Рішення

від 12.04.2018 по справі 191/3096/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3096/17

Провадження № 2/191/1425/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гречко Ю.В.

при секретарі - Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд , представник ОСОБА_3, про визнання рішення незаконним, поновлення на роботи та стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд , представник ОСОБА_3, про визнання рішення незаконним, поновлення на роботи та стягнення заробітної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 лютого 2017 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд його було обрано на посаду директора цього товариства. 08 лютого 2017 року він приступив до виконання посадових обов'язків. 21 червня 2017 року рішенням загальних сборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд його було звільнено з цієї посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України. Вважає це рішення незаконним, а звільнення безпідставним з огляду на такі обставини. Він є учасником цього товариства, володіє 45,32% статутного капіталу та, відповідно, 45,32 голосів у загальних зборах учасників товариства. Відповідно до положень п.6.11 розділу 6 статуту Товариства, про проведення загальних зборів учасники повідомляються персонально, шляхом направлення кожному учаснику письмового повідомлення поштою з зазначенням часу і місця проведення зборів, а також порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Ця правова норма відповідає вимогам ст.1 Закону України Про господарські товариства і є обов'язковою для застосування. Відповідно до положень ст.60 цього Закону, загальні збори учасників ТОВ вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 50% голосів та при умові, що учасники зборів, які беруть участь у зборах, в обов'язковому порядку, зареєстровані з зазначенням голосів, яку має кожний учасник. Фактично, жоден з уповноважених органів товариства загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд на 21 червня 2017 року не скликав, повідомлень через пошту, з зазначенням часу і місця проведення зборів, а також порядку денного, не направляв. І він, особисто, будь-якого повідомлення від будь-кого про скликання загальних зборів учасників товариства на 21 червня 2017 року не отримував. 21 червня 2017 року на будь-яких зборах товариства не реєструвався і не брав участі. Про те, що в цей день начебто відбулися загальні збори учасників ТОВ Синельниківський райагробуд йому стало відомо лише 19 липня 2017 року з відомостей про юридичну особу ТОВ Синельниківський райагробуд , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на 01 серпня 2017 року учасниками товариства, що володіють у сукупності менше ніж 50% статутного капіталу і відповідної кількості голосів у загальних зборах товариства, було безпідставно заблоковано його доступ до робочого місця шляхом заміни замків до офісних приміщень, при тому, що товариство (його повноважені органи), належним чином не повідомило його про його звільнення, не ознайомлено з рішенням та наказом по підприємству про звільнення, не вчинило запису до трудової книжки та не виплачено нараховану заробітну плату і нараховані компенсації. У рішенні загальних зборів товариства від 21 червня 2017 року - за відомостями з Єдиного державного реєстру значиться, що його звільнено на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, при тому, що за своїм правовим змістом ця норма не може бути застосованою для звільнення керівника підприємства, тобто не може бути визнано законною підставою для його звільнення. Коли і за яких обставин приймалося рішення про його звільнення йому не відомо. Крім того, це рішення не відповідає і вимогам ст.15 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не підписане жодним учасником товариства. Отже, з огляду на вищевикладені обставини його звільнення, просить визнати рішення загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року про його звільнення з посади директора товариства незаконним; поновити його на посаді директора ТОВ Синельниківський райагробуд з 18 липня 2017 року; стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за червень та липень 2017 року, а також середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнання рішення загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року незаконним; поновлення його на посаді Директора ТОВ Синельниківський райагробуд ; стягнути з ТОВ Синельниківський райагробуд на його користь нараховану але не виплачену заробітну плату за червень-липень 2017 року, а також заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; скасувати Наказ №2 про його звільнення від 18 липня 2017 року

Відповідачем надано відзив на позов, де він зазначив, що позивач був обраний на посаду директора ТОВ Синельниківський райагробуд 07 лютого 2017 року, контракт запропонований позивачем 18 квітня 2017 року підписано та узгоджено не було, заробітна плата нараховувалась ним самостійно без узгодження з іншими учасниками товариства. Підприємством ТОВ Синельниківський райагробуд у 2017 році укладені Договори оренди з іншими підприємствами, кошти які надходили за оренду приміщень ОСОБА_1 витрачались в невідомому напрямку, при цьому обов'язкові бюджетні платежі не сплачувались, що призвело до арештів рахунків підприємства ТОВ Синельниківський Райагробуд . Від неодноразових вимог звітувати перед учасниками товариства ОСОБА_1 як директор відмовлявся про що свідчить акт ревізійної комісії. В травні місяці прийнято рішення на вимогу учасників Товариства провести ревізію ревізійною комісією, але всі необхідні документи для проведення перевірки ОСОБА_1 надавати відмовився. Ревізійною Комісією встановлено, що директором ТОВ Синельниківський рйагробуд не виконуються обов'язки, покладені на нього Статутом підприємства в частині не забезпечення збереження активів підприємства, недбайливість при виконанні обов'язків, несвоєчасне оформлення звітної документації, викривлення звітних даних, що призвело до умисного заподіяння шкоди Товариству та державі. Що стосується позовних вимог про визнання рішення незаконним та поновлення на роботі, то з урахування обов'язків Директора ТОВ Синельниківський райагробуд встановлений факт умисної форми вини, а саме не сплата коштів обов'язкових платежів до бюджету , що понесло за собою накладення арештів на рахунки та майно підприємства та можливість настання суттєвих негативних наслідків завдання збитків державі, що мало місце навіть не одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків ОСОБА_1 21 червня 2017 року зафіксованно в присутності свідкив на відео камеру, що ОСОБА_1 самовільно розпломбував приміщення підприємства звідки виніс всі документи бухгалтерського обліку, кадрові документи, договори та матеріальні цінності ТОВ Синельниківський райагробуд , чим завдав матеріальних збитків підприємству. Як вбачається з матеріалів доданих до справи, Відповідач не одноразово повідомляв Позивача про звільнення його з посади. А саме, в наказі про звільнення ОСОБА_1 відмовився від підпису в присутності двох свідків та в присутності всіх учасників Товариства. Також 26 липня 2017 року було опубліковано об'яву у місцевій пресі про звільнення ОСОБА_1 та зміну печатки підприємства. Питання , про поновлення на роботі врегульовано частиною 1 статті 233 Кодексу Законів про працю України , згідно з якою, - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячий строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Таким чином, працівник, звільнений з роботи має обмежений строк щодо звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору. Так як 21 червня 2017 року ОСОБА_1 виніс з підприємства всі документи включаючи і трудову книжку у підприємства була відсутня можливість поставити відмітку про звільненя, про існування наказу позивач знав та навмисно його не отримував в присутності свідків.Позовна заява була надана до суду 07 вересня 2017 року, тобто на час зверення до суду позивачем було пропущено строк оскарження відповідного рішення та наказу. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В подальшому відповідачем були надані доповнення до раніше наданих заперечень, а також у відповідь на клопотання про доповнення позовних вимог, де відповідач зазначає, що 11 квітня 2018 року на ім'я Синельниківського міського голови Зражевського Д.1. направлено Запит в порядку статей 20,24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність з проханням надати інформацію, чи звертався до відділу реєстрації Синельниківської міської ради ОСОБА_1 з запитами про надання Витягів з Сдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно підприємства ТОВ Синельниківський райагробуд в період з 19.07.2017 року по 28.07.2017 року. За вихідним №01-26/1382 від 11.04.2018 року отримано відповідь від міського голови Сиииельниківської міської ради Зражевського Д.1., в якій зазначено, що до відділу реєстрації від ОСОБА_1 надходило два запита шодо ТОВ Синельниківський Райагробуд про надання витягу з Єдиного державного реєстру від 19 липня 2017 року та надання документів, що містяться в реєстраційній справі від 28 липня 2017 року. Також зазначає, що позивач фактично з червня-липня 2017 року припинив свою діяльність, йому було скасовано доступ до всіх банківських систем, через які проводились всі необхідні операції по підприємству ТОВ Синельниківський Райагробуд . Також підтверджується наданими раніше письмовими доказами, що Позивач не виконував свої посадові обов'язкив саме з того ж часу. Тобто факт звільнення був відомий позивачу, але він не звертався до відповідача з вимогами про надання йому оспорюваних наказів.

Позивачем були надані заперечення на відзив відповідача, де він зазначив, що за час його перебування на посаді директора ТОВ Синельниківський райагробуд відповідач всіляко ухилявся від укладення з ним трудового контракту, у зв'язку з чим позивач керувався положеннями статуту товариства в редакції від 07 лютого 2017 року, в ст.10 якого зазначено, що директор усі питання діяльності товариства, крім тих, що становлять виключну компетенцію загальних зборів учасників. До виключної компетенції загальних зборів товариства не віднесено питання фінансування витрат товариства на утримання його виконавчого органу і найманих працівників. Директор товариства звітує за результатами його господарської діяльності виключно перед загальними зборами учасників товариства. Всі грошові кошти, які надходили до товариства, а також їх витрачання належно обліковувалися касовою документацією. До арешту коштів товариства позивач вважає, що не має відношення, оскільки банківські рахунки товариства були арештовані 11 жовтня 2016 року, тобто до призначення позивача на посаду директора товариства. За час перебування позивача на посаді директора товариства, заборгованість була зменшена на 52 %, тобто на 140287,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в останні судові засідання не з'являвся, але раніше пояснив, що 17 квітня 2017 року учасникам ТОВ Синельниківський райагробуд зателефонував позивач і повідомив, що 18 квітня 2017 року будуть проводитися загальні збори учасників товариства. 18 квітня 2017 року були проведені загальні збори, на яких позивач запропонував затвердити з ним трудовий контракт, однак, ознайомившись з контрактом, він учасниками підписаний не був у зв'язку зі значними недоліками. Домовилися, що 21 червня 2017 року будуть проведені загальні збори учасників товариства з метою вирішення питання про зміну директора товариства. Про такі збори була між учасниками усна домовленість, позивач сам складав протокол і вносив до нього що хотів. 21 червня 2017 року на загальних зборах були присутні із шести п'ять учасників товариства, у тому числі і позивач. На загальних зборах було вирішене питання про звільнення позивача з посади директора товариства, у зв'язку з тим, що він практично довів товариство до банкротства, рахунки товариства були арештовані, заробітну плату позивач встановлював собі сам. Про своє звільнення позивач знав, оскільки був присутній на зборах, однак в подальшому став заперечувати свою участь в цих зборах.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала письмові заперечення проти позову, зазначила, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, оскільки йому було відомо про звільнення відразу після складення відповідного наказу. Конкретної розмови він не пам'ятає, однак він підписав, що в його присутності позивач відмовився від отримання наказу про звільнення.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що був присутній як позивача ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом про його звільнення з посади. Свідок знаходився неподалік від ОСОБА_4, до нього підійшов ОСОБА_1, якого і ознайомили з наказом.

Свідок ОСОБА_6 дав в судовому засіданні показання, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_5

Судом під час судового розгляду справи по суті були оглянуті письмові докази по справі.

Також судом був оглянутий відеозапис огляду приміщення ТОВ Синельниківський райагробуд .

Інших клопотань і заяв від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року було задоволено заяву позивача і витребувані письмові докази по справі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ТОВ Синельниківський райагробуд і загальними зборами товариства від 07 лютого 2017 року був обраний на посаду директора ТОВ синельниківський райагробуд , а колишній директор ОСОБА_7 було звільнено з посади. Зазначені факти підтверджуються копією Протоколу №1 загальних зборів ТОВ Синельниківський райагробуд .

Згідно копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд , 21 червня 2017 року на загальних зборах було вирішене питання про звільнення позивача з посади директора товариства у зв'язку з недовірою за п.2 ст.41 КЗпП України.

18 липня 2017 року позивача було звільнено з посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, що підтверджується копією наказу №2.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів суди повинні неухильно додержуватися при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП України і інших актів законодавства України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Держава Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян не тільки при прийнятті на роботу, а й при зміні та припиненні трудового договору. Відповідно до ст. 22 КЗпП будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця прожи вання не допускається.

Головною гарантією від незаконного звільнення є те, що підстави припинення трудових відносин вичерпно перелічені в законодавстві. Цей принцип грунтується на загальновизнаних пра вилах, встановлених у Конвенції 158 Міжнародної організації праці 1982 р. про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (ратифікована 4 лютого 1994 р., набула чинності 16 травня 1995 р.). По-перше, підстави для припинення трудових відносин мають бути тільки законними, тобто передбачатися в законодавчих актах. По-друге, вони повинні бути пов'язаними зі здібностями чи поведінкою працюючого або викликаними виробничою необхідністю підприємства, установи чи служби.

Стаття 149 КЗпП України вказує, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд вважає, що позивач був звільнений з порушенням Кодексу Законів про працю України, тому він підлягає поновленню на роботі в якості директора ТОВ Синельниківський райагробуд .

Так, згідно п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можу бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, іншими зазначеними в даній норми особами.

Відповідно до ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що у випадку виникнення спору між власником або уповноваженим ним органу і керівником підприємства, установи, організації з приводу звільнення керівника з посади за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, власник повинен довести суду наявність в діях керівника грубого порушення трудових обов'язків.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на факт умисної форми вини, а саме не сплата коштів обов'язкових платежів до бюджету, що понесло за собою накладення арештів на рахунки і майно підприємства та можливість настання суттєвих негативних наслідків завдання збитків державі, що мало місце навіть не одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків позивачем, як керівником товариства.

В підтвердження даному факту відповідачем надана суду копія постанови Синельниківського відділу ДВС від 12 травня 2017 року про арешт коштів боржника, тобто ТОВ Синельниківський райагробуд .

У зазначеній постанові викладений перелік виконавчих листів про стягнення з товариства заборгованості у різних розмірах та в різні періоди з травня 2010 року до травня 2015 року.

В той же час, згідно копії Протоколу №1 загальних зборів ТОВ Синельниківський райагробуд , загальними зборами товариства від 07 лютого 2017 року позивач був обраний на посаду директора ТОВ Синельниківський райагробуд , тобто позивач займає посаду директора товариства після виникнення заборгованості та стягнення її з товариства, що викликає сумніви про те, що саме внаслідок грубого порушення позивачем трудових обов'язків відбулося накладення арешту на рахунки та майно товариства.

Не знайшли належного підтвердження і зазначені відповідачем факти привласнення позивачем отриманих ним грошових коштів за оренду майна з іншими підприємствами, оскільки жодних висновків з цього приводу, у тому числі правоохоронних органів, суду не надано.

Посилання відповідача на те, що 21 червня 2017 року зафіксовано в присутності свідків на відео камеру, що позивач ОСОБА_1 самовільно розпломбував приміщення підприємства, звідки виніс всі документи бухгалтерського обліку, кадрові документи, договори та матеріальні цінності ТОВ Синельниківський райагробуд , чим завдав матеріальних збитків підприємству- не знайшли свого підтвердження, оскільки судом був оглянути даний відеозапис, на якому навпаки було зафіксовано наявність документації ТОВ Синельниківський райагробуд в офісному приміщенні товариства.

Також судом встановлені допущені відповідачем значні порушення порядку звільнення позивача.

Так, відповідно до вимог ст.61 Закону України Про господарські товариства про проведення загальних зборів учасники товариства повідомляються не менш як за 30 днів до дня скликання загальних зборів.

Відповідач надав суду копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року, на яких було вирішене питання про звільнення позивача з посади директора товариства, однак жодних доказів належного скликання зазначених загальних зборів суду не надано.

Крім того, представник товариства ОСОБА_4 у судовому засіданні сам підтвердив факт того, що про скликання таких зборів між учасниками була лише усна домовленість 18 квітня 2017 року.

Однак вимоги ст.61 Закону України Про господарські товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства є імперативними, у зв'язку з чим порушення процедури такого скликання свідчить про незаконність як загальних зборів, як і прийнятих під час їх проведень рішень.

Крім того, як вбачається з копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року, загальними зборами учасників товариства було вирішене питання про звільнення позивача з посади директора товариства на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що таке звільнення розповсюджується на особу, яка не є керівником підприємства, установи, організації, а яка є найманим працівником і в силу своїх посадових обов'язків безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності.

Підставою ж для звільнення керівника підприємства, установи, організації є окрема спеціальна норма, передбачена в п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Отже, обрана учасниками товариства на загальних зборах підстава звільнення позивача з посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд є незаконною.

В той же час, як вбачається з копії наказу №2 про звільнення, позивач був звільнений з посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд 18 липня 2017 року згідно вищезазначеного протоколу загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року, однак вже на підставі не п.2 ст.41 КЗпП України, як було вирішено на загальних зборах, а на підставі п.1 ст.41 КЗпП України, тобто зазначений наказ виданий всупереч рішенню загальних зборів учасників товариства.

Також сам наказ про звільнення не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки з його змісту неможливо встановити з якої саме посади був звільнений позивач.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Як вбачається з копії довідки Синельниківської ЦРЛ від 21 липня 2017 року, позивач ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у лікарні з 06 липня 2017 року по 21 липня 2017 року, тоді як наказ про звільнення був виданий 18 липня 2017 року, тобто в період тимчасової непрацездатності позивача.

Посилання відповідача на пропущення позивачем місячного строку для звернення з таким позовом суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, місячний строк для звернення з відповідною позовною заявою до суду у справах про звільнення обчислюється не з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а саме з дня видачі йому трудової книжки або копії наказу про звільнення.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що з копією наказу про звільнення позивач був ознайомлений в день його складення, однак відмовився його отримувати, про що свідчать відповідні записи свідків в наказі.

Позивач даний факт заперечує і зазначає, що з наказом про звільнення він був ознайомлений вже під час розгляду даної справи в суді.

Суд вважає недоведеним факт ознайомлення позивача з наказом про звільнення і факт його відмови отримати копію наказу, оскільки датою видання наказу є 18 липня 2017 року, а дата коли саме зроблені записи в наказі про те, що позивач був з ним ознайомлений і від підпису відмовився, відсутня.

Також зі змісту даного запису вбачається, що позивачеві пропонувалося лише ознайомитися з наказом, однак відсутні жодні записи щодо його відмови отримати копію даного наказу, а одних лише показань допитаних у судовому засіданні свідків з даного питання суд вважає недостатнім.

Крім того, як зазначалося вище, позивач знаходився на лікуванні в період з 06 липня 2017 року по 21 липня 2017 року, тобто і в день видання наказу про його звільнення, що викликає сумніви щодо ознайомлення з ним в цей період часу.

Посилання відповідача на те, що позивач знав про своє звільнення з інших джерел, у тому числі з опублікованої об'яви у місцевій пресі, правового значення для обчислення місячного строку звернення до суду не має.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами, суд приходить до висновку, що позивач був звільнений з посади незаконно і підлягає негайному поновленні на посаді директора ТОВ Синельниківський райагробуд .

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року в розмірі 13381,25 грн. суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У ч.1 ст.115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 11 грудня 2017 року, за 1 кварталі 2017 року позивачеві було нараховано 13381,25 грн., за 2 квартал нараховано 22500,00 грн. Загальна сума нарахувань складає 35881,25 грн.

Виплачено позивачеві дохід у 2 кварталі 2017 року в розмірі 22500,00 грн.

Отже, невиплачена заборгованість по заробітній платі складає 13381,25 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за весь час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В той же час, згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем не надано суду жодного письмового доказу щодо розміру його середньомісячного заробітку під час роботи на посаді директора ТОВ Синельниківський райагробуд , у зв'язку з чим суд не має можливості визначити розмір такого заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, встановленою частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в розмірі 640,00 грн. з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.40, 41, 116, 117, 149, 232, 233 КЗпП України, ст.61 Закону України Про господарські товариства , ст.ст.11, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд , представник ОСОБА_3, про визнання рішення незаконним, поновлення на роботи та стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Визнати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд від 21 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд незаконним та скасувати його.

Визнати Наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд №2 від 18 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд , ЄДРПОУ: 01351871, розтошованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Ватутіна,21, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року в розмірі 13381 (тринадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 25 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд , ЄДРПОУ: 01351871, розтошованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Ватутіна,21, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі 19 квітня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_8