Постанова

від 21.03.2018 по справі 910/8990/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р. Справа№ 910/8990/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

При секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.

За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року у справі № 910/8990/17 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СБМУ

2) Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-3

про визнання договору від 20.10.2015 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Холдингова компанія Київміськбуд звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СБМУ (відповідача-1) та Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-3 (відповідача-2) про визнання договору відступлення права вимоги від 20.10.2015 недійсним.

Позов мотивовано тим, що спірний договір є недійсним, оскільки, містить ознаки договору факторингу, тоді як жодна зі сторін не є фінансовою установою.

Рішенням Господарського суду міста Києва 11.09.2017 року у справі № 910/8990/17 у задоволені позовних вимог ПрАТ Холдингова компанія Київміськбуд відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПрАТ Холдингова компанія Київміськбуд звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року у справі № 910/8990/17 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ПрАТ Холдингова компанія Київміськбуд задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з не дослідженням матеріалів справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Представник відповідача-1 25.10.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

05.12.2017 представником відповідача-1 подано додатковий відзив на апеляційну скаргу, в якому відпвідач-1 підтримав доводи викладені у відзиві та зазначив, що задоволення позовних вимог призведе до порушення права відповідача-1 на справедливий суд.

19.12.2018 від відповідача-1 в електронному вигляді надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був роздрукований канцелярією суду та долучений до матеріалів справи, в якому зазначено що позов є необґрунтованим, а позивач звертаючись з даним позовом та апеляційною скаргою зловживає своїми процесуальними правами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.01.2018.

25.01.2018 від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У зв'язку з тим, що суддя Гончаров С.А. станом на 26.01.2018 перебував у відпустці, а проведення судового засідання 26.01.2018 у визначеному складі не вбачалось можливим, ухвалою від 25.01.2018 розгляд справи призначено на 01.02.2018 з метою забезпечення основних засад судочинства, зокрема, розумності строків розгляду справи.

01.02.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід колегії суддів: Тарасенко К.В., Гончарова С.А., Іоннікової І.А. від участі у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/8990/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 зупинено провадження у справі для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів у складі: головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А. розглянула заяву про відвід колегії суддів та відмовила у її задоволенні.

Матеріали справи № 910/8990/17 було повернуто колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А., для розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 у зв'язку з перебування судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, на підставі розпорядження № 09.1-08/338/18 визначено новий склад колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А.

20.02.2018 від відповідача-1 в електронному вигляді надійшло клопотання, яке було роздруковане канцелярією суду та долучене до матеріалів справи, в якому відповідач-1 просив врахувати позицію Верховного Суду у справі № 910/7038/17 при розгляді даної справи та прискорити розгляд справи, оскільки, до її розгляду зупинено провадження у іншій справі.

Ухвалою від 13.03.2018 розгляд справи призначено на 21.03.2018.

14.03.2018 від відповідача-1 надійшло клопотання про врахування правової позиції Верховного суду у справі № 910/9195/17 при розгляді даної справи.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача-2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзивів та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

09.04.2010 Акціонерне товариство холдингова компанія Київміськбуд , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Холдингова компанія Київміськбуд (генпідрядник) та Відкрите (наразі - Публічне) акціонерне товариство Трест Київміськбуд-3 (головний підрядник) уклали договір підряду № 5/04/10 на виконання робіт з будівництва підземного паркінгу на 248 машиномісць реконструкції Національного спортивного комплексу Олімпійський по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва (далі - Договір № 5/04/10), за умовами якого головний підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва підземного паркінгу на 248 машиномісць в межах реконструкції Національного спортивного комплексу Олімпійський , розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

20.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СБМУ (відповідно до тексту договору - цесіонарій) та Публічне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-3 (відповідно до тексту договору - цедент) уклали договір відступлення права вимоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, він спрямований на відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, внаслідок чого цесіонарній стає кредитором у правовідносинах з Публічним акціонерним товариством Холдингова компанія Київміськбуд (боржником), які первісно виникли внаслідок виконання цедентом на користь боржника підрядних робіт з будівництва підземного паркінгу на 248 машиномісць в межах реконструкції Національного спортивного комплексу Олімпійський , розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна (договір № 5/04/10 від 09.04.2010), котрі оформлені відповідними актами приймання виконаних робіт/послуг згідно з даними бухгалтерського обліку цедента на загальну суму 95928156,80 грн.

Згідно з п. 2 Договору, цедент відступає, а до цесіонарія переходить право вимоги від боржника належного та реального виконання усіх обов'язків, право вимоги за якими належить цеденту, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме зобов'язань по сплаті 2515326,11 грн. основного боргу за виконані роботи, 3% річних та інфляційних втрат, що виникли або виникнуть внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язань по оплаті вказаного основного боргу та у зв'язку з незаконним користуванням коштами, та будь-яких похідних від вказаного основного боргу вимог.

Пунктом 6 Договору передбачено обов'язок цесіонарія за відступлення права вимоги сплатити цеденту кошти в сумі 1 257 663,06 грн.

Згідно з пунктом 7 Договору Визначена в пункті 6 Договору оплата здійснюється наступним чином:

- 100% від розміру визначеної пунктом 6 Договору оплати сплачується цесіонарієм на користь цедента в трьохденний строк після фактичного отримання цесіонарієм від боржника, іншої уповноваженої особи, державної виконавчої служби або у інший законний спосіб певної суми коштів за правом вимоги, що уступається - як основного боргу, так і похідних з/від нього вимог, як то інфляційні втрати, 3 річних за незаконне користування чужими коштами, інші. У випадку надходження коштів цесіонарію не у повній сумі, а частково, сторони дійшли згоди, що оплата цеденту буде відбуватись у десятиденний строк від моменту отримання такої частини коштів цесіонарієм та пропорційно, в залежності від розміру сплаченого основного боргу, що відступлений за цим Догором (наприклад, у випадку сплати боржником 50 % основного боргу, оплата коштів за пунктом 6 Договору буде відбуватись в розмірі 50 % від суми такого сплаченого основного боргу).

- сторони дійшли згоди через три місяці з дати підписання даного Договору розглянути можливість укласти окремуу угоду, згідно якої цесіонарій оплачує цеденту авансом за відступлене право вимоги 10 % вартості, визначеної п. 6 Договору.

У пункті 8 Договору відповідачі визначили, що в залежності від стягнення судом на користь цесіонарія з боржника сум інфляційних втрат, 3 % річних за незаконне користування чужими коштами, вартість відступлення права вимоги, визначена в пункті 6 Договору, може бути перерахована за обопільним погодженням сторін в бік збільшення, про що обов'язково укладаєтьсяя додаткова угода до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було порушено 06.06.2017, а відповідачі 27.07.2017, вже після пред'явлення позову у даній справі, уклали додаткову угоду до Договору наступного змісту:

1. На зміну п. 6 Договору Сторони дійшли згоди викласти даний пункт в наступній редакції:

6. За відступлення права вимоги Цесіонарій сплачує Цеденту кошти в сумі 2 515 326,11 гри. (два мільйони п'ятсот п'ятнадцять тисяч триста двадцять шість гривень 11 коп.) .

2. Сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктом 6-1 наступного змісту:

6-1. Сторони дійшли згоди, що в залежності від стягнення судом на користь Цесіонарія з Боржника сум інфляційних втрат, 3% річних за незаконне користування чужими коштами, вартість відступлення права вимоги, визначена в пункті 6 Договору, може бути перерахована за обопільним погодженням Сторін в бік її збільшення, про що Сторони обов'язково укладають додаткову угоду до Договору .

3. На зміну п. 7 Договору Сторони дійшли згоди викласти даний пункт в наступній редакції:

7. Визначена в пункті 6 Договору оплата здійснюється наступним чином: 100 % від розміру визначеної пунктом 6 Договору оплати сплачується Цесіонарієм на користь Цедента в трьохденний строк після фактичного отримання Цесіонарієм від Боржника, іншої уповноваженої особи, державної виконавчої служби або у інший спосіб повної суми коштів за правом вимоги, що уступається - як основного боргу, так і похідних з/від нього вимог, як то інфляційні втрати, 3 % річних річних за незаконне користування чужими коштами, інші. У випадку надходження коштів Цесіонарію не у повній сумі, а частково, Сторони дійшли згоди, що оплата Цеденту буде відбуватись у десятиденний строк від моменту отримання такої частини коштів Цесіонарієм та пропорційно, в порядку, визначеному п. 8 Договору. .

4. На зміну п. 8 Договору Сторони дійшли згоди викласти даний пункт в наступній редакції:

8. В доповнення до п. 6 Договору, Сторони також погоджують, що у випадку стягнення судом з Боржника суми основного боргу за відступленою вимогою у розмірі, меншому ніж визначена в п. 2 Договору, суму оплати за п. 6 Договору будуть становити кошти в розмірі саме стягнутої судом з Боржника суми основного боргу за відступленою вимогою, якщо інше не передбачено умовами даного Договору нижче .

5. Враховуючи право сторін визначати умови договору та на власний розсуд врегульовувати правовідносини між ними, право діяти та укладати угоди не передбачені нормами чинного законодавства України, які не суперечать йому, враховуючи аналогію закону, керуючись чинним законодавством та враховуючи ч. 3 ст. 631 ЦК України, Сторони дійшли згоди розповсюдити дані зміни, викладені в цій Додатковій угоді, на правовідносини між ними по цьому Договору, а саме - з моменту укладення Договору.

6. Всі інші положення Договору залишаються без змін та Сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Позов обґрунтовано тим, що спірний Договір порушує охоронювані законом інтереси позивача, оскільки, він є стороною Договору підряду № 5/04/10 від 09.04.2010, право вимоги за яким відступлено відповідачу-1, натомість відповідач-2, який відступив право вимоги, несе відповідальність перед позивачем за вказаним Договором підряду. Окрім того, позивач зазначав, що перерахування грошових коштів за незаконним, на його думку, оспорюваним Договором може призвести до подвійного стягнення коштів, у випадку його визнання недійсним в подальшому.

В свою чергу, як підставу для визнання недійсним спірного Договору, позивачем вказано, що Договір за своєю суттю є договором факторингу, однак, без дотримання сторонами норм права, які регулюють відносини факторингу.

Дослідивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент звернення з даним позовом, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний Договір відповідачі уклали без погодження з позивачем, чим порушили суб'єктивні права та законні інтереси позивача, і, відповідно, у нього були правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору, аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/7038/17.

Щодо природи спірного договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттюозначає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Дослідивши умови спірного Договору, в редакції чинній на момент подання позову, колегія суддів зазначає, що за Договором відповідач-2 відступає відповідачу-1 право грошової вимоги до позивача, натомість, відповідач-1 зобов'язується передати відповідачу-2 грошові кошти в розмірі 1 257 663,06 грн., що фактично становило 50 % від вартості переданих прав вимоги.

Вказана сума, як в розумінні позивача, так і за висновками суду є платою за надані фінансові кошти.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачами було укладено додаткову угоду від 27.07.2017 року, якою збільшено суму коштів які має сплатити відповідач-1 на користь відповідача-2 до 2 515,326,11 грн., тобто, до 100 % від вартості переданих прав вимоги за основним зобов'язанням, однак, вказані зміни було внесено майже через 2 роки після укладення спірного Договору та через 55 днів після звернення позивача до суду з даним позовом. Докази ж перерахування вказаних грошових коштів на користь відповідача-2 в матеріалах справи відсутні.

Метою укладення договору факторингу, може бути або отримання прибутку, або мінімізація ризиків у випадку наявності зобов'язань клієнта перед фактором.

Зі змісту спірного правочину вбачається, що метою спірного договору, у первісній редакції, було отримання відповідачем-1 прибутку у розмірі 50% від отриманого права вимоги. Натомість, з урахуванням внесених змін, маржа відповідача-1, фактично, зменшена до розміру похідних вимог від основної заборгованості, таких як інфляційні втрати та 3 % річних.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Водночас, щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 Цивільного кодексу України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Враховуючи, наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що за спірним Договором, відповідач-1 зобов'язався надати відповідачу-2 фінансову послугу по обслуговуванню боргу позивача перед відповідачем-2, а вказаний договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги повинна бути включена до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СБМУ у зазначеному державному реєстрі фінансових установ відсутнє. А згідно відомостей, що наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності є: знесення; підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання; діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і не житлових будівель (яке є основним видом діяльності).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з урахуванням того, що вказаний спірний Договір вчинений відповідачами з порушенням господарської компетенції оскільки відповідач-1, фактор за Договором, не є банком або іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року у справі № 910/8990/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року у справі № 910/8990/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Визнати недійсним з моменту укладення Договір відступлення права вимоги від 20.10.2015 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СБМУ та Публічним акціонерним товариством Трест Київміськбуд-3 .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія СБМУ (01013, м. Київ, бул. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 39540778) на користь Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 880,00 грн. (вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути Публічного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-3 (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 5, код ЄДРПОУ 04012678) на користь Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 880,00 грн. (вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 910/8990/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст складено та підписано 17.04.2018.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова