Постанова

від 23.07.2018 по справі 917/2117/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа № 917/2117/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства Ліро (вх.№951П/1-41 від 22.05.2018) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 по справі №917/2117/17 (м. Полтава, суддя Безрук Т.М., повний текст рішення складено 23.04.2018),

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Нафтогазтранс-2015 , м. Полтава,

до Приватного підприємства Ліро , м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство Кристалбанк , м. Київ,

про стягнення 43260,11 грн збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Нафтогазтранс-2015 до Приватного підприємства Ліро про стягнення 43260,11 грн. збитків, понесених внаслідок самовільного використання матеріальних цінностей у вигляді газойлі (дизельне паливо) об'ємом 1,978 тон.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі №917/2117/17 у позові відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Нафтогазтранс-2015 на користь Приватного підприємства Ліро 1365,00 грн. відшкодування судових витрат.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції мотивованої оцінки кожному аргументу сторін, щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову, не зазначення деяких доказів, які були відхилені чи прийняті до уваги, а також на допущення невідповідності встановлених обставин справи доказам, просить:

1. змінити абзац 16 сторінки 3 мотивувальної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 та викласти у наступній редакції: Посилання позивача, на ту, обставину, що згідно протоколу обшуку від 13.11.2017р. проведеного старшим слідчим відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області на підставі Ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2017 року встановлено, що орендована ємність не містить дизельного пального, а містить нафтошлам, або бруд не знаходить свого підтвердження, оскільки даний протокол обшуку від 13.11.2017р. проведеного старшим слідчим відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області на підставі Ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2017 року не визначає, які саме ємності оглядались, не встановлює, що будь-яка із оглянутих шести ємностей перебуває у користуванні чи оренді позивача чи інших третіх осіб, тому відповідно не встановлює факт наявності чи відсутності дизельного палива у ємності, яка зі слів позивача перебуває у його оренді .

2. змінити абзаци 3, 4, 5 сторінки 9 Мотивувальної частини Рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/2117/17 та викласти їх у наступній редакції відповідно:

Згідно ч. З ст. 12 Закону України Про іпотеку , в редакції закону, що діяла на момент, що укладення договору оренди №12 від 01.01.17 р., встановлюється таке: Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладені норми права суд погоджується із доводами відповідача, що наданий позивачем ОСОБА_2 оренди №12 від 01.01.17 р. є нікчемним, а отже, не може створювати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю .

3. доповнити мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.18 р. по справі № 917/2117/17 абзацом наступного змісту:

В матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі позивачем відповідачеві на зберігання дизельного палива. ТОВ Нафтогазтранс-2015 не укладало з ПП Ліро договорів зберігання дизельного палива, що позивачем не заперечується, вказане підтверджується також і Заявою свідка ОСОБА_3 відповіді на письмове опитування учасника справи - позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗТРАНС-2015 від 31.01.18 р. та іншими доказами по справі. ОСОБА_4 58 Цивільного Кодексу України, які регулюють відносини сторін договору оренди не містить положень щодо обов'язку орендодавця зберігати будь-які товарно - матеріальні цінності, що будуть використовуватись орендарем під час користування орендарем предметом оренди, так само як і не містить обов'язку орендодавця нести будь-яку відповідальність, в тому числі і відшкодовувати збитки, які виникають у орендаря під час дії договору оренди у зв'язку із втратою, зникненням, пошкодженням його товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на об'єкті оренди .

4. доповнити мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.18 р. по справі № 917/2117/17 абзацом наступного змісту:

Суд не бере до уваги доводи позивача про перехід прав та обов'язків наймодавця до нового власника речі - ПП Ліро та посилання на ч. 1 ст. 770 ЦК України, з огляду на те, що попереднім власником нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 було не ПрАТ Полтавське автотранспортне підприємство 1662 , а ПАТ КРИСТАЛБАНК . В свою чергу, ПАТ КРИСТАЛБАНК не виступало наймодавцем нерухомого майна, зокрема й металевих ємностей, відповідно до нового власника речі -ПП Ліро не перейшли жодні права та обов'язки наймодавця в порядку правонаступництва за ч. 1 ст. 770 ЦК України .

5. доповнити мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.18 р. по справі № 917/2117/17 абзацом наступного змісту:

Позивачем не доведено наявність будь-якого господарського зобов'язання, в результаті порушення якого позивачеві були б завдані збитки, так само як і не доведено, що ПП Ліро порушило будь-які встановлені законом вимоги щодо здійснення господарської діяльності, які б завдали збитки позивачеві.

6. викласти абзац 13 сторінки 9 Рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.18 р. по справі № 917/2117/17 у наступній редакції:

Проте всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів в підтвердження прямого причинного зв'язку між невиконання відповідачем будь-яких зобов'язань та заявленими збитками, не надав документальних доказів фактичного понесення позивачем заявленої суми збитків та не довів наявності господарського правопорушення як підстави відповідальності

7. доповнити мотивувальну частину Рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.18 р. по справі № 917/2117/17 абзацом наступного змісту:

Як підтверджується матеріалами справи, а саме ОСОБА_3 огляду 05.10.2017 року нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 за підписом представників ПП Ліро , ПП Явір -2005 , ТОВ Центр практичної екології , ПП Калібр -М , заявами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Дубовик Ю,0. станом на 05.10.2017 року відчинені металеві ємності, що знаходяться за зазначеною адресою вже були порожніми та в них містився нафтошлам, однак представники позивача у зазначену дату мали вільний доступ до об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

8. доповнити мотивувальну частину Рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.18 р. по справі № 917/2117/17 абзацами наступного змісту:

Як вбачається із матеріалів справи ПП Ліро з метою недопущення порушення прав, в тому числі майнових прав будь-яких третіх осіб, зокрема й прав позивача було вжито усіх можливих та належних заходів, які передбачені чинним законодавством, зокрема й тих, що встановленні вимогами статті 337 Цивільного кодексу України. ПП Ліро зверталось до відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування щодо імовірної знахідки нафтопродуктів із проханням вжити передбачених законом дій, вживало заходів щодо встановленням власників таких нафтопродуктів. ПП Ліро проводило ділову переписку із можливими власниками, нафтопродукти яких імовірно могли зберігатися у ємностях за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 включаючи ТОВ Нафтогазтранс-2015 . ПП Ліро при цьому звертав увагу у своїх листах від 13.10.2017 р. за вих. № 27, 28, 29 на необхідність надати підтверджуючи документи на право власності товарно-матеріальні цінності та документи, які б підтверджували зберігання нафтопродуктів за зазначеною адресою та перебування їх там на час звернення. При цьому від ТОВ Нафтогазтранс-2015 не надійшло жодної відповіді на такі листи. Позивачем не доведено факту звернення до відповідача із документами які б підтверджували право користування певними ємностями, із документами щодо передання нафтопродуктів на зберігання за адресою м. Полтава, вул. Харчовиків 1З, документами, які підтверджують право власності на товарно-матеріальні цінності позивача.

З огляду на викладене, ПП Ліро не чинило будь-яких перешкод позивачеві у реалізації останнім своїх прав, свобод та інтересів, ПП Ліро не допускало будь-яких порушень зобов'язань та установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, які б спричинили збитки позивачеві. Відповідачем належними доказами доведено відсутність факту вчинення ним дій, які б допустили втрату, знищення або пошкодження нафтопродуктів позивача в тому числі із умислу або грубої необережності.

9. В іншій частині, включаючи резолютивну апелянт просить рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 по справі № 917/2117/17 залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Ліро на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 по справі №917/2117/17; встановлено позивачу та третій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи ухвали про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані представником позивача - 31.05.2018, представником відповідача - 31.05.2018, представником третьої особи - 01.06.2018.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що учасники провадження мали достатньо часу для надання будь-яких необхідних пояснень чи документів, однак, враховуючи, що учасники провадження у справі не надали відзивів на апеляційні скарги чи будь-яких інших заяви чи клопотань, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Також, суд повідомляє, що клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та або відзиві на неї.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини спору.

01.01.2017 між Приватним акціонерним товариством Полтавське АТП-1662 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Нафтогазтранс-2015 (позивачем) був укладений договір оренди №12.

За умовами п.1 ОСОБА_2 оренди Приватне акціонерне товариство Полтавське АТП-1662 (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає в тимчасове платне користування майно - металеву ємність для зберігання нафтопродуктів в кількості 1 штука об'ємом 5 м3,/Пост3141/, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

За актом приймання-передачі майна в оренду від 01.01.2017 Приватне акціонерне товариство Полтавське АТП-1662 передало позива чу в оренду металеву ємність для зберігання нафтопродуктів об'ємом 5 м.куб. /Пост 3141, за адресою: 36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, буд.13.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ Нафтогазтранс-2015 є Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Харчовиків, будинок 13.

На підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 Київського міського нотаріального округу за реєстрованим №961 право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, перейшло до Приватного підприємства Ліро .

Відповідне, також, підтверджується копією ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 93964971 від 08.08.2017.

Позивач у позові посилається на те, що станом на 01.10.2017 на орендованій території зберігались матеріальні цінності у вигляді газойлі (дизельне паливо) об'ємом 1,978 тон собівартостю 43260,11 грн.

Позивач зазначає, що 06.10.2017 він був позбавлений права доступу до орендованого майна.

Позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому були нанесені збитки в розмірі 43260,11 грн вартості втраченого майна - дизельного палива об'ємом 1,978 тон.

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків на суму 43260,11 грн.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування збитків. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами факту наявності у спірній ємності дизельного палива об'ємом 1,978 тон.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем з огляду на спеціальні приписи Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністрества Економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного врегулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 не надано документів первинного обліку нафтопродуктів на підприємстві, що провадить діяльність із купівлі-продажу використання нафтопродуктів.

Суд першої інстанції вірно не визнав належним доказом наявності нафтопродуктів Обороты счета 281 за октябрь 2017 г. - ноябрь 2017 г. , оскільки з даного документу не можна встановити факт зберігання майна саме у резервуарі, розташованого за відповідною адресою.

Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за III квартал 2017 року станом на 01.10.2017, що поданий позивачем, не містить посилання на місце зберігання товару - дизельного палива (газойлі) на орендований території за певною адресою. Тобто, Державне статистичне спостереження за формою №1-опт, що додане позивачем, як додаток до позовної заяви не є належним, допустимим, який би підтверджував обставини, які входять до предмета доказування.

Наданий позивачем ОСОБА_8 звіт суб'єкта малого підприємництва за формою 1-М не містить деталізованої інформації щодо перебування дизельного палива на зберіганні, адреси місця зберігання, кількості газойлі, його вартості, обсягів, кількісних та вартісних показників його придбання чи продажу та інших показників, щодо конкретного виду товару. Отже, вказаний звіт не є належним доказом наявності у спірній ємності спірного обсягу товару.

В підтвердження факту наявності нафтопродуктів у спірній ємності станом на 06.10.2017 позивач надав Інвентаризаційний опис від 06.10.2017. Проте, у цьому описі зроблена відмітка про те, що перевірити наявність перелічених у інвентарному описі матеріальних цінностей немає можливості за відсутністю допуску до місця їх зберігання. Згідно пояснень позивача, викладених у заяві про зміну підстав позову, позивач фактично інвентаризацію наявності матеріальних цінностей не проводив, а залишки нафтопродуктів, вказані у інвентаризаційному описі, визначив розрахунковим шляхом. Згідно наказу Мінстату України від 21.06.1996 №193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей за формою М-21, складається при знятті натуральних залишків в товарно-матеріальних цінностей по кожному окремому складу, дільниці, об'єкту, які знаходяться у матеріально відповідальних осіб. Отже, колегія суддів погоджується, що інвентаризаційний опис від 06.10.2017 згідно чинного законодавства не підтверджує інвентаризацію нафтопродуктів.

Тобто, позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що в орендованому металевому резервуарі знаходилось дизельне паливо об'ємом 1,978 тон., що належало позивачу на праві власності.

Щодо доводів апелянта про необхідність доповнення мотивувальної частини рішення абзацом наступного змісту: Як підтверджується матеріалами справи, а саме ОСОБА_7 огляду 05.10.2017 нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 за підписом представників ПП Ліро , ПП Явір -2005 , ТОВ Центр практичної екології , ПП Калібр -М заявами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Дубовик Ю,0. станом на 05.10.2017 року відчинені металеві ємності, що знаходяться за зазначеною адресою вже були порожніми та в них містився нафтошлам, однак представники позивача у зазначену дату мали вільний доступ до об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків,13.

Досліджуючи вказану обставину, колегія суддів зазначає, що зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 05.10.2017 було здійснено огляд нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.

Вказаним актом було, зокрема, встановлено наступне: 05.10.2017 комісією продовжено огляд нерухомого майна, зокрема, ємностей, придбаних в складі нерухомого майна. Ємності №8-11 придбані згіно договору купівлі-продажу числяться за технічним паспортом у кількості 26 шт. Оглядом виявлено: - чотири ємності, що за тех. Паспортом розташовані на майданчику та пронумеровані як №8 - відсутні; чотири ємності, що за технічним паспортом розташовані на майданчику та пронумеровані як №9 - відсутні. З правового боку від АЗП пост 3141, від входу на територію з розрахунку розташування до воріт (за тех.паспортом №7) спиною розміщені підземні ємності металеві в кількості 11 шт, візуально різного об'єму та об'єкт у вигляді ями, в якій містяться технічні насоси, яма закрита кришкою без закриваючого механізму. Даний колодязь має вигляд ями, отже ємністю вважтись не може. Ні 11 ємностей, ні технічний колодязь, в якому містяться насоси не пронумеровані, будь-які таблички відсутні. 10 ємностей з 11 на майданчику та яма з насосами - технічний колодязь для розміщення розводки трубопроводу не опломбовані, не опечатані, замків не містять. Одна ємність зачинена навісним замком, місце перебування ключів не відоме. Зачинена ємність не відчинялась, наявність всередині певних речовин чи об'єктів не встановлювалась. Десять ємностей, які не містили пломб та/або замків чи інших подібних закривальних механізмів оглянуті ззовні. У відчинених ємностях наявна невелика кількість невідомої речовини темного кольору зі сміттям та осадом, імовірно нафтошлаком. А в одній з ємностей, що розташована згідно тех. Паспорту також на №10, однак знаходиться відокремлено від самого майданчику, міститься велика кількість сміття з великою кількістю домішків землі, води тощо.

Зліва від входу на територію за воротами (за тех.паспортом №7) з розрахунку розташування до воріт спиною, розміщені підземні ємності у кількості 6 шт. (майданчик за тех. Паспортом Ємності №11). Під час зовнішнього огляду ємностей було встановлено, що дві з шести ємностей опломбовані, на інших чотирьох ємностях ніяких закривальних механізмів не виявлено. Пломби пластикові, містять цифри та англійські літери. Ємності відгороджені сіткою на якій наявні пластмасові таблички на проволиці з цифрами. Таблички розміщені приблизно напроти ємностей. Нумерація на табличках збита, оскільки номер за порчдком зліва на право не відповідає номерам, які зображені на табличках та не відповідають за кількістю ємностей. Дві зачинені на пломби ємності не відчинялись. 4 ємності, які не були замкнені на закривальні пристрої оглянуті ззовні. У відчинених ємностях наявна невелика кількість невідомої речовини темного кольору із сміттям і осадом, імовірно нафтошлаком. На жодній з ємностей нумерації немає. Встановлено, що на жодній ємності на жодному з майданчиків не містяться дихальні клапани та таблиці, що вказували б на їх об'єм.

Тобто, з вказаного огляду від 05.10.2017 вбачається, що на різних майданчиках було виявлено три ємності, які були зачинені та комісією не оглянуті. Отже, вказівка відповідача на те, що вказаний акт огляду підтверджує те, що ємності на момент огляду вже були порожніми та містили виключно нафтошлак протирічить встановленим вище обставинам.

У зв'язку з чим колегія суддів відмовляє апелянту у включенні до мотивувальної частини вищенаведеного абзацу.

При цьому колегія суддів погоджується із вказівкою апелянта про те, що посилання позивача, на ту, обставину, що згідно протоколу обшуку від 13.11.2017 проведеного старшим слідчим відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області на підставі Ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2017 встановлено, що орендована ємність не містить дизельного пального, а містить нафтошлам, або бруд не знаходить свого підтвердження, оскільки даний протокол обшуку від 13.11.2017, проведеного старшим, слідчим відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області на підставі Ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2017 не визначає, які саме ємності оглядались, не встановлює, що будь-яка із оглянутих шести ємностей перебуває у користуванні чи оренді позивача чи інших третіх осіб, тому відповідно не встановлює факт наявності чи відсутності дизельного палива у ємності, яка зі слів позивача перебуває у його оренді.

Щодо тверджень апелянта про те, що договір №12 від 01.01.2017 є нікчемним, в силу того, що майно, вказане у ньому передавалась в оренду без згоди іпотекодержателя, колегія суддів зазначає, що вказаний факт не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки встановлення чи не встановлення факту нікчемності правочину не впливає на факт правомірності чи неправомірності знаходження нафтопродуктів за адресою по вул. Харчовиків, 13 в м. Полтаві, нежитлові приміщення, розміщені по якій належать ПП Ліро .

Так само не входить до предмету доказування обставина на яку посилається відповідач щодо відсутності між сторонами будь-яких відносин з приводу зберігання спірного майна. Підставою для встановлення факту наявності збитків є доведення позивачем факту, що спірне майно перебувало на території та в резервуарах, які наразі належать ПП Ліро на праві власності в оголошеному розмірі.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами, що діями саме ПП Ліро , його представників, посадових чи службових осіб підприємства могло бути завдано збитки ТОВ Нафтогазтранс-2015 , які полягають у використанні дизельного палива, що за твердженням позивача зберігалось у ємності за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13. Факт обмеження допуску представників позивача 06.10.2017р. на територію не свідчить про знищення чи використання відповідачем спірного майна позивача.

При цьому, з листа від 06.10.2017 №70 вбачається, що ПП Ліро доводить до відома ТОВ Нафтогазтранс-2015 , що з 08.08.2017 ПП Ліро є власником нежитлових будівель за адресою вул. Харчовиків, 13. Вказаним листом відповідач вимагає від позивача надати на адресу документи, що підтверджують законні підстави перебування підприємства на території ПП Ліро та дозвільні й інші документи, що підтверджують правомірність здійснення діяльності з зберігання та відпуску нафтопродуктів. Крім того, відповідачем повідомлено, що у зв'язку з відмовою від укладання договору оренди, що ПП Ліро просить погодити дату для створення комісії для складання актів прийому-передачі майна та звільнення території ПП Ліро . В будь-якому випадку вказано про необхідність звільнення території та переданні орендованих площ до 31.10.2017.

Листом №37 від 10.10.2017, ТОВ Нафтогазтранс-2015 просило ПП Ліро узгодити дату вивезення товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються в орендованих резервуарах для зберігання нафтопродуктів.

У відповідь на вказаний лист ПП Ліро в листі №28 від 13.10.2017 повідомило про необхідність надання інформації, яка б давала підстави вважати, що будь-які рухомі речі, товарно-матеріальні цінності можуть знаходитись у об'єкті нерухомого майна.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ПП Ліро звернулось із заявою до відділення поліції №1 Полтави (вих.№32 від 19.10.2017) із заявою (повідомленням) про знахідку. У вказаній заяві відповідач повідомив, що ним після здійснення зовнішнього огляду резервуарів (ємностей) було встановлено наявність в частині з них речовини невідомих якості та походження, що імовірно може бути нафтопродуктами. Заявник просив невідкладно, але не більше ніж протягом двох діб з дати отримання зазначеної заяви прийняти рішення щодо взяття на зберігання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей з вказівкою часу та способу передачі знахідки від ПП Ліро до органів Національної поліції або в цей же строк визначити особу, якій ця знахідка має бути передана та в якому порядку.

Аналогічні листи були направлені на адресу Полтавської міської ради за №33, Київської районної ради в м. Полтаві за №34.

Згідно відповіді Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава раді 25.10.2017 за вих.№04.1-29/879 вказаний орган немає законних підстав та повноважень щодо отримання від ПП Ліро вказаної речовини.

Будь-яких інших відповідей щодо повідомлення про знахідку відповідач до суду не надав.

Тобто, матеріали справи підтверджують, що на території по вул. Харчовиків, 13 в трьох ємностях з 16 знаходилась речовина - нафтопродукт невідомого для ПП Ліро походження, однак докази того, що вказана речовина належала позивачу у справі - в матеріалах справи відсутні, будь-які належні докази того, що дизельне пальне у розмірі 1,978 тон знаходилось в металевих резервуарах на території по вул. Харчовиків, 13 позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не надав доказів, що саме втрачене майно перебувало на балансі позивача, доказів дійсної вартості втраченого майна, доказів вини відповідача у втраті майна на орендованій території, а також доказів наявності прямого причинного зв'язку між діями відповідача та понесенням збитків позивачем. Отже, позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог про стягнення збитків. У зв'язку з чим суд правомірно дійшов висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 по справі №917/2117/17 змінити, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Резолютивну частину рішення залишити без змін.

Керуючись статтею 232, 269, п.2 ч.1 ст. 275, п.1, ч.1 ст. 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Ліро задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 по справі №917/2117/17 змінити, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Резолютивну частину рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий