Постанова

від 19.04.2018 по справі 194/781/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/952/18 Справа № 194/781/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: - ОСОБА_2,

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участі секретаря: - ОСОБА_5 євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він, понад 35 років працював у шахті з повним робочим днем під землею за професіями: прохідник, підземний стволовий та підземний машиніст гірничих виїмкових машин - за даною професією 27 років на підприємстві ВАТ Павлоградвугілля шахта Західно-Донбаська .

Висновком МСЕК від 08 квітня 2002 року йому сукупно встановлено 35% втрати працездатності (10% по трудовому каліцтву безстроково, 10% по трудовому каліцтву, 15% по професійному захворюванню безстроково, з них: 10% - по полінейропатії і 5% - нейросенсорна туговухість).

Відповідно до акта розслідування професійного захворювання від 09.11.2001 року форми П-4, професійне захворювання виникло за обставин виконання робіт, що характеризувалися підвищеним впливом на організм виробничого шуму, локальної вібрації та виконання робіт, пов'язаних з важкою фізичною працею і несприятливий мікроклімат.

Позивач зазначає, що він зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, наслідки отриманої на виробництві травми та професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок отриманого професійного захворювання він змушений понад 14 років проходити чисельні медичні огляди та обстеження, МСЕКи, відновлювальні процедури, лікування, у зв'язку з чим, не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначилося на його душевному та фізичному стані в його вже похилому віці.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 48000 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року позов ОСОБА_5 до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання - задоволено частково.

Стягнуто з Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41418624, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп..

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19 липня 1967 року по 09 квітня 2002 року позивач працював у шахті з повним робочим днем під землею за різним фахом професій, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-13).

Відповідно до акта розслідування професійного захворювання від 09.11.2001 року форми П-4, професійне захворювання виникло за обставин виконання робіт, що характеризувалися підвищеним впливом на організм виробничого шуму, локальної вібрації та виконання робіт, пов'язаних з важкою фізичною працею і несприятливий мікроклімат (а.с. 9).

З копії довідки МСЕК від 08 квітня 2002 року видно, що позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності: повторно - 10% по трудовому каліцтву безстроково, 10% по трудовому каліцтву, та первинно - 15% по професійному захворюванню безстроково, з них: 10% - по полінейропатії і 5% - нейросенсорна туговухість (а.с. 10).

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність, не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги.

Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.ст. 21 п. е , 28 ч.3 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов'язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка входило своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно з ч. 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом.

У відповідності зі ст. 34 пункту 3 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотньої дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Крім того, положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99, а саме: положення частини першої статті 58 Конституції України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце .

Оскільки, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у квітні 2002 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в редакції станом на квітень 2002 року, за умовами якого обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманої внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.

Враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 08 квітня 2002 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності вперше у зв`язку з професійним захворюванням, відповідно до акту розслідування форми П-4 від 09.11.2001 року, і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на дані правовідносини поширюється дія норм ст.ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, що передбачають обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку, і не може бути поширено дію норм Закону України Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007р..

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року Кечко проти України , у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік та п. 22 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. Є п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

А тому, доводи представника відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 08 квітня 2002 року, тобто до набрання чинності, як Законом України Про Державний бюджет України на 2006 рік , якими було зупинено дію чинності норм Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік дію цих норм припинено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку задовольнивши частково позов, оскільки вірно враховував ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 08 квітня 2002 року, коли йому було встановлено вперше втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: