонами, та підтверджується банківськими виписками від 19.02.2004р. на суму 100 000,00 грн. та від 17.06.2004р. на суму 15 000,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, на день подачі позову за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 119 987,50 грн.

Відповідачем, в якості доказів своєї позиції про відсутність заборгованості, надав до суду копії банківських виписок про перерахування коштів по платіжним дорученням: №391 від 18.02.04р. на суму 41 330,50 грн. оплата за товар по накл. №431 від 12.08.03р.; №392 від 18.02.04р. на суму 41 330,50 грн. оплата за товар по накл. №431 від 12.08.03р.; №411 від 19.02.04р. на суму 50 000,00 грн. оплата за товар по накл. №431 від 12.08.03 р.; №412 від 19.02.04р. на суму 50 000,00 грн. оплата за товар по накл.№431 від 12.08.03 р.; №476 від 24.02.04р. на суму 50 000,00 грн. оплата за товар по накл. №431 від 12.08.03р.; №477 від 24.02.04р. на суму 50 000,00 грн. оплата за товар по накл. №467 від 19.08.03 р.; №478 від 24.02.04р. на суму 57 736,15 грн. оплата за товар по накл. №542, №545 від 26.09.03р. Крім того, відповідач зазначає, що в платіжних дорученнях №411 від 19.02.04р. та №412 від 19.02.2004р. було виправлено призначення платежу, а зобов'язання за видатковою накладною №681 від 27.11.2003р. вже були предметом судового розгляду у справі №12/297.

Відповідно до вимог ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На вимогу ст.17 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 року №2346-III  Правлінням Національного банку України 21 січня 2004 року прийнято постанову №22 „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, п.3.8 якої зазначено, що реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, та він відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

В процесі розгляду справи суд неодноразово зобов'язував відповідача надати копії документів які б засвідчили факт оплати товару по кожній з накладних вказаних у позові, але зазначена вимога відповідачем виконана не була.

У зв'язку з цим, суд вважає, що згідно платіжних доручень № 391 від 18.02.04 та № 392 від 18.02.04 відповідач оплатив товар поставлений позивачем по накладній ВН 1-00000431 від 12.08.03 р. на суму 82 620,00 грн. Кошти перераховані згідно платіжного доручення № 478 від 24.02.04 (в частині 12 661,15 грн) суд не вважає як оплату за товар поставлений за договором № 29-С від 07.08.03 р, оскільки товар поставлений позивачем за видатковими накладними ВН 1-00000542 від 26.09.03 р. та ВН 1-00000545 від 29.09.03 коштував 45 075,00 грн.

Кошти ж перераховані згідно платіжних доручень № 411 від 19.02.04, № 412 від 19.02.04, № 476 від 24.02.04 судом також не приймаються до уваги як оплата за товар поставлений за договором №29-С від 07.08.03 р, оскільки видаткова накладна ВН 1-00000431 від 12.08.03 р. вже була оплачена.

Крім того, як  встановлено судом до укладання договору № 29-С від 07.08.03 р. між сторонами існували господарські відносини і відповідач мав заборгованість перед позивачем. В матеріалах справи є оригінал акту звірки (підписаний головним бухгалтером ВАТ „Лубнифарм” та скріплений печаткою товариства) в якому відповідач визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 386 117,50 грн., станом на 07.08.03 р. (тобто на момент укладання договору № 29-С від 07.08.03 р.).

У зв'язку з цим, кошти перераховані згідно платіжних доручень № 411 від 19.02.04, № 412 від 19.02.04, № 476 від 24.02.04, та № 478 від 24.02.04 (в частині 12 661,15 грн.) позивач правомірно зарахував в погашення заборгованості, яка існувала на момент проведення розрахунків.

Судом не береться до уваги наданий відповідачем лист № 238 від 19.06.06 р. в якому ВАТ „Лубнифарм” просить змінити призначення платежу у платіжному дорученні № 411 від 19.02.04 р. вважати правильним як оплату за сировину по накладних № ВН 1-00000467 від 19.08.03 р, № ВН 1-00000474 від 22.08.03 р, № ВН 1-00000681 від 27.11.03 р, а призначення платежу у платіжному дорученні № 412 від 19.02.04 р. просить вважати правильним як оплату за сировину по накладних № ВН 1-00000577 від 08.10.03 р., оскільки не можливо у 2006 році змінити призначення платежу, який було проведено у 2004 році.

Таким чином, відповідачем не доведено факт оплати товару по видаткових накладних: № ВН 1-00000467 від 19.08.03 р, на суму 18 750,00 грн. (50 000,00 було оплачено згідно платіжного доручення № 476 від 24.02.04 р.); № ВН 1-00000474 від 22.08.03 р. на суму 9 180,00 грн.; № ВН 1-00000577 від 08.10.03 р. на суму 25 920,00 грн. На загальну суму 53 850,00 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят грн.00 коп.).

Разом з тим, заборгованість по накладній № ВН 1-00000681 від 27.11.03 р. не може бути врахована, оскільки вона була предметом розгляду у суді по справі №12/297 та на підставі постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду 18.04.2005 року її стягнено з відповідача, і позивач проти цього не заперечує. У зв'язку з цим, провадження в частині стягнення 3 442 ,50 грн. підлягає припиненню у зв'язку з наявністю рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір на підставі п.2 ст.80 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що обов'язок доказування і подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не зміг довести за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування підтвердити факт оплати товару отриманого за договором № 29-С від 07.08.03 р. по накладних № ВН 1-00000467 від 19.08.03 р, на суму 18 750,00 грн., № ВН 1-00000474 від 22.08.03 р. на суму 9 180,00 грн., № ВН 1-00000577 від 08.10.03 р. на суму 25 920,00 грн. внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 53 850,00 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят грн.00 коп.) і тому існують правові підстави для стягнення на користь позивача з відповідача вказаної суми.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проіндексована сума боргу з листопада 2003 р. по вересень 2006 р. становить: 17 275,08 грн. (53 850,00 грн. х 132,08% : 100% = 71 125,08 грн. –53 850,00 грн. = 17 275,08 грн.). Розмір 3% річних, що підлягають до сплати, згідно зі ст. 625 ЦК України становить 4 669,22 грн. (53 850,00 грн. х 3% х 1054 дня :365 = 4 665,03 грн.)

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 75 790,11 грн., як такі, що обґрунтовані та підтверджені наявними доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  525, 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 43, 49, п.2 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

Вирішив:

             1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути в Відкритого акціонерного товариства „Лубнифарм” м.Лубни, вул.Петровського, 16, (р/р 26008217 у відділенні АБ „Полтава-Банк” в м.Лубни, МФО 331508, код ЄДРПОУ 00480951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Норд Ост Компані”, 61166, м.Харків, пр-т Леніна, 25 , поштова адреса: 61022, м.Харків, вул. Архангельська, 6 (р/р 260033013642 в ХВФ АКБ УСБ м.Харкова, МФО 351016, код ЄДРПОУ 30656561) 53 850,00 грн. –заборгованості за поставлену продукцію, 4 665,03 грн. –3% річних, 17 275,08 грн. –інфляційних, 767,90 грн. –витрат по сплаті державного мита та 55,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 3 442 ,50 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову в задоволенні вимог відмовити.

             Суддя                                                                             Тимощенко О.М.

Згідно з оригіналом

помічник судді                                              Нечипоренко А.П.