Рішення

від 11.04.2018 по справі 917/2117/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 Справа № 917/2117/17

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., при секретарі судового засідання Мацюк О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2015"

до Приватного підприємства "Ліро"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк"

про стягнення 43260,11 грн. збитків

за участю представників: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - ОСОБА_2

від третьої особи: не з'явився

встановив :

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2015" до Приватного підприємства "Ліро" про стягнення 43260,11 грн. збитків, понесених внаслідок самовільного використання матеріальних цінностей у вигляді газойлі (дизельне паливо) об'ємом 1,978 тон.

Позивачем подано заяву про зміну підстав позову (вхід. № 1123 від 02.02.2018р.), в якій позивач посилається, що збитки були йому завдані внаслідок того, що на підставі договору оренди від 01.01.2017р. № 12 він користувався орендованим майном - ємністю для зберігання нафтопродуктів; станом на 03.10.2017р. в орендованій ємності зберігалися нафтопродукти в кількості 3781,310 кг; 04.10.2017р. позивач реалізував частину нафтопродуктів в кількості 1802,96 кг; 06.10.2017р. в ході інвентаризації було визначено залишок нафтопродуктів в сумі 1978,35 кг вартістю 43260,11 грн. Проте, внаслідок дій відповідача у вигляді блокування входу до орендованого приміщення, позивач не мав можливості контролювати своє майно. Лише після проведення обшуку від 13.11.2017р. в рамках кримінального провадження було встановлено відсутність в орендованій ємності дизельного палива. На думку позивача, внаслідок неправомірних дій відповідача йому були нанесені збитки в розмірі 43260,11 грн. вартості втраченого майна (нафтопродуктів) (т.3, а.с.110-112).

Згідно ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Змінені підстави позовну прийняті судом до розгляду.

Відповідач у відзиві (вхід. №267 від 10.01.2018р.) проти позову заперечує посилаючись на те, що за договором купівлі - продажу нерухомого майна від 08.08.2017р. є власником нежитлових будівель, що розташовані по вул. Харчовиків, 13, м. Полтава; жодних договорів оренди, зберігання майна з позивачем не укладав; за договором оренди №12 від 01.01.2017р. було передано ємність металеву для зберігання нафтопродуктів в кількості 1 штука об'ємом 5 м3, Пост/3141, але даний об'єкт оренди не був визначений індивідуальними ознаками, оскільки на території по вул. Харочовиків,13, є шість ємностей, які не пронумеровані, а тому дане майно не могло виступати договором оренди, оскільки не містило у особі індивідуальних ознак. ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", як попередній власник нежитлових будівель, що розташовані по вул. Харчовиків, 13, м. Полтава, уклав іпотечний договір від 26.06.2013р. з ПАТ "ТерраБанк" правонаступником якого є ПАТ "КристалБанк", однак доказів надання згоди іпотекодержателя на укладення договору оренди не надано. За договором купівлі-продажу від 08.08.2017р. продавцем нерухомого майно виступив ПАТ "Кристалбанк", тобто до відповідача не переходили права і обов'язки наймодавця від ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" за договором № 12 оренди від 01.01.2017р.; позивачем не надано доказів сплати орендованої плати; посилання позивача на фінансовий звіт є безпідставним, оскільки не подано первинних документів, які місять відомості про господарські операції; інвентаризаційний опис позивача не є належним доказом оскільки при його складанні порушені норми чинного законодавства; позивачем не надано доказів, що саме відповідачем завдано збитків позивачу, на спірній території знаходяться велика кількість орендарів, а тому відсутні підстави вважати, що саме відповідачем заподіяно збитки позивачеві (т.1, а.с.22-55).

Позивач у відповіді на відзив (вхід.№ 723 від 23.01.2018р.) зазначив, що був позбавлений права доступу до орендованого майна з 06.10.2017р., після проведення 13.11.2017р. обшуку в рамках кримінального провадження встановлено відсутність в орендованій ємності дизельного пального; відповідач не допустив позивача до орендованого майна, а отже є винним у його втраті; в договорі оренди було встановлено предмет оренди; посилання відповідача на сумнів достовірності доказів є необґрунтованим оскільки копії фінансового звіту станом на 30.09.2017р. та копія звіту про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за ІІІ квартал 2017 р. надано до державного органу статистики, відповідач знав про наявність орендарів на орендованій території, але обмежив їм доступ до майна. Оскільки майно знаходилося на території відповідача і саме відповідач забезпечив неможливість позивачу доступу до майна, то саме відповідач винний у втраті майна (т.2, а.с.169-172).

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вхід. № 1096 від 01.02.2018р.), в якому відповідач зазначив, що спірний договір оренди з попереднім власником майна є нікчемним; між відповідачем і позивачем договір зберігання майна не укладався; протоколом обшуку не підтверджено, що саме відповідачем використано/ знищено майно позивача; позивачем не надано жодного доказу наявності складу цивільного правопорушення із завданням збитку у будь-яких діях відповідача (т.3, а.с.1-17).

Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.1 а.с.67-68).

Ухвалою суду від 11.01.2018р. дане клопотання задоволено судом; Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.2 а.с.142-143).

Третя особа в письмових поясненнях (вхід. № 1156 від 05.02.2018р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що 26.06.2013р. укладений іпотечний договір №КЛ/2013/03-40 між ним та ПрАТ «Полтавське АТП 1662» . 17.02.2017р. на підставі застереження в іпотечному договорі було зареєстровано право власності на приміщення по вул. Хачовиків, 13, м. Полтава, в тому числі ємності №8-11 (металеві). ПАТ «Кристалбанк» не надав згоди ПрАТ «Полтавське АТП 1662» на здачу в оренду позивачу ємностей з моменту укладання іпотечного договору і до 07.08.2017р. З 07.08.2017р. власником іпотечного майна є відповідач. Крім того, за договором застави товарів в обороті № З/О/2013/01 від 30.04.2013р. укладеного між банком та ПП «Інтертехресурс-Оіл» останній надав в заставу банку нафтопродукти у резервуарах для зберігання за адресою: м. Полтава, вул.Хрчовиків,13., які надалі зникли. Інші договори оренди за час перебування майна в іпотеці банку за даною адресою невідомі (т.3, а.с.170-173).

За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2017р. порушено провадження у справі № 917/2117/17 та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 11.01.2018р., встановлено строки для подання заяв по суті спору (т.1, а.с.1-2).

За ухвалами від 11.01.2018р., від 23.01.2018р. суд відкладав підготовче засідання (т.2, а.с.141-143,178-179).

За ухвалою від 06.02.2018р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні на 27.02.2018р. (т.3 а.с.194-195).

У підготовчому засіданні від 27.02.2018р. суд постановив усну ухвалу про перерву у судовому засіданні на 14.03.2018р. (т.3, а.с.241).

За ухвалою від 14.03.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018р. та на 21.03.2018р. (т.4, а.с.12-13).

В судовому засіданні від 20.03.2018р. суд оголосив перерву у судовому засіданні на 21.03.2018р. (т.4, а.с17-18). За ухвалою від 21.03.2018р. суд оголосив перерву у судовому засіданні на 11.04.2018р. (т.4 а.с.23).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.04.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

01 січня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Полтавське АТП-1662» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2015" (позивачем) був укладений договір оренди № 12 (далі -Договір оренди); (т.1, а.с.14-15).

За умовами п.1 Договору оренди Приватне акціонерне товариство «Полтавське АТП-1662» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає в тимчасове платне користування майно - металеву ємність для зберігання нафтопродуктів в кількості 1 штука об'ємом 5 м3,/Пост3141/, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

За актом приймання-передачі майна в оренду від 01.01.2017р. Приватне акціонерне товариство «Полтавське АТП-1662» передало позивачу в оренду металеву ємність для зберігання нафтопродуктів об»ємом 5 м.куб. /Пост 3141, за адресою: 36014, м.Полтава, вул.Харчовиків, буд.13 (т.1, а.с.16).

На підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2017р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Київського міського нотаріального округу за реєстрованим №961 право власності на нежитлові приміщення за адресою: м.Полтава, вул. Харчовиків, 13, перейшло до Приватного підприємства "Ліро" (т.1 а.с.81-84).

Позивач у позові посилається на те, що станом на 01.10.2017р. на орендованій території зберігались матеріальні цінності у вигляді газойлі (дизельне паливо) об'ємом 1,978 тон собівартостю 43260,11 грн.

Позивач зазначає, що 06.10.2017р. він був позбавлений права доступу до орендованого майна.

Згідно протоколу обшуку від 13.11.2017р. проведеного старшим слідчим відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 07.11.2017р. встановлено, що орендована ємність не містить дизельного пального, а містить нафтошлак, або бруд.

Позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому були нанесені збитки в розмірі 43260,11 грн. вартості втраченого майна - дизельного палива об'ємом 1,978 тон.

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків на суму 43260,11 грн.

Вказані позовні вимоги судом відхиляються з наступних підстав.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Необхідною умовою відповідальності за заподіяння збитків для є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір .

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду справи позивачем не доведено належними доказами факту наявності у спірній ємності дизельного палива об'ємом 1,978 тон.

Порядок обліку нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністрества Економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного врегулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 p., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496 (далі - Інструкція).

Інструкцією визначається наступне:

- документи, які в обов'язковому порядку мають бути наявні в особи, що проводить діяльність і з прийому, відпуску, обліку, зберігання нафтопродуктів: акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП (п.5.1.6); товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН і (нафтопродукт), (п.5.4.1.);

- на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною (п. 6.1);

- до накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності (п.5.3.7.);

- приймання та здавання нафтопродукту здійснюються у разі наявності паспорта якості на залишок нафтопродукту в резервуарі (п.8.4);

- товарний балансовий звіт складається підприємством на підставі балансів структурних підрозділів на перше число кожного місяця на підставі актів приймання-здавання нафтопродуктів за цей період, результатів інвентаризації та інших документів (п.9.1);

- матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП(п. 14.4);

- кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту. Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства (п. 14.6);

- записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу. Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі ( п. 14.8);

- звіт про втрати нафтопродуктів (нафти) на підприємствах складається щомісяця за Формою N 32-НП); (п. 17.2)

- базова висота резервуара має замірятись щороку згідно з ДСТУ 4147, ДСТУ 4218 зі складанням акта, який додається до градуювальної таблиці (п. 4.3.2.6.);

Наведені документи є необхідними документами первинного обліку нафтопродуктів на підприємстві, що провадить діяльність із купівлі-продажу використання нафтопродуктів.

Жоден із зазначених документів позивачем суду не наданий.

Суд не може визнати належним доказом наявності нафтопродуктів «Обороты счета 281 за октябрь 2017 г. - ноябрь 2017 г.» , оскільки з даного документу не можна встановити факт зберігання майна саме у резервуарі, розташованого за відповідною адресою.

Даний доказ не відповідає принципу належності.

Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за III квартал 2017 року станом на 01.10.2017 року, що поданий позивачем, не містить посилання на місце зберігання товару - дизельного палива (газойлі) на орендований території за певною адресою. (т.1, а.с.8-13).

Тобто, Державне статистичне спостереження за формою №1-опт, що додане позивачем, як додаток до позовної заяви не є належним, допустимим, який би підтверджував обставини, які входять до предмета доказування.

Наданий позивачем ОСОБА_4 звіт суб'єкта малого підприємництва за формою 1-М не містить деталізованої інформації щодо перебування дизельного палива на зберіганні, адреси місця зберігання, кількості газойлі, його вартості, обсягів, кількісних та вартісних показників його придбання чи продажу та інших показників, щодо конкретного виду товару.

Отже, вказаний звіт не є належним доказом наявності у спірній ємності спірного обсягу товару.

В підтвердження факту наявності нафтопродуктів у спірній ємності станом на 06.10.2017р. позивач надав Інвентаризаційний опис від 06.10.2017 року (т.1, а.с.17).

Проте, у цьому описі зроблена відмітка про те, що перевірити наявність перелічених у інвентарному описі матеріальних цінностей немає можливості за відсутністю допуску до місця їх зберігання. Згідно пояснень позивача, викладених у заяві про зміну підстав позову, позивач фактично інвентаризацію наявності матеріальних цінностей не проводив, а залишки нафтопродуктів, вказані у інвентаризаційному описі, визначив розрахунковим шляхом.

Згідно наказу Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей за формою М-21, складається при знятті натуральних залишків в товарно-матеріальних цінностей по кожному окремому складу, дільниці, об'єкту, які знаходяться у матеріально відповідальних осіб.

Отже, інвентаризаційний опис від 06.10.2017 р згідно чинного законодавства не підтверджує інвентаризацію нафтопродуктів.

Згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях:

-інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта та нафтопродукти, які згідно з договорами з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання. Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць (п.13.2);

- основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку (п.13.3);

- забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб (п. 13.5). ( в порушення цього до складу інвентаризаційної комісії включена ОСОБА_5, яка являється за твердженням цього ж інвентаризаційного опису матеріально-відповідальною особою);

- робочі інвентаризаційні комісії: оформлюють акт інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах за формою N 24-НП (додаток 21), на АЗС - акт інвентаризації на АЗС за формою N 25-НП (додаток 22); (п. 13.7).

- перед початком інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів члени створених на підприємстві інвентаризаційних комісій отримують розпорядження про інвентаризацію за формою N 20-НП (додаток 23), якою встановлюється час її початку і завершення. Розпорядження реєструється бухгалтерською службою в журналі контролювання за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою N 21-НП (додаток 24); (п. 13.9);

- не дозволяється проведення інвентаризації складом інвентаризаційної комісії менше трьох фахівців (п. 13.10);

- особи, відповідальні за збереження нафти та/або нафтопродуктів, до початку інвентаризації заповнюють книги обліку нафти та нафтопродуктів за марками і видами, складають звіт руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами; дають розписку за формою N 24-НП або за формою N 25-НП для АЗС про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані до бухгалтерської служби, усі нафта та/або нафтопродукти, що надійшли, оприбутковані, а ті, що відпущені, - списані (п.13.12);

- під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно: визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію;

визначити об'єм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 3-НП занести до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою N 24-НП які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами (п.13.13);

- виявлені під час інвентаризації та інших перевірок розбіжності фактичної наявності нафти і нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку: нестача нафти і нафтопродуктів, яка за сумою перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976, відшкодовується матеріально відповідальними особами в розмірі збитків, розрахованих, виходячи з останньої ціни реалізації з ПДВ. У разі, якщо винних осіб не встановлено, вартість нестач відносять на збитки підприємства, організації (п. 13.17);

- акт інвентаризації та протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії протягом трьох робочих днів має бути розглянутий і затверджений керівником підприємства (п.13.21).

Доказів проведення інвентаризації у встановленому порядку позивач суду не надав.

Отже, інвентаризаційний опис від 06.10.17 р. є неналежним доказом, оскільки на його підставі не можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, а саме факт дійсної наявності нафтопродуктів у спірній ємності станом на вказану позивачем дату; даний доказ не може підтверджувати будь-які дії відносно нафтопродуктів, в тому числі їх інвентаризацію.

Позивачем в позовній заяві не надано будь-яких посилань на обставини нестачі дизельного палива; відсутні докази фактичного проведення інвентаризації дизельного палива; не підтверджено факт наявності дизельного палива станом на дату подання звіту.

Позивачем не додано жодного доказу, як проведення фактичної інвентаризації станом на 30.09.2017 р. так і проведення інвентаризації станом на 06.10.2017 p.,

Позивачем не надано акту інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах за формою N 24-НП; розпорядження про інвентаризацію за формою N 20-НП; журнал контролювання за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою N 21-НП; заповнених книг обліку нафти та нафтопродуктів за марками і видами, звіт руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами; розписки за формою N 24-НП; не підтверджено придатність до застосування ЗВТ та не надано градуювальних таблиць;) не надано журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, не надано акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 3-НП.

З огляду на викладене позивач не довів наявність нафтопродуктів на вказані ним у позові дати та проміжки часу, не довів достовірність, відображення їх у бухгалтерському обліку, не довів факту зберігання спірного майна в спірній ємності, та зберігача, який би ніс відповідальність за втрату чи пошкодження майна.

Позивач у позові та заяві про зміну підстав позову посилається на те, що відповідач повинен відшкодувати збитки на підставі ст.ст. 224 -225 Господарського кодексу України як внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором оренди, так і на ст. 1166 ЦК України, яка регулює позадоговірне відшкодування шкоди.

Отже, позивач не визначився із правовою підставою відшкодування шкоди.

Оскільки зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

У позові та заяві про змін підстав позову позивач зазначає, що оскільки відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2017р. набув право власності на нежитлові приміщення за адресою м. Полтава, вул. Харчовиків, 13. Тому на думку позивача, на підставі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника до відповідача перейшли всі права наймодавця за вказаним договором оренди.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Отже, відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України якщо в оренду передається річ, то вона має бути визначена індивідуальними ознаками.

За договором оренди № 12 від 01.01.2017 року предметом оренди є металева ємність для зберігання нафтопродуктів в кількості 1 (одна) штука об'ємом 5 м3 /Пост3141/. Ця єміність також зазначена в акті прийому-передачі майна в оренду (т.1, а.с.16).

Однак, ємність металева для зберігання нафтопродуктів в кількості 1 (одна) штука об'ємом 5 м3 /Пост3141/ - не є річчю визначеною індивідуальними ознаками, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, за адресою м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, розташовано 18 ємностей різної кубатури, включаючи технічний колодязь. З них 11 ємностей та один технічний колодязь для розміщення розводки трубопроводів перебувають поблизу Посту 3141, що підтверджується схематичним планом земельної ділянки по вул. Харчовиків, 13, який включений до Технічного паспорту на виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 виготовленого станом на 04.06.2013 року Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» ; актом огляду 05.10.2017 року нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13; Витягом із Технічного паспорту на виробничі будівлі в м. Полтава, по вул. Харчовиків 13, а саме: 1 (титульної), 2 та останньої сторінки (Характеристика будинку, господарських будівель та споруд) (т.1, а.с.86-112).

Також, з 11 ємностей, що розташовані безпосередньо поблизу посту 3141, шість ємностей мають об'єм приблизно 5 м 3 , зазначене підтверджується ОСОБА_5 на виконану зачистку 16 резервуарів, ОСОБА_5 огляду 05.10.17 р. нерухомого майна за адресою м. Полтава, вул. Харчовиків, 13. (т.1, а.с.88-92), висновком Державної екологічної експертизи щодо матеріалів «Оцінка впливу на навколишнє середовище існуючого автозаправного пункту ПП «Ліро» № 16/17.11.2017-156 від 14.12.2017 року (т.1, а.с.93-111).

Згідно листа ПП «Калібр-М» за вих. № 11-1 від 11.11.17 р. та ОСОБА_5 огляду 05.10.17 р. нерухомого майна встановлено, що Технічний колодязь для розводки трубопроводів не є ємністю, відповідно від залишків нафтопродуктів не зачищається. Ємність №10 згідно Технічного паспорту на виробничий будинок, не може бути зачищена, у зв'язку із наявною в ній великою кількістю землі та сміття. (т.1, а.с.112,88-92).

Згідно Наказу ПП «Ліро» №4 від 04.12.17 року та ОСОБА_5 про огляд та виведення з експлуатації основних засобів від 04.12.17 р. із 11 ємностей 2 виведені із експлуатації і виведена з експлуатації ємність, яка не могла бути зачищена у зв'язку із великою кількістю у ній сміття (т.1, а.с.113-114).

Актом огляду нерухомого майна проведеного 05.10.17 р. встановлено наявність за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, окрім іншого, також ємностей металевих у кількості 17 штук та колодязя технічного, що представляє собою яму з цегляними стінками для розміщення розводки трубопроводів АЗП. З яких зачиненими були лише три ємності - 2 ємності зачинялися на пластмасові пломби, а одна ємність зачинялась на навісний замок.(т.1, а.с.88-92), що підтверджується розписками Директора ПП «Ліро» ОСОБА_6 від 04.10.17 p., Інвентаризаційним описом від 05.10.17 р. та Звіряльною відомості від 05.10.17р., Додатком до матеріалів інвентаризації - дві схеми розміщення ємностей, Наказом №1/1 від 03.04.2015 р. «Про створення постійно діючої інвентаризаційної комісії» на ПП «АПЛЮСВ» , Наказу №3 від 04.10.2017 р. про проведення інвентаризації, ОСОБА_7 із протоколу загальних зборів учасників від 17.06.15 р. про зміну найменування із ПП «АПЛЮСВ» на ПП «Ліро» : 1, 2,4 сторінки.(т.2, а.с.26-37).

Згідно проведеної інвентаризації відображено проведену нумерацію ємностей та їх фактичну наявність - 18 штук із колодязем для розводки трубопроводів під АЗП включно.

Згідно пояснень відповідача з моменту купівлі- продажу нерухомого майна на орендованій позивачем території, а саме - 04.10.2017 року, жодна із ємностей не була пронумерована, зазначене підтверджується Заявою свідка - ОСОБА_8, Заявою свідка ОСОБА_9, ОСОБА_5 огляду нерухомого майна проведеного 05.10.17 року, за підписом - представників ПП «Ліро» - ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника охоронної фірми ПП «ОСОБА_10 -2005» ОСОБА_7, директора ТОВ «Центр практичної екології» ОСОБА_11, директора ПП «Калібр -М» ОСОБА_12 (т.1, а.с.115-119).

Отже, позивачем не доведено яка саме з ємностей, що знаходиться за вказаною адресою була передана йому в оренду, і що це саме та ємність, яка була придбана відповідачем у власність.

Відповідач у відзиві зазначає, що договір оренди №12 від 01.01.2017р. укладений між Приватним акціонерним товариством "Полтавське АТП -1662" та ТОВ "Нафтогазтранс - 2015" є нікчемним, оскільки передача майна в оренду відбулося без згоди іпотекодержателя - ПАТ "Кристалбанк" (іпотекодержателя нежитлових будівель загальною площею 2883,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, за іпотечним договором № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013р., укладеним між ПАТ "Кристалбанк" та "Полтавське АТП -1662"); (т1, а.с.120).

Проте, зрозуміти з договору оренди №12 від 01.01.2017р., що передана в оренду ємність є саме тою, яка була надана в іпотеку ПАТ "Кристалбанк" не є можливим, оскільки в договорі оренди не зазначені ідентифікуючі ознаки металевої ємності.

Про неможливість ідентифікувати предмет оренди як предмет іпотеки також зазначає в письмових поясненнях третя особа (т.3 а.с.171).

Тому, у суду відсутні підстави для визнання договору оренди № 12 від 01.01.2017р. нікчемним.

Також позивачем не доведено належними доказами, що діями саме ПП «Ліро» , його представників, посадових чи службових осіб підприємства могло бути завдано збитки ТОВ «Нафтогазтранс-2015» , які полягають у використанні дизельного палива, що за твердженням позивача зберігалось у ємності за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

Надані відповідачем копії витягів із Договорів оренди, укладені з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_10, ПП Меридіан-експрес , ТОВ Науково-виробниче підприємств Вайз сервіс , ОСОБА_16, ТОВ ОСОБА_14 В , ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, свідчать про те, що за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, перебуває велика кількість інших осіб, які мають доступ до цієї території (т.1 а.с.238-250; т.2 а.с.1-6).

Відповідач не несе відповідальності за дії третіх осіб, та не здійснює нагляд за такими третіми особами під час користування останніми об'єктами оренди за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

Згідно повідомлення СУ ГУ НП в Полтавській області від 29.12.2017 р. за вих. № 24/73-Аз, зазначено, що в базі даних ЄРДР кримінальних проваджень відносно посадових чи службових осіб ПП «Ліро» , щодо директора підприємства ОСОБА_6, відносно самого ПП «Ліро» , в тому числі щодо злочинів, предметом яких виступає паливо дизельне (газойлі) та/або конденсат газовий, слідчими не вносилось та не розслідувалось. (т.2, а.с.98).

Отже, в межах кримінального провадження факту використання майна позивача відповідачем, або знищення цього майна відповідачем не встановлено.

Сам по собі факт обмеження допуску представників позивача 06.10.2017р. на територію не свідчить про знищення чи використання відповідачем спірного майна позивача.

У відповідності до ст.1-3, ст.33 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт спричинення збитків, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини.

Проте всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів в підтвердження прямого причинного зв'язку між невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 12 від 01.01.2017р. та заявленими збитками, не надав документальних доказів фактичного понесення позивачем заявленої суми збитків.

Позивач не надав доказів, що саме втрачене майно перебувало на балансі позивача, доказів дійсної вартості втраченого майна, доказів вини відповідача у втраті майна на орендованій території. А також доказів наявності прямого причинного зв»язку між діями відповідача та понесенням збитків позивачем.

Отже, позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог про стягнення збитків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1600,00грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 139 від 14.12.2017р.

За п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу у позові було відмовлено вказані судові витрати відшкодуванню не підлягають (покладаються на позивача).

Відповідачем подано суду орієнтований розрахунок судових витрат від 10.01.2017р. та від 21.02.2018р. (т.1, а.с.74, т.3 а.с.223-224).

Згідно цих розрахунків відповідач поніс 1365,00грн. судових витрат, у тому числі 700грн.00 коп за оформлення заяв свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9; 365грн. 00 коп. за отримання 5 витягів з ЄДР юридичних осбі та фізичних осіб- підприємців та громадських організацій; 300грн., 00коп. за оформлення заяви свідка ОСОБА_7;

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

В підтвердження понесення судових витрат по даній справі відповідач надав: квитанцію (довідку) від 09.01.2018р. про сплату 700,00грн. за нотаріальне посвідчення документів, а саме оформлення заяв свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9; квитанцію № 788696-1 від 08.01.2018р. про сплату 73,00грн. за отримання відомостей з ЄДР юридичних осбі та фізичних осіб- підприємців та громадських організацій; квитанцію №787355-1 від 06.01.2018р. про сплату 73,00грн. за отримання відомостей з ЄДР юридичних осбі та фізичних осіб - підприємців та громадських організацій; квитанцію № 787416-1 від 06.01.2018р. про сплату 73,00грн. за отримання відомостей з ЄДР юридичних осбі та фізичних осіб - підприємців та громадських організацій; квитанцію № 787337-1 від 06.01.2018р. про сплату 73,00грн. за отримання відомостей з ЄДР юридичних осбі та фізичних осіб - підприємців та громадських організацій; квитанцію № 786475-1 від 05.01.2018р. про сплату 73,00грн. за отримання відомостей з ЄДР юридичних осбі та фізичних осіб - підприємців та громадських організацій. Дані докази подано відповідачем разом з відзивом. (т.1 а.с.74-80, 212-236), квитанцію (довідку) від 09.01.2018р. про сплату 300,00грн. за нотаріальне посвідчення документів, а саме оформлення заяви свідка: ОСОБА_7В.(т.3, а.с.224-225).

Вказані судові витрати пов»язані з розглядом справи №917/2117/17.

Згідно з п.2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, судові витрати в розмірі 1365,00 грн. понесені відповідачем при розгляді справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив :

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2015" (вул. Харчовиків, буд.13, м. Полтава, 36014; ідентифікаційний код 39829168) на користь Приватного підприємства "Ліро" (вул. Вузька, буд. 19, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 39534104) 1365 грн. 00 коп . відшкодування судових витрат.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 23 квітня 2018р.

Суддя Т. М. Безрук