Постанова

від 23.04.2018 по справі 330/1391/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 330/1391/17

Провадження №22ц/778/1196/18

Головуючий у 1 інстанції: Куценко О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агролюкс про визнання недійсним додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації поновлення договорів оренди,-

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 квітня 2006 року відповідач ТОВ Агролюкс уклало з позивачкою 2 договори оренди земельних ділянок, та 1 договір з батьком позивачки ОСОБА_5

23 січня 2007 року Якимівським РВ ЗРФ ДЗК здійснено державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Розівської сільської ради Якимівського району Запорізької області: площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0071 за №040726400043; площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0072 за №040726400045; площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0073 за №040726400044.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 листопада 2009 року №284, виданого Якимівською державною нотаріальною конторою, позивач стала власником земельної ділянки площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0071, після померлого батька ОСОБА_5

21 квітня 2016 року представник ТОВ Агролюкс , шляхом введення позивача в оману, прямо на вулиці біля будинку змусив її підписати три додаткових угоди до зазначених договорів про продовження їх дії, ще на 10 років від дати її підписання.

Після виявлення обману у змісті додаткових угод та консультацій юриста, вона попередила ТОВ Агролюкс про оскарження його дій до суду у разі спроби їх державної реєстрації. Після чого за її власні кошти було виготовлено технічну документацію, та 31 серпня 2016 року за її заявою була здійснена державна реєстрація вказаних земельних ділянок та їм було присвоєно кадастрові номери.

В подальшому з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80196783 від 13 лютого 2017 року, позивачці стало відомо, що 27 січня 2017 року ТОВ Агролюкс без її згоди отримало витяги з Державного земельного кадастру та подало їх з додатковими угодами на реєстрацію продовження оренди до державного реєстратора Якимівської райдержадміністрації.

27 січня 2017 року державним реєстратором Якимівської райдержадміністрації Запорізької області без згоди власника, ці документи прийнято та здійснено державну реєстрацію права власності земельних ділянок у новому реєстрі та повторну державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, термін дії яких закінчився 23 січня 2017 року та на підставі додаткових угод внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок.

Вважає додаткові угоди до договорів оренди землі та державну реєстрацію речового права оренди земельних ділянок від 27 січня 2017 року незаконними з наступних підстав.

Так, додаткові угоди до договорів оренди були підписані нею у зв`язку з обманом з боку відповідача та за відсутності у неї волі на поновлення договорів оренди землі. Орендарем ТОВ Агролюкс порушено вимоги ч. 2, 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , щодо надсилання орендодавцю листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі. В договорах оренди землі та додаткових угодах до них відсутні істотні умови договору, обов'язкова наявність яких передбачена ст.ст. 15,19 Закону України Про оренду землі . Розмір орендної плати в договорах оренди, менший встановленого законом мінімуму. Крім того, державним реєстратором протиправно внесено зміни до договорів оренди землі після припинення їх дії та здійснено державну реєстрацію правочинів, які не відповідають вимогам закону.

В зв`язку з викладеним просила суд, визнати недійсними додаткові угоди до договорів оренди землі від 23 січня 2007 року про продовження їх дії строком на 10 років з кадастровими номерами 2320385700:09:001:0071; 2320385700:09:001:0072; 2320385700:09:001:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Розівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, укладені між ОСОБА_4 та товариством обмеженою відповідальністю Агролюкс , зареєстрованих 27 січня 2017 року державним реєстратором Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області. Скасувати вчинену 27 січня 2017 року реєстратором Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, державну реєстрацію з записами про інше речове право: №18803127, 18801291,18804977 про продовження дії договорів оренди земельних ділянок строком 10 років з кадастровими номерами 2320385700:09:001:0071; 2320385700:09:001:0072; 2320385700:09:001:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Розівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, укладені між ОСОБА_4 та товариством обмеженою відповідальністю Агролюкс . Стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2320385700:09:001:0071; 2320385700:09:001:0072; 2320385700:09:001:0073 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Розівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.

Вказані земельні ділянки на підставі договорів оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року перебували в оренді ТОВ Агролюкс .

23 січня 2007 року Якимівським РВ ЗРФ ДЗК здійснено державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Розівської сільської ради Якимівського району Запорізької області: площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0071 за №040726400043; площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0072 за №040726400045; площею 10,28 га кадастровий номер 2320385700:09:001:0073 за №040726400044.

22 лютого 2016 року позивачем отримано лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400043 та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400043.

22 лютого 2016 року позивачем отримано лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400045 та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2006 року зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400045.

2 лютого 2016 року позивачем отримано лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400044 та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400044.

20 квітня 2016 року між позивачкою ОСОБА_4 та ТОВ Агролюкс укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400045 про продовження його дії.

21 квітня 2016 року між позивачкою ОСОБА_4 та ТОВ Агролюкс укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400044 про продовження його дії.

21 квітня 2016 року між позивачкою ОСОБА_4 та ТОВ Агролюкс укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400043 про продовження його дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

У відповідності з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, відповідно до ч. ч. 1-5, 8, 11 ст. 33 Закону України Про оренду землі , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів ст.ст. 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

За статтями 24, 27 цього Закону орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Виходячи з викладених та встановлених судом обставин та норм законодавства, суд попередньої інстанції відмовляючи в позові прийшов до висновку, що орендар належно виконував свої обов`язки за договором; орендар до спливу строків договорів повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Будь-яких доказів, на підтвердження тих обставин, що правочини було укладено за відсутності вільного волевиявлення позивача та що правочини не відповідали його волі суду надано не було.

В частині тверджень позивача, про відсутність в договорах оренди землі окремих істотних умов, як підстав їх недійсності, то суд попередньої інстанції виходив з того, що вказані питання виходять за межі предмета доказування по цій справі, оскільки, позивачем по цій справі оскаржуються виключно додаткові угоди, та не ставиться питання щодо недійсності основних договорів оренди землі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як в суді першої інстанції, так і виходячи з доводів апеляційної скарги, ОСОБА_4 не надала доказів які б спростували те, що додаткові угоди до договорів оренди землі про продовження їх дії строком на 10 років, були укладені нею з представником товариством обмеженою відповідальністю Агролюкс добровільно та вона повністю розуміла їх зміст на момент укладання.

З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених вимог закону суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки факту порушення відповідачем процедури пролонгації договорів передбаченої ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі є безпідставними. Так, суд в своєму рішенні в цій частині суд зазначив, що 22 лютого 2016 року позивачем отримано лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400043 та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400043. 22 лютого 2016 року позивачем отримано лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400045 та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2006 року зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400045. 2 лютого 2016 року позивачем отримано лист-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року, зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400044 та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2006 року зареєстрованого 23 січня 2007 року за №040726400044.

На аркушах справи 51-56 знаходяться вказані листи-повідомлення підписані орендарем та з особистим підписом позивачки про їх отримання, де особисто позивач розписалась про отримання повідомлення та про надання нею згоди на продовження строку дії договору на 10 років (а.с. 51,53,55).

Доказів на спростування вказаного позивач не надала.

Тобто, ще за два з половиною місяці до укладення оспорюваних додаткових угод позивач, як сторона по договору, не тільки знала про пропозицію продовжити термін дії угод на 10 років, а і надала письмову згоду на це.

Доводи скарги про не зазначення в самих договорах оренди кадастрових номерів, місця розташування та розміру земельних ділянок, а також невірним визначенням в договорі розміру орендної плати та її індексації є також безпідставними, оскільки суд вірно зазначив, що предметом спору у цій справі є додаткові угоди а не самі договори оренди, про їх визнання недійсними повністю чи в частині позивач позовних вимог не заявляла.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що реєстрація додаткових угод до договорів через 4 дні після спливу терміну дії основних угод, то відповідно до вимог законодавства вказане не може бути підставою для визнання додаткової угоди недійсною.

Взагалі, надання правової оцінки, на що звернуто увагу у апеляційній скарзі, правомірності дій держаного реєстратора при реєстрації оспорюваних додаткових угод у цій справі неможливо. Оскільки позов до держаного реєстратора не заявлявся, відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України залучення до у часті у справі співвідповідача можливо лише судом першої інстанції за клопотанням позивача. Таке клопотання позивача відсутнє Залучення співвідповідачів у ході апеляційного розгляду законом не передбачено.

У справі взагалі відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що є наявним омана збоку дій відповідача, і при підписанні додаткових угод волевиявлення позивачки не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_4, в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367 , 3 74, 3 81, 382, 384 ЦПК України , апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 квітня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: